Фактори впливу на організацію.

 

1. Під організацією розуміють групу людей, діяльність яких свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Організації можна класифікувати за різними ознаками: за способом та метою утворення, кількістю цілей, величиною, юридичним статусом, формою власності, характером адаптації до змін, видом діяльності, способом утворення та формування статутного фонду, наявністю у статутному фонді іноземних інвестицій тощо.

За способом та метою утворення:

– формальні організації – це групи працівників, діяльність яких свідомо планується, організовується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети. Прикладами формальних організацій є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри;

– неформальні організації виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше вони входять до складу формальної організації і створюються з врахуванням спільних інтересів (колектив любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва, музики, економічних підходів).

За кількістю цілей:

– проста організація має одну ціль;

– складна організація ставить перед собою комплекс взаємопов’язаних цілей. В економіці в основному функціонують складні організації

За юридичним статусом:

– юридичні особи – офіційно зареєстровані організації, які мають статус юридичної особи(офіційне визнання, атрибути державної реєстрації, рахунок в банку, форма підприємництва);

– неюридичні особи – усі інші організації тобто ті, які не мають статусу юридичної особи.

За характером адаптації до змін:

– механістичні організації – характеризуються консерватизмом, негнучкою організаційною структурою управління, автократизмом в комунікаціях;

– органістичні організації – характеризуються динамічністю, гнучкістю організаційних структур управління, розвитком самоконтролю, демократизацією комунікацій.

За видом діяльності:

– промислові,

– торговельні,

– страхові,

– транспортні,

– фінансово-кредитні,

– туристичні,

– аудиторські та інші.

За формою власності:

– приватні – діють на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

– колективні –діють на основі колективної форми власності;

– комунальні – діють на основі комунальної власності територіальної громади;

– змішані підприємства, засновані на змішаній формі власності;

– державні підприємства.

За наявністю у статутному фонді підприємства іноземних інвестицій:

– національне підприємство – у статутному фонді понад дев’яносто відсотків національного капіталу;

– підприємство з іноземними інвестиціями – у статутному фонді іноземні інвестиції становлять не менше десяти відсотків;

– іноземне підприємство – у статутному фонді іноземні інвестиції становлять сто відсотків.

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду:

– унітарне підприємство створюється одним засновником;

– корпоративне підприємство створюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням.

За величиною:

– малі – середня чисельність працівників за рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за курсом Національного банку України щодо гривні;

– великі – середня чисельність працівників за рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу за цей період перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро за курсом НБУ щодо гривні;

– середні – усі інші, які не увійшли до попередніх двох груп.

2. Організація є системою, тобто сукупністю взаємопов’язаних, взаємодіючих елементів, які складають цілісне утворення, що має властивості, відмінні від властивостей складових елементів.

Будь-яка організація є відкрита система. Вона реалізує не менше двох процесів: отримує ресурси із зовнішнього середовища і здійснює виготовлення чи реалізацію товарів (послуг) у зовнішнє середовище.

Система організації складається з двох підсистем: керуючої і керованої. Основне призначення керуючої системи полягає у розробці способів впливу та їх трансформації в управлінські рішення. Вона складається з апарату управління, засобів і технології управління, адміністративних приміщень, засобів комунікацій тощо. У склад керованої системи входять виконавці, а також технічні, організаційні і комунікаційні засоби, приміщення, які необхідні для здійснення виробничо-господарської діяльності. В результаті у керованій системі виготовляється продукція, надаються послуги.

Працівників організації поділяють на управлінський персонал (керівники, фахівці, службовці) та робітників (основного і допоміжного видів діяльності).

Управлінський персонал здійснює трудову діяльність у процесі управління організацією, її структурними підрозділами, сферами, операціями з переважною часткою інтелектуальної праці.

Керівники – це менеджери усіх рівнів управління, які реалізують функції менеджменту, розробляють методи менеджменту, приймають управлінські рішення тощо. Фахівці – це працівники, які забезпечують реалізацію процесу управління. До них належать інженери, економісти, бухгалтери, фінансисти, маркетологи, видавці, технологи, конструктори тощо. Службовці виконують допоміжні функції у процесі управління, до них належать секретарі, касири, табельники, діловоди, кур’єри, оператори, водії, комірники тощо.

Основні робітники займаються трудовою діяльністю у сфері виготовлення продукції, надання послуг чи виконання робіт, що є профілюючими для організації. Допоміжні робітники забезпечують роботу основних; до них належать ремонтники, налагоджувальними, вантажники, прибиральники, підсобники.

 

3. Будь-яка організаціяхарактеризується загальними ознаками (рисами). Серед них виділяють:

1) наявність ресурсів: людей, капіталу, матеріалів, технології, інформації, тощо;

2) залежність від зовнішнього середовища (економічних умов, громадських організацій, міжнародних подій, законодавчих актів, конкурентів, менталітету суспільства тощо);

3) горизонтальний поділ праці, в результаті якого виникають підрозділи;

4) вертикальний поділ праці, спрямований на координацію роботи, тобто здійснення процесу управління;

5) необхідність управління;

6) наявність формальних та неформальних груп;

7) здійснення певних видів діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної, торговельної, науково-дослідної тощо).

4. Діяльність організації залежить від різноманітних факторів. Фактори впливу на організацію – це рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації і забезпечують певний рівень отриманих результатів. Їх класифікують за двома ознаками.

За рівнем впливу виділяють:

– мікроекономічні фактори, які здійснюють вплив на рівні підприємства (цілі, структура, завдання, технологія, працівники, ресурси, постачальники, споживачі, конкуренти);

– макроекономічні фактори, які здійснюють вплив на рівні галузі та держави (законодавчі акти, державні органи влади, економічні відносини в державі, стан економіки, науково-технічний прогрес, соціально-культурні обставини, міжнародні події, міжнародне оточення, міжнародні економічні відносини).

За ознакою середовища виділяють:

– фактори внутрішнього середовища, які формують організацію із середини (цілі, структура, завдання, технологія, працівники, ресурси);

– фактори зовнішнього середовища, які впливають на організацію зовні, оскільки вона є як відкритою системою. Розрізняють фактори зовнішнього середовища прямої дії (споживачі, постачальники, конкуренти, державні органи влади, законодавчі акти, економічні відносини в державі, організації-сусіди) і фактори зовнішнього середовища непрямої дії (міжнародні події, міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, політичні обставини, міжнародні економічні відносини, стан економіки).

Залежно від того, як на підприємстві здійснюється виробничо-господарська діяльність, фактори внутрішнього та зовнішнього середовища можуть чинити як позитивний, так і негативний вплив.

Фактори внутрішнього середовища – це ситуаційні рушійні сили всередині організації. Основними факторами внутрішнього середовища в будь-якій організації є цілі, структура, завдання, технологія, працівники та ресурси.