Облік особливих видів документів

Окремим завданням поточної державної бібліографії є облік таких особливих видів документів як стандарти, патенти, депоновані рукописи, дисертації, звіти про науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР). Все це — документи, які, як правило, не надходять у систему широкого розповсюдження; доступ до них забезпечується спеціальними центрами системи науково-технічної інформації.

Нормативні документи зі стандартизації — стандарти, технічні умови, керівні документи і т.п. — умовно можна разом називати “стандартами”. При надходженні таких документів до Книжкової палати вони відображаються в “Літопису книг” поруч з іншими текстовими неперіодичними виданнями. Але для організації найкращого використання стандартів цього недостатньо. Потрібні окремі покажчики стандартів, що враховують особливості документів цього виду і умов їх використання.

В Україні облік стандартів здійснює Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ), створений у 1992 р. і підпорядкований Державному комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарту України). До 1995 р. видавався покажчик “Державні стандарти України (за станом на 1 січня … р.)”. З 1995 р. видається “Каталог нормативних документів” (1 раз на рік), який відображає державні стандарти, затверджені Держстандартом України (ДСТУ); державні стандарти в галузі будівництва та будівельних матеріалів, затверджені Держбудом України (ДСТУ Б); державні стандарти, через які впроваджено стандарти Міжнародної організації з стандартизації (ДСТУ ISO) та Міжнародної електротехнічної комісії (ДСТУ IEC); міждержавні стандарти (ГОСТ; ГОСТ ИСО); республіканські стандарти колишньої УРСР (РСТ УРСР), що не втратили свого значення; керівні нормативні документи (КНД) Держстандарту; державні класифікатори (ДК); галузеві стандарти України (ГСТУ). Крім того, дається перелік міждержавних нормативних документів, чинність яких скасовано на території України у зв’язку з затвердженням державних стандартів України, а також перелік чинних міждержавних стандартів.

Інформація щодо введення в дію чи скасування державних і міждержавних нормативних документів на протязі року надається в інформаційних покажчиках “Стандарти” Держстандарту України та “Переліку нормативних документів у галузі будівництва, що діють на території України”, що видається Держбудом України. Щомісячник “Стандарти: Інформаційний покажчик” містить: перелік затверджених державних стандартів України; перелік державних стандартів України, в які внесено зміни і поправки; перелік міждержавних стандартів, яким надано чинності в Україні; перелік міждержавних стандартів, що втратили чинність на території України. Додаток до цього щомісячника містить: перелік затверджених міждержавних стандартів; позначення міждержавних стандартів, що замінено; зміни, внесені в міждержавні стандарти.

Український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (УкрЦСМС) щоквартально видає бібліографічний покажчик “Технічні умови України”, де наводяться відомості про нормативні документи зазначеного виду (ТУ), затверджені, змінені, замінені або відмінені за відповідний період.

Крім того, видаються галузеві покажчики нормативних документів (ДСТУ, ТУ та ін.) Державним комітетом містобудування (видавництво “Укрархбудінформ”), Державним комітетом по житло-комунальному господарству і Міністерством охорони здоров’я України.

Облік патентних документів в Україні здійснює Інститут промислової власності (до 1999 р. називався Науково-дослідним центром патентної експертизи — НДЦПЕ), що був підпорядкований Державному патентному відомству України (Держпатенту України), правонаступником якого з серпня 1999 р. є Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної власності (Держкомнауки України). Головне завдання Інституту промислової власності — державна реєстрація, публікація та видача охоронних документів на об’єкти промислової власності: патентів на винаходи, патентів на корисні моделі, патентів на промислові зразки, свідоцтв на знаки для товарів і послуг.

Держпатент України з 1993 р. щомісяця видає офіційний бюлетень “Промислова власність” у 2-х частинах, де публікуються відомості про видачу патентів України на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, а також про заявки на винаходи, які прийняті до розгляду. Вміщення відомостей в даному бюлетені вважається опублікуванням відповідних патентних документів.

Центром обліку депонованих рукописів в Україні є Державна науково-технічна бібліотека України (ДНТБ), яка з початку 90-х років була посередником між науковцями України і провідними сигнальними та реферативними виданнями колишнього всесоюзного рівня системи науково-технічної інформації (див. про них розділ “Науково-допоміжна бібліографія”), які здійснювали депонування наукових робіт. З 1996 р. ДНТБ самостійно приймає на депонування рукописи наукових робіт: монографій, окремих статей, збірників статей, матеріалів конференцій, з’їздів, нарад та симпозіумів тощо, з усіх галузей знань, крім нафтової, газової, нафтопереробної та нафтохімічної промисловості (останні депонує галузевий центр-депозитарій НДІТЕХІМ, м. Черкаси). Для інформування про депоновані праці ДНТБ видає реферативний журнал (РЖ) “Депоновані наукові роботи” (вип.1 — за 1996 р. — вийшов у 1997 р., далі передбачається видавати РЖ щоквартально). Характеристика депонованих робіт складається з бібліографічного опису і реферату. Депоновані збірники характеризуються як у цілому, так і кожна стаття окремо. Групування бібліографічних записів у РЖ здійснюється за УДК. Для пошуку за іншими ознаками даються допоміжні покажчики: авторський і назв збірників.

Облік науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) і дисертацій в Україні покладено на Український інститут науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ), який одержує реєстраційні та інформаційні картки НДДКР і облікові картки дисертацій, звіти по НДР та пояснювальні записки до ДКР, мікрокопії звітів про НДР, дисертації та автореферати дисертацій. На підставі їх обліку формується автоматизована реферативна база даних НДДКР і дисертацій, видається “Бюлетень реєстрації НДР і ДКР”. Однак останній являє собою не облік документів з відповідних НДР і ДКР, а облік самих тем НДР і ДКР. Облік НДР і ДКР є підставою для подальшої розробки бази даних “Наукові організації України” (про неї див. розділ “Науково-допоміжна бібліографія”).

 

* * *

 

Підводячи підсумок, можна зазначити, що система поточних ДБП України вже у 80-ті роки була дуже розвинутою, в ній були майже всі ланки, які запропоновані в міжнародних угодах. Були відсутні тільки: покажчик аудіовізуальних документів; покажчик неопублікованих наукових досліджень; покажчик бібліографічних посібників; покажчик картографічних видань. Другий частково замінювали видання Всесоюзного науково-технічного інформаційного центру (ВНТІЦентру); третій — видання Державної бібліотеки України “Бібліотекознавство і бібліографія України”; четвертий — “Картографическая летопись” Всесоюзної книжкової палати. Додатково видавався країнознавчий БП.

З 1996 р. Книжкова палата України поступово відновлює ті видання, що були тимчасово припинені. Крім того, з 1997 р. вперше в Україні почав виходити “Літопис картографічних видань”; з 1999 р. — "Літопис авторефератів дисертацій". Започатковано нове довідкове видання: “Видавництва, видавничі та книгорозповсюджуючі організації”, що містить відомості про їх спеціалізацію, адресу, ідентифікатор видавця — Міжнародний стандартний номер книги (ISBN).

Систему поточних державних бібліографічних посібників Книжкової палати України в 90-ті роки доповнюють покажчики, що готуються і видаються іншими центрами Національної системи науково-технічної інформації, про особливі види документів, не призначені для широкого розповсюдження.

 

 

Питання для самоконтролю

 

1. Поясніть, з назв яких видів бібліографії складається назва “поточна державна бібліографія”. До якого виду бібліографії за функціями бібліографічної інформації, що переважають, (загальної чи спеціальної) належить остання?

2. Поясніть зв’язок і відмінності понять “поточна державна бібліографія” і “національна бібліографія”.

3. Охарактеризуйте завдання поточної державної бібліографії.

4. У чому полягає головне завдання державного бібліографічного агентства як головного осередку поточної національної бібліографії?

5. Назвіть основні напрямки діяльності Книжкової палати України.

6. Як визначають систему поточних державних бібліографічних посібників? Які ланки цієї системи є необхідними?

7. Охарактеризуйте джерела поточного бібліографічного обліку текстових неперіодичних видань (книг та брошур).

8. Охарактеризуйте джерела поточної інформації про серіальні видання.

9. Охарактеризуйте джерела поточного обліку нетекстових видань і творів друку.

10. Охарактеризуйте поточні державні бібліографічні покажчики текстових творів, надрукованих у періодичних виданнях (статей, рецензій).

11. Які методичні особливості характерні для поточних державних бібліографічних покажчиків Книжкової палати України?

12. Назвіть джерела поточного інформування про стандарти, патенти і депоновані документи. Які установи є центрами бібліографічного обліку відповідних видів документів?

13. Які види документів ще не охоплені поточними державним бібліографічним обліком в Україні?

 

Розділ 2