Секційне сховище насіннєвої картоплі місткістю 3000т з активною вентиляцією.

 

1 – приміщення для зберігання; 2 - приміщення для пророщення; 3 – електрощитові; 4 – венткамери;

5 – службове приміщення;

 

Висота приміщень від підлоги до низу обладнання і комунікацій у всіх будівлях приймається не менше 2м у місцях регулярного проходу людей і не менше 1,8м в інших випадках, а визначається з урахуванням прийнятої технології зберігання і розмірів обладнання для механізації робіт.

В сховищах передбачають слідуючи підсобні і допоміжні приміщення: сушилки для сушіння цибулі після збирання, сортувальні для обробки продукції, приміщення для пророщування картоплі, холодильні камери для розміщення компресорів і іншого холодильного обладнання, вентиляційні камери, для розміщення опалювально-вентиляційного обладнання, приміщення для зберігання машин, інвентарю і тари, котельні для котлоагрегаторів, розподільчого і контрольного обладнання, щитові, навіси для обробки (сортування) продукції і блок допоміжно-побутових приміщень - гардероби, умивальники, душові, туалети, приміщення для обігріву і прийому їжі, лабораторії і контори.

Конструктивні схеми наземних, напівзаглиблених і заглиблених сховищ характеризуються відносно не високими несучими масивними або каркасними стінами, в більшості випадків теплим безгорищним суміщеним покриттям збірної залізобетонної, дерев’яної або кам’яної конструкції.

Опорами для покриття служить повний або неповний збірний каркас, що складається з залізобетонних колон, фундаментів під колони збірних залізобетонних або монолітних, фундаментних балок довжиною 6 м. під панельні стіни. Фундаменти під несучі масивні стіни роблять з залізобетонних плит, стрічкових фундаментів і блоків стін підвалів.

Несучими конструкціями суміщених покриттів є залізобетонні балки довжиною 6, 9, 12м., в індивідуальних проектах – залізобетонні сегментні ферми прольотом 18 або 24м.,що укладаються з кроком 6м.

Огороджуючими конструкціями покриттів служать збірні залізобетонні плити розміром 6×1.5м. Пароізоляція передбачається рулонна або змазувальна. В якості утеплювача застосовують пінобетон, цементний фіброліт, керамзит. Покрівля робиться багатошарова рулонна з послідуючою посипкою гравієм.

В районах, багатих лісом, сховища зводять з неповним несучим дерев’яним каркасом, що складається з системи дерев’яних стояків, які установлені в два ряди вздовж будівлі і прогонів, укладених на стояки. Покриття горищне.

Для наземних сховищ з повним залізобетонним каркасом застосовують панельні стіни з легких бетонів і інших нетеплопровідних матеріалів.

В сховища з неповним каркасом несучі стіни зводять з цегли, природного каміння, великих бетонних блоків, а також полегшені цегляні стіни.

В стінах напівзаглиблених сховищ облицювання огородження, включаючого порожнину, заповнену утеплювачем, опирається на залізобетонні консольні плити. Стіни заглиблюють на 0.55...1.3м. і обваловують зовні ґрунтом на висоту 0.7...1.7м.

Стінки заглиблених сховищ ретельно захищають від просочування поверхневих вод навколо сховища з зовнішнього боку роблять вимощення шириною не менше 700мм і водовідвідні канави.

Заглиблені і напівзаглиблені сховища завантажуються через люки в покриттях або стінках. Ці ж люки служать для наскрізного провітрювання, а також для освітлення сховища при переробці, завантажені і вивантажені овочів. Люки закривають двома щитами, а простір між щитами на зиму заповнюють утеплюючим матеріалом.

Підлоги в проїздах сховищ, в камерах з штучним охолодженням і в приміщеннях для холодильного, вентиляційного і іншого обладнання асфальтобетонні або бетонні, а в приміщеннях для зберігання, в сушилках і в сортувальних – глинобитні, глинобетонні, ґрунтобетонні, бетонні і асфальтобетонні.

Для наскрізного провітрювання в сховищах роблять подвійні ворота: зовнішні ‑ суцільні утеплені і внутрішні ‑ гратчасті. При провітрювані зовнішні ворота залишають відчиненими, а гратчасті зачиненими. Розміри воріт приймають такими, щоб був забезпечений вільний проїзд транспорту і механізмів, але не менше 3х3 м.

 

Питання для самоперевірки

 

1. Види овочесховищ за конструкцією і капітальністю.

2. Дайте характеристику найпростішого овочесховища.

3. Гідро - і теплоізоляція стін у картоплесховищах.

 

Література: Л. 12. ст. 328-340; Л. 16. ст. 197-199; Л. 23. ст. 67-71

 

Тема 4.2 Картоплесховища та сховища для городини.

Лекція 2

Питання

1. Обладнання сховищ. Види засіків і контейнерів для зберігання коренеплодів, капусти, цибулі, картоплі, їх розміри та взаємне розташування.

2. Вентиляція сховищ. Конструкція і розташування повітропроводів.

Картоплесховище обладнують засіками шириною 6...7м і довжиною по поздовжній осі будівлі не більше 6м. Граничну місткість засіків для насіннєвої картоплі приймають 50...80т при висоті завантаження їх 2...3м, а для продовольчої картоплі 80... 110т при висоті завантаження З...4м.

Стінки засіків каркасної збірно - розбірної конструкції з залізобетонних або дерев'яних елементів роблять на 100мм вище припустимої висоти завантаження картоплі. Така конструкція стінок полегшує завантаження засіків, забезпечує зручне очищення і дезинфекцію, а при необхідності їх розбирання і збирання в процесі експлуатації.

В сховищах з природною і механічною обмінною вентиляцією для кращого провітрювання картоплі застосовують ґратчасті стінки засіків з зазорами

20...30мм, а в сховищах з активною механічною вентиляцією - суцільні з струганих, щільно підігнаних одна до одної обрізних дошок. Каркас стінок засіків виконують з брусів з урахуванням бокового тиску картоплі при висоті насипу більше 3.5.

Дерев'яна стінка засіків

1- стіна сховища;

2- стояк каркасу;

3- дощаті щити закидки

4- верхня обв'язка;

5- підлога.

 

На міських плодоовочевих базах продовольчу картоплю зберігають в контейнерах. Контейнери розбірні, складані і універсальні різних розмірів і різної місткості: найбільш крупні 900х900х900мм, об'ємом 0,7м³, місткістю біля 450кг; менші 800х800х800мм, об'ємом біля 0,5м³, місткістю біля 325кг.

Щити днищ і стінок розбірних контейнерів роблять з дерев'яних планок товщиною 300 і шириною 50 мм, закріплених в металевих рамах з кутиків

25 х 25 мм із зазорами між планками 25...З0 мм. Бокові стінки контейнерів кріплять допіддону - днища за допомогою завісів. Зверху стінки з’єднують запорами

 

Нерозбірні універсальні контейнери роблять з кришкою і похилим під кутом 30⁰ днищем для розвантаження картоплі самопливом без перекидання. Контейнери ставлять по всій площі сховища в 3...5 ярусів з зазором між ними

50мм при загальній висоті складування 4..5,5м. Між штабелями контейнерів залишають проходи шириною не менше 1м.

Приміщення для пророщування картоплі обладнують стелажами по висоті в 5 ярусів. Стелажі роблять з сітчатим покриттям розбірними комплектами шириною 1200мм з відступами один від одного 800мм. Між стелажами і зовнішньою стіною робиться прохід шириною 750мм. Відстань між ярусами стелажів 750 мм. Нижня полиця розташована на висоті 250мм від підлоги. Борти виготовляються з планок шириною 40...50мм з проміжками між ними 20мм.

Коренеплодосховища для насінневого і продовольчого буряка і брюкви, капустосховища, сховища для цибулі обладнують такими ж засіками як і для зберігання продовольчої картоплі. Моркву зберігають в контейнерах і ящиках, а інші продовольчі і насіннєві коренеплоди, кореневі сорти петрушки, селеру і ріпу в ящиках. Ящики розміщують в сховищі на піддонах пакетами, а контейнери - штабелями з зазорами між ними 50мм; гранична ширина пакетів і штабелів 6...7м, довжина до 6м і висота до 4м.

Капуста може зберігатись також в контейнерах, які ставляться штабелями 6х7х6м і висотою до 4м. Капустосховища місткістю до 250т можуть обладнуватись стелажами по висоті в три яруси.

1 - верхня обв'язка; 2 - стояки каркасу.

 

 

Продовольчу і насіннєву капусту укладають на стелажі штабелями в 3 ряди, тобто з завантаженням кожної полиці стелажа на висоту до 750мм. Відстань між полицями стелажів повинна бути 1м. Нижні полиці розташовують на 250мм вище підлоги. Ширина стелажів 2...2,2м. довжина не більше 6м.

По відношенню до зовнішніх стін стелажі ставлять на відстані 200мм. Конструкція стелажів розбірна. Настил стелажів складається з жердин діаметром 50мм, що укладаються в овальні заглиблення поперечних пластин з проміжками 80 мм. Щоб жердки не здвигались з місця, їх можна об'єднати в щити підшивними планками.

Засіки в сховищах цибулі-ріпки мають розміри 7хЗм. Сховища місткістю до 100т. та насіневої цибулі обладнують стелажами шириною 2...2, 2м і довжиною до 6 м Відстань між полицями 1,05 ‑ 1м. Проміжки між планками стелажів для цибулі-ріпки ‑ 15...20мм, а для насіневої цибулі 10... 15мм. Також цибулю можна зберігати в ящиках.

Для завантаження і розвантаження засіків з овочами використовують

конвеєри. Контейнери і ящики - переміщаються електронавантажувачами. **

В секційних сховищах для сортування, обробки і переміщення цибулі, моркви і капусти використовують сортувальні машини та систему конвеєрів.

Система активної вентиляції призначена для штучного продування повітря через товщу насипу картоплі, що зберігається в засіках чи насипом з метою просушки та регулювання температури, вологи в масі картоплі і в самому сховищі.

Система активного вентилювання складається з припливної шахти з

жалюзійним забірним отвором, рециркуляційного повітропроводу, реверсивних вентиляторів осевого типу з електродвигунами, підпільних магістральних, розподільчих і наземних ґратчастих каналів - повітропроводів.

 

а - повітропроводи системи активної вентиляції картоплесховища; б- принципова схема системи активної ентиляції; в - засік з ґратчастими повітророзподільними каналами; г - припливна вентшахта; д - засік з ґратчастою

підлогою; е - повітророзподільний канал;

 

1 - стіна сховища; 2- стіна засіку; 3 - електрокалорифер; 4 - рециркуляційний повітропровід; 5 - приточна шахта; 6 - припливні вентиляційні шахти; 7 - центробіжний вентилятор; 8 - магістральний повітропровід; 9 -повітророзподільні канали; 10 - шатрові ґратчасті повітророзподільні канали; 11 - отвір для приймального клапану; 12- проріз для герметичних дверей; 13 - ґратчаста підлога.

Припливна вентиляційна шахта прямокутного перерізу 2400x1110мм. розташовується біля зовнішньої стіни вентиляційної камери. Стіни шахти зводяться з цегли товщиною 250мм. і утеплюються з середини мінераловатними плитами, газобетоном або пінобетоном.

Рециркуляційний дерев'яний повітровід перерізом 600x600 або металевий діаметром 600мм для подачі повітря з сховища в вентиляційну систему при’єднують до припливної шахти і обладнують шибером, а відкритий кінець в приміщенні закривають металевою сіткою.

Реверсивні вентилятори осевого типу або центробіжні, що створюють рух повітря в системі, ставляться в вентиляційній камері на бетонних фундаментах і приєднуються до повітропроводів.

Магістральний канал ‑повітропровід шириною 900мм прокладають під робочим проходом (проїздом). Під кожен засік магістральний повітропровід має отвір з дросельною заслінкою, або шибером, керують якими за допомогою канатів або металевих тяг з робочого проходу. Через відгалуження повітря нагнітається в підпільний простір кожного засіку або висмоктується з нього.

Повітря, що нагнітається вентилятором по магістральному каналу, потрапляє в масив картоплі через отвори і ґратчасті підлоги засіків або, при суцільних підлогах ‑ через розподільчі підпільні і шатрові ґратчасті наземні канали - повітропроводи. Розподільчий підпільний канал роблять шириною 530мм. Для збереження однакового тиску повітря в різних частинах повітропроводів висоту магістрального каналу зменшують від 900мм. на початку і до 450мм в кінці, а висоту розподільчого каналу ‑ до 450...200мм. Довжину магістральних і розподільчих каналів приймають не більше 35м, довжину підпільного простору під засіками - не більше 9м, а повітророзподільних каналів ‑ 12м.

Стіни магістральних каналів виконують з цегли марки 100 на розчині марки 50, товщиною 380мм, а розподільчих каналів - товщиною 250мм. Днища каналів товщиною 100мм з бетону марки. М50 Перекривають їх залізобетонними плитами. Внутрішні поверхні каналів затирають складним розчином, а зовнішні обмазують гарячим бітумом.

Ґратчасті підлоги в засіках укладають по лагам на цегляних стовпчиках.

Напільні шатрові канали розташовують на відстані між ними в світу 1200мм, а від паралельної глухої стіни засіку на відстані не більше 800мм, їх роблять з антисептованих дошок, з'єднаних в шпунт на планках або з листової оцинкованої сталі.

В секційних сховищах підпільні канали - повітроводи виконуються з збірних залізобетонних лотків змінної висоти, розташовуючи їх вздовж секцій.

В період охолодження вентиляція повністю працює на зовнішньому повітрі, коли температура його нижче температури в сховищі (але не нижче 1⁰ С.) При температурі зовнішнього повітря нижче 1°С система працює з частковою або повною рециркуляцією, що забезпечує суміш зовнішнього і внутрішнього повітря не нижче 1 °С.

Для штучного охолодження повітря при весняно ‑ літньому зберіганні і регулюванні відносної вологості повітря, з зовні сховища приставляють льодогенератор, застосовують стаціонарні і пересувні холодильні установки.

В великих сховищах застосовують машинне охолодження повітря, використовуючи центральні холодильні станції

 

Питання для самоперевірки

 

1. Види засіків для зберігання коренеплодів, капусти, цибулі.

2. Яка тара застосовується для зберігання овочів? Її розміри.

3. Призначення системи активної вентиляції овочесховищ.

4. Підпільні канали системи активної вентиляції овочесховищ, їх розташування.

Література: Л 12 ст.340 – 349.

 

 

Тема 4.3 Зерносклади

Лекція 1

Питання:

1. Загальні відомості, їх види, класифікація, вимоги до них, конструктивні схеми.

2. Конструктивні вирішення зерноскладів із місцевих матеріалів.

3. Система провітрювання та вентиляції.

 

В період зберігання зерна в ньому проходять процеси дозрівання, вони протікають повільно (1...2 місяці) і супроводжуються посиленим диханням зерна і виділенням деякої кількості вологи, яка повинна випаровуватись в оточуюче середовище, інакше зерно відпотіває (зволожується). Зберігання такого зерна в вологому стані і без достатнього провітрювання призводить до його псування.

Якщо зерно сухе, то фізіологічні процеси протікають в ньому вкрай повільно, мало помітно і зерно знаходиться в стадії спокою. При збільшенні вологості більше 14% в зерні розвивається і поступово зростає процес дихання. Цей процес аналогічний горінню – зерно поглинає з повітря кисень і виділяє вуглекислоту, вологу і тепло. Якщо вільного кисню не вистачає, дихання протікає за рахунок кисню, що утворюється з вуглеводів зерна, причому в ньому починаються процеси, близькі до спиртового бродіння, в результаті чого погіршується якість зерна.

При зниженні температури всі життєдіяльні процеси в зерну повільнюються, з підвищенням температури дихання зерна посилюється.

Підвищена вологість зерна і висока температура сприяють також розвитку різних мікроорганізмів, головним чином пліснявих грибків і бактерій, які при сприятливих для них умовах можуть швидко розмножуватись і зовсім зіпсувати зерно.

Велику шкоду зерну під час його зберігання можуть спричинити амбарні шкідники (кліщ, амбарний довгоносик, рисовий довгоносик, зернова совка і інші) і гризуни – миші і криси.

При проектуванні зерноскладів і при конструюванні окремих їх елементів необхідно враховувати такі фізичні властивості зерна: його високу гігроскопічність, низьку теплопровідність, повітро- і газонепроникність, сипучість, здатність самосортуватись при засипанні у високі силоси і самоущільнюватись під впливом власної ваги.

До зберігання зерна різних культур і різного призначення висувають неоднакові вимоги: найбільш стійкі при зберіганні – жито, пшениця, ячмінь, овес, гречка; менш стійкі – просо, соя, рис, кукурудза; найменш стійкі – насіння олійних культур. Тому до обладнання сховищ для насіння олійних культур та для насіневого зерна висувають підвищені вимоги.

Найбільш ефективною мірою підготовки зерна до тривалого зберігання є природне або штучне його сушіння, а також очищення від органічних і неорганічних сторонніх домішок (насіння бур’янів, бите зерно, пісок і ін.).

Необхідні якості зерна при тривалому зберіганні можуть бути забезпечені тільки в правильно влаштованих зерноскладах, вимоги до яких випливають із описаних властивостей зерна.

Зерносклади будь-якого типу звичайно будують неопалюваними без горищних перекриттів. В них максимально повинні бути усунені причини, що викликають хвороби зерна; вони повинні бути сухими, чистими, гарно вентилюватись, не доступними для гризунів, птахів, комах і інших шкідників зерна і ретельно захищені від проникнення в них атмосферних опадів, поверхневої і ґрунтової вологи.

Внутрішнє планування зерноскладів, конструкція, форма і розміри ємкостей для зберігання зерна (засіків, бункерів, відсіків або силосів), їх розміщення в сховищах повинні забезпечувати вільний підхід до зерна для спостереження за його станом і можливості внутрішньоскладської обробки зерна під час зберігання. В зерноскладах повинні бути можливі очищення, огляд і дезинфекція окремих частин будівлі, внутрішнього обладнання і будівлі в цілому. Внутрішня поверхня стін повинна бути без щілин, тріщин в яких могли б гніздитись амбарні шкідники.

Технологічні процеси, завантаження, розвантаження, обробка переміщення зерна і інші повинні бути повністю механізовані з застосуванням як стаціонарних так і пересувних механізмів із максимальним використанням принципу самопливу зерна.

В залежності від способу зберігання зерна, зерносклади діляться на слідуючі типи: - наземні, де зерно зберігають в окремих ємностях – засіках (відсіках), насипом на горизонтальній або похилій підлозі, а насіннєве зерно – в тарі на горизонтальній підлозі;

комбіновані, в яких зерно зберігається насипом на підлозі і в окремих ємкостях – бункерах або засіках; бункерні, в яких зерно зберігається в окремих бункерах.

Зерносклади, що зводяться в господарствах, прості за своєю конструкцією, для їх будівництва широко застосовують місцеві матеріали.

На хлібоприймальних пунктах і на підприємствах, пов’язаних з переробкою зерна (млини, комбікормові заводи і ін.), будують зерносклади великої ємкості, які вирішуються в збірних конструкціях.

Більшу частину зерна зберігають насипом. В тарі (в мішках) зберігають тільки деякі партії насіннєвого зерна, а також насіння з ламкою структурою оболонок.

Продовольче і фуражне зерно сухе або середньої сухості можна зберігати в наземних і засічних зерноскладах шаром до 5 м, а в наземних зерноскладах з похилими підлогами обладнаних механізмами, що забезпечують механізоване завантаження, розвантаження і обробку зерна – шаром до 10м.

Сухе насіннєве зерно вологістю не вище 14% зберігають насипом на підлозі або в бункерах і засіках висотою 2-3м, або в тарі (мішках) штабелями висотою в 6-8 рядів. Якщо зерносклад обладнаний активною вентиляцією, висоту насипу збільшують до 5м. В складах бункерного або силосного типу, обладнаних комплексною механізацією, допускається найбільша висота насипу для насіння пшениці, жита, ячменю, вівса і гречки з вологістю на 1,5...2% нижче критичної - 30м, а для насіння рису, проса, гороху – 15м.

Об’ємно - планувальні і конструктивні вирішення зерноскладів залежать від призначення, виду і способу зберігання зерна або продуктів його переробки.

Найпростіші зерносховища — це наземні й засічні зерносклади, їх споруджують переважно у вигляді одноповерхових прямокутних у плані будівель з використанням місцевих будівельних матеріалів.

Встановлені такі об'ємно - планувальні параметри: прольоти — 6 і 12м, крок несучих конструкцій — 6м, висота приміщень біля стін — 3,6м. У зерноскладах з місцевих будівельних матеріалів з дерев’яним каркасом допускаються прольоти між опорами менше 6 м. Площа будівель між протипожежними стінами повинна становити не більше 3000м² будівель, що споруджуються - не більше 1200 м². Висота насипу у наземних складах залежить від стану зерна, але приймається не більше 2,5 м біля стін і 5 м — посередині складу.

Під час будівництва складів із цегли або природного каменю, які є одночасно захисними конструкціями і сприймають тиск зерна, треба враховувати значну дію на стіни горизонтального навантаження. У цьому випадку стіни роблять ступінчастої конструкції, збільшуючи її товщину до низу й підсилюючи контрфорсами.

Стіни зерноскладів роблять гладенькими, без западин і щілин. На внутрішній поверхні стін наносять яскраві лінії й написи, що обмежують граничну висоту насипу зерна.

Покриття проектують з ухилом 1:2, який відповідає куту природного укосу зерна. Покрівлю із хвилястих азбестоцементних листів укладають по суцільному настилу з проклеюванням шару рулонного матеріалу. Допускається прокладання рулонного матеріалу насухо з проклеюванням стиків мастикою. Для захисту стін від атмосферних опадів покрівлю влаштовують із звисом не менше 700 мм.

Зерносклади, як правило, проектують без вікон (при необхідності влаштування світлових прорізів їх заповнюють склоблоками або армованим склом), ворота — двостулкові. Для наскрізного провітрювання у складах насінного зерна влаштовують подвійні ворота. Ворота, які відкриваються зовні,— суцільні, внутрішні ґратчасті — з металевих гратів з вічками не більше 12x12 мм. Ширина воріт 1,5; 2,5 і 3 м, висота 2,4 і 3 м.

Підлоги у будівлях зерноскладів повинні мати низьку теплопровідність, що виключає можливість утворення на їхній поверхні конденсату. Вони повинні бути захищені від проникнення через них у зернову масу ґрунтової капілярної вологи. Рекомендується застосовувати підлоги асфальтобетонні без дьогтів і дьогтьових мастик.

 

 

 

 

Наземний зерносклад 3200т.

а - план і поперечний розріз; б-розріз стін з цегли, шлакобетонних каменів і черепашника; в- деталі гребеневого і опорного вузлів висячих крокв;

1- асфальтобетонна підлога; 2-гідроізоляція; 3-цегляна стіна; 4-контрфорс; 5-підкрокв’яний прогін; 6-покрівля з азбестоцементних хвилястих листів; 7-гребеневі підкрокв’яні прогони; 8-контур граничної засипки зерна.

Для утворення засіків, склад всередині розгороджують перегородками з чистих дошок на відділення які і є найпростішими засіками. Місткість засіків для зберігання продовольчого і фуражного зерна не нормується, а для зберігання насіннєвого приймається не більше 25т при гранично допустимій висоті завантаження зерна в них 3м.

Засіки розташовують групами в 2...4 ряди з утворенням між ними поздовжніх проходів – 1,5м, які мають безпосередній вихід на зовні і відстань між ними не більше 18м.

В зерноскладах для продовольчого і фуражного зерна поздовжні ряди засіків розташовуються біля зовнішніх стін, які можуть служити і стінами засіків.

В сховищах насіннєвого зерна, засіки розташовують на відстані від зовнішніх стін не менше ніж 500мм, щоб запобігти зволоження конденсатом.

Для зберігання певної кількості насіннєвого затареного зерна передбачаються площадки на яких мішки складають в штабелі висотою по 6...8 рядів. Ширина проходів між штабелями, основних (розвантажувальних) поздовжніх 2м, поперечних 1,5м і допоміжних(для огляду) – 0,7м.