Тема 10. Фінансові посередники грошового ринку

План семінарського заняття

1. Сутність та призначення фінансового посередництва як ви­ду діяльності.

2. Послуги фінансових посередників на ринку: зменшення ри­зиків, підвищення ліквідності та забезпечення інформацією.

3. Види фінансових посередників: депозитні, контрактні, інве­стиційні, державні фінансові установи.

4. Економічні вигоди фінансового посередництва. Мінові та інформаційні витрати заощадників та позичальників на фінансо­вому ринку. Асиметрична інформація, несприятливий вибір і мо­ральний ризик. Шляхи зменшення мінових витрат і роль фінан­сових посередників. Шляхи зменшення інформаційних витрат і роль фінансових посередників.

5. Банки як провідні фінансові посередники. Сутність і функ­ції банків, переваги банків перед іншими фінансовими посеред­никами. Дискусії щодо сутності банків.

6. Загальна характеристика небанківських фінансових посеред­ників: контрактних (страхових і пенсійних), інвестиційних, дер­жавних.

7. Інститути ринку цінних паперів.

8. Фінансове регулювання: необхідність, цілі та організаційна структура.

9. Банківська система в механізмі фінансового регулювання. Принципи побудови банківської системи.

10. Інновації у фінансовому посередництві та їх вплив на сти­рання відмінностей між фінансовими інституціями.

 

Методичні вказівки

У пепередніх темах було розглянуто сутність фінансового посередництва і його інституційну модель. Тому в цій темі студент має поглиби­ти свої знання про фінансове посередництво, зокрема про його учасників. Передусім слід усвідомити те значення, яке мають фі­нансові посередники для суспільства, надаючи учасникам грошо­вого ринку послуги щодо зменшення їх ризиків, підвищення лік­відності та забезпечення інформацією.

Далі потрібно розібратись з класифікацією фінансових посе­редників та характерними ознаками кожної з їх груп. Бажано ознайомитись з чинним законодавством про окремих фінансових посередників, насамперед з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», нові положення якого поки що не відобра­жені у підручниках та навчальних посібниках. А потім необхідно з'ясувати, які конкретні вигоди має суспільство від діяльності фінансових посередників.

У фінансовому посередництві провідну роль відіграють банки завдяки їх здатності емітувати гроші (цього не може робити жо­ден інший фінансовий посередник) і вести рахунки фізичних і юридичних осіб та здійснювати безготівкові розрахунки між ни­ми. Банки були першими фінансовими посередниками, інші по­середники, які стали виникати пізніше, почали виконувати деякі функції банків (залучення коштів, надання кредитів). Щоправда, і банки деякі новації запозичили в інших фінансових посередників.

Слід взяти до уваги, що в багатьох зарубіжних країнах банки сьогодні в основному спеціалізуються на короткостроковому кредитуванні, а інші фінансові посередники (пенсійні фонди, страхові компанії тощо) здійснюють середньо- і довгострокове кредитування суб'єктів підприємницької діяльності й населення. Це пояснюється тим складом ресурсів, які є у розпорядженні кож­ного з них. Водночас банки в багатьох країнах часто мають біль­ше доходів від надання послуг, які надаються й іншими фінансовими посередниками, ніж від надання позичок. Інколи банки та інші фінансові посередники співробітничають у сфері кредиту­вання, надаючи так звані спільні кредити. Щоправда, в Україні в 1993 р. фінансовим посередникам, окрім банків, було заборонено займатись кредитуванням. Очевидно, це питання заслуговує на його наукове дослідження.

Потрібно засвоїти основні ознаки та принципи діяльності до­говірних (контрактних), інвестиційних та державних фінансових посередників, усвідомити різницю між ними щодо здійснення фінансового посередництва.

Ознайомившись зі складом інститутів ринку цінних паперів на основі конспекту лекцій та базового підручника, більш детально з цим питанням можна ознайомитись з допомогою вказаної ниж­че рекомендованої до вивчення теми додаткової чи аналогічної їй літератури, а також скористатись знаннями, отриманних з інших навчальних дисциплін.

Діяльність фінансових посередників відіграє дуже важливу роль у суспільстві. Оскільки ця діяльність пов'язана з грошима, то вона є досить ризиковою, а тому потребує регулювання з боку держави. Зокрема, таке регулювання здійснюється: щодо випуску цінних паперів — Державною комісією з цінних паперів та фон­дового ринку, щодо діяльності банків — Національним банком України, щодо діяльності фінансових установ, які не є банка­ми, — Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. При вивченні цього питання окрім підручника бажано ознайомитись з чинним законодавством, яке передбачає регулювання діяльності фінансових посередників.

Далі слід засвоїти поняття банківської системи, звернувши увагу на те, що вона не є тільки сукупністю банків. Особливу ува­гу потрібно звернути на те, чим функції банківської системи від­різняються від функцій банків.

Потрібно розібратись зі структурою банківської системи і прин­ципами її побудови. У цьому допоможе наведена нижче схема.

Зі схеми видно, що найвищою ланкою банківської системи, її першим рівнем є центральний банк. В Україні ним є Національ­ний банк України. Другий рівень банківської системи — комер­ційні, кооперативні та спеціальні банки. Діяльність перших двох видів регламентована Законом України «Про банки і банківську діяльність». Так, у ст. 8 цього закону передбачені основні засади створення і діяльності кооперативних банків, що підрозділяються на центральний і місцеві. Центральний кооперативний банк кон­тролює місцеві банки, а його контролює Національний банк України. Місцеві кооперативні банки діють у межах однієї обла­сті. У цьому самому законі перелічені ознаки універсальних і спе­ціалізованих банків. Зокрема, спеціалізованими називаються бан­ки, у яких більше 50 % активів є активами одного виду, а якщо понад 50 % пасивів становлять вклади населення, то такий банк вважається спеціалізованим ощадним банком.

У деяких виданнях, переважно зарубіжних, в окрему групу Виділяють спеціальні банки, на які зазвичай покладається надан­ня за рахунок державних коштів дотацій, субсидій та іншого ці­льового фінансування окремих видів діяльності, галузей економі­ки чи навіть певних підприємств, які фінансово підтримуються державою.

Щоб отримати максимальний дохід на заощадження і капітал, ринкова ситуація вимагає від учасників грошового ринку постій­но перебувати у творчому пошуку. Унаслідок цього на ньому з'являються нові інноваційні продукти. Ними у свій час були уже звичні сьогодні факторинг, форфейтинг, лізинг, деривативи, наурахунки та ін. Фахівців, які проектують, розробляють і реалізу­ють фінансові інновації, здійснюють пошук нових підходів до вирішення проблем у сфері фінансового посередництва, назива­ють фінансовими інженерами. Зазвичай вони виконують три ро­лі: посередників, генераторів ідей (інноваторів) і фахівців з ви­шукування законодавчих лазівок (наприклад, уникнення сплати податків без порушення законодавства).

 

Запитання для самоконтролю

1. Хто такий фінансовий посередник?

2. На які дві групи поділяються фінансові посередники?

3. Які послуги надають фінансові посередники кредиторам і позичальникам?

4. У чому полягають переваги фінансового посередництва пе­ред фінансовим ринком?

5. За якими критеріями фінансові посередники відносяться до банків?

6. Яке визначення можна дати банку?

7. Які банки належать до універсальних?

8. Які ознаки передбачає українське законодавство щодо від­несення банку до спеціалізованих?

9. Чому українські банки намагаються залучити якомога біль­ше вкладів населення і водночас уникають можливості стати ощадними?

10. Що таке фінансові інновації і яку роль вони відіграють у розвитку фінансового посередництва?

11. Для чого потрібні спеціальні банки? Які спеціальні банки є в Україні?

12. Що таке банківська система? На яких принципах вона по­будована?

13. Які функції виконує банківська система і чи відрізняються вони від функцій банків?

14. На які групи можна класифікувати небанківські фінансові посередники?

 

Розв'яжіть задачі

Задача 1. Менеджер фірми Х має намір продати продукцію в кредит, надавши змогу покупцям розплачуватися через два місяці. Але для того щоб розплатитися за рахунками, фірмі Х доведеться взяти кредит у кредитній спілці. Кредитна спілка надає фірмі Х кредити з 12%-ою номінальною складною ставкою із щомісячним компаудингом. Менеджер фірми Х має намір покласти виплати за номінальною ставкою на своїх покупців, що в результаті повинно повністю покрити фінансові витрати фірми Х. Яким повинно бути значення цієї номінальної ставки?

 

Задача 2. Визначте номінальну теперішню вартість грошових коштів за такими даними: початкова сума розміщення становить 5000 грн; реальна річна відсоткова ставка дисконтування вартості грошових коштів — 40%; річний темп інфляції прогнозується на рівні 16%; періодом розміщення грошових коштів передбачаються 3 роки, інтервалом дисконтування вартості — 1 рік.

 

Задача 3. Клієнт банку бажає отримати 1000 грн 1 січня 2012р. Банк проводить 17%-ий компаундинг щорічно за простою ставкою. Яку суму слід покласти на рахунок 1 січня 2009 р., з тим щоб 1 січня 1999 р. отримати 1000 грн?

Задача 4. Визначте поточне значення суми в 9000 грн, яка буде сплачена через три роки при використанні складної облікової ставки 13% річних.

 

Задача 5. Внесок у сумі 200 000 грн покладено в кредитну спілку на 5 місяців за простою відсотковою ставкою 14% річних. Визначте реальний дохід вкладника за умови очі- куваного щомісячного темпу інфляції в 7,3%.

 

Задача 6. Потреба підприємства ЗАО «Укренергосоюз» у фінансуванні обсягом 100 тис. грн має бути покрита 1 серпня поточного року. Оберіть найкращий з двох варіантів покриття потреби підприємства ЗАО «Укренергосоюз» у коштах, забезпечивши мінімізацію витрат на обслуговування позичкового капіталу та виходячи з таких даних:

1) на балансі підприємства перебуває вексель підприємства ТОВ «Укрспецтехнологія» номіналом 150 тис. грн, виданий 1 травня поточного року зі строком платежу 30 листопада. Складна облікова ставка комерційного банку «Аваль», який погоджується інкасувати цей вексель, становить 38 % річних;

2) комерційний банк «УКРСІБ» пропонує кредит у необхідній сумі строком на 4 місяці під складну ставку 32% річних.

 

Задача 7. Кредитне товариство «Капітал» нараховує щоквартально відсотки по депозиту, розміром 75 564 тис. грн за ставкою 12,4%, причому виплата відсотків та суми депозиту передбачається наприкінці терміну дії депозитної угоди. Розрахуйте вартість депозиту при його закритті через 3,5 роки.

 

Задача 8. Позика в Кредитному товаристві видається на півроку за простою обліковою ставкою 15%. Розрахуйте суму, одержувану позичальником, і розмір дисконту, якщо треба повернути 25 000 грн.

 

Задача 9. Визначте поточне значення суми в 8000 грн, яка буде сплачена через три роки при використанні складної облікової ставки 23% річних.

 

Задача 10. Банк нараховує щоквартально відсотки за депозитом, розміром 100 тис. грн, за ставкою 5%, причому виплата відсотків та суми депозиту передбачається наприкінці терміну дії депозитної угоди. Розрахуйте вартість депозиту при його закритті через 2 роки.

 

Задача 11. Внесок у сумі 500 000 грн покладено в кредитну спілку на 10 місяців за простою відсотковою ставкою 25% річних. Визначте реальний дохід вкладника за умови очікуваного щомісячного темпу інфляції у 1,5%.

 

Задача 12. Потреба підприємства ЗАО «Укренергосоюз» у фінансуванні обсягом 120 тис. грн має бути покрита 1 вересня поточного року. Оберіть найкращий з двох варіантів покриття потреби підприємства ЗАО «Укренергосоюз» у коштах, забезпечивши мінімізацію витрат на обслуговування позичкового капіталу та виходячи з таких даних:

1) на балансі підприємства перебуває вексель підприємства ТОВ «Укрспецтехнологія» номіналом 170 тис. грн, виданий 1 травня поточного року зі строком платежу 31 грудня. Складна облікова ставка комерційного банку «Аваль», який погоджується інкасувати цей вексель, становить 45% річних;

2) комерційний банк «УКРСІБ» пропонує кредит у необхідній сумі строком на 6 місяців під складну ставку 47% річних.

 

Задача 13. Кредитне товариство «Капітал» нараховує щоквартально відсотки за депозитом, розміром 100 тис. грн за ставкою 5%, причому виплата відсотків та суми депозиту передбачається наприкінці терміну дії депозитної угоди. Розрахуйте вартість депозиту при його закритті через 2 роки.

Прийміть рішення по ситуаціях, що викладені нижче:

Ситуація № 1

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лалані» звернулося до банку «Фінанси і кредит» з проханням надати кредит, при цьому подавши такі документи:

1. Заяву на одержання кредиту.

2. Бізнес-план.

3. Техніко-економічне обґрунтування, яке включає розрахунок строків окупності та рентабельності об’єкта кредитування, також визначення джерел погашення в разі виникнення непередбачених обставин по операції, що кредитується.

4. Бухгалтерський баланс.

5. Звіт про прибутки та збитки.

6. Документи, які засвідчують право власності підприємства на устаткування, що надається в заставу.

ТОВ «Лалані» запросило кредитну лінію на 15000 грн. за процентною ставкою 45% терміном на 1 рік. Задовільний стан позичальника, достатній обсяг забезпечення та значення середньорічної ставки на ринку позичкового капіталу дали можливість банку зменшити процент за кредитом до 40%. Виплата процентів щомісячна.

Цільове призначення позички: розширення діючого виробництва пиломатеріалів (закупівля деревообробного чотиристороннього реймусного станка).

Спеціалістами банку було оцінено майно позичальника, яке надається в забезпечення кредиту (деревообробне устаткування). Сума забезпечення становила 36000 грн., що дорівнює 240% від суми кредиту. Підприємством надано банку договір застави. До того ж позичальник має розрахунковий рахунок у даному банку, рух коштів по якому не перевищує 4000 грн. за день і є систематичним.

Оцінка кредитоспроможності позичальника:

1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності дорівнює 0,19 при нормативному значенні 0,25, тобто коефіцієнт не виконується.

2. Коефіцієнт загальної ліквідності дорівнює 4,7 при норматив­ному значенні більше 1, тобто коефіцієнт виконується.

3. Коефіцієнт маневреності дорівнює 0,6 при нормативному значенні більше 0,5, тобто коефіцієнт виконується.

4. Коефіцієнт фінансової незалежності дорівнює 0,82 при нормативному значенні більше 0,5, виконання коефіцієнта відмінне.

5. Коефіцієнт заборгованості становить 0,34 при нормативному значенні менше 1, виконання коефіцієнта відмінне.

Розрахунки коефіцієнтів були перераховані спеціалістами бан­ку на підставі поданої звітності та відповідають дійсності.

Зробіть висновок про можливість надання кредиту позичальнику.

 

Ситуація № 2

До акціонерного банку «Фінанси і кредит» звернувся громадянин Рабинович М. В. з проханням надати йому споживчий кредит у сумі 30000 грн. строком на 3 місяці. Як забезпечення по-
вернення позички була запропонована квартира, що належить Рабиновичу М. В.

Громадянином Рабиновичем М. В. були надані до банку такі документи:

1. Анкета позичальника.

2. Заява на видачу кредиту.

3. Договір про придбання Рабиновичем М.В. квартири, що заставляється.

4. Декларація про отримані доходи, завірена Податковою інспекцією за минулий рік, та лист про середньомісячну зарплату за рік.

5. Справка-характеристика з бюро технічної інвентаризації міста Києва.

6. Довідка з Першої Київської державної нотаріальної контори про те, що квартира, запропонована як застава, під забороною не перебуває.

7. Довідка з Державного комунального управління по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Радянського району м. Києва.

Банком встановлено процентну ставку 55% річних.

Було проведено оцінку заставленого майна:

вартість заставленої квартири — 50000 грн.;

сума позички — 30000 грн.;

процентна ставка — 55% річних;

строк позички — 3 місяці.

Отже, заборгованість громадянина Рабиновича М. В. становить:

30000 + [30000 ∙ 3 ∙ 55% / (12 ∙ 100%)] = 34125 грн.

Вартість застави більше майбутньої суми заборгованості позичальника і становить 167% від суми кредиту.

Визначити достатність даних для вирішення питання про доцільність та можливість надання кредиту в сумі 30000 гривень терміном на 3 місяці під 55% річних.

Ситуація № 3

Підприємство отримало в банку позичку в сумі 700 тис. гр. од. на три місяці з 15% річних під заставу майна. Сума угоди про заставу 1100 тис. гр. од. Позичка видана на придбання сировини для виробництва нової продукції. Через місяць після надання позички банк на місті встановив, що не виконуються роботи з пусконалагодження обладнання, на якому повинна виготовлятися нова продукція. Сировина оплачена за рахунок-позички і завезена на склади підприємства. Підприємство не ставить перед банком клопотання про пролонгацію позички. Воно сподівається надолужити прогаяне за рахунок двозмінної організації робіт з пусконалагодження.

1. Які заходи повинен здійснити банк для запобігання виникнення проблемної позички?

2. Яким чином банк може захистити свої інтереси, щоб не понести збитків і не заморозити капітал в неліквідних активах, якщо не вдасться цими заходами запобігти виникненню простроченої позички?

3. Яку суму боргу повинне сплатити підприємство банку, якщо вся позичка буде погашена через рахунок прострочених позичок?

4. У чому полягає механізм примусового стягнення боргу?

5. За яких додаткових до цієї задачі умов може бути розглянуте питання про надання відстрочки погашення позички?

Ситуація № 4

У кредитному портфелі банку налічується 25 позичок на суму 15500 тис. гр. од., з яких 5 позичок — на 240 тис. гр. од. з простроченими термінами повернення, причому прострочка виникла
6 місяців тому; 3 позички — на 600 тис. гр. од. — з пролон­гованими термінами; у складі останніх 17 позичок більше половини таких, де намітилися проблеми.

1. Дати оцінку кредитного портфеля банку.

2. Яку роботу необхідно провести банку для покращення становища в кредитній діяльності?

3. Що банк повинен зробити для реструктуризації свого кредитного портфеля?

 

Ситуація № 5

Станом на перше число місяця банк мав у складі активів
7150 тис. гр. од. заборгованості по позичках, з яких 35% — проблемні, а в складі останніх — 80% безнадійних. Усі безнадійні позички були надані під гарантію збанкрутілих банків. Прострочені позички виникли недавно, вони забезпечені заставою майна, але воно не може бути реалізоване за раніше встановленими цінами у зв’язку з падінням попиту. Виручкою від реалізації майна, що є заставою, може бути погашено лише 50% прострочених позичок.

Які заходи повинен здійснити банк для реструктуризації кредитного портфеля і недопущення втрати платоспроможності та збитків?

 

Теми доповідей

 

1. Роль фінансових посередників у зменшенні ризиків інвесторів.

2. Інформаційна функція фінансового посередництва.

3. Інституціональна структура фінансового посередництва в

Україні.

4. Банки як провідна ланка фінансового посередництва, їх вза­ємодія з небанківськими посередниками.

5. Дискусії щодо сутності банку та банківської системи.

6. Стан та перспективи розвитку кредитних спілок в Україні.

7. Роль страхових компаній у фінансовому посередництві та їх взаємодія з банками.

8. Державне регулювання фінансового посередництва.

9. Державний нагляд за діяльністю фінансових посередників.

10. Роль банківської системи в регулюванні фінансового посе­редництва.

Термінологічний словник

Банк — фінансовий посередник, який виконує три базові функції: залу­чення вкладів і депозитів, надання кредитів та розрахунково-касове обслуго­вування своїх клієнтів, і на цій підставі приймає участь в емісії грошей.

Державний банк — банк, 100% статутного капіталу якого належить державі.

Договір про збереження реальної вартості — валютні, процентні та інші похідні (деревативи), зокрема форварди, ф'ючерси, опціони, свопи, що використовуються для мінімізації валютних та процентних ризиків і забезпечення регулярності платежів за іпотечним покриттям.

Емісія цінних паперів — установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів.

Інвестиційний банк — банк, який спеціалізується на здійсненні реальних і портфельних інвестицій на первинному фондовому ринку та надає консультаційні послуги з реорганізації підприємств та їх об'єд­нань. Він не є банком у звичному розумінні слова, бо не приймає депо­зитів і не надає позичок.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який емітується та розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, ком­панією з управління активами пайового інвестиційного фонду, та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді, а також на отримання доходу.

Інституційні інвестори — інститути спільного інвестування пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхо­ві компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за ра­хунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Іпотечний банк — банк, що спеціалізується на наданні кредитів, забезпечених іпотекою.

Іпотечний кредитор — фінансова установа, крім спеціалізованої іпотечної установи, яка має право надавати кредити (позики), виконан­ня зобов'язань боржників за якими забезпечене іпотекою, та/або яка набула право вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками) від інших осіб.

Комерційний банк — банк, що надає банківські послуги своїм клієн­там з метою отримання прибутку в інтересах своїх власників, самого

банку і його персоналу.

Кооперативний банк — банк, який перебуває у спільній власності своїх членів, може приймати депозити, надавати позички і здійснювати розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів та надавати їм інші послуги в межах отриманої від центрального банку ліцензії.

Кредитна система — сукупність кредитних інституцій і пов'я­заних з ними кредитних відносин. Складається із банків і кредитних установ небанківського типу.

Кредитна спілка — неприбуткова організація, заснована фізични­ми особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за раху­нок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Похідні цінні папери (деривативи) — цінні папери, механізм випус­ку та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, установленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

Саморегулівна організація професійних учасників фондового рин­ку — неприбуткове об'єднання, що створене більш ніж 50 % професій­них учасників фондового ринку за одним із видів професійної діяльно­сті, що об'єдналися з метою забезпечення провадження діяльності, затвердження правил, стандартів професійної поведінки та захисту прав своїх членів. Державні органи управління можуть делегувати цим орга­нізаціям певні повноваження.

Оціон — контракт, що дає його власнику право, але не зобов'язання купити або продати певну кількість базового активу (цінних паперів, товарів або коштів) на тих самих умовах, що й за попереднім контрак­том, за встановленою ціною протягом періоду.

Проспект емісії іпотечних облігацій — документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) або закрите (приватне) розміщення іпотечних облігацій.

ПФТС-індекс — офіційний показник позабіржової фондової торго­вельної системи (ПФТС) України. Розраховується щоденно і щотижне­во на основі простих акцій підприємств, що пройшли лістинг у ПФТС. Офіційною датою початку розрахунків ПФТС-індексу вважається 1 жовт­ня 1997 р.

Своп — контракт між двома учасниками фінансового ринку, що пе­редбачає обмін грошовими потоками — двома різними валютами (ва­лютний своп), процентними платежами (процентний своп) чи облігаці­ями (облігаційний своп) з метою страхування (хеджування) від збитків.

Спеціалізована іпотечна установа — фінансова установа, виклю­чним видом діяльності якої є придбання іпотечних активів (їх продаж у випадках, передбачених чинним законодавством і проспектом емісії) та випуск структурованих іпотечних облігацій. У 2004 р. в Україні ство­рена Державна іпотечна установа.

Спот — вид угоди, що передбачає оплату протягом часу, який по­трібен для здійснення розрахунків, як правило, 48 год.

Фінансові інструменти — цінні папери, строкові контракти (ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контрак­ти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбут­ньому) у разі залежності ціни від процентної ставки, валютного курсу чи фондового індексу (процентні, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінан­сових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та процентні опціони).

Фондова біржа — організатор торгівлі на фондовому ринку, що створює організаційні, технологічні, інформаційні, правові та інші умо­ви для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропози­цій, проведення котирування і регулярних торгів фінансовими інстру­ментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здій­снення клірингу та розрахунків за ними та розв'язання спорів між чле­нами біржі.

Форвардний контракт — угода про купівлю-продаж будь-якого активу (реального чи фінансового) у завчасно визначений майбутній момент часу за завчасно погодженою ціною.

Ф’ючерс — значною мірою стандартизований контракт, який вима­гає або відстроченої поставки якого-небудь із базових активів, або ос­таточного розрахунку наявними грошима відповідно до чітко встанов­леного правила.

Хеджування — страхові операції з деривативами, що проводяться з метою зниження ризику несприятливих цінових коливань.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. — К.: Либідь, 2010.

2. Гроші та кредит: Підручник / Івасів Б. С. — Тернопіль, К.: КонДор, 2011.

3. Гроші та кредит: Підручник / Демківський А. В. — К.: Дакор, 2009.

4. Гроші та кредит: Підручник /Щетинін А. І. — К.: Центр учбової літератури, 2010.

5. Рябинина Л.Н. Деньги и кредит: учебное пособие. – К.: Центр учебной литератури, 2011.

6. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. Й. Кравцовой. — Минск: Меркованне, 2006.

7. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — К.: Знання, 2009.

8. Габбард Г. Р. Гроші, фінансова система та економіка. К.: КНЕУ, 2004.

9. Мишкін Ф. С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К.: Основи, 2008.

10. Вступ до банківської справи: Навч. посібник / За ред. М. І. Савлука — К.:Лібра,2009.

11. Романенко О Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2009.

12. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2010.