Хто більше постраждає від цієї ситуації: експортер (вітчизняний виробник) чи імпортер (зарубіжний виробник)?

 

 

Задача 7. Комерційний банк установив такий курс долара США: купівля — 8,05 грн, продаж — 8,11 грн.

Скільки гривень можна одержати за 500 доларів 90 центів? Скільки доларів можна купити за 15 тис. грн?

Розрахуйте відносну маржу (спред) комерційного банку за таким рівнем курсів валют.

 

Задача 8. Яким буде курс євро до фунта стерлінгів, якщо виходити із їхніх середніх співвідношень з доларом США:

— 1 USD = 0,69 EUR;

— 1 USD = 0,67 GBP.

 

Задача 9. Банк у Лондоні встановив такий курс долара США (при непрямому котируванні):

продаж — 1,69 дол. США за фунт стерлінгів;

купівля — 1, 71 дол. США за фунт стерлінгів;

Визначте: 1) скільки фунтів стерлінгів можна отримати за 2000 дол. США;

2) скільки доларів США можна отримати за 2000 фунтів стерлінгів;

Задача 10. Національний банк України встановив такий курс долара США у певний період: купівля — 8,25 грн., продаж — 8,40 грн. Визначити:

а) скільки гривень можна одержати за 320 дол. 50 центів США;

б) скільки доларів США можна купити за 40 тис. грн.

Задача 11. Визначити, яким буде курс ЄВРО до швейцарського франка, якщо виходити із середніх співвідношень із доларом США:

1 дол. США = 1,5125 ЄВРО;

1 дол. США = 1,3140 SFR.

Задача12. Скільки угорських форинтів дадуть за 275 грн, якщо за офіційним курсом валют станом на 13.09.2012 160 угорських форин­тів дорівнює 33,88 індійських рупій, 1000 індійських рупій становить 68,76 грн.

Задача 13. За експортним контрактом фірма отримала валютну виручку в розмірі 15000 англійських фунтів. Водночас вона повинна заплатити постачальникові сировини за імпортним контрактом 12000 дол. США, але російськими рублями.

Який фінансовий результат фірми в гривнях після здійснення обох контрактів, коли відомо, що:

1 RUR = 0,55 UАН, 1 $ = 7,95 UАН, 1 $ = 0,64 £.

Теми доповідей

 

1. Розвиток валютного ринку України.

2. Становлення та розвиток валютної системи України.

3. Система регулювання валютного курсу гривні.

4. Платіжний баланс України: стан та динаміка змін.

5. Використання золотовалютних резервів у системі валютного регулювання.

6. Становлення та розвиток Європейської валютної системи.

7. Проблеми вибору режиму курсоутворення.

8. Реальний валютний курс: сутність, механізм визначення та використання.

 

Термінологічний словник

Валюта — це грошові кошти, які обслуговують зовнішньоекономічні відносини.

Конвертованість валюти — здатність валюти обмінюватися на іноземну валюту за певним курсом.

Валютна інтервенція — купівля або продаж центральним банком іноземної валюти на ринку з метою впливу на її курс.

Валютна позиція — співвідношення між сумою вимог банку в певній валюті і сумою зобов'язань у цій самій валюті.

Валютна система — форма організації валютних відносин, закріплена в державно-правових нормах та в міждержавних угодах.

Валютний курс — ціна обміну національної валюти на іноземну.

Валютний ринок — сектор грошового ринку, на якому урів­новажуються попит і пропозиція на такий специфічний товар як ва­люта.

Валютні операції — будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між різними суб'єктами ринку.

Валютний ризик — можливість втрат, пов'язаних з коливаннями валютних курсів.

Девальвація — знецінення однієї валюти відносно іншої.

Євро — спільна валюта країн Західної Європи, уведена в обіг з 1 січня 1999 р.

Касові операції — купівля-продаж валюти за курсом, зафіксова­ним на момент підписання угоди з умовою поставки до двох робо­чих днів.

Ревальвація — підвищення курсу однієї валюти стосовно іншої.

Форвардні операції — угоди обміну двома валютами на основі контрактів у майбутньому за форвардним курсом, зафіксованим на момент підписання угоди.

Форвардний курс — курс спот з націнкою або зі знижкою.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про Національний банк України».

2. Закон України «Про банки й банківську діяльність».

3. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. — К.: Либідь, 2010.

4. Гроші та кредит: Підручник / Івасів Б. С. — Тернопіль, К.: КонДор, 2011.

5. Гроші та кредит: Підручник / Демківський А. В. — К.: Дакор, 2009.

6. Гроші та кредит: Підручник /Щетинін А. І. — К.: Центр учбової літератури, 2010.

7. Рябинина Л.Н. Деньги и кредит: учебное пособие. – К.: Центр учебной литератури, 2011.

8. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. Й. Кравцовой. — Минск: Меркованне, 2006.

9. Вступ до банківської справи: Навч. посібник / За ред. М. І. Савлука — К.:Лібра,2009.

10. Романенко О Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2009.

11. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2010.

12. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: Підручник – К.: Знання, 2009.

 

Тема 12. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

План семінарського заняття

1. Міжнародні фінансово-кредитні установи, причини їх виникнення та призначення.

2. Організація та діяльність Міжнародного валютного фонду. Співпраця МВФ з Україною.

3. Структура Світового банку. Міжнародний банк реконструкції та розвитку, його діяльність в Україні.

4. Створення та призначення інших організацій Групи Світового банку.

5.Регіональні міжнародні кредитно-фінансові установи, їх створення та призначення.

6. Регіональні організації Європейського економічного співробітництва. Діяльність Європейського банку реконструкції та розвитку.

7. Банк міжнародних розрахунків: його створення та функції.

8. Інші регіональні міжнародні організації. Створення та діяльність Чорноморського банку торгівлі та розвитку.

 

Методичні вказівки

 

Вивчаючи цю тему, треба усвідомити, що міжнародні валютно-кредитні установи створені на основі міждержавних угод для регулювання міжнародних валютних і фінансово-кредитних відносин з метою стабілізації світової економіки. Дані організації почали створюватися в 1920-х роках, але їх розвиток гальмувала криза 1930-х років. У повоєнні роки створюється широка система міжнародних валютно-кредитних установ, що зумовлюється потребами розвитку та регулювання міжнародних економічних відносин, відбувається розширення їхніх повноважень. Провідне місце серед цих установ займають: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Банк міжнародних розрахунків (БМР).

МБРР є головною установою Групи Світового банку, до якої також входять Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів. Найбільший вплив серед міжнародних організацій на сучас­ному етапі мають МВФ та МБРР, які були засновані у 1944 р. на Міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США). Україна разом з іншими країнами пострадянського просто­ру в 1992 р. стала членом МВФ, завдяки чому, по суті, завершено процес глобалізації економічного простору валютного регулювання, що здійснюється цією міжнародною організацією.

МВФ — міжнародна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ ство­рювався як установа, покликана розвивати співробітництво між державами для врегулювання міжнародних валютних відносин; сприяти стабілізації валют країн-членів, підвищенню ступеня їх конвертованості; підтримувати рівновагу платіжних балансів цих країн; надавати короткострокові кредити країнам для покриття дефіциту платіжних балансів; ліквідувати валютні обмеження. Цю діяльність доповнює консультативна допомога з фінансових і валютних питань. На початку своєї діяльності МВФ був джерелом коштів для всіх країн-членів. З інтернаціоналізацією приватного фінансового ринку більшість розвинутих країн перестали потребувати фінансових ресурсів фонду, МВФ зосередився на фінансуванні країн, що розвиваються, тобто тих країнах, які не мають доступу до приватних фінансових ринків.

МБРР — одна з найбільших та найвпливовіших у світі міжнародних фінансово-кредитних установ. Вона надає допомогу краї­нам з середнім рівнем розвитку та довгострокові позики під дер­жавні програми урядам і центральним банкам країн-членів, а також гарантує кредити, надані цим країнам приватними банками й іншими кредиторами. Членами МБРР можуть бути тільки члени МВФ. Причому, якщо з якихось причин МВФ призупиняє свої програми в будь-якій країні, то припиняється кредитування і з боку МБРР.

Регіональні міжнародні фінансово-кредитні установи почали створюватись у 1960-ті роки, що пов'язано з розпадом світової колоніальної системи, розширенням регіонального співробітництва, розвитком інтеграційних процесів. Надаються кредити лише країнам-членам. Серед них виділяються: Міжамериканський банк розвитку, заснований 1960 р. для фінансування країн Латинської Америки, Африканський банк розвитку, заснований у 1963 р., який надає кредити лише країнам африканського континенту; Азіатський банк розвитку, який розпочав свою діяльність у 1968 р. і членами якого є азіатсько-тихоокеанські країни, а також інші країни світу (США, країни Західної Європи). Існують також інші регіональні банки та фонди розвитку. У межах Європейського економічного співробітництва функціонують такі установи, як Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валют­ного співробітництва. Для сприяння країнам Центральної і Схід­ної Європи та країнам колишнього Радянського Союзу у станов­ленні ринкової економіки було створено в 1991 р. Європейський банк реконструкції та розвитку. Його головною особливістю ста­ло підтримання приватного сектору, на який спрямовується не менше 60 % загального обсягу фінансування Банку. Країнами Чорноморського басейну засновано Чорноморський банк торгівлі та розвитку. Україна виступила одним із засновників цього банку. До регіональних інституцій можна також віднести Банк між­народних розрахунків (БМР), заснований ще у 1930 р. з метою регулювання платежів Німеччини. Поступово БМР стає центральною банківською установою на світовій арені. Він належить центральним банкам країн-членів та виконує багато функцій: є банком для центральних банків, сприяє управлінню їх валютних резервів, надає чималий обсяг додаткових послуг (слугує організатором періодичних зустрічей керівників центральних банків, інформаційно-дослідницьким центром тощо).

 

Питання для самоконтролю

1. Які причини спонукали до створення міжнародних валютно-кредитних установ?

2. Які напрями охоплюють міжнародні фінансові відносини?

3. Що являють собою міжнародні фінанси?

4. Що таке міжнародні фінансові інститути?

5. Які існують форми міжнародних розрахунків?

6. Створення та призначення МВФ. Які функції виконує МВФ? Як сформовано капітал МВФ?

7. Відносини МВФ з Україною.

8.У яких формах здійснюється кредитування МВФ?

9. Які методи валютного регулювання використовує МВФ?

10. Організації Групи Світового банку та їх роль.

11. Призначення та діяльність МБРР. Які проекти кредитує МБРР в Україні?

12. У чому полягають відмінності в діяльності МВФ та МБРР?

13. ЄБРР та завдання його діяльності.

14.Види та інструменти фінансування ЄБРР. Які функції і сфери діяльності Європейського банку реконструкції та розвитку?

15. Регіональні об'єднання країн Чорноморського регіону. Які країни є членами ЧБРР?

16. Членом яких міжнародних валютно-кредитних організацій є Україна?

17. Як формується і використовується бюджет ЄС?

18. Які фінансові інститути входять до групи Всесвітнього банку?

19. Які функції і напрями діяльності Міжнародного банку реконструкції і розвитку?

20. Як формується капітал і ресурси МБРР?

Теми доповідей

1. Проблеми інтеграції України до світового економічного простору.

2. Міжнародний валютний фонд та його відносини з Україною.

3. Міжнародний банк реконструкції та розвитку, результати його роботи в Україні та перспективи подальшого співробітництва.

4. Європейський банк реконструкції та розвитку. Форми співробітництва з Україною.

5. Чорноморський банк торгівлі та розвитку: пріоритетні напрями роботи та основні перешкоди в діяльності.

6. Регіональні міжнародні валютно-кредитні організації.

7. Роль іноземних кредитів у розвитку економічного потенціалу України.

8. Значення іноземних інвестицій для розвитку національної економіки України

 

Термінологічний словник

Міжнародні валютно-кредитні установи — установи, створені на основі міждержавних угод для регулювання валютних та фінансово-кредитних відносин з метою стабілізації світової економіки.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжурядова валютно-кредитна організація, яка має статус спеціалізованої установи, створена на основі рішень валютно-фінансової конференції ООН у м. Бреттон-Вудсі в 1944 р. з метою регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами і надання їм фінансової допомоги у разі дефіциту платіжного балансу за допомогою короткострокового кредитування.

Світовий банк — група споріднених міжнародних організацій, до якої входять Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, Міжнародний центр урегулювання ін­вестиційних конфліктів.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) — міждержавна інвестиційна установа, створена одночасно з МВФ з метою спри­яння країнам-членам в економічному розвитку через надання середньо-і довгострокових кредитів, гарантування приватних інвестицій.

Регіональні валютно-кредитні установи — установи, створені з метою сприяння розвитку економічного співробітництва та інтеграції країн, що розвиваються у певному регіоні.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) — регіональний банк, створений з метою довгострокового кредитування слаборозвинутих регіонів, здійснення спільних проектів країн-учасниць.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) — регіональний банк, створений з метою сприяння здійснення структурних реформ у країнах Центральної та Східної Європи, які обрали ринковий шлях розвитку економіки.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) — перша міжнародна кредитна інституція, яка виступила в ролі банку інших центральних банків з метою підтримання та зміцнення міжнародної фінансової стабільності.

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) — регіональний банк, створений з метою поглиблення інтеграції та зміцнення зв'язків між країнами Чорноморського басейну.

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про Національний банк України».

2. Закон України «Про банки й банківську діяльність».

3. Гроші та кредит: Підручник / За ред. М. І. Савлука. — К.: Либідь, 2010.

4. Гроші та кредит: Підручник / Івасів Б. С. — Тернопіль, К.: КонДор, 2011.

5. Гроші та кредит: Підручник / Демківський А. В. — К.: Дакор, 2009.

6. Гроші та кредит: Підручник /Щетинін А. І. — К.: Центр учбової літератури, 2010.

7. Рябинина Л.Н. Деньги и кредит: учебное пособие. – К.: Центр учебной литератури, 2011.

8. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. Й. Кравцовой. — Минск: Меркованне, 2006.

9. Вступ до банківської справи: Навч. посібник / За ред. М. І. Савлука — К.:Лібра,2009.

10. Романенко О Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2009.

11. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2010.

12. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: Підручник – К.: Знання, 2009.

 

Самостійна робота СТУДЕНТІВ

 

В освоєнні вузівських навчально-програмних матеріалів циклу фінансових дисциплін, у тому числі і теоретичного курсу «Гроші та кредит», надзвичайно важливу роль відіграє не тільки активна участь студентів на лекційних, семінарських і практичних заняттях, а й їх самостійна робота. Тільки реальне поєднання всіх форм вузівського навчального процесу дасть змогу забезпечити підготовку висококваліфікованих спеціалістів у галузі фінансів, здатних ефективно працювати в умовах ринкової економіки.

Самостійна робота студента має своєю метою забезпечити розширення й поглиблення теоретичних і практичних знань у сфері фінансової дисципліни; набути уміння застосувати теоретичні знання при вирішенні конкретних завдань із фінансово-економічної практики; шукати сучасні наукові досягнення і застосовувати їх при організації державного регулювання фінансових відносин у всіх ланках фінансової системи.

У процесі самостійної роботи над курсом «Гроші та кредит» студент повинен оволодіти як загальнонауковими методами теоретичного узагальнення факторів (методів діалектичної та формальної логіки), так і специфічними статистичними та економіко-математичними методами аналізу фінансових відносин. Самостійна робота студента повинна привчати його застосовувати сучасну методику економічного аналізу з використанням графіків, таблиць, діаграм, економіко-математичних методів та комп’ютерної техніки.

Наполеглива самостійна робота студента над літературними джерелами виробить у нього аналітичне мислення, сформує власний погляд щодо теоретичних і практичних фінансових проблем, навчить його робити обґрунтовані висновки й пропозиції під час вирішення актуальних питань фінансової політики держави в умовах ринкової економіки. У формуванні власного погляду студента, вироблення у нього критичного підходу у процесі аналізу теоретичних і практичних фінансових проблем може послужити вивчення питань, які мають дискусійний характер. Нижче в цьому навчально-методичному посібнику наведені деякі дискусійні питання за темами курсу «Фінанси». Звичайно, в науковій літературі і періодичній пресі цих питань значно більше. Досить нагадати, в якій гострій дискусійній обстановці обговорювались практичні підходи до вироблення податкового і бюджетного кодексів України. Це обговорення знайшло своє місце і в періодичній літературі. Ознайомлення студентів з цими публікаціями може стати дуже корисним у формуванні їх власного світогляду на ті події, які відбуваються у фінансовій сфері в роки ринкової трансформації економіки.

У роботі над навчально-програмним матеріалом дуже важливим є вміння студента самостійно підбирати літературні джерела з будь-якого проблемного питання фінансових відносин як у теоретичному, так і в практичному їх аспекті. Літературні джерела повинні включати повний список монографій, брошур, статей, нормативних документів, які стосуються того чи іншого проблемного питання фінансових відносин. Процес формування літературних джерел передбачає складання картотеки на основі використання відповідних бібліотечних каталогів (систематичного каталогу наукової, навчальної та довідкової літератури університетської бібліотеки; каталогу періодичних видань, довідників і нормативних матеріалів — у читальному залі бібліотеки; систематичних каталогів інших бібліотек). Студент повинен знати, в яких періодичних виданнях публікуються статті з фінансових питань. Найбільша кількість публікацій із фінансових проблем міститься в журналах: «Вісник НБУ», «Фінанси України», «Економіка України», «Фінансова тема», «Економічний часопис». Повний перелік статей, опублікованих у журналі за рік, друкується в останньому річному номері журналу. Статті на економічні теми публікуються також у газетах: «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Бізнес», «Галицькі контракти» та ін. Законодавчі документи публікуються у «Відомостях Верховної Ради України» та в інших періодичних виданнях (у тому числі в газетах «Урядовий кур’єр» та «Голос України»). Статистична інформація міститься в спеціальних виданнях Держкомстату України, Мінекономіки, Мінфіну, Головної державної податкової адміністрації.

Вузівський навчальний план з теоретичного курсу «Гроші та кредит» передбачає читання лекцій з тем програми курсу, проведення семінарських занять. Але треба мати на увазі, що на лекції і семінарські заняття відводиться дуже мало часу, особливо для оглядових лекцій заочної форми навчання. Тому самостійна робота студента над теоретичним курсом «Гроші та кредит» в цих умовах стає переважною формою навчального процесу.

Індивідуальна самостійна робота студентів охоплює обов’язкові завдання і завдання на вибір студента.

Самостійна робота студентів з навчальної дисципліни “Гроші та кредит” проводиться в таких формах:

 

1. Опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу.

2. Підготовка до семінарських занять (тестів, рішення задач, відповідей на запитання для самоконтролю) та до виконання письмового контролю.

3. Вивчення окремих питань, що передбачені програмою курсу “Гроші та кредит” для самостійного опрацювання.

4. Виконання індивідуальних завдань:

· Решення кросвордів.

· Складання комплексного (або тематичного) фінансового кросворду.

· Підготовка і презентація міні-лекцій з проблемних питань.

· Складання тематичних тестів.

· Укладання бібліографії з фінансових питань.

· Презентація експертної оцінки.

· Виступ на науковій студентській конференції.

5. Систематизація вивченого матеріалу курсу перед написанням модулів та іспитом.

 

 

ПИТАННЯ ДО САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

Питання до самостійного опрацювання теоретичного матеріалу (по літературним джерелам: навчальної, навчально-методичної та монографічної літератури, періодичних видань, нормативно-правової бази).

1. Різновиди сучасних кредитних грошей. Характеристика банкноти, «класична» і сучасна банкнота. Депозитні та квазігроші.

2. Вартість грошей. Чинники, що обумовлюють вартість неповноцінних грошей. Форми прояву вартості грошей.

3. Внесок М. І. Туган-Барановського у розвиток монетаристської теорії.

4. Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків грошового обороту та їх взаємозв’язку.

5. Порядок балансування грошових потоків у окремих суб’єк­тів та в грошовому обороті в цілому. Структура грошового обороту за формою платіжних засобів та за економічним змістом.

6. Графічна модель грошового ринку. Рівновага попиту і пропозиції та процент. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.

7. Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в Україні.

8. Державне регулювання грошового обороту як складова економічної політики, його завдання, методи та наслідки.

9. Платіжний баланс: сутність, структура та роль у механізмі валютного регулювання.

10. Золотовалютні резерви: сутність, призначення та роль у механізмі валютного регулювання.

11. Походження та розвиток центральних банків. Створення Європейської системи центральних банків. Становлення та основні напрями діяльності Національного банку України.

12. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків. Особливості становлення та розвитку комерційних банків в Україні.

13. Основи організації та діяльності комерційних банків в Україні.

14. Пасивні операції комерційних банків. Активні операції комерційних банків. Банківські послуги.

15. Міжнародний валютний фонд: цілі, порядок створення, формування ресурсів, відносини з Україною.

16. Світовий банк — поняття, структура і завдання.

17. Міжнародний банк реконструкції і розвитку: призначення, формування ресурсів, відносини з Україною.

18. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові організації — призначення, порядок створення, види.

19. Європейський банк реконструкції та розвитку.

20. Банк міжнародних розрахунків.

 

 

2. КРОСВОРДИ (ТУРНИР ЕРУДІТІВ)