Перша підсистема — інформація про документи, які мають вийти (бути опубліковані) у видавництвах.

До цієї підсистеми належать, насамперед, перспективні видавничі БП. Серед них є такі:

1) "Тематичний план випуску літератури … видавництва". Він створюється, як правило, заздалегідь — за півроку—рік до планованого терміну. Інформує про документи, що плануються до виходу в майбутньому році. Крім прізвища автора та назви видання вказується планований обсяг у друкованих аркушах, приблизний тираж (наклад). Подається анотація, яка призначена допомогти споживачеві визначитися, чи потрібне йому майбутнє видання. До тематичного плану видавництва додається бланк замовлення, у якому споживач має відзначити потрібні видання. Бланки замовлень повертаються у видавництво і враховуються при виданні літератури та її розподілу по книготорговельних організаціях.

До 1990 року майже всі видавництва України видавали свої тематичні плани випуску літератури. Наприклад, видавництва "Україна", "Техніка", "Будівельник", "Урожай", "Освіта" та інші. Останнім часом кількість виданих тематичних планів видавництв значно зменшилась, але деякі видавництва продовжують їх видавати.

2) Каталог періодичних видань, призначених до передплати в майбутньому році або в наступному півріччі певного року. Такі каталоги створюються спільними зусиллями видавничих організацій, які зацікавлені в розповсюдженні своїх видань, та поштового відомства, що зобов’язується доставляти видання до передплатників (Укрпошти). Видавництво виділяє певні кошти за включення свого видання до каталогу, а пошта забезпечує збір замовлень, передплату та доставку видань замовникам. Останнім часом створюються і видаються також каталоги періодичних видань, що передплачуються не державним поштовим відомством, а певною приватною фірмою. Наприклад, київською фірмою “Періодика” або донецьким підприємством “Ідея”.

3) Рекламні проспекти видавництв, видані у вигляді буклетів, аркушівок, плакатів. Вони інформують про окремі видання, що плануються до виходу і можуть бути замовлені або передплачені покупцями.

4) Рекламні оголошення видавництв, що друкуються на сторінках періодичних видань, переважно — газет.

До першої підсистеми віднесено також перспективні книготорговельні (замовні) БП, які призначені для замовлення літератури бібліотеками та книготоргами безпосередньо перед її виходом у світ. Відомості про майбутні видання для такого БП також подаються видавництвами, але вони узагальнюються у вигляді бібліографічного покажчика, систематизованого за галузями знань. Бібліотеки та книготорги мають можливість уточнити своє попереднє замовлення, зроблене за планом випуску літератури видавництва. В Україні таке призначення виконував бюлетень "Книги України: бланк для замовлень", що видавався Асоціацією книгорозповсюджувачів.

Друга підсистема — інформація про видання, що вийшли у видавництвах. Така інформація потрібна, перш за все, широкому колу споживачів інформації, або не визначеному конкретно, тобто масовому, читачу. Звідси її назва — масова бібліографічна інформація (БІ). Вона подається, головним чином, у спеціалізованих періодичних виданнях — книгознавчих або бібліографічних бюлетенях та газетах. Редакція такого видання, як правило, має тісний зв’язок з керівним органом, що об’єднує діяльність видавництв та книжкової торгівлі. Усі видавництва подають до нього примірники нових видань. Редакція бібліографічного часопису об’єднує інформацію про них та подає у вигляді бібліографічних списків або покажчиків.

Таке завдання виконував у межах Радянського Союзу бюлетень "Новые книги" (1956—1966 рр.), потім — газета "Книжное обозрение". Спочатку це було видання Всесоюзної книжкової палати, потім — Державного комітету по справах видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі, пізніше спільно з Товариством любителів книги. З 1992 року засновниками "Книжного обозрения" є Міністерство друку і масової інформації Росії та трудовий колектив газети. Газета подає БІ про видання, що надійшли у редакцію, а також статті та замітки про діяльність видавництв, їх книжкову продукцію, про її розповсюдження, організацію книжкових ярмарків, діяльність книготорговельних організацій тощо. Газета включає також книгознавчу та літературознавчу інформацію, розважальні матеріали для любителів книги. Останнім часом значну частину видання складають рекламні матеріали видавництв та книготорговельних фірм.

В Україні виходив з 1958 р. щодекадний бюлетень "Нові видання УРСР" (спочатку "Нові книги УРСР"), який видавав Держкомвидав та Українська книжкова палата до 1990 р. У 1996 р. щодекадник відновлено Книжковою палатою України під назвою "Нові видання України". Він має підзаголовок: "Видавничий бібліографічний покажчик книг та брошур". Підготовка бібліографічних записів для цього покажчика спрощена, у порівнянні з державним бібліографічним покажчиком "Літописом книг". Бібліографічний опис подає тільки головні відомості про видання (від прізвища автора — до кількісної характеристики видання, тобто кількості сторінок і наявності ілюстрацій). Але в деяких випадках опис доповнюється анотацією (вочевидь, видавничою, взятою з самого видання). Бібліографічні записи згруповані за розділами УДК. До кожного номера подається допоміжний "Алфавітний покажчик авторів і назв видань [описаних під назвою]".

Покажчик "Нові видання України" відбиває будь-які типи літератури і види видань у загальних розділах. Зокрема, автореферати дисертацій відображаються відповідно до їх змісту в розділах УДК, так само і навчальні та навчально-методичні видання, нотні видання та ін. Це сприяє оперативності інформування про них. Недоліком покажчика є відсутність загальної нумерації записів, що утруднює складання зведених допоміжних покажчиків.

Особливим різновидом бібліографічного бюлетеня, що інформує про видання, які вийшли у видавництвах, є поточний бібліографічний покажчик, що має типову назву каталог "Books in Print", або "Книги в наявності та друці”, “Книги в продажу". Такий покажчик повинен мати три головні розділи:

1) Видання, що вийшли з друку.

2) Видання, що плануються до випуску.

3) Видання, що є в наявності в книгарнях і пропонуються до продажу.

Практично він мав би поєднувати всі три напрями системи посібників видавничо-книготорговельної бібліографії, що має особливу цінність для споживачів бібліографічної інформації. Але для створення такого покажчика потрібна значна підготовча робота, об’єднання всіх зацікавлених видавництв і книготорговельних організацій. У міжнародній практиці видання такого типу характерні для багатьох країн, причому вони видаються як у друкованій, так і в електронній формі, і обидві використовуються для збору замовлень на видання з метою визначення їх тиражу та розповсюдження.

В Україні ініціатором створення бібліографічного покажчика такого типу є Книжкова палата України. Першою спробою такого видання був "Каталог видань України, 1996" (Вип. 1. — К., 1996). У ньому був представлений один розділ: "Книги на замовлення" (точніше було б "Книги для замовлення"), у якому в алфавітній послідовності подано відомості про видання (автор, назва, видавництво, анотація, формат, кількість сторінок, мова видання, ISBN, характеристика обкладинки, індекс за УДК). До деяких записів подано фотографії обкладинок. Усі записи пронумеровані (загальна кількість — 598). Другий розділ — це, по суті, допоміжний систематичний покажчик, де використовуються головні розділи схеми УДК. Третій розділ — допоміжний покажчик "Видавництва і видавничі організації" (усього — 36), де, крім назви видавництва і номерів записів підготовлених ним видань, вказується поштова адреса видавництва, телефони і прізвище, ім’я та по-батькові його директора (чи президента, голови товариства). Укладачі покажчика пропонували споживачеві зв’язуватися з відповідним видавництвом з питань замовлення вибраних за покажчиком видань. Чи є ці видання такими, що вже вийшли або тільки запланованими — невідомо. Книготорговельні організації не брали участі в покажчику.

На початку 1999 р. вийшов друком перший випуск каталогу Книжкової палати України “Книги в продажу” за 1998 рік, а в серпні 1999 р. — перший випуск за 1999 рік. Запланована періодичність каталогу — двічі на рік.

Каталог “Книги в продажу” подає відомості про видання українських і зарубіжних видавництв, представлені як видавництвами, так і книгорозповсюджувальними організаціями. Опис видань здійснюється у вигляді таблиці, що має чотири основні позиції: порядковий номер, бібліографічний опис, ціна видання, розповсюджувач. Описи згруповано за алфавітом авторів і назв. До каталогу подано допоміжні покажчики: систематичний (за розділами УДК), іменний (насправді — авторський), серій, видавництв, книгорозповсюджувачів. Каталог “Книги в продажу” існує також в електронній формі у Книжковій палаті України. У першому випуску каталогу за 1998 р. було представлено понад 2000 видань понад 200 видавництв України та майже 90 видавництв Росії, Литви, Білорусі, Азербайджана, Словаччини й Середньої Азії; понад 30 книгорозповсюджувачів, серед яких — окремі видавництва, найбільша оптово-роздрібна книготорговельна фірма “Укркнига” та ін.

Одночасно з підготовкою каталогу типу "Books in Print" державною установою — Книжковою палатою України — здійснювала свій проект приватна фірма: товариство з обмеженою відповідальністю “Ідея” (м. Донецьк). Вона підготувала каталог “Книги України” (вип. 1 — травень 1998, вип. 4 — березень-квітень 1999, вип. 5 — вересень 1999 р.). У першому випуску було вміщено інформацію про видання, що надійшла від 30 видавництв України про 1211 назв книжок; у четвертому представлено 6400 видань 152-х видавництв України. Загальний обсяг — 10000 назв книг від 160 видавництв України, і ця кількість постійно збільшується. Каталог виданий у друкованій формі, а також представлений у мережі Internet за адресою www.idea-ltd.com. Будь-який покупець може оформити замовлення через Internet-магазин або в традиційному паперовому варіанті. Каталог складається з двох частин: “Предметної” і “Алфавітної”. “Предметна” (точніше було б «систематична») частина подає бібліографічні відомості про видання за структурою Бібліотечно-бібліографічної класифікації. “Алфавітна” частина подає відомості про видання за алфавітом авторів і назв. Працівники фірми вважають, що видання каталогу “Книги України” — лише крок на шляху створення дистриб’ютерської мережі розповсюдження вітчизняних видань.

Фірма “Ідея” видає також каталог “Книги России” для українських покупців і передплатні каталоги “Периодические издания России и других стран”, “Периодические издания Украины”.

Про те, що підготовка каталогу типу "Books in Print" визнається за необхідну багатьма видавництвами, свідчить ще й досвід львівської громадської організації “Форум видавців”. Вона підготувала перший випуск каталогу на основі видань, представлених на V Форумі видавців у Львові 1998 року, що охоплює 2500 книжок понад 100 видавництв. Планується продовження цього видання.

Важливим джерелом інформації про видання, що вийшли у видавництвах, є спеціалізовані книгознавчі газети. Як правило, вони подають різноманітну інформацію книгознавчого характеру, розраховану на масового читача, у тому числі — списки, переліки чи окремі повідомлення про нові видання.

З 1960 по 1992 р. в Україні виходила щотижнева газета "Друг читача" — орган Держкомвидаву УРСР і Товариства любителів книги. Це видання оперативно повідомляло про нову продукцію видавництв, яка надходила в бібліотеки та книжкові магазини. Газета давала також популярну книгознавчу та літературознавчу інформацію, рецензії на окремі видання. Видання було припинено в зв’язку із скрутним фінансовим становищем.

Цікавим явищем у видавничо-книготорговельній бібліографії України стали спеціалізовані періодичні видання — книгознавчі газети "Книжкова тека" (Львів: Просвіта, 1994—1999), "Книжковий клуб" (К.: СП "ІСА", 1995—), "Книжковий кур’єр" (К.: Київ. обл. орг. т-ва "Знання", 1995—). "Книжкова тека" і "Книжковий кур’єр" виходили раз на місяць (деякі номери подвоєні), а "Книжковий клуб" — 2 рази на місяць. Усі вони містять бібліографічні описи видань, що вийшли з друку, а також рецензії, анотації, огляди діяльності видавництв, різноманітну науково-популярну книгознавчу інформацію, рекламу.

У газетах "Книжкова тека" і "Книжковий кур’єр" головна частина інформації про нові видання подається у вигляді списків літератури, підготовлених найбільшими бібліотеками України: Національною парламентською, Державною бібліотекою України для юнацтва, Державною бібліотекою України для дітей та ін. Ці списки друкуються в рубриках "Україна видає" (у "Книжковій теці") або "Вийшли в світ" (у "Книжковому кур’єрі"). Інформація подається у вигляді бібліографічних описів, згрупованих за галузевими і тематичними розділами.

У газеті "Книжковий клуб" центральну частину складали таблиці прайс-листів на продукцію видавництв, у тому числі під рубрикою "Книжкова крамниця". Відомості про видання подаються тут не в звичайному бібліографічному описі, а у вигляді таблиці з п’яти колонок:

1. Вихідні дані (автор, назва, іноді відомості до назви, місце видання, видавництво, рік, кількість сторінок).

2. Формат (розмір видання в долях аркуша).

3. Ціна (що її пропонує видавець).

4. Тип обкладинки чи оправи.

5. Код продавця (умовне позначення того, хто подає прайс-лист).

Розшифровка кодів продавців подається нижче, під таблицею (або перед нею).

До березня 1999 р. редакція “Книжкового клубу” приймала прайс-листи від видавництв і книготорговельних організацій і друкувала їх безкоштовно. З квітня 1999 р. встановлено платню за кожну позицію прайс-листа, що, вочевидь, зменшило кількість замовників. У прайс-листах подається інформація про видання, що є на складі і можуть бути надіслані покупцю. Така інформація, безумовно, відрізняється від тієї, що стосується нових надходжень до бібліотек, і викликає особливу зацікавленість покупців. На жаль, пошук потрібної інформації у таблицях прайс-листів дещо ускладнений, тому що в групуванні матеріалу застосовуються різні ознаки: як змістовні (виділяються галузі знань, теми), так і типологічні (в один розділ об’єднуються підручники і навчальні посібники з різних галузей знань). Крім того, відсутність допоміжних покажчиків ускладнює пошук книг певного автора чи певного видавництва. Із введенням платні в газеті друкуються переважно рекламні добірки окремих видавництв.

Інформація про нові видання подається також у всіх перелічених газетах у вигляді окремих повідомлень, що складаються з бібліографічного опису, анотації рекламного характеру і, по можливості, фотографії обкладинки. Крім того, друкуються рецензії на нові видання та статті про діяльність видавництв або огляди видань певного видавництва, статті про стан книговидання і книжкової торгівлі в Україні.

Інші матеріали, що друкуються в цих газетах, теж присвячуються книжковій справі в усіх її ділянках: книговидавництву, книгорозповсюдженню, бібліотечній та бібліографічній справі тощо.

Особливим джерелом інформації про видання, що вийшли у видавництвах, є повідомлення на сторінках часописів загального (літературного чи громадсько-політичного) змісту. Це можуть бути короткі анотації чи неанотовані списки видань, або рецензії чи критичні огляди з аргументованою оцінкою. З 1993 р. інформація про нові видання публікується на сторінках громадсько-політичної газети загального характеру — тижневика "Українське слово" (К.; Париж, 1993—) у вигляді анотованого списку видань під назвою "Книжковий тиждень". Якість цієї інформації забезпечена тим, що її готує бібліографічний відділ Національної парламентської бібліотеки України. На жаль, повнота інформації у цьому списку дуже обмежена, тому що "Книжковому тижню" відводиться тільки одна колонка газети, незалежно від наявного обсягу інформації.

Цінним і авторитетним джерелом видавничої бібліографічної інформації є поточні та ретроспективні каталоги (бібліографічні покажчики) видавництв. Вони створюються з метою підбиття підсумків роботи видавництв; для того, щоб показати їх внесок у суспільну книжкову продукцію і піднести авторитет видавництва чи видавничої організації. Разом з тим вони становлять добре джерело бібліографічного пошуку будь-яких видань, з будь-якою метою. Переважно такі покажчики використовуються з метою допомоги науковцям у їх пошуку інформації про видані книжки, але вони можуть зацікавити будь-яких любителів книги, працівників книжкової торгівлі та бібліотек.

Прикладом поточних видавничих бібліографічних каталогів може бути "Ежегодник изданий Академии наук СССР", який виходив з 1957 року. Функції поточного видавничого БП в Україні виконував також щорічний довідник "Друковані видання УРСР у … році", який виходив з 1954—55 до 1989 рр. (спочатку під назвами "Список літератури, випущеної видавництвами України в... році", "Книги видавництв України за... рік"). Готувала і видавала цей довідник Книжкова палата України.

Ретроспективні видавничі каталоги видавали багато видавництв. Такі каталоги не тільки виконують функції звітів видавництв, але й надають допомогу у ретроспективному пошуку відомостей про літературу певного змісту чи призначення. Особливу цінність мають ретроспективні видавничі каталоги, підготовлені за участю кваліфікованих фахівців — бібліографів Книжкової палати або бібліотек. Як приклад, згадаємо покажчик "Видання Академії наук УРСР (1919—1967)" у 3-х т., підготовлений ЦНБ АН України (К., 1969—1971), який можна розглядати також як науково-допоміжний бібліографічний посібник, призначений фахівцям відповідних галузей знань.

Працівниками Книжкової палати України були підготовлені такі покажчики: "Веселка" — дітям: бібліогр. покажч. дитячої л-ри, 1934—1984. — К.: Веселка, 1985. — 631 с.; Видавництво "Каменяр", 1939—1989: бібліогр. покажч. книжк., нот. та образотвор. видань. — Л.: Каменяр, 1989. — 256 с. Обидва ці покажчики можуть не тільки надати допомогу всім, хто зацікавиться продукцією названих видавництв, але й слугувати за певну частку універсальних ретроспективних покажчиків документів, з яких складається бібліографічний репертуар країни.

Особливий інтерес шанувальників книги, колекціонерів викликають ретроспективні каталоги серій, виданих тим чи іншим видавництвом.