Та їх бібліографічна продукція

 

В організації науково-інформаційної діяльності та науково-допоміжної бібліографії як її частини Україна, яка стала самостійною державою, зіткнулася з багатьма труднощами. Річ у тім, що в період існування Радянського Союзу дуже велике значення надавалося розвитку так званого всесоюзного рівня державної системи НТІ (ДСНТІ). Установи, які були створені на всесоюзному рівні ДСНТІ, були зобов’язані забезпечувати науково-технічною інформацією, у тому числі бібліографічною, будь-якого споживача на території Союзу.

Вважалося недоцільним дублювати діяльність всесоюзних органів ДСНТІ на республіканському рівні. Республіканські центри ДСНТІ забезпечували читачів інформацією тільки про документи, що видавалися на території республіки, або з тематики, яка належала до країнознавчих проблем чи питань, у яких були зацікавлені республіканські відомства, установи, підприємства.

Отже, забезпечення будь-якої галузі знання інформацією про світовий документний потік було обов’язком всесоюзних центрів ДСНТІ. Після розпаду Радянського Союзу вони отримали статус “російських” або “всеросійських”, оскільки залишилися на території Росії. Але їх бібліографічні видання, видані раніше або сучасні, мають велике значення для забезпечення інформаційних потреб спеціалістів-науковців України. Інших аналогічних джерел інформації в Україні немає. Тому бібліографам треба знати ці центри та їх видання.

Всі центри системи НТІ з погляду змісту інформації можуть бути поділені на профілі: універсальний, багатогалузевий та галузевий.

До центрів універсального профілю колишнього всесоюзного рівня належали:

Всесоюзна книжкова палата (зараз — Російська книжкова палата), яка виконувала обов’язки центру державної бібліографії, поточної та ретроспективної. У державних бібліографічних посібниках всесоюзного рівня відбивалися також видання, що вийшли на території України, або видання, які мають країнознавчу цінність. Деякі поточні державні бібліографічні посібники існували тільки в межах Союзу (наприклад, “Картографическая летопись”, “Ежегодник книги СССР”, “Библиография советской библиографии”).

Всесоюзний (зараз — Всеросійський) науково-дослідний інститут технічної інформації, класифікації та кодування Державного комітету стандартів (скорочення російською мовою: ВНИИКИ) видавав покажчики державних стандартів та інших нормативних документів.

Всесоюзний (зараз — Всеросійський) науково-дослідний інститут патентної інформації та техніко-економічних досліджень (рос.: ВНИИПИ) інформував про патенти, описи винаходів до авторських свідоцтв, промислові зразки та товарні знаки.

Інформацію про промислові каталоги, алгоритми та програми для ЕОМ випускала Державна публічна науково-технічна бібліотека СРСР (рос.: ГПНТБ СССР, зараз — ГПНТБ России).

Всесоюзний (зараз — Всеросійський) науково-технічний інформаційний центр (рос.: ВНТИЦентр) видавав інформацію про неопубліковані документи: звіти про науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, дисертації.

Всесоюзний (зараз — Всеросійський) центр перекладів (ВЦП) інформував про переклади зарубіжної літератури, які були створені в органах ДСНТІ та зберігалися в неопублікованому вигляді.

Дуже велике значення для науково-допоміжної бібліографії мала діяльність багатогалузевих та галузевих центрів ДСНТІ.

Серед багатогалузевих центрів колишнього всесоюзного рівня були:

Всесоюзний інститут наукової і технічної інформації (рос.: ВИНИТИ) — зараз Всеросійський інститут наукової і технічної інформації — центр бібліографії природознавства і техніки, промисловості, економіки. Його видання — “Реферативний журнал” (РЖ), що має зведені томи по галузях знань та окремі випуски, наприклад, РЖ “Информатика”. Крім того, ВІНІТІ видає різні серії “Экспресс-информации”, аналітичні огляди в серії “Итоги науки и техники” тощо. Видання ВІНІТІ виходять як у друкованій, так і в електронній формі.

Інститут наукової інформації з суспільних наук (рос.: ИНИОН) інформує про світову літературу з філософії, історії, економіки, держави і права та інших галузей суспільствознавства. Видає поточні сигнальні науково-допоміжні покажчики нової літератури та реферативні журнали з суспільних наук, як у друкованій, так і в електронній формі.

Галузевими центрами всесоюзного рівня були: Центральна наукова сільсько - господарська бібліотека (рос.: ЦНСХБ), Державна центральна наукова медична бібліотека (рос.: ГЦНМБ), Державна наукова педагогічна бібліотека (рос: ГНПБ) та інші. В багатьох галузях промисловості існували та вели бібліографічну діяльність Центральні науково-технічні бібліотеки (ЦНТБ) та Центральні галузеві органи науково-технічної інформації (рос.: ЦООНТИ). Окремі галузеві центри наукової інформації існували при інших установах. Наприклад, Інформаційний центр з культури та мистецтва (рос.: Информкультура) при Державній бібліотеці СРСР імені В.І.Леніна (зараз — Російській державній бібліотеці); Науково-інформаційний центр з видавничої справи, поліграфічної промисловості та книжкової торгівлі (рос.: Информпечать) при Всесоюзній книжковій палаті (зараз — Російській книжковій палаті).

Всі перелічені та багато інших галузевих центрів ДСНТІ всесоюзного рівня видавали науково-допоміжні бібліографічні посібники, які мають велике значення для задоволення інформаційних потреб спеціалістів України. Їх видання минулих років, що залишилися у фондах бібліотек України, використовуються для пошуку літератури, виданої у минулому. У наш час є можливість передплачувати поточні бібліографічні видання російських центрів як у друкованій, так і в електронній формі. На жаль, ціни на ці видання не завжди відповідають можливостям бібліотек України.

 

Українські центри НТІ зараз входять в Національну систему НТІ України (НСНТІ). Ця система також має три профілі, що виділяються за змістом бібліографічної інформації (універсальний, багатогалузевий та галузевий) і три рівні за територіальною ознакою: всеукраїнський, регіональний та низовий (див. табл. 3.1.Бібліографічні центри в національній системі науково-технічної інформації України).

На всеукраїнському рівні універсальним центром системи НТІ є Книжкова палата України — головний центр поточної державної бібліографії, а також загальної ретроспективної, видавничо-книготорговельної та науково-допоміжної бібліографії. Про діяльність Книжкової палати України в галузях поточної державної, загальної ретроспективної та видавничо-книготорговельної бібліографій див. у відповідних розділах даного навчального посібника.

 

Таблиця 3.1. Бібліографічні центри в національній системі