VII.2 Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття

Професійний алгоритм виконання курації хворого

№ п/п	Завдання	Послідовність виконання	Зауваження, попередження щодо самоконтролю
	Провести об’єктивне обстеження хворого з патологією ЩЗ	25. Провести збір скарг, анамнезу захворювання.     26. Ретельно зібрати анамнез життя пацієнта.   27. Провести огляд хворого.	Звернути увагу на особливості, характеристики клінічної картини захворювання Встановити наявність можливих факторів виникнення захворювання Оцінити загальний стан хворого, положення у ліжку, колір та вологість шкіри та слизових оболонок, набряків на кінцівках. Виявити блідість та стан вологості шкіри.
		28. Дослідити ендокринну систему.   Дослідити периферійну нервову систему.	Пальпувати щитоподібну залозу, визначити тип статури, виміряти індекс маси тіла, визначити наявність вторинних статевих ознак. Визначити стан рефлексів, больової, температурної, вібраційної чутливості
	Сформулювати попередній діагноз	На підставі даних скарг, анамнезу хвороби та життя, об’єктивного обстеження	Базуючись на сучасних класифікаціях патології ЩЗ сформулювати попередній діагноз та обґрунтувати кожну його складову
	Оцінити показники додаткових лабораторних досліджень	1. Оцінити загальноклінічні аналізи. 2. Оцінити рівень тиреоїдних гормонів, ТТГ.	Оцінити наявність супутньої патології Визначити стан компенсації патологї ЩЗ Визначити наявність ускладнень
	Інтерпретувати дані додаткових інструментальних досліджень	1. Інтерпретувати дані ЕКГ.   2. Інтерпретувати дані УЗД щитоподібної залози.	Діагностувати патологію з боку серцево-судинної системи, наявність електролітних порушень Діагностувати патологічні зміни з боку щитоподібної залози
	Провести диференційну діагностику	1. Послідовно знайти спільні риси у скаргах, даних анамнезу хвороби та життя, об'єктивному статусі, даних лабораторних та інструментальних методів дослідження хворого та при схожій нозології. 2. Знайти відмінності між скаргами, даними анамнезу хвороби та життя, об'єктивними симптомами, даними лабораторних та інструментальних методів дослідження хворого та при схожій нозології. 3. На підставі виявлених відмінностей виключити схожу хворобу зі списку ймовірних діагнозів. 4. Провести диференційну діагностику за вище означеним алгоритмом з усіма нозологіями, які мають схожу клінічну картину з пацієнтом.
	Сформулювати остаточний клінічний діагноз.	1. Сформулювати остаточний клінічний діагноз. 2. На підставі попереднього діагнозу, аналізу даних додаткових лабораторних та інструментальних методів дослідження, проведеного диференційного діагнозу обґрунтувати всі елементи остаточного клінічного діагнозу.	Базуючись на сучасній класифікації паології ЩЗ та сформулювати остаточний діагноз із зазначенням тяжкості та стану компенсації, ускладнень та наявності супу­тніх захворювань.
	Призначити лікування пацієнту.	1. Призначити немедикаментозне лікування. 2. Призначити медикаментозне лікування.	Враховуючи вік, важкість стану пацієнта, стадію захворювання, наявність, ускладнень та супутньої патології призначити сучасне медикаментозне лікування відповідно до стандартів терапії патології ЩЗ.

VII.3. Матеріали методичного забезпечення підсумкового етапу заняття

Задача №1 (α =3)

Пацієнтка похилого віку потрапила до лікарні в тяжкому стані. Артеріальний тиск - 90\60 мм рт.ст., пульс - 56 за 1 хв. Частота дихання - 12 за 1 хв. Температура тіла -35,8° С. Шкіра бліда, надто суха, холодна на дотик. Волосся рідке, тонке, на голові ділянки алопеції. Тони серця глухі, шуми не вислуховуються. Живіт збільшений, перистальтика не вислуховується. Набряки на гомілках і навколо очей. Установіть клінічний діагноз:

а) гіпотиреоїдна криза;

б) аддісонічний криз;

в) гіпоглікемічна кома;

г) гіперкальціємічний криз;

д) гіперлактацидемічна кома.

Еталон відповіді: а)

Задача №2 (α =3)

У хворої М., 35 років, після субтотальної резекції щитоподібної залози з приводу токсичного зоба сталася тиреотоксична криза. Непритомна. Температура тіла - 39,9°С; частота дихання - 35 за 1 хв, пульс - 130 за 1 хв, миготлива аритмія. Артеріальний тиск – 220/70 мм рт. ст. Які лікувальні заходи потрібні хворій?

Еталон відповіді: Необхідно терміново покласти міхур з льодом на голову хворої. Внутрішньовенно крапельно ввести 80 мг анаприліну, 180 мг ізоптину, 10 мг калію хлориду, в\м 20 мг дексазону. Після поліпшення стану і опритомнення призначити мерказоліл у дозі 60 мг на добу, дексазон -20 мг на добу, анаприлін - 40 мг на добу.

VII.4.Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів: орієнтовна карта для організації самостійної роботи студентів з навчальною літературою

1. Вивчити класифікацію гіпотиреозу.

2. Вивчити клінічні прояви та діагностичні критерії гіпотиреозу.

3. Засвоїти принципи замісної терапії при гіпотиреозі.

4. Вивчити клінічні прояви автоімунного, підгострого та гострого тиреоїдитів.

5. Засвоїти диференціально-діагностичні критерії тиреоїдитів.

6. Вивчити основні методи лікування тиреоїдитів.

7. Вивчити класифікацію раку щитоподібної залози.

8. Засвоїти методи діагностики та лікування раку щитоподібної залози.

Методичну розробку склали доц.Каджарян В.Г., ас.Солов’юк О.О.

ТЕМА 6

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ IV КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Тема заняття: Тиреотоксикоз. Клінічні форми. Діагностика та лікування. Захворювання прищитоподібних залоз. Гіперпаратиреоз, гіпопаратиреоз. Клініка, діагностика, лікування.

Кількість навчальних годин: 5 годин

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Своєчасність встановлення діагнозу тиреотоксикозу, дозволить зменшити прояви багатьох важких ускладнень цієї хвороби, таких як міокардіопатія, гіпертензія, тиреотоксична енцефалопатія, швидке прогресування офтальмопатії, остеопорозу.

Захворювання прищитоподібних залоз (гіперпаратиреоз та гіпопаратиреоз) характеризуються порушенням їх функції або структури. Вони трапляються нечасто, однак, враховуючи складність ранньої діагностики, наслідки помилкової діагностики та лікування, потребують пильності з боку лікаря, необхідної теоретичної та практичної підготовки.

ІІ. НАВЧАЛЬНА МЕТА ЗАНЯТТЯ

(з вказівкою рівня засвоєння, що планується)

ІІ. 1 Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): α1

- про основні симптоми та синдроми, що супроводжують тиреотоксикоз, гіперпаратиреоз та гіпопаратиреоз.

- з методами діагностики тиреотоксикозу, показаннями до їх застосування, методиками виконання.

- з методами діагностики гіперпаратиреозу та гіпопаратиреозу.

- про трактування результатів проведених досліджень.

ІІ. 2 Студент повинен знати (засвоїти) α2

- етіологію, патогенез, клініку, методи діагностики тиреотоксикозу, показання до хірургічного лікування та лікування радіойодом;

- етіологію, патогенез, основні клінічні ознаки гіперпаратиреозу та гіпопаратиреозу, методи їх лікування;

ІІ. 3 Студент повинен вміти: α3

- діагностувати тиреотоксикоз, визначати тактику лікування;

- Проводити диференційну діагностику тиреотоксикозу з іншими захворюваннями щитоподібної залози;

- встановити діагноз захворювань прищитоподібних залоз;

- проводити диференційну діагностику гіперпаратиреозу та гіпопаратиреозу з іншими захворюваннями, визначати план необхідного лікування;

- надати невідкладну допомогу при тиреотоксичній, гіперкальціємічній та гіпокальціємічній кризі.

Перелік практичних навичок, якими студент має оволодіти:

- здійснювати пальпацію щитоподібної залози, оцінювати ступінь її збільшення.

- опанувати навичками трактування даних ультразвукового обстеження та доплерографії щитоподібної залози.

- опанувати навичками трактування результатів ЕКГ та рефлексометрії для характеристики функції щитоподібної залози.

- опанувати навичками трактування даних гормонального обстеження тиреоїдного статусу.

- опанувати навичками трактування даних ультразвукового обстеження, комп’ютерної томографії, МРТ прищитоподібних залоз.

- опанувати навичками трактування даних гормонального обстеження (паратгормон, тиреокальцитонін).

- опанувати навичками трактування даних біохімічного аналізу крові при гіперпаратиреозі та гіпопаратиреозі (рівень загального та іонізованого кальцію, фосфору крові, рівень лужної фосфатази).

- опанувати навичками надання невідкладної допомоги при гіпопаратиреоїдному кризі.

ІІІ. МЕТА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ (ВИХОВНА МЕТА)

- студент повинен навчитись дотримуватись деонтологічних принципів роботи з хворими на патологію щитоподібної та прищитоподібних залоз;

- розвивати розуміння впливу факторів навколишнього середовища на розвиток патології щитоподібної та прищитоподібних залоз;

- формувати почуття відповідальності за своєчасність та повноту обстежень хворого з патологією щитоподібної та прищитоподібних залоз, а також за інформованість пацієнта про можливі методи лікування цих захворювань.