Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Конструкція стін напівзаглиблених і заглиблених траншейСодержание книги
Поиск на нашем сайте
а, б, в, г – напівзаглиблені в піщаних ґрунтах; д, е, ж, з – заглиблених в зв’язних ґрунтах; и, к, л, м – те ж в незв’язних ґрунтах; 1 – залізобетонні плити; 2 – залізобетонні блоки СБТ; 3 – бетон марки М200; 4 – цегла; 5 – бутове каміння; 6 - вимощення; 7 - штукатурка цементним розчином; 8 - черепашник; 9 – бетон марки М75; 10 – глиняний замок.
На малюнках д-з показані деякі конструкції облицювання стін заглиблених траншей з місцевих матеріалів для улаштування в зв’язних ґрунтах (глина, суглинок), а на малюнку и – м в незв’язних ґрунтах (пісок, супісь). Облицювання стін заглиблених траншей виконують місцевими матеріалами: цегла, бутовий камінь, черепашник (все це на цементно-вапняному розчині марки 25). Застосовують також збірні залізобетонні вироби. Облицювання виводиться над рівним спланованої поверхні землі не менше ніж на 250мм, щоб запобігти потраплянню води в споруду. Для зменшення горизонтального тиску ґрунту, стінами траншей піщаних і супіщаних ґрунтах надають ламаний профіль, викладаючи верхню частину стін висотою 1 м вертикально, а нижню – з кутом нахилу, що дорівнює куту природного укосу даного ґрунту. Днище траншей всіх типів виконують з монолітного бетону марки М200, товщиною 150мм по піщаній підготовці. В днищах і стінах влаштовують температурні шви відстань між поперечними швами в днищі 10м. В стінах з збірних залізобетонних елементів шви виконують через 30м, а з місцевих матеріалів через 40м. Шви заповнюють просмоленим клоччям, просмоленими дошками, щоб забезпечити непроникність їх для силосного соку. Поверхню днищ ретельно планують з уклоном до приямка для збирання силосного соку. Приямки з’єднують соковідвідними каналами з зовнішніми колодязями, які являються приймальниками соку. В пандусах роблять тверде покриття звичайно з булижного каміння по піщаній основі, внутрішні поверхні траншей слід захищати від агресивного впливу силосного соку, а також від їх водонасичення. Звичайним способом герметизації і захисту конструкцій силосних і сінажних траншей є покриття їх гарячим бітумом за 2 рази по холодному ґрунтуванню. Нерівні поверхні стін перед нанесенням захисних покриттів вирівнюють затираючи щільним цементним розчином складу від 1:2 до 1:4. Силосну і сінажну масу в траншеях для захисту від атмосферних опадів, проникнення повітря і промерзання укривають спочатку синтетичними плівками або папером, просоченим бітумом або маслами, і присипають шаром землі товщиною 200...300мм. В районах з холодними зимами корм, крім того, ізолюють в кінці осені шаром соломи до 500мм і присипають глиною чи іншим ґрунтом. Баштові сховища силосу і сінажу будують з гладкими вертикальними стінами циліндричної форми. Тільки обмежене число баштових споруд (наприклад, із збірного залізобетону) збудовано в формі многогранника з закругленими внутрішніми кутами. Діаметр башт призначають з урахуванням розмірів механізмів, що застосовуються для ущільнення і вивантаження корму, в межах від 6 до 10...12м, рідко до 15м. Висоту башт приймають також в залежності від висоти підйому силосної маси завантажувальними механізмами, наприклад при завантаженні пневмотранспортерами – не більше 24м. Зводячи напівзаглиблені башти, днище їх заглиблюють в землю не більше ніж на 3м, при цьому відстань від підошви фундаменту і днища до найвищого рівня ґрунтових вод повинна бути не менше 500мм. Силосні і сінажні башти складаються з наступних частин: фундаменту, днища, корпусу (стовбура), люкових прийомів, тамбуру, шахти і даху. Фундаменти під башти роблять звичайно стрічковими. Якщо в напів- заглиблених баштах фундамент служить доповненням до корпусу, він улаштовується без виступів або розширень з внутрішнього боку. Днища башт повинні бути водонепроникними з нахилом не менше 2% в бік приямків для збору силосного соку. Звичайно днища в баштах мають таку ж конструкцію, як і днища в силосних траншеях. Корпус (стовбур) башти сприймає тиск силосної (сінажної) маси і огороджує її від проникнення зовнішнього повітря. Фундаменти і заглиблені в землю частини корпусу роблять з залізобетону марки не нижче М200, з бутового каміння і бутобетону такої ж марки, або з бетону марки не нижче М100. Герметичні баштові сховища можуть виконуватись залізобетонними (збірними і монолітними) і металевими. Для вивантаження корму в стінах башти на одній вертикалі роблять люки з кроком не більше 1,8м, що являють собою прорізи розміром не менше 600мм по ширині і не менше 800мм по висоті. Люки обладнуються герметичними дверцятами, що відчиняються в середину і плавно спрягаються з внутрішньою поверхнею стін. Для розміщення транспортних засобів при вивантажені силосу проти люків улаштовують тамбур. При блокуванні башти з тваринницькими будівлями тамбур служить шлюзом, що з’єднує башту з стійловим приміщенням. До стіни башти з боку люків прибудовують над тамбуром шахту з внутрішніми сходами. Шахта запобігає розкиданню корму при вивантаженні в вітряну погоду. Для освітлення шахти і тамбуру проти кожного люку роблять вікна. На рівні даху з шахти в башту роблять вихід. Дахи над баштами застосовують купольної або шатрової форми. Для завантаження корму, в покритті башти влаштовують один або два завантажувальні люки розмірами 600х800 мм. Для збору силосного (сінажного) соку в днищі башти улаштовують приямок який з’єднаний чавунною або керамічною трубою з збірним колодязем, розташованим на відстані 2,5...3м від башти. Прикладом силосної башти традиційного типу служить цегляна башта місткістю 300м3.
Цегляна силосна башта
1- бетонне днище; 2 – бутобетонний фундамент; 3 - цегляний корпус; 4 завантажувальний люк; 5 – шатрове покриття; 6 – шахта; 7 – люки для вивантаження силосу; 8 – тамбур; 9 – кільцева арматура; 10 – просмолені чопи.
Герметичні башти відрізняються від розглянутих вище абсолютною або підвищеною газонепроникністю всіх огороджувальних конструкцій, стиків і місць спряження конструкцій і технологічних елементів. Герметичні башти будують тільки наземними. Для їх будівництва використовують такі газонепроникні матеріали, як сталь, бетон і залізобетон з довговічним антикорозійним покриттям. Рідко застосовують алюмінієві сплави, полімерні конструкційні матеріали, а також цеглу і деревину. З’єднування металевих елементів звичайно виконують на болтах. Для герметизації стиків, площини стикання елементів промазують герметизуючою мастикою або використовують з цією метою м’які газонепроникні еластичні матеріали, стійкі проти дії органічних кислот і вологи. Для захисту конструкцій від агресивного впливу кислот можливе застосування антикорозійних покриттів – склоемалі, суміші на основі епоксидних смол і різних пластмас, які наносяться шляхом розпилення, фарбування або листової футерівки. Герметичні башти, крім того, можуть мати,,дихальну систему” для захисту конструкцій від недопустимого по умовам міцності коливання внутрішнього тиску газів з змінами температури і обладнання для відведення силосного соку.,,Дихальна система” герметичних сховищ складається з,, дихальних камер” і запобіжного,,дихального клапану”. Дихальні камери призначені для стабілізації тиску газів, що знаходяться в сховищі, при добових і сезонних коливаннях температури. Їх улаштовують в вигляді підвішених під дахом мішків з еластичного матеріалу, що сполучаються з зовнішнім повітрям через отвори в покрівлі. Інколи дихальні камери розміщують в цокольній частині башти під днищем. Суцільнометалева башта місткістю 400м3 для сінажу з верхнім розвантаженням має діаметр 6м і висоту 16,2м. Башта має два завантажувальні люки в куполі даху і 11 люків для вивантаження корму в стіні. Стіни корпусу складаються з 11 поясів однакової висоти, зібрані з сталевих листів розмірами 1400х2800мм. Нижній пояс з листів товщиною 5 мм. Другий і третій пояси посилені вертикальними кутиками. Передбачено також три горизонтальні пояси з кутиків. Купольне покриття з листів сталі товщиною 2 мм по каркасу з швелерів. Елементи з’єднані між собою внапуск болтами з герметизацією стиків прокладками з кислотолугостійкої гуми. Башта обладнана дихальною системою.
Металева герметична башта
|
||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; просмотров: 484; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.174.253 (0.007 с.) |