Основні напрями діяльності Книжкової палати України

 

Вперше спеціальне державне бібліографічне агентство було створено в Україні 24 січня 1919 року під назвою “Книжна Палата”, у Києві. Крім неї, в Україні були створені ще дві Книжкові Палати: у Вінниці та в Кам’янці-Подільському, які пізніше були підпорядковані Головній Книжковій палаті в Києві. В складі Головної Книжкової Палати був створений Бібліографічний інститут, який повинен був безпосередньо займатися складанням поточних державних бібліографічних посібників і таким чином охоплювати всі твори друку, які з’явилися на території України.

Головна Книжкова Палата у Києві почала свою працю в тяжких умовах громадянської війни, тому не спромоглася виконати в повному обсязі свої завдання. Нею було підготовлено та опубліковано “Список періодичних видань України за 1919 р.”, а також деякі інструктивні матеріали на допомогу бібліографічній реєстрації: “Міжнародну децимальну класифікацію” (підготував Юр. Іванов-Меженко на підставі французького оригіналу та інтерпретації Б.С. Боднарського) та “Правила карткографії” (тобто бібліографічного опису) Ю. Ковалевського, також за французьким оригіналом. Пізніше Головну Книжкову Палату було перетворено у Києвський крайовий бібліографічний відділ Центрального бібліографічного відділу Всеукраїнського Державного видавництва (в 1921 р.), а 6 липня 1926 р. — в Український Науково-дослідний Інститут Книгознавства (УНІК), який існував до 1936 р.

У зв’язку із зміною столиці України та переїздом її уряду в Харків виникає потреба в створенні нового центру бібліографічної роботи. Наприкінці 1920 р. у Всеукраїнському Державному Видавництві (Всевидаві) було створено Центральний бібліографічний відділ (ЦБВ). Згідно з “Положенням про Ц.Б.В.” його головним завданням була повна бібліографічна реєстрація та статистичний облік усіх видань, які випущені на території УРСР.

У 1922 р. Центральний Бібліографічний відділ був перейменований в Українську книжкову палату. Згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 27 червня 1922 р. Українська книжкова палата мала такі обов’язки:

1) Реєстрація всіх друкованих творів, виданих на території УРСР з 1917 р.

2) Збирання і зберігання зразків друкованої продукції УРСР (тобто створення архіву творів друку).

3) Одержання “обов’язкового примірника” від видавництв республіки та його розподіл по головних державних книгосховищах.

4) Видання бібліографічного бюлетеня “Літопис українського друку”.

Цю постанову було покладено в основу дальшого розвитку діяльності Книжкової палати України та формування її функцій.

До 1989 р. Українська книжкова палата знаходилася у м. Харкові. Назва установи в деякі роки змінювалася: 1934-1938 рр. — Державний бібліографічний інститут; 1938-1974 рр. — Книжкова палата УРСР; 1974-1989 рр. — Книжкова палата УРСР імені Івана Федорова. У 1989-1990 рр. палата була переведена до Києва і 25 лютого 1992 р. одержала назву: Національне науково-виробниче об’єднання “Книжкова палата України”. 25 березня 1996 р. затверджено новий Cтатут Книжкової палати України, де вона визначається як державна культурно-наукова установа, підпорядкована Міністерству інформації України. З 1999 р. підпорядковується Державному комітету інформаційної політики України, а з 15 грудня 1999 р. — Державному комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення.

Основними напрямами діяльності, або функціями Палати є: перша — державна реєстрація творів друку, виданих на території України; друга — бібліографічне інформування про них шляхом видання поточних державних бібліографічних посібників. Ці функції виконуються на базі “обов’язкового примірника” всіх видань, який одержує Книжкова палата від видавництв. На жаль, не всі видавництва виконують свій обов’язок. Книжкова палата України прикладає багато зусиль для того, щоб забезпечити повноту надходження “обов’язкового примірника” та його відображення у поточних державних бібліографічних посібниках.

Третя функція — створення Архіву друку, недоторканого книгосховища, у якому повинні зберігатися всі твори друку України. В 1999 р. обсяг Архіву друку досяг понад 12 млн. од.

З обов’язковим примірником пов’язана і четверта функція — розподіл “обов’язкового примірника” по державних книгосховищах, тобто комплектування найбільших бібліотек України. У даний час ця функція не виконується. Видавництва повинні надсилати обов’язкові примірники безпосередньо в бібліотеки.

П’ята функція — міжнародний книгообмін, тобто відправлення частини “обов’язкового примірника” в найбільші книгосховища інших країн, за умови таких самих дій з боку тих країн. Ця функція теж виконувалася тільки в ті часи, коли всі “обов’язкові примірники” одержувала Книжкова палата, після чого розподіляла їх за призначенням.

Шоста функція — централізована каталогізація, тобто підготовка та видання друкованих карток для бібліотечних каталогів і бібліографічних картотек на окремі видання та твори друку, надруковані у виданнях. Централізована каталогізація забезпечує єдність методики створення каталогів і картотек у бібліотеках; допомагає уникнути дублювання праці по складанню бібліографічних описів та систематизації творів друку в межах країни. Функцію централізованої каталогізації Українська книжкова палата виконувала з 1927 р.: видавала спочатку тільки неанотовані картки на книги; з 1952 р. почала видавати друковані картки на журнальні та газетні статті і рецензії; з 1962 р. — на автореферати дисертацій. З 1949 р. видавалися також скорочені комплекти карток для окремих типів бібліотек (міських, сільських, дитячих). З 1992 р. видання друкованих карток було припинено і відновлено з 1997 р.

Сьома функція — статистика друку. Аналіз друкованої продукції здійснюється Палатою у вигляді статистичних таблиць, у яких подаються відомості про кількість видань за різними ознаками (галуззю знання, типами літератури, видами видань, читацьким призначенням тощо). Видано статистичні збірники: “Печать Украинской ССР” (Х., 1954), “Преса Української РСР, 1918-1957” (Х., 1958), “Преса Української РСР, 1917-1966” (Х., 1967) “Друк України (1991-1996 рр.): Стат. зб.” (К., 1998) та ін. Щорічно статистичні відомості про стан друку вміщувалися у видавничому бібліографічному покажчику “Книги видавництв України” (виходив з 1954 р. під різними назвами, в т.ч. з 1983 р. під назвою “Друковані видання УРСР”; у 1990 р. видання було припинено). Останнім часом працівники Книжкової палати України подають окремі статистичні відомості про стан книговидання в Україні в статтях на сторінках журналу “Вісник Книжкової палати”, у щорічниках “Друк України” (1997, 1998 рр.) та ін.

Восьма функція — створення ретроспективних державних бібліографічних покажчиків. У зв’язку з тим, що Книжкова палата збирала Архів друку і мала бібліографічні відомості про видання, які вийшли у світ тільки після її створення, вона повинна була готувати ретроспективні бібліографічні покажчики творів друку, виданих після 1917 р. В основному були видані універсальні ретроспективні покажчики періодичних видань (газет, журналів). Докладніше про них будемо говорити в темі “Загальна ретроспективна бібліографія”.

Дев’ята функція — створення каталогів і картотек на Архів друку. Крім обов’язкових алфавітного та систематичного каталогів у палаті створюються хронологічний, видавничий та інші каталоги. З 1996 р. розпочато створення автоматизованого банку даних “Національна бібліографія” про книги та брошури, видані з 1991 р., і газетні та журнальні статті — з 1996 р.

Десята функція — здійснення довідково-бібліографічного обслуговування (ДБО). Книжкова палата здійснювала ДБО тільки за офіційними запитами організацій. Наприклад, з метою встановлення авторського гонорару видавництву потрібно знати, чи виходив цей твір у виданнях, скільки разів. Відповідь на таке запитання подає Книжкова палата.

З 1997 р. Книжкова палата України прагне розширити обсяг ДБО. З цією метою створено Бюро бібліографічного обслуговування при відділі інформаційно-бібліотечних систем. Бюро пропонує посередницькі функції з використання електронних баз даних, підготовлених Книжковою палатою України, а також зарубіжних.

Вирішуються питання щодо забезпечення доступу споживачів до автоматизованих інформаційних ресурсів Книжкової палати. На власному сервері (URL // www.ukrbook.net) розміщена сторінка Книжкової палати з даними про історію її створення, напрями діяльності та друковану продукцію.

Одиннадцята функція — науково-дослідна та науково-методична робота в галузі бібліографознавства і книгознавства. Працівники Книжкової палати не тільки виконують практичну роботу складання бібліографічних посібників, але й розробляють методичні правила, вивчають і узагальнюють досвід, виступають із статтями і монографіями про роботу Книжкової палати. З серпня 1996 р. Книжкова палата України видає щомісячний науково-практичний журнал “Вісник Книжкової палати”, який став справжньою всеукраїнською трибуною всіх фахівців книжкової справи.

З метою вдосконалення систематизації матеріалів у виданнях поточної державної бібліографії, а також на допомогу бібліотекам у впровадженні міжнародної Універсальної десяткової класифікації документів (УДК), Книжкова палата за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження” протягом 1998—1999 рр. здійснила переклад, наукове редагування, набір і верстку першого в Україні Еталонного видання таблиць УДК українською мовою.

Велике значення має науково-аналітична робота, яку проводить Книжкова палата, щодо підготовки державних стандартів у галузі книжкової справи та аналізу проектів державних і міждержавних стандартів, розроблених іншими установами та організаціями.

Дванадцята функція — участь у міжнародній співпраці в галузі бібліографознавства. До 1989 р. Книжкова палата УРСР брала участь у Нарадах директорів книжкових палат республік Радянського Союзу, на яких розроблялися спільні підходи та вимоги до державної бібліографії, обговорювалися методичні рішення. Науково-методичним центром була Всесоюзна книжкова палата.

Зараз Книжкова палата України є організатором та учасником різних міжнародних конференцій і виставок Однак не всі міжнародні зв’язки є постійними. Є потреба у встановленні зв’язків не тільки з бібліографічними центрами держав колишнього СРСР, але й вихід на світові бібліографічні організації: ІФЛА (International Federation of Library Associations) — Міжнародну федерацію бібліотечних асоціацій; ЮНЕСКО (United Nations Education, Scientific and Cultural Organisation) — Комітет освіти, науки та культури Об’єднаних Націй; МФІД (ФІД) — Міжнародну федерацію з інформації та документації (Federation internacionale de documentation); ІСО — (International organisation for standartization) — Міжнародну організацію зі стандартизації.

Для забезпечення участі України в міжнародному співробітництві у сфері книговидання та інформації Книжкова палата України впроваджує Міжнародну систему стандартної нумерації книг ISBN. Ведеться також робота у напрямі впровадження в Україні Міжнародної стандартної нумерації серіальних видань ISSN.

Розпочато роботу з впровадження спільних і сумісних для країн СНД інформаційних технологій і форматів. Для забезпечення сумісності бібліографічної інформації, що генерує Книжкова палата, з базами даних провідних світових центрів бібліографії досягнута домовленість з Американською, Канадською, Англійською бібліотечними асоціаціями щодо надання Книжковій палаті України ексклюзивного дозволу на переклад і видання українською мовою Англо-американських правил каталогізації.

Книжкова палата України проводить також певну роботу з видавничо-книготорговельної та науково-допоміжної бібліографії, про що йдеться в наступних розділах даного навчального посібника.