Тема 4. Інфляція та грошові реформи

План семінарського заняття

 

1. Сутність, форми прояву та вимірювання інфляції.

2. Види інфляції та закономірності її розвитку.

3. Причини інфляції. Погляди монетаристів та кейнсіанців щодо причин інфляції.

4. Економічні та соціальні наслідки інфляції. Вплив інфляції на інвестиції та виробництво.

5.Необхідність державного регулювання інфляції. Антиінфляційна політика.

6. Особливості перебігу інфляції в Україні.

7. Грошова реформа: її сутність та класифікація.

8. Грошова реформа в Україні 1992—1996 рр. Її необхідність, цільове спрямування, соціальний аспект.

 

Методичні вказівки

 

Вивчаючи явище інфляції, необхідно усвідомити, що вона виявляється у знеціненні грошей унаслідок надмірного зростан­ня їх кількості в обороті або ж зростання виробничих витрат. Інфляція — складне економічне явище, яке може проявлятися також у поглибленні товарного дефіциту, що призводить до зростання вимушених заощаджень, у падінні курсу національ­них грошей відносно іноземних валют. На інфляцію можуть впливати різні чинники, що діють з боку попиту чи пропозиції, відповідно до яких виділяють два види інфляції: інфляцію по­питу та витрат.

Треба звернути увагу на те, що інфляція не виникає раптово, а є тривалим процесом, що має свої стадії розвитку. Зростання цін спостерігається протягом тривалого періоду в історії грошових відносин, але за часи існування повноцінних грошей воно було поступовим і не призводило до негативних явищ в економіці, ді­яв об'єктивний механізм підтримання цінності грошей. Після де­монетизації золота інфляція перетворилась у хронічне явище, Притаманне по суті всім країнам. Але рівень інфляції в різних Країнах неоднаковий. В одних країнах інфляція незначна, є керованою і має позитивний впив на економіку, в інших країнах досягає значних рівнів, стає некерованою і призводить до тяжких економічних та соціальних наслідків: зниження виробництва та руйнування виробничого потенціалу, зростання безробіття та па­діння життєвого рівня населення, загострення соціальних та полі­тичних суперечностей. Тому державне регулювання інфляції на­буває особливого значення для підтримання сталості грошей. На сучасному етапі регулювання інфляції здійснюється через антиінфляційну політику за кількома напрямами (дефляційна політи­ка, політика доходів).

Серед заходів щодо оздоровлення грошового обороту особли­ве місце займають грошові реформи, які спрямовуються на усу­нення наслідків інфляції і створення передумов для стабілізації грошей. В Україні в 90-х роках була проведена широкомасштаб­на структурна грошова реформа, яка закінчилась у 1996 р. випус­ком гривні в оборот. Вона забезпечила створення національної грошової системи, формування нового механізму підтримання сталості грошей та регулювання грошового обороту, адекватного умовам ринкової економіки.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Дайте визначення інфляції. Чому даний термін став вжива­тися після появи в обігу паперових грошей?

2. Охарактеризуйте стадії розвитку інфляційного процесу. Які можливі форми прояву інфляції?

3. На які функції грошей інфляція впливає найбільше та пояс­ніть чому.

4. Назвіть основні види інфляції. Які фактори її спричиня­ють?

5. Охарактеризуйте інфляцію за темпами зростання цін.

6. Як вимірюється інфляція?

7. Назвіть наслідки інфляції в соціальній та економічній сферах.

8. Чи завжди інфляція негативно впливає на економіку?

9. У чому полягає необхідність державного регулювання інфляції?

10. Який механізм антиінфляційної політики діє в країнах з рин­ковою економікою?

11. Які особливості перебігу інфляції в Україні?

12. З'ясуйте, які об'єктивні причини зумовлюють необхідність проведення грошових реформ? Що таке грошова реформа? Які види грошових реформ ви знаєте?

13. Охарактеризуйте економічний зміст реформи в Україні та механізм її проведення.

Розв'яжіть задачі

 

Задача 1. Індекс цін у 2010 р. становив 111,6%, а в 2011 р. — 116,6% (рівень цін базисного 2010 р. прийнято за 100%). Визначте темп інфляції.

Задача 2. Припустимо, що за відсутності інфляційних процесів реальна відсоткова ставка становила 5%.

1. Який розмір номінальної відсоткової ставки гарантує ту саму реальну процентну ставку при зростанні інфляції до 15%?

2. Чому позичкові можуть погодитися платити таку високу номі­нальну ставку?

Задача 3. Визначити темп інфляції, якщо обсяг грошової маси порівняно з минулим роком зріс на 75%, швидкість обігу грошей зросла на 15%, а приріст товарної маси становив 20%.

Задача 4. У таблиці наведено індекси цін за роками:

Рік	Індекс цін	Рівень інфляції, %
	100,00
	108,2
	112,3
	110,3
	111,6
	116,6

1. Розрахуйте темп інфляції для кожного року;

2. Використовуючи «правило величини 70», визначте кількість років, необхідних для подвоєння рівня цін.

Задача 5. Припустимо, що надається кредит у 100 тис. грн за нульового рів­няння інфляції. При цьому кредитор розраховує отримати 115 тис. грн. Але в економіці почалися інфляційні процеси і рівень інфляції становить 15%.

1. Хто за цих умов матиме вигоду, а хто зазнає витрат?

2. Обчисліть ці витрати.

 

Задача 6. Ціна споживчого кошика поточного року складає 560 грошових одиниць, а минулого 520. Індекс цін минулого року 105%. Визначте: індекс цін та темп інфляції.

Задача 7. Грошова маса готівкових і безготівкових грошей - 400 млрд. грн. Валовий національний продукт - 4080 млрд. грн. Розрахуйте швидкість обігу грошей.

Задача 8. Визначте очікуваний темп цінової інфляції звітного року, якщо в попередньому році середня маса грошей в обороті становила 548 млрд грн, при чому вона здійснила 2,7 обороту, фізичний обсяг ВВП становив 791 млрд од. Протягом звітного року грошова маса зросла на 43%, її оборотність знизилась на 0,31 обороту, фізичний обсяг ВВП порівняно з попереднім роком зріс на 11,11%.

 

Задача 9. Визначте очікуваний темп цінової інфляції звітного року, якщо в попередньому році середня маса грошей в обороті становила 760 млрд грн, при чому вона здійснила 1,5 обороту, фізичний обсяг ВВП становив 900 млрд од. Протягом звітного року грошова маса зросла на 65%, її оборотність знизилась на 0,2 обороту, фізичний обсяг ВВП порівняно з попереднім роком зріс на 13%.

 

Задача 10. Розрахуйте темп інфляції, якщо порівняно з минулим роком грошова маса зросла на 35%, швидкість обігу грошей сповільнилася на 21%, а приріст фізичного обсягу ВВП становив 8%.

 

Теми доповідей

 

1. Економічна суть та форми прояву інфляції.

2. Функції грошей в умовах інфляції.

3. Методи регулювання інфляції.

4. Світовий досвід антиінфляційної політики.

5. Механізм регулювання інфляції в умовах перехідної економіки.

6. Інфляція в Україні в перехідний період.

7. Механізм імпортованої в Україну інфляції.

8. Світовий досвід проведення грошових реформ.

9. Основні риси та особливості грошової реформи в країні.

10. Грошова реформа в Україні.

 

Термінологічний словник

Грошова реформа — створення та запровадження нової чи удоско­налення існуючої грошової системи з метою стабілізації грошового обороту відповідно до нових соціально-економічних умов.

Девальвація — зниження обмінного курсу грошей відносно інших валют.

Деномінація — метод «закреслення» нулів, укрупнення масштабу цін, коли старі гроші обмінюються у певній пропорції на значно меншу кількість нових грошей.

Інфляція (від лат. inflatio — здуття) — знецінення грошей, яке про­являється переважно у формі зростання цін на товари та послуги.

Інфляція витрат — інфляція, що характеризується підвищенням рівня цін на вироблену продукцію при зниженні обсягів сукупного ви­робництва або зростання витрат на придбання факторів виробництва.

Інфляція попиту — характеризується зростанням рівня цін внаслі­док збільшення грошового попиту на товари та послуги порівняно з об­сягами сукупної пропозиції.

Інфляційні очікування — передбачування, прогнозування певного рівня інфляції на майбутнє. Прагнучи захистити свої доходи від інфля­ційних втрат виробники, продавці наперед закладають інфляційний «запас» у ціни товарів, послуг, тарифи, тим самим прискорюючи і по­силюючи інфляційний процес.

Критична точка інфляційного процесу — перехід від відстаючого до випереджаючого зростання цін порівняно зі зростанням маси грошей в обороті.

Нуліфікація — оголошення державою знецінених грошей недійс­ними, якщо велике падіння купівельної спроможності робить недоціль­ним їх обмін на нові гроші. Більш м'якою формою, яка застосовується частіше, є обмін старих грошей на нові за надзвичайно низькою пропор­цією, майже символічно.

Повна (структурна) грошова реформа — створюються або доко­рінно перебудовуються всі елементи грошової системи.

Ревальвація — підвищення офіційного курсу грошей щодо інших валют.

Реставрація — відновлення попередньої доінфляційної вартості грошової одиниці.

Стагфляція — застійний стан економіки, що супроводжується од­ночасним інфляційним зростанням цін. У першій половині 90-х років в Україні стагфляція супроводжувалась спадом обсягів виробництва і нев­пинним зростанням цін.

Часткова грошова реформа — стосується лише організації гро­шового обороту і зводиться до зміни окремих елементів грошової системи.

Гіперінфляція - надшвидке зростання товарних цін і грошової маси в обігу, що призводить до різкого знецінення грошової одиниці, розладу платіжного обороту, порушення нормальних господарських зв'язків, зниження рівня життя. Г. є останньою стадією інфляційного процесу, коли гроші втрачають здатність виконувати свої функції, зменшується їхня роль у регулюванні економіки, господарські зв'язки набирають бартерної форми, процеси в економіці держави набувають стихійного характеру. Умовно вважають, що Г. настає у разі зростання цін, яке перевищує 50% на місяць. На цій стадії знецінення грошей стає самопоновлюваним, кумулятивним (нагромаджуваним) процесом, різке зростання цін вимагає ще більшого зростання номінальних доходів та емісії грошей, що спричинює новий виток зростання цін. Г. є однією з основних причин економічної стагнації.

Інфляція - знецінення паперових грошей, що супроводжується зростанням цін на товари та послуги. Основні причини І.: дефіцит державного бюджету, для покриття якого випускають державні цінні папери чи просто паперові гроші, високий рівень непродуктивних (особливо військових) витрат держави, товарний дефіцит, що призводить до відриву попиту від пропозиції і відповідно - до зростання цін, монопольне становище окремих виробників, що дозволяє їм необґрунтовано підвищувати ціни на свою продукцію, відрив зростання заробітної плати від зростання продуктивності праці та інші. І. викликає розладнаність грошової системи, створює фінансове напруження в країні і, як наслідок, призводить до підвищення вартості життя, натуралізації процесів обміну, послаблює зацікавленість працівників результатами своєї праці. У період І. курс національної валюти падає.

Інфляція галопова (галопуюча) - інфляція, що розвивається стрімкими темпами (те саме, що й гіперінфляція). Виникає за кризових ситуацій в економіці.

Інфляція експортована - інфляція, що переноситься з одних країн в інші у процесі міжнародних економічних відносин, які впливають на грошовий обіг, платоспроможний попит і ціни. Головними чинниками І.е. є: підвищення цін на експортовані товари, зростання трансферних цін на товари, що вивозяться в дочірні підрозділи підприємств, збільшення обсягу валютних резервів, переміщуваних з одних країн в інші.

Інфляція імпортована - інфляція, що зумовлена зовнішніми для країни чинниками: підвищенням цін імпортних товарів, надмірним впливом чужоземної валюти тощо. Об'єктивними умовами поширення І.і. є інтернаціоналізація господарських зв'язків, переплетення економічних циклів у різних країнах, розвиток євроринку, діяльність транснаціональних корпорацій та ін. Як і внутрішня, І.і. призводить до дестабілізації внутрішнього ринку та розладнання грошового обігу.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. — К.: Либідь, 2010.

2. Гроші та кредит: Підручник / Івасів Б. С. — Тернопіль, К.: КонДор, 2011.

3. Гроші та кредит: Підручник / Демківський А. В. — К.: Дакор, 2009.

4. Гроші та кредит: Підручник /Щетинін А. І. — К.: Центр учбової літератури, 2010.

5. Рябинина Л.Н. Деньги и кредит: учебное пособие. – К.: Центр учебной литератури, 2011.

6. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. Й. Кравцовой. — Минск: Меркованне, 2006.

7. Гальчинський А. Г. Теорія грошей: Навч. посіб. — К.: Основи, 2009.

8. Долан Дж, Кемпбел Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — Ленинград, 1991.

9. Лагутін В.Д.Гроші та грошовий обіг: Навч. посіб. — К.: Знання, 2009.

10. Габбард Г. Р. Гроші, фінансова система та економіка. К.: КНЕУ, 2004.

11. Мишкін Ф. С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К.: Основи, 2008.

12. Вступ до банківської справи: Навч. посібник / За ред. М. І. Савлука — К.:Лібра, 2009.

Тема 5. Теорії грошей

План семінарського заняття

1. Теорія грошей як складова економічної теорії та закономір­ності її розвитку.

2. Абстрактний та прикладний (монетаристський) напрям у теорії грошей.

3. Товарна теорія грошей.

4. Класична кількісна теорія грошей та еволюція її постулатів «Трансакційний варіант» І. Фішера.

5. Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей.

6. Кон'юнктурний варіант теорії грошей М. Туган-Барановського.

7. «Кембриджська версія» кількісної теорії.

8. Внесок Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.

9. Сучасний монетаризм як новий напрям кількісної теорії. Відмінності монетаристських трактувань ролі держави в регулюванні економіки.

10. Вклад М. Фрідмана в розроблення монетарної політики на основі неокласичного варіанта кількісної теорії.

11. Передавальний механізм у трактуванні представників них напрямів кількісної теорії.

12. Зближення позицій монетаристів та неокейнсіанців у їх ре­комендаціях щодо грошово-кредитної політики в сучасних умовах. Кейнсіансько-неокласичний синтез.

Методичні вказівки

В економічній науці чітко виділяються два підходи до вивчення теоретичних проблем грошей. Представники одного з них шукають відповіді на питання, пов'язанні із внутрішньою природою грошей: що таке гроші, чому вони з'явилися та існують у суспільстві, як фор­мується цінність грошей тощо. Цей підхід до вивчення природи грошей називають абстрактною теорією грошей. Найбільш відо­мими напрямами такого підходу є номіналістична теорія, металістична теорія, державна теорія, функціональна теорія, марксистська теорія та ін. Представники другого напряму розглядають гроші, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, а шукають відповіді на питання, пов'язанні з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі: який конкретно механізм впливу грошового чинника на реальну економіку (передавальний механізм); чи може держава ви­користати цей механізм у своїй економічній політиці і як саме та інші. Цей підхід називають прикладною теорією грошей. У західній літературі дана теорія називається монетаристською.

Монетаристська теорія має кілька напрямів, кожен з яких роз­глядається як окрема теорія. Найбільш відомим напрямом монетаристської теорії є кількісна теорія, яка, у свою чергу, залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію та сучасний монетаризм. Одночас­но із неокласичним напрямом кількісної теорії грошей як її від­носно самостійне відгалуження сформувалася спочатку кейнсіанська, а потім неокейнсіанська концепція монетаристської теорії.

У літературі кейнсіанську концепцію грошей нерідко проти­ставляють неокласичній кількісній теорії і розглядають їх як дві альтернативні теорії.

Варто усвідомити, що кейнсіанська концепція грошей та нео­класична кількісна теорія грошей — мають єдину методологічну базу — прикладну теорію грошей (монетаристську теорію), що більше їх зближує, ніж роз'єднує. Завдяки їх зближенню на су­часному етапі формується третій напрям монетаристської теорії, що дістав назву кейнсіансько-неокласичний синтез.

Вивчаючи цю тему, треба уяснити, що кількісна теорія грошей є нині пануючою. Згідно з цією теорією цінність грошей і рівень товар­них цін змінюється залежно від кількості грошей в обігу: чим їх біль­ше, тим ціни на товари вищі, а цінність грошей нижча, і навпаки.

Слід звернути увагу на те, що кількісна теорія грошей вклю­чає три базові положення:

• постулат причинності, тобто зміна цін на товари пояснюєть­ся змінами кількості грошей в обігу;

• постулат пропорційності, тобто ціни на товари змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу;

• постулат однорідності, за яким у разі зміни кількості грошей у такій самій пропорції змінюються ціни на всі товари, а співвід­ношення цін на окремі товари залишається незмінним.

Кількісна теорія грошей пройшла довгий шлях свого розвитку. Розрізняють ранню та сучасну кількісну теорію грошей. Загаль­на оцінка ранньої теорії зводиться до такого: вона залишалася механістичною, тобто спрощено трактувала зв'язок між кількі­стю грошей в обігу та рівнем товарних цін і тільки на макроекономічному рівні, не вникаючи в процеси, що відбуваються у се­редині економічних суб'єктів. Другий етап розвитку кількісної теорії грошей почався з початку XX ст., коли золоті монети поча­ли витіснятися з обігу, частіше стали з'являтись нерозмінні на золото гроші й усе більшому загалу економістів ставало очевид­но, що гроші відіграють активну роль у ціноутворенні, що фактор їх кількості впливає на зміну товарних цін.

Слід зазначити, що першим, хто зробив спробу чіткіше сфор­мулювати взаємозв'язок різноманітних ключових факторів гро­шової і негрошової сфер щодо кількісної теорії грошей, був аме­риканський економіст І. Фішер. Він висунув трансакційну версію кількісної теорії на базі так званого «рівняння обміну»:

MV = ∑PQ

де М — маса грошей, що перебувають в обігу протягом певного періоду; V — швидкість обігу грошової одиниці; Р — середня ці­на товарів, реалізованих за вказаний період; Q— загальна маса товарів (фізична), що реалізується у даному періоді.

І. Фішер зробив висновок, що Р безпосередньо залежить від М, але не виключав, що на неї можуть впливати V та Q.

Неокласичний етап у розвитку кількісної теорії започаткував М. І. Туган - Барановський у розробленій ним «кон'юнктурній те­орії» грошей.

Сутність кон'юнктурної теорії грошей полягає в тому, що за­гальний рівень цін, а отже і цінність грошей, пов'язується не тільки із кількістю грошей, а й з загальною кон'юнктурою товар­ного ринку. Кон'юнктурний фактор зміни цінності грошей — не що інше, як сукупність усіх чинників, що визначені ним на базі формули «рівняння обміну» в процесі критичного аналізу позиції І. Фішера. Зміна кон'юнктури ринку провокується факторами, що діють з боку попиту і з боку пропозиції. З боку попиту — це кіль­кість грошей і обсяг доходів та швидкість обігу грошей, а з боку пропозиції — це обсяг виробництва, рівень витрат на виробницт­во і рівень цін. Отже, кількісний чинник у кон'юнктурній теорії присутній, і не як звичайний, рівноцінний багатьом іншим, а як ключовий, оскільки зміна кількості грошей впливає тією чи ін­шою мірою і на всі інші чинники: швидкість обігу грошей, про­центну ставку, інвестиції, обсяги виробництва тощо.

Тому кон'юнктурна теорія грошей по суті своїй була кількісною, але вже на принципово вищому якісному рівні, коли була усвідомлена непропорційна залежність цін і цінності грошей від зміни їх кількості.

Потрібно усвідомити, що введення у сферу наукового дослі­дження попиту на гроші означало докорінну зміну спрямування самої кількісної теорії. Замість суто макроекономічного аналізу зв'язку «гроші — ціни» вона повернулася обличчям до мікроекономічних аспектів формування попиту на гроші, який поступово став її ключовим об'єктом.

Одними з перших дослідників попиту на гроші з мікроекономічних позицій були професори Кембриджського університету (А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон). Їх пояснення механізму на­копичення грошей та впливу на ціни дістали назву «Кембриджської версії», або «теорії касових залишків». Кембриджські еконо­місти зосередили увагу на мотивах нагромадження грошей в окремих економічних суб'єктів, дійшовши висновку, що в них є постійне прагнення нагромаджувати гроші, тобто, з одного боку, мати резервний запас засобів платежу, з тим щоб розплачуватися за всіма своїми зобов'язаннями, а з іншого — створювати стра­ховий запас ресурсів на страховий випадок. Кембриджські економісти дали нову формулу зв'язку грошей та цін:

M = kRP

де М — касовий залишок (маса) грошей в економічних суб'єктів; R — виробництво продукції у фізичному вираженні за певний пе­ріод; Р — середня ціна одиниці виробленої продукції; к — части­на доходів, яку економічні суб'єкти мають бажання зберігати у вигляді грошей (касового залишку).

 

Вагомий вклад у розвиток кількісної теорії грошей вніс Дж. М. Кейнс. У ранніх своїх працях він підтримував кембридж­ську версію, а пізніше сформулював свій варіант зв'язку грошо­вої маси з реальними відтворювальними процесами. Кейнс, на відміну від кембриджських економістів, знайшов цей зв'язок че­рез норму банківського процента.

Слід звернути увагу на те, що в 50-ті роки XX ст. було очевид­но, що країни з ринковою економікою втягуються у глобальну інфляцію, про неї йшлося у програмах урядів багатьох західних країн. Учені намагаються відшукати її причини у кейнсіанських твердженнях про те, що зростання пропозиції грошей може зняти тиск на ціни завдяки стимулюванню зростання виробництва. У процесі критики Кейнса відродилася класична кількісна теорія грошей у вигляді монетаристської теорії, головним представни­ком якої є американський економіст М. Фрідман.

Звинувачуючи Дж. Кейнса у виправданні політики інфляції, сучасні монетаристи знову повернулися до аналізу прямого зв'язку між грошима та цінами на макрорівні, стверджуючи, що зростання маси грошей веде до зростання цін.

М. Фрідмен розробив відповідні рекомендації для уряду щодо грошової політики. Він підрахував, що якщо б у США М щороку збільшувалося на 4 %, то ціни були б стабільними, оскільки 3 % приросту М були б локалізовані приростом виробництва продук­ції, а 1 % — уповільненням швидкості обігу грошей. Маргарет Тетчер, запозичивши ці ідеї, вивела Великобританію з важкого економічного стану. Сучасна монетарна теорія розвивається по шляху поєднання (синтезу) окремих ідей кейнсіанців та монетаристів.

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке абстрактна теорія грошей та які найбільш відомі її напрями?

2.Що таке прикладна теорія грошей та які її напрями?

3. Поясніть сутність кількісної теорії грошей.

4. Назвіть та обґрунтуйте постулати кількісної теорії гро­шей.

5. Які закономірності розвитку теорії грошей?

6. Хто започаткував неокласичний напрям у кількісній теорії грошей?

7. У чому полягає суть «трансакційного варіанта» кількісної теорії грошей?

8. Поясніть причинно-наслідкові зв'язки у рівнянні обміну І. Фішера.

9. У чому полягає суть «кон'юнктурної теорії грошей» та хто її засновник?

10. У чому полягає суть «кембриджської версії» кількісної теорії грошей?

11. Внесок Дж. Кейнса у розробку кількісної теорії грошей.

12. У чому полягає специфіка рекомендацій Дж. Кейнса щодо грошового регулювання економіки?

13. У чому полягає суть монетаристської версії кількісної теорії грошей?

14. Яка відмінність монетаризму від кейнсіанських поглядів на грошовий механізм?

 

Розв'яжіть задачі

Задача 1. Визначте кількість грошей, необхідних як засіб обігу протягом року, якщо відомо, що сума цін за реалізовані товари (послуги, ро­боти) становить 500 млрд. грн. Сума цін товарів (послуг, робіт), які продані протягом року з відтермінуванням платежу, термін оплати яких не настав, — 100 млрд. грн. Сума платежів за довгостроковими зобов'язаннями, терміни яких настали, — 90 млрд. грн. Сума взаємнопогашуваних платежів протягом звітного періоду — 50 млрд грн. Середня кількість обігів грошей за рік — 2.

Задача 2. Маса грошей в обігу протягом року становила 1 млн грн., оборот­ність грошової одиниці — 8 оборотів за рік. Визначте суму цін товарів для реалізації.

 

Задача 3. Визначте середньозважений рівень цін, якщо відомо, що необхідний обсяг грошової маси для обслуговування грошового обігу становить 350 млрд. грн., швидкість обігу грошей — 2 оборотів, сума коштів, що знаходяться на чекових рахунках, 56 млрд грн, а швидкість обігу таких коштів удвічі вища. Товарна маса в країні становить 9,24 млрд. умовних одиниць.

Задача 4. Визначте, як зміниться номінальний ВНП, якщо швидкість обігу грошей становить 6 оборотів і залишається постійною, а грошова про­позиція зросте з 250 до 400 млрд. дол.

 

Задача 5. Обсяг продукту, вироблений протягом минулого року, становить 750 тис. одиниць, ціна одиниці продукту —150 грн, фізичні та юридичні особи постійно зберігають у формі грошових залишків 40% свого номінального доходу. Визначте обсяг додаткового попиту на грошову масу.

Задача 6. Визначити кількість грошей як засобу обігу впродовж року, якщо відомо, що сума цін за реалізовані товари (послуги, робо­ти) становить 3500 млрд. грн. Сума цін товарів (послуг, робіт), проданих упродовж року з відтермінуванням платежу, термін оплати яких не настав, — 30 млрд. грн. Сума платежів за довго­строковими зобов'язаннями, терміни яких настали, — 182 млрд. грн. Сума взаємно погапіуваних платежів упродовж звітного періоду, — 400 млрд. грн. Середня кількість обігів грошей за рік — 1,5.

Задача 7. Заробітна плата працівника за місяць становить у середньому 800 грн. її витрачають щодня (трансакційні витрати) впродовж місяця рівними частинами так, що на останній день місяця залишки повністю вичерпуються (дорівнюють 0). Знайти серед­ній залишок упродовж місяця та відношення між грошовим залишком і номінальним доходом. Розрахувати також названі показники, якщо заробітну плату отримують двічі на місяць по 400 грн. На скільки прискориться обіг грошей?

Теми доповідей

 

1. Економічна суть та форми прояву інфляції.

2. Функції грошей в умовах інфляції.

3. Методи регулювання інфляції.

4. Світовий досвід антиінфляційної політики.

5. Механізм регулювання інфляції в умовах перехідної економіки.

6. Інфляція в Україні в перехідний період.

7. Механізм імпортованої в Україну інфляції.

8. Світовий досвід проведення грошових реформ.

9. Основні риси та особливості грошової реформи в країні.

10. Грошова реформа в Україні.

1. Теорія грошей як складова економічної теорії та закономір­ності її розвитку.

2. Кількісна теорія грошей: причини виникнення та основні постулати.

3. Еволюція постулатів кількісної теорії.

4. «Трансакційний варіант» кількісної теорії грошей.

5. «Кембриджська версія» кількісної теорії грошей.

6. Внесок Дж. Кейнса у розробку кількісної теорії грошей.

7. Монетаризм та його сучасне застосування.

8. Кон'юнктурна теорія грошей М. Тугана-Барановського.

9. Грошово-кредитна політика України у світлі сучасних монетаристських теорій.

 

Термінологічний словник

Абстрактна теорія грошей — підхід в економічній науці до ви­вчення теоретичних проблем функціонування грошей, представники якого досліджують внутрішню природу грошей.

Прикладна (монетаристська) теорія грошей — підхід в економіч­ній науці до вивчення теоретичних проблем функціонування грошей, представники якого, не заглиблюючись у дослідження природи грошей, шукають відповіді на питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі.

Грошова інфляція — теорія, згідно з якою причиною інфляції є розширення грошової маси в обігу.

Грошові агрегати — показники грошової маси в обігу від вузького М0 до широкого М3.

«Дешеві» гроші — грошово-кредитна політика утримання процен­тних ставок на низькому рівні, що проводиться з метою стимулю­вання економічної діяльності через зниження вартості кредитів та інвестицій.

Дефіцитне фінансування — спосіб розширення сукупного попиту через застосування державного регулювання. Як правило, це здійсню­ється шляхом перевищення державних видатків над доходами, наслідком чого є створення бюджетного дефіциту.

«Дорогі» гроші — грошово-кредитна політика, що допускає обмеження обсягів кредитів та високі процентні ставки за кредитами.

Касові залишки — частина сукупного доходу, яку економічні суб'єкти бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі.

Кон'юнктурна теорія грошей — полягає в тому, що загальний рі­вень цін, а отже і цінність грошей, визначається не тільки кількістю грошей, а й загальною кон'юнктурою товарного ринку. Кон'юнктурний варіант кількісної теорії сформулював відомий український економіст кінця XIX — поч. XX ст. М. І. Туган - Барановський. Кон'юнктурний фактор зміни цінності грошей — не що інше як сукупність усіх чинни­ків, що визначені ним за формулою «рівняння обміну» в процесі критичного аналізу позиції І. Фішера. Зміна кон'юнктури ринку провокується факторами, що діють з боку попиту і з боку пропозиції. З боку попи­ту — це кількість грошей і обсяг доходів та швидкість обігу грошей, а з боку пропозиції — це обсяг виробництва, рівень витрат на виробництво і рівень цін.

Монетаризм — школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики. Монетаризм базується на кількісній теорії грошей, що пов'язує рівень цін з кількістю грошей у народ­ному господарстві країни. Монетаризм стверджує, що грошові факто­ри мають визначальний вплив на економіку і що, зокрема, збільшення грошової маси державою веде швидше до інфляції, ніж до підвищення зайнятості.

Трансакція (лат. transactio — звершення) — торговельна операція, угода, переведення коштів з одного банківського рахунку на інший.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. — К.: Либідь, 2010.

2. Гроші та кредит: Підручник / Івасів Б. С. — Тернопіль, К.: КонДор, 2011.

3. Гроші та кредит: Підручник / Демківський А. В. — К.: Дакор, 2009.

4. Гроші та кредит: Підручник /Щетинін А. І. — К.: Центр учбової літератури, 2010.

5. Рябинина Л.Н. Деньги и кредит: учебное пособие. – К.: Центр учебной литератури, 2011.

6. Гальчинський А. Г. Теорія грошей: Навч. посіб. — К.: Основи, 2009.

7. Долан Дж, Кемпбел Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — Ленинград, 1991.

8. Кейнс Дж. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей. — К., 1999.

9. Фридман М. Количествення теория денег. — М., 1996.

10. Туган-Барановський М. І. Паперові гроші та метал. — К.: КНЕУ, 2004.

 

 

Тема 6. Грошовий ринок

 

План семінарського заняття

 

1.Сутність грошового ринку, об'єкти, суб'єкти й інструменти грошового ринку. Особливості прояву попиту, пропозиції та ціни на цьому ринку.

2. Єдність та відмінність між грошовим і фінансовим ринками. Дискусії з цього питання.

3. Інституційна модель грошового ринку. Сектори прямого й опосередкованого фінансування.

4. Фінансове посередництво як ключовий елемент грошового ринку. Види фінансових посередників.

5. Структура грошового ринку, критерії її класифікації та характеристика його окремих елементів.

6. Попит на гроші, його сутність, цілі й мотиви накопичення грошей; чинники зміни попиту на гроші.

7. Пропозиція грошей, її сутність, зв'язок із попитом на гроші, економічні чинники зміни пропозиції грошей.

8. Графічна модель ринку грошей, чинники, що визначають рівновагу на ринку грошей і динаміку процента.

9. Інструменти ринку грошей.

10. Заощадження населення як джерело та чинник пропозиції позичкового капіталу.

11. Інвестиційні потреби та попит на капітал. Проблема трансформації заощаджень в інвестиції.

12. Графічна модель ринку капіталу. Чинники, що визначають рівновагу на ринку капіталу.

13. Інструменти ринку капіталу.

Методичні вказівки

 

Вивчаючи цю тему, треба усвідомити, що грошовий ринок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар. Визначальний вплив зміни попиту та пропозиції грошей на ставку процента як їх ціну є свідченням підпорядкованості грошового ринку загальним закономірностям функціонування ринку взагалі.

Необхідно усвідомити, що механізм грошового ринку має істотні відмінності від механізму звичайного товарного ринку: продаж грошей виступає у формі надання позичок чи купівлі особливих фінансових інструментів; купівля грошей — у формі одержання позичок чи продажу таких фінансових інструментів; попит на гроші — у формі бажання економічних суб’єктів мати у своєму розпорядженні певну масу грошей на визначену дату; пропозиція грошей — у формі запасу грошей, який економічні суб’єкти готові передати у тимчасове користування; ціна грошей — у формі процента.

В інституційній моделі грошового ринку виокремлюються два сектори з різним характером руху грошей — сектор прямого фінансування і сектор опосередкованого фінансування. Перевагою першого сектору є те, що безпосередній характер взаємовідносин між продавцями (кредиторами) і покупцями (позичальниками) істотно знижує їх витрати на здійснення операцій. Перевагою другого сектору є те, що участь у взаємовідносинах між кредиторами і позичальниками фінансових посередників істотно знижує ризики, пов’язані з розміщенням грошових коштів.

Грошовий ринок класифікується за різними критеріями. Основними з них є: види інструментів, з допомогою яких гроші переміщуються від продавців до покупців; інституційні ознаки грошових потоків; економічне призначення купівлі грошей. За першим критерієм грошовий ринок поділяється на: ринок позич­кових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок; за другим критерієм — на фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ; за третім критерієм — на ринок грошей і ринок капіталів. Центральне місце в структурі грошового ринку посідає ринок грошей.

Треба усвідомити, що визначальну роль у механізмі ринку грошей відіграє попит на гроші, під яким слід розуміти бажання економічних суб’єктів мати у своєму розпорядженні певний запас грошей на певний момент. Це явище залишку і має об’єк­тивний характер, оскільки визначається під впливом факторів, що діють у реальній економіці, — зміни обсягу ВНП, рівня цін, швидкості обігу грошей, рівня процента тощо. Пропозиція грошей являє собою той запас грошей, який економічні суб’єкти готові надати в тимчасове користування позичальникам. Це більш екзогенне явищ