Закони і принципи менеджменту

1. Закони менеджменту.
2. Суть та характеристика загальних принципів менеджменту.
3. Часткові принципи менеджменту.

1. В управлінській діяльності керуються такими законами менеджменту:

– спеціалізації управління;

– інтеграції управління;

– закон необхідної і достатньої централізації управління;

– закон демократизації управління;

– закон раціонального використання часу.

Закон спеціалізації управління полягає у необхідності розподілу певних функцій та повноважень, які здійснюються окремими людьми та трудовим колективом.

Закон інтеграції управління – це об’єднання окремих спеціалізованих дій до загального управлінського процесу, тобто на практиці управління не може здійснюватися без об’єднання, координації діяльності багатьох працівників.

Закон необхідної і достатньої централізації управління означає оптимальне поєднання централізації і децентралізації. Він передбачає, з одного боку, централізоване управління, тобто управління за вертикаллю, з іншого – передачу деяких повноважень управління на нижчий щабель ієрархії.

Закон демократизації управління передбачає участь виконавців в управлінському процесі, наприклад, шляхом передачі їм власності (у вигляді акцій чи інших цінних паперів).

Закон раціонального використання часу – один з найважливіших законів ринкової економіки, який трансформувався в економічну категорію, від якої залежать всі сторони діяльності видавництва.

 

2. Принципи менеджменту – це сукупність правил і норм поведінки, яких дотримуються керівники у своїй практичній діяльності. Усі описані у вітчизняній та зарубіжній літературі принципи менеджменту можна поділити на загальні, дія яких поширюється на всіорганізації і всю систему управління, і особливі (часткові), тобто ті,які стосуються тільки окремих частин, елементів системи управління.

До загальних принципів відносяться:

– принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації в управлінні;

– принцип поєднання державного регулювання і господарської самостійності в управлінні;

– принцип оптимального поєднання політичного і господарського керівництва;

– принцип поєднання інтересів індивіда і цілей організації;

– принцип поєднання права господаря і участі робітників в управлінні (принцип демократії);

– принцип оптимального поєднання галузевого і територіального підходів до управління;

– дисципліна;

– винагорода персоналу;

– науковий підхід до управління.

Принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації в управлінні передбачає вміле використання єдиноначальності і колегіальності. Під єдиноначальністю розуміють надання вищому керівництву організацією такої повноти влади, яка необхідна для прийняття рішень, іперсональної відповідальності за доручену справу. Колегіальність передбачає вироблення колективного рішення наоснові думок менеджерів різного рівня і виконавцівконкретних рішень – керівників підрозділів організації (підприємства).

Принцип оптимального поєднання централізації в управлінні являє собою концентрацію влади, прийняття рішень на верхніх рівнях керівництва. Децентралізація – це делегування прав, а водночас і відповідальності на нижчих щаблях управлінської ієрархії. Проблема поєднання централізації і децентралізації в менеджменті полягає в оптимальному розподілі повноважень при прийнятті управлінських рішень. Повна централізація неможлива.

Принцип поєднання державного регулювання і господарської самостійності в управлінні відображає певне втручання держави в господарську діяльність через нормативні акти: закони, накази, укази, постанови, інструкції та ін. Кожен учасник управління повинен знати нормативні акти, які стосуються його діяльності, і здійснювати її згідно з цими актами.

Принцип оптимального поєднання політичного і господарського керівництва відображає взаємозв’язок політики та економіки. Цей принцип передбачає обов’язкове знання і врахування суспільно-політичної ситуації при прийнятті господарських рішень та їх можливих наслідків. Досвід розвинутих держав показує, що в управлінській практиці повинні чітко розмежовуватися політична й господарська компетенції. Політичне керівництво при цьому може здійснюватися лише через перемогу на виборах економічних програм тих або інших партій.

Принцип поєднання інтересів індивіда і цілей організації базується на тому, що спільна діяльність людей дає їм можливість ефективніше реалізувати свої індивідуальні цілі. У свою чергу організація може досягти своїх цілей, якщо індивіди, які входять до них, реалізували свої інтереси.

Принцип поєднання права господаря і участі працівників в управлінні дуже важливо на сучасному розвитку ринкових відносин, подолати відчуження працівника від власності, створити умови для розвитку в ньому почуття господаря. Для цього використовуються різні методи: акціонування власності, участі у прибутках, самоврядування в робочих групах та ін. Завжди управляє той, хто є власником.

Принцип оптимального поєднання галузевого і територіального підходівдо управління передбачає розвиток галузевої системи керування виробництвом з врахуванням раціонального територіального розміщення.

Під територіальним управлінням розуміють діяльність усіх центральних і місцевих органів управління з розвитку даної території. Галузеве керування – керування комплексом виробничих об’єднань, підприємств, організацій, що забезпечують задоволення суспільних потреб у певних видах продукції або послуг.

Дисципліна передбачає суворе дотримання угод між керівництвом організації та її працівниками; обов’язкове для кожного працівника організації підпорядкування встановленому порядку і правилам.

Сутність принципу винагороди персоналу полягає в тому, що всі працівники організації мають своєчасно отримувати належну винагороду за свою роботу.

Науковий підхід до управління передбачає організацію управлінської діяльності відповідно до теоретичних основ управління, використання сучасних принципів і методів впливу на об’єкти управління, а також обов’язкове використання в практиці управління результатів наукових досліджень. Особливістю наукового керування є його оптимальність – із усіх можливих шляхів повинен вибиратися найкращий.

 

3. Часткові (особливі) принципи – це ті правила і норми, дія яких поширюється на окремі частини, окремі елементи системи управління.

Останнім часом набувають все більшої значущості такі часткові принципи управління.

1) Принцип системності – менеджмент охоплює всю систему з врахуванням зовнішніх і внутрішніх взаємозв’язків. Функціонування кожної складової підсистеми впливає на інші підсистеми і на всю економіку в цілому.

2) Принцип єдності цілей – означає взаємозв’язок цілей усіх ланок керування. Діяльність усіх ланок виробництва повинна бути спрямована на досягнення кінцевої мети.

3) Принцип пропорційності полягає в досягненні пропорцій між усіма елементами керованих і керуючих процесів (між основним і допоміжним виробництвом; між керуючою і керованою системами; між професіями, кваліфікаціями.

4) Принцип плановості. Суть принципу полягає у встановленні основних напрямів і пропорцій розвитку організації в перспективі. План розглядається як комплекс економічних і соціальних завдань, які треба буде розв’язати в майбутньому.

5) Принцип демократизації управління – участь працівників у керуванні організацією. Форма такої участі різна: часткова оплата праці; грошові кошти, вкладені в акції; єдине адміністративне керування; колегіальне прийняття управлінських рішень.

6) Принцип поєднання матеріального і морального стимулювання передбачає відповідність форм і розмірів стимулювання працівників за кількість і якість виконаних робіт.

7) Принцип поєднання прав, обов’язків і відповідальності передбачає створення чіткої організаційної структури, розробку положень про права й обов’язки керівників, посадових інструкцій для виконавців, установлення точно визначеної матеріальної відповідальності за недогляди в роботі, а також проведення інших організаційних заходів за якісне виконання кожним працівника обов’язків і завдань у встановлений термін.

8) Принцип економічності й ефективності. Суть принципу полягає в раціоналізації процесів керування, що приводить до економічності.

9) Принцип правильного підбору і розміщення кадрів повинен реалізуватися так, щоб кожний працівник міг найбільш ефективно виконувати доручену роботу.

10) Принцип єдиноначальності – полягає в тому, що керівник конкретного рівня керування користується правом одноосібного вирішення питань, що входять до його компетенції. Крім цього, під єдиноначальністю розуміють наявність у підлеглого тільки одного керівника. Відповідно до цього принципу, працівник повинен одержувати повноваження тільки від одного начальника і відповідати тільки перед цією людиною.

11) Принцип ієрархічності і зворотного зв’язку полягає в створенні багатоступінчастої структури управління, при якій нижній рівень ланки керується середнім, що знаходяться під керівництвом наступного вищого рівня. Постійний контроль за діяльністю всіх ланок організації здійснюється на основі зворотного зв’язку.

12) Принцип стійкості і мобільності системи керування припускає, що при зміні зовнішнього і внутрішнього середовища організації система менеджменту не повинна відчувати значних змін. Стійкість визначається якістю розроблених планів та оперативністю керування, пристосованістю системи менеджменту до змін у зовнішньому середовищі. Проте, управлінський процес повинен бути мобільним, тобто максимально повно враховувати зміни і вимоги споживачів продукції і послуг.

Між принципами менеджменту існує тісний взаємозв’язок. Жоден з принципів не існує сам по собі, але кожен із них підтримує і зміцнює решту, водночас підтримуючись й зміцнюючись ними. Значущість принципів і сам їх набір у практичному застосуванні конкретного підприємства може бути різним, оскільки кожна організація унікальна; вони залежать від місії підприємства, профілю діяльності, обсягів виробництва, складності продукції, контрагентських зв’язків, широти асортименту продукції.

ПОДІЛ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ

 

Поділ управлінської праці.