Контролювання як функція менеджменту

 

1. Сутність контролювання як функції менеджменту.
2. Види контролю.
3. Етапи процесу контролю.

 

1. Контролювання — це вид управлінської діяльності, з допомогою якого керівництво організації визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також напрями здійснення необхідних коректив. Контроль здійснюється з моменту створення організації, формування її місії та цілей. Без контролю виникає хаос і об’єднати діяльність будь-яких груп неможливо.

Основними завданнями контролю є:

– забезпечення досягнення цілей і місії організації,

– виявлення відхилень та недоліків,

– уникнення нагромадження та повторення помилок,

– мінімізація втрат,

– подолання складних організаційних проблем тощо.

Тому контроль як один із елементів процесу управління не можна розглядати відірвано від планування, формування організаційних структур, мотивації. Фактично всі вони є невід’ємною частиною системи контролю в будь-якій організації.

Ціль контролю – сприяння тому, щоб фактичні результати найбільше відповідали очікуваним.

 

2. Вивчення та узагальнення літературних джерел дозволяє класифікувати контроль за різними ознаками.

 

Класифікація видів контролю

За змістом:	- фінансовий; - виробничий; - маркетинговий; - логістичний; - інвестиційний та інші види контролю.
За етапами здійснення виробничо-господарської діяльності:	– попередній; – поточний; – завершальний.
За рівнем централізації управління:	- централізований; - децентралізований.
За рівнем охоплення об’єктів контролем	– суцільний; – вибірковий; – разовий.

За етапами здійснення виробничо-господарської діяльності:

- попередній – здійснюється на вході в систему організації і використовується щодо трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних, енергетичних та інших ресурсів.

- поточний – здійснюється в процесі виробничо-господарської діяльності.

- завершальний – здійснюється на виході із системи організації, тобто після виконання роботи.

За рівнем централізації управління виділяють:

- централізований контроль – має такі характеристики:

– наявність спеціалізованих контрольних служб;

– використання суворих правил, інструкцій, жорстких нормативів;

– вплив «зверху донизу»;

– закритість інформації про контроль тощо.

- децентралізований контроль характеризується таким:

– базування на соціальних нормах, цінностях, традиціях та корпоративній культурі;

– акцентування уваги на самоконтролі та внутрішньо груповому контролі, що здійснюється на засадах соціальної взаємодії;

– прозорість інформації про цілі, засоби, терміни проведення контролю;

– забезпечення двостороннього впливу тощо.

За рівнем охоплення об’єктів контролем виділяють:

- суцільний – передбачає послідовну перевірку усіх підконтрольних об’єктів (ресурси, продукція, операції, роботи тощо);

- вибірковий – здійснюється лише відносно окремих об’єктів (наприклад, перевірка роботи одного цеху);

- разовий контроль – проводиться під впливом чинників, що випадково або несподівано виникають у процесі виробничо-господарської діяльності (наприклад, проведення перевірки на складі готової продукції після виявлення крадіжок).

 

3. Спеціалісти дійшли висновку, що процес контролю повинен здійснюватись у певній послідовності через такі етапи:

1. Визначення завдань контролю. Найпоширенішими завданнями контролю є:

– виявлення дотримання трудової дисципліни на робочих місцях;

– виявлення можливих зловживань та крадіжок в організації;

– визначення відповідності оформлення документації вимогам нормативно-правових актів;

– перевірка якості та кількості виготовленої продукції чи наданих послуг тощо.