Розрахунок добової потреби у продуктах харчування

 

 

 

Складові харчування	Добова частка (%)	Енергетична цінність	Потреби на добу (г\кг)
кДж\кг	ккал\г
Вуглеводи		17,13	4,1	4-6
Білки		17,13	4,1	0,7-0,9 (дітям і вагітним-2)
Жири		38,9	9,3	1-2

Схема 3

Продукти харчування, що не бажано вживати хворим на цукровий діабет

Солодощі	цукерки, мед, мармелад, варення, сиропи, торти, солодке печиво, морозиво, солодкі креми
Напої	солодкі соки, вина, лікери, підсолоджені лимонади та фруктові напої, підсолоджене молоко
Алкоголь	міцні алкогольні напої

Схема 4

Метаболічний синдром

Це симптомокомплекс таких патологічних станів:

- інсулінорезистентність;

-гіперінсулінемія та високий рівень С-пептиду;

- порушення толерантності до глюкози;

- гіпертригліцеридемія;

- зменшення вмісту ліпопротеїнів високої щільності;

- абдомінальне ожиріння (андроїдне, за типом яблука);

- артеріальна гіпертензія;

- гіперандрогенія в жінок.

Часто можуть бути порушення пуринового обміну, поліцитемія, гіпернатріємія.

Схема 5

Пероральні цукрознижуючі препарати:

1. Похідні сульфонілсечовини.

Перша генерація: толбутамід, карбутамід, ацетогексамід, толазамід, хлорпропамід.

Друга генерація: глібенкламід, гліквідон, гліпізид, гліклазид, гліборнурид.

Третя генерація: глімепірид.

2. Похідні бігуанідів - метформін.

3. Натеглінід, Репаглініди.

5. Глітазони.

6. Глюкомодулятори: інгібітори α-глюкозидази, гуарова смола, харчові волокна.

Схема 6

Ліки, що посилюють дію цукрознижувальних сульфаніламідних препаратів

Препарати	Механізм впливу
Нестероїдні протизапальні препарати, сульфаніламіди, антикоагулянти непрямої дії	Конкурують за зв’язок з білками плазми крові
Інгібітори моноаміноксидази	Пригнічують метаболізм у печінці
β-адреноблокатори, алкоголь	Підвищують чутливість до інсуліну

Схема 7

Препарати, що пригнічують дію сульфаніламідних цукрознижувальних препаратів:

Препарати	Механізм впливу
Кортикостероїди, глюкагон, тиреоїдні гормони, естроген-гестагенні препарати	Пригнічують гіпоглікемізуючу дію інсуліну
Діуретики	Пригнічують інсулінову секрецію
Адреноміметики	Посилюють глікогеноліз

Схема 8

Встановлення групи інвалідності внаслідок захворювань, травм, природжених дефектів (з Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої МОЗ України 22.11.91 № 16.01.20)

Перша група інвалідності	Різко виражене обмеження життєдіяльності. Потреба в постійному сторонньому догляді чи допомозі. Виконання різних видів праці можливе лише за компенсації анатомічних ефектів чи створення спец, умов вдома чи на виробництві
Друга група інвалідності	Різке обмеження життєдіяльності та соціальної адаптації. Хворі не потребують постійної сторонньої допомоги
Третя група інвалідності	Обмеження життєдіяльності, значне зниження соціальної адаптації внаслідок значного утруднення в навчанні, пересуванні, спілкуванні, участі у трудовій діяльності

Схема 9

Критерії компенсації цукрового діабету:

Показник	Добра компенсація	Задовільна компенсація	Погана компенсація
Глікемія (ммоль\л) натще	до 6,1	до 7,8	понад 7,8
після їди	8,0	10,0	понад 10,0
Глікований гемоглобін (%)	до 6,5	до 7,5	понад 7,5
Холестерол плазми крові	до 5,2	до 6,5	понад 6,5
(ммоль\л)
Тригліцериди плазми крові	до 1,7	до 2,2	понад 2,2
(ммоль\л)

Схема 10

Причини інсулінорезистентності

Гіповолемія	Гіпоперфузія, дегідратація та ацидоз зменшують чутливість до інсуліну
Вживання медикаментів	Глюкокортикоїди, дифенін, анаболічні стероїди, тиреоїдні гормони
Інфекційні захворювання	Як правило, гноякові інфекції, найчастіше остеомієліт при синдромі діабетичної стопи
Ендокринні хвороби	Тиреотоксикоз, феохромоцитома, акромегалія, синдром та хвороба Іценка-Кушінга
Дисліпідемія	Надмір вільних жирних кислот зменшує вплив інсуліну на печінку
Порушення мінерального обміну	Дефіцит калію, магнію, фосфатів
Ацидоз	Зменшення гіпоглікемізуючих ефектів інсуліну
Хвороби накопичення, ліпоатрофічний діабет	Порушення синтезу глікогену та глікогенолізу в печінці

VII.3. Матеріали контролю для заключного етапу заняття

Тест ІІІ рівня (α=3).

Задача №1 (α=3).

Хворому на цукровий діабет зі значним ожирінням з проявами серцево-легеневої недостатності призначено метформін по 850 мг тричі на добу. Через 2тижні лікування його турбує виражений біль у гомілках, посилення задухи та ціанозу обличчя. Визначте подальшу лікувальну тактику:

а) утриматися від лікування метформіном;

б) зменшити дозу метформіну до 850 мг двічі на добу;

в) зменшити дозу метформіну до 850 мг 1 раз на добу;

г) зменшити дозу метформіну до 500 мг на добу;

д) перенести приймання добової дози метформіну на вечірній час.

Еталон відповіді: а).

Задача №2 (α=3).

Хвору, що лікується глібенкламідом у добовій дозі 20 мг, почали турбувати напади стенокардії, артеріальної гіпертензії, запаморочення. Визначте причини цих хворобливих прояві:

а) гіпоглікемії;

б) загострення ішемічної хвороби серця;

в) посилення проявів атеросклерозу вінцевих судин серця;

г) посилення церебрального атеросклерозу;

д) різкі перепади артеріального тиску.

Еталон відповіді: а).

Задача №3 (α=3).

Хвора, що лікується протягом 20 років пероральними цукрознижувальними сульфаніламідними препаратами, почала втрачати масу тіла, у неї визначається кетонурія, зростає рівень глікемії. Оберіть зміни, які необхідно внести до плану лікування пацієнтки:

а) призначити інсулінотерапію;

б) призначити препарат у максимальній дозі;

в) скомбінувати кілька похідних сульфаніламідних препаратів;

г) скомбінувати похідні сульфаніламідних препаратів із метформіном;

д) замінити сульфаніламідні препарати на метформін.

Еталон відповіді: а).

Задача №4 (α=3).

Хвора на цукровий діабет типу 2 впродовж 15 років лікується пероральними цукрознижувальними препаратами. Протягом останніх 6 міс захворювання прогресує, протеїнурія досягла 1,65 г\л, глікемія на тлі вживання їжі - 13,2 ммоль\л. Для лікування використовує глюренорм у дозі 120 мг на добу. Визначте лікування пацієнтки в подальшому:

а) призначити інсулінотерапію;

б) збільшити дозу глюренорму;

в) скомбінувати сульфаніламідні препарати із бігуанідами;

г) лікувати в подальшому метформіном;

д) замінити глюренорм на глібенкламід.

Еталон відповіді: а).

Задача №5 (α=3).

Хворий на цукровий діабет типу 2, 47 років, з індексом маси тіла 25,7 кг\м, лікується глібенкламідом у дозі 15 мг на добу. Для самоконтролю визначає глікемію щоденно перед кожним прийомом їжі та через 2 години після їди. Звернувся до лікаря, щоб з’ясувати, чи потрібно визначати глікемію о 3-й годині ночі. Виберіть, яку пораду ви дасте пацієнту:

а) не потрібно, достатньо визначити глікемію натще та після їди 1 раз на тиждень;

б) звісно потрібно, чим частіше визначається глікемія, тим краще компенсований цукровий діабет;

в) достатньо дотримуватися контролю глікемії, як його проводить пацієнт;

г) краще о 3-й годині ночі визначати не глікемію, а глюкозурію;

д) можна вночі глікемію не визначати, але обов'язково щоденно визначати глюкозурію відразу після сну.

Еталон відповіді: а).

 

VII.4.Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів: орієнтовна карта для організації самостійної роботи студентів з навчальною літературою

1. Вивчити клінічні прояви цукрового діабету типу 2.

2. Визначити значення інсулінорезистентності та порушень інсулінової секреції в патогенезі цукрового діабету типу 2 та метаболічного синдрому X.

3. Визначити значення дієтичного лікування хворих на цукровий діабет типу 2.

4. Вивчити поняття про глікемічний індекс їжі та про хлібні одиниці.

5. Визначити показання до застосування інсуліну у хворих на цукровий діабет типу 2.

6. Поняття про самоконтроль, значення його в запобіганні хронічним ускладненням цукрового діабету.

 

Методичну розробку склали доц.Каджарян В.Г., ас.Солов’юк О.О.

 

 

ТЕМА 4

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ IV КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Тема заняття: Гострі та хронічні ускладнення цукрового діабету. Особливості перебігу та лікування цукрового діабету у хірургічних хворих та при вагітності.

Кількість навчальних годин: 5 годин

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Порушення у хворих на цукровий діабет, що потребують від лікаря активних і чітких дій, обумовлені як різким зниженням глікемії (гіпоглікемічна кома), так і підвищенням її рівня разом з іншими продуктами патологічного обміну (діабетична кетоацидотична, гіперосмолярна коми). Лікарі повинні чітко знати ознаки гіпоглікемії, щоб запобігти тяжким ускладненням, що можуть статися - декортикації та навіть смерті хворого. Цукровий діабет може дебютувати гіперкетонемічною комою, яка може розвинутись у будь-якому лікувальному закладі за екстремальних умов: травм, інфекцій, хірургічних втручань, вагітності та пологів, загострення хронічних захворювань.

Тому знання особливостей перебігу та лікування невідкладних станів при цукровому діабеті є обов'язковим для лікарів усіх спеціальностей.

ІІ. НАВЧАЛЬНА МЕТА ЗАНЯТТЯ

(з вказівкою рівня засвоєння, що планується)

ІІ. 1 Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): α1

- про частоту виникнення невідкладних станів при цукровому діабеті;

ІІ. 2 Студент повинен знати (засвоїти) α2

- класифікацію невідкладних станів;

- причини та патогенез діабетичної гіперкетонемічної, гіперосмолярної коми та лактоацидозу;

- клінічні прояви діабетичної гіперкетонемічної та гіперосмолярної коми;

- причини, патогенез, клінічні ознаки гіпоклікемічного стану та коми;

- тактику і методику лікування невідкладних станів при цукровому діабеті;

- етіологію, патогенез діабетичної макро-, мікроангіопатії, нейропатії;

- етіологію, патогенез синдрому діабетичної стопи.

ІІ. 3 Студент повинен вміти: α3

- проводити діагностику та диференціальну діагностику гіперкетонемічної, гіперосмолярної та гіпоглікемічної ком;

- визначати тактику лікування та профілактики коматозних станів при цукровому діабеті;

- оволодіти методикою постановки діагнозу і здійснення диференціальної діагностики невідкладних станів при цукровому діабеті та інших ендокринних і неендокринних захворюваннях;

- призначати необхідні обстеження для виявлення діабетичної ангіопатії нижніх кінцівок, нефропатії, вегетативної та периферійної нейропатії;

- аналізувати дані, отримані під час опитування та обстеження хворих з діабетичною ангіопатією та нейропатією;

- призначити лікування при кожному виді ангіопатій та нейропатій.

Перелік практичних навичок, що студент повинен засвоїти:

- опанування навичками аналізувати дані лабораторних методів дослідження (тест толерантності до глюкози, глікемічний та глюкозуричний профіль, С-пептид, НвА1с)

- призначити лікування при кожному виді ангіопатій та нейропатій.

- опанувати навички підготовки хворих на діабет до хірургічних втручань;

- лікувати цукровий діабет у вагітних.

ІІІ. МЕТА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ (ВИХОВНА МЕТА)

- сформувати почуття відповідальності за своєчасність діагностики та чіткість лікування як цукрового діабету, так і прекоматозних та коматозних станів, пов'язаних із ним;

- розвити розуміння необхідності послідовного збереження лікувального режиму та дієти хворими для профілактики коматозних станів.