Конструкція стін напівзаглиблених і заглиблених траншей

 

а, б, в, г – напівзаглиблені в піщаних ґрунтах; д, е, ж, з – заглиблених в зв’язних ґрунтах; и, к, л, м – те ж в незв’язних ґрунтах; 1 – залізобетонні плити; 2 – залізобетонні блоки СБТ; 3 – бетон марки М200; 4 – цегла; 5 – бутове каміння; 6 - вимощення; 7 - штукатурка цементним розчином; 8 - черепашник; 9 – бетон марки М75; 10 – глиняний замок.

 

На малюнках д-з показані деякі конструкції облицювання стін заглиблених траншей з місцевих матеріалів для улаштування в зв’язних ґрунтах (глина, суглинок), а на малюнку и – м в незв’язних ґрунтах (пісок, супісь).

Облицювання стін заглиблених траншей виконують місцевими матеріалами: цегла, бутовий камінь, черепашник (все це на цементно-вапняному розчині марки 25). Застосовують також збірні залізобетонні вироби. Облицювання виводиться над рівним спланованої поверхні землі не менше ніж на 250мм, щоб запобігти потраплянню води в споруду.

Для зменшення горизонтального тиску ґрунту, стінами траншей піщаних і супіщаних ґрунтах надають ламаний профіль, викладаючи верхню частину стін висотою 1 м вертикально, а нижню – з кутом нахилу, що дорівнює куту природного укосу даного ґрунту.

Днище траншей всіх типів виконують з монолітного бетону марки М200, товщиною 150мм по піщаній підготовці. В днищах і стінах влаштовують температурні шви відстань між поперечними швами в днищі 10м. В стінах з збірних залізобетонних елементів шви виконують через 30м, а з місцевих матеріалів через 40м. Шви заповнюють просмоленим клоччям, просмоленими дошками, щоб забезпечити непроникність їх для силосного соку.

Поверхню днищ ретельно планують з уклоном до приямка для збирання силосного соку. Приямки з’єднують соковідвідними каналами з зовнішніми колодязями, які являються приймальниками соку.

В пандусах роблять тверде покриття звичайно з булижного каміння по піщаній основі, внутрішні поверхні траншей слід захищати від агресивного впливу силосного соку, а також від їх водонасичення. Звичайним способом герметизації і захисту конструкцій силосних і сінажних траншей є покриття їх гарячим бітумом за 2 рази по холодному ґрунтуванню. Нерівні поверхні стін перед нанесенням захисних покриттів вирівнюють затираючи щільним цементним розчином складу від 1:2 до 1:4.

Силосну і сінажну масу в траншеях для захисту від атмосферних опадів, проникнення повітря і промерзання укривають спочатку синтетичними плівками або папером, просоченим бітумом або маслами, і присипають шаром землі товщиною 200...300мм. В районах з холодними зимами корм, крім того, ізолюють в кінці осені шаром соломи до 500мм і присипають глиною чи іншим ґрунтом.

Баштові сховища силосу і сінажу будують з гладкими вертикальними стінами циліндричної форми. Тільки обмежене число баштових споруд (наприклад, із збірного залізобетону) збудовано в формі многогранника з закругленими внутрішніми кутами.

Діаметр башт призначають з урахуванням розмірів механізмів, що застосовуються для ущільнення і вивантаження корму, в межах від 6 до 10...12м, рідко до 15м. Висоту башт приймають також в залежності від висоти підйому силосної маси завантажувальними механізмами, наприклад при завантаженні пневмотранспортерами – не більше 24м.

Зводячи напівзаглиблені башти, днище їх заглиблюють в землю не більше ніж на 3м, при цьому відстань від підошви фундаменту і днища до найвищого рівня ґрунтових вод повинна бути не менше 500мм.

Силосні і сінажні башти складаються з наступних частин:

фундаменту, днища, корпусу (стовбура), люкових прийомів, тамбуру, шахти і даху.

Фундаменти під башти роблять звичайно стрічковими. Якщо в напів- заглиблених баштах фундамент служить доповненням до корпусу, він улаштовується без виступів або розширень з внутрішнього боку.

Днища башт повинні бути водонепроникними з нахилом не менше 2% в бік приямків для збору силосного соку. Звичайно днища в баштах мають таку ж конструкцію, як і днища в силосних траншеях.

Корпус (стовбур) башти сприймає тиск силосної (сінажної) маси і огороджує її від проникнення зовнішнього повітря.

Фундаменти і заглиблені в землю частини корпусу роблять з залізобетону марки не нижче М200, з бутового каміння і бутобетону такої ж марки, або з бетону марки не нижче М100.

Герметичні баштові сховища можуть виконуватись залізобетонними (збірними і монолітними) і металевими.

Для вивантаження корму в стінах башти на одній вертикалі роблять люки з кроком не більше 1,8м, що являють собою прорізи розміром не менше 600мм по ширині і не менше 800мм по висоті. Люки обладнуються герметичними дверцятами, що відчиняються в середину і плавно спрягаються з внутрішньою поверхнею стін.

Для розміщення транспортних засобів при вивантажені силосу проти люків улаштовують тамбур. При блокуванні башти з тваринницькими будівлями тамбур служить шлюзом, що з’єднує башту з стійловим приміщенням.

До стіни башти з боку люків прибудовують над тамбуром шахту з внутрішніми сходами. Шахта запобігає розкиданню корму при вивантаженні в вітряну погоду. Для освітлення шахти і тамбуру проти кожного люку роблять вікна. На рівні даху з шахти в башту роблять вихід.

Дахи над баштами застосовують купольної або шатрової форми. Для завантаження корму, в покритті башти влаштовують один або два завантажувальні люки розмірами 600х800 мм.

Для збору силосного (сінажного) соку в днищі башти улаштовують приямок який з’єднаний чавунною або керамічною трубою з збірним колодязем, розташованим на відстані 2,5...3м від башти.

Прикладом силосної башти традиційного типу служить цегляна башта місткістю 300м³.

 

 

 

 

 

 

Цегляна силосна башта

 

1- бетонне днище; 2 – бутобетонний фундамент; 3 - цегляний корпус; 4 завантажувальний люк;

5 – шатрове покриття; 6 – шахта; 7 – люки для вивантаження силосу; 8 – тамбур; 9 – кільцева арматура; 10 – просмолені чопи.

 

Герметичні башти відрізняються від розглянутих вище абсолютною або підвищеною газонепроникністю всіх огороджувальних конструкцій, стиків і місць спряження конструкцій і технологічних елементів.

Герметичні башти будують тільки наземними. Для їх будівництва використовують такі газонепроникні матеріали, як сталь, бетон і залізобетон з довговічним антикорозійним покриттям. Рідко застосовують алюмінієві сплави, полімерні конструкційні матеріали, а також цеглу і деревину.

З’єднування металевих елементів звичайно виконують на болтах. Для герметизації стиків, площини стикання елементів промазують герметизуючою мастикою або використовують з цією метою м’які газонепроникні еластичні матеріали, стійкі проти дії органічних кислот і вологи. Для захисту конструкцій від агресивного впливу кислот можливе застосування антикорозійних покриттів – склоемалі, суміші на основі епоксидних смол і різних пластмас, які наносяться шляхом розпилення, фарбування або листової футерівки.

Герметичні башти, крім того, можуть мати,,дихальну систему” для захисту конструкцій від недопустимого по умовам міцності коливання внутрішнього тиску газів з змінами температури і обладнання для відведення силосного соку.,,Дихальна система” герметичних сховищ складається з,, дихальних камер” і запобіжного,,дихального клапану”. Дихальні камери призначені для стабілізації тиску газів, що знаходяться в сховищі, при добових і сезонних коливаннях температури. Їх улаштовують в вигляді підвішених під дахом мішків з еластичного матеріалу, що сполучаються з зовнішнім повітрям через отвори в покрівлі.

Інколи дихальні камери розміщують в цокольній частині башти під днищем.
При підвищенні температури газ, що знаходиться в башті, розширюється і витискає повітря з еластичних мішків в атмосферу. І навпаки, при знижені температури тиск в сховищі зменшується і зовнішнє повітря спрямовується в дихальні камери. Запобіжній клапан служить для того, щоб не допустити зниження або підвищення внутрішнього тиску газу більше прийнятої норми (500...2000 па.,)

Суцільнометалева башта місткістю 400м³ для сінажу з верхнім розвантаженням має діаметр 6м і висоту 16,2м. Башта має два завантажувальні люки в куполі даху і 11 люків для вивантаження корму в стіні. Стіни корпусу складаються з 11 поясів однакової висоти, зібрані з сталевих листів розмірами 1400х2800мм. Нижній пояс з листів товщиною 5 мм. Другий і третій пояси посилені вертикальними кутиками. Передбачено також три горизонтальні пояси з кутиків. Купольне покриття з листів сталі товщиною 2 мм по каркасу з швелерів. Елементи з’єднані між собою внапуск болтами з герметизацією стиків прокладками з кислотолугостійкої гуми. Башта обладнана дихальною системою.

 

Металева герметична башта