Загальної ретроспективної бібліографії

Назва “загальна ретроспективна бібліографія” (ЗРБ) є умовним позначенням одного з найважливіших видів (підрозділів) бібліографії. З погляду суспільного призначення цей вид бібліографії належить до державної (або національної) бібліографії, тому що її головна мета — облік усіх опублікованих на території держави документів (головним чином, творів друку) за тривалий хронологічний період, бажано — за весь період існування держави (або нації).

Якщо поточна державна бібліографія організує облік усієї нової друкованої продукції, що вийшла на території держави, та регулярно повідомляє про неї, то ЗРБ повинна облікувати всю друковану продукцію з моменту її виникнення до сучасності і таким чином підбити підсумки розвитку книговидавничої справи, а також розвитку культури, науки, мистецтва та суспільної думки взагалі.

Якщо відповідний вид бібліографії за суспільним призначенням називати “національною” бібліографією, то даний підрозділ отримає назву “ретроспективна національна бібліографія”. Ця назва дуже поширена в багатьох країнах світу, застосовується в міжнародних угодах щодо національної бібліографії і може розглядатися як найбільш придатна для позначення цього виду. Але поки що вона не є загальноприйнятою. Крім того, поняття “національної бібліографії” дещо відрізняється від того значення, яке вкладається в “державну бібліографію”.

У дійсності ЗРБ ближче за все підходить до поняття “національна бібліографія”, тому що вона ставить завдання обліку не тільки документів, виданих на території країни (незалежно від мови та змісту), але й документів, виданих національною мовою, незалежно від місця видання, і документів, авторами яких є представники цієї нації, незалежно від мови і місця видання.

ЗРБ має не тільки спільні риси з поточною державною бібліографією, але й багато відмінностей. Тому в багатьох працях її розглядають не як підрозділ державної бібліографії, а як окремий вид бібліографії за суспільним призначенням (наприклад, в підручнику О.П. Коршунова “Библиографоведение. Общий курс” або в “Українській радянській бібліографії”). У цьому разі її визначення також може бути різним. О.П. Коршунов називає її “репертуарною” бібліографією. Ця назва виникла від слова “репертуар”, яким з давніх часів було прийнято позначати великі бібліографічні покажчики, що відбивали найбільш повно усі видання в певних формальних межах. Проблема обліку всієї книжкової продукції країни часто позначалася як проблема “національного бібліографічного репертуару”, “репертуару національної книги”.

У деяких підручниках діяльність, спрямовану на створення універсальних ретроспективних покажчиків творів друку, відносять до науково-допоміжної бібліографії. Це можна пояснити тим, що такі покажчики, дійсно, необхідні в першу чергу науковцям, тому що вони надають велику допомогу науці у вивченні історії культури, розвитку науки в усіх її галузях. Але цей вид бібліографічної діяльності відрізняється від завдань суто науково-допоміжної бібліографії, яка, головним чином, розвивається як галузева і повинна враховувати всі галузеві особливості професійних потреб науковців.

Термін “загальна ретроспективна бібліографія” є найбільш придатним для використання, тому що він, дійсно, відбиває особливості цього виду бібліографії: її звернення (в першу чергу) до документів, а не до споживачів інформації, що характерне для загальної бібліографії, а також її функцію підбиття підсумків видання документів за певний період часу як головну рису ретроспективної бібліографії. Цей термін не привертає увагу до інших особливостей цього виду бібліографії і тому дає можливість їх подальшого вивчення та розвитку.

Отже, ЗРБ — це діяльність, спрямована на створення універсальних ретроспективних покажчиків (УРП) документів, виданих або створених на території держави за тривалий хронологічний період. Як виняток, замість УРП можуть створюватися загальногалузеві ретроспективні покажчики документів, які у кінцевому підсумку повинні охопити всі галузі знань.

Головне завдання ЗРБ — облік творів друку, виданих від початку книговидання до початку поточного бібліографічного обліку. Наступне завдання — ретроспективний облік документів, які вже відображені в поточних державних бібліографічних покажчиках.

З погляду змісту відображених документів ЗРБ є універсальною, тому що вона не звертає увагу на зміст документів при їх відборі для бібліографування. Вона враховує тільки формальні ознаки документів: вид документа, місце видання, мову видання та деякі інші. Завдяки цьому ЗРБ обліковує документи з усіх галузей знань, які були опубліковані. Створення загальногалузевих та, в деяких випадках, персональних бібліографічних покажчиків у межах ЗРБ у цілому не змінює цієї важливої риси даного виду бібліографії, тому що галузь знання чи авторська ознака враховуються тут тільки як формальні межі покажчиків.

Ця риса ЗРБ відмічалася в працях, що присвячені проблемі створення репертуару національної книги, як вимога створити повний звід друкованої продукції країни.

Отже, завдання ЗРБ такі:

1. повний облік усієї книжкової продукції країни (або “накопиченого документного масиву”);

2. бібліографічне забезпечення потреб науковців різних галузей знань шляхом уведення в науковий обіг книжкового надбання минулого;

3. бібліографічне забезпечення потреб вивчення історії культури, науки, книговидавничої справи.

Виходячи з цих завдань, ЗРБ виконує, головним чином, функцію підсумовуючу, або історико-культурну, меморіальну. В зв’язку з цією функцією виконуються також функції: моделююча (моделювання документного масиву, а через нього — розвитку культури, науки, мистецтва тощо); джерелознавча (подання джерел до вивчення історії розвитку культури, науки, мистецтва і т.д.).

 

Організація ЗРБ. Планування роботи щодо створення