Дерев’яні огородження станків в свинарника

1 – годівниця; 3 – дерев’яна панель; 4 – жердь – запобіжне пристосування від задушення поросят

 

Більш міцним та довговічним, порівняно з дерев’яним є решітчасте металеве огородження. Каркас металевого огородження зазвичай виконують з газових труб діаметром 4,49- 5,08 см, а вертикальну решітку з труб діаметру 2,54 см, які вже використовувалися.

 

 

 

Огородження з газових труб

1 - годівниця

 

 

Збірні залізобетонні огородження роблять з раніше заготовлених елементів – стояків перерізом 100х100 і панелей товщиною 40мм. Панелі закріпляють в пазах стояків або приварюють до стояків за допомогою закладних деталей.

Огородження із збірних залізобетонних елементів

1 – годівниця; 2 – панель що коливається з газових

труб.

 

 

Висота огородження стояків: для кнурів – плідників 1,4 м, для відлучених поросят 0,8м, для іншого поголів’я 1,1м. Між підлогою та низом огородження оставляють просвіт 40-50мм. Зі сторони кормогнієвих проходів в огородженнях станків установлюють двері, які відкриваються в сторону проходу, ширина дверей 700мм, висота дорівнює висоті огородження. Якщо станки примикають до стін, зроблених з матеріалів, які легко руйнуються тваринами, то нижню частину стіни обшивають дошками на висоту 800мм. В кам’яних та цегляних стінах також обшивку роблять висотою 400-600мм для ізоляції тварин від холодної поверхні стін, щоб попередити захворюванням.

В нижній частині огородження маточного станка роблять лази висотою 300 та шириною 400мм. Лази забезпечують дверками, які закриваються з сторони проходів.

Приміщення для великої рогатої худоби, для фіксації площі підлоги, відведеної тварини, між стінками та боксами, які розташовані в один ряд, інколи роблять спеціальні огородження з газових труб або брусків.

а – загальний вигляд с тійл з розділювачами з газових

труб та хомутовими привазями; б - розділювачами з

брусків та ланцюговими привязями;

 

Огородження закріплюють одним кінцем до вертикальних стояків стійлової рами на висоті 800-1200 мм від рівня підлоги, а другим до підлоги.

Огородження боксів роблять висотою 1м з одного або двох боків з горизонтальних або гнутих елементів.

 

 

Крайні стійла і бокси відділяють від поперечних проходів суцільними дощатими перегородками висотою не менше 1м.

В будівлях для коней між стійлами та денниках улаштовують суцільні перегородки з дошок товщиною 40-50 мм. Висота суцільних перегородок між стійлами зі сторони проходу 1,4 м, а зі сторони годівниці – не менше 1,8 м.

 

 

Перегородки між денниками в конюшнях для робочих коней роблять висотою 2 м; на висоту 1-1,4 м вони суцільні, вище – з прорізями,а зі сторони проходу на висоту 1,4 м – суцільні або з прорізами не більше 600 мм.

 

 

Між денниками і зі сторони проходу в конюшнях для жеребців – плідників та в тренінгаг конюшнях перегородки мають висоту 2,4 м; при чому на висоту 1,4 м перегородки зі сторони проходу роблять суцільними, а вище – решітчасті з прорізами не більше 60 мм.

 

 

 

В конюшнях для племених кобил висота перегородок між денниками і зі сторони проходу 2 м; вони суцільні на висоту 1-1,4 м,а вище – решітчасті.

Перегородки, які розділяють приміщення для птиці на секції роблять на всю висоту комбіновані: в нижній частині на висоту до 0,6м – суцільні дощаті, і а вище – у вигляді рам, затягнутих металевою сіткою з вічками від 30х30 до 50х50 мм в залежності від віку птиці.

В пташниках для каченят, гусей, качок перегородки між секціями роблять суцільними дощатими висотою 0,6 м; в пташниках для гусей висотою 1,25 м- суцільні дощаті на висоту 0,6 м, а вище – сітчасті.

Годівниці необхідно виготовляти з щільних вологонепроникних та нешкідливих для тварин та птиць матеріалів, які легко піддаються очищенню, дезинфекції та забезпечують гладку фактуру поверхні. Для стоку рідини після промивання та дезінфекції на дні годівниці передбачають отвір.

Частіше всього годівниці роблять залізобетонними (збірними та монолітними), рідше – дерев’яними, цегляними, керамічними.

Розміри годівниць:

Ширина годівниці для телят 400мм, для молодняку 600мм та для дорослої тварини 545мм; висота переднього борту відповідно 300, 580, 370мм; довжина – 580 – 2900мм.

Іноді влаштовують суміщені годівниці, шириною 1400 – 1600мм, при використанні малогабаритних кормороздатчіків, які переміщуються по суміщеним годівницям або над ними.

При безприв’язному утриманні тварин на глибокі підстилці в корівниках та в будівлях для молоднику використовують підйомні годівниці, які мають спеціальний пристрій для підйому.

Цей пристрій складається з стовпів з гніздами для укріплення горизонтальних закладок. На закладках розміщують корито годівниці, яке піднімається по мірі накопичення гною та закріплюється в новому положенні за допомогою закладок.

Годівниці для свиней повинні бути вологонепроникними, міцними, простими, зручними для годування тварин, чищення, дезинфекції. Розміри годівниць для сухих кормів зі зволоженням їх в годівницях приймають для кнурів, моток, відгодівельного та ремонтного молодняку шириною

500 мм, висотою 250 мм, а для відлучених поросят відповідно 300 та 200 мм. Годівниці для вологих кормів повинні бути для кнурів, моток, відгодівельного та ремонтного молодняку – шириною по верху 400, по низу 300, висотою 200 мм: для відлучених поросят – шириною 250 мм по верху, 200 мм по низу і висотою 150мм: для підсисних поросят шириною годівниці по верху 150мм, по низу 200мм, висотою 200мм. Загальна довжина годівниці визначається з розрахунку годування всіх свиней в одну зміну – одна голова на одне кормомісце. Поїлки передбачаються з розрахунку 25 голів на одне водопійне місце або одну індивідуальну автопоїлку.

Годівниці можуть бути одно або двосторонніми та мати задній борт вище переднього. Матеріал для годівниць – деревина, цинкова сталь та залізобетон.

 

 

а – б – в – станки для одно -,дво -, і трифазної

технології; г – металеве огородження групових

станків; д – залізобетонні годівниці

 

 

Годівниці для коней повинні бути легкими, міцними та дешевими, легко чиститися та використовуватися для всіх видів кормів. Найбільш розповсюджені дерев’яні годівниці, слідуючи розмірів: ширина по верху 600мм, ширина по низу 400мм, глибина 400мм

Розріз годівниці в стілах

 

 

Довжина годівниці дорівнює ширині стійла. В годівниці передбачено відділення довжиною 400мм для концентрованих кормів. Інше відділення призначене для об’ємних кормів, для зменшення розкидання корму кіньми, закривається дерев’яною решіткою з широкими прорізами, яка піднімається. Годівницю кріплять до зовнішньої стіни на висоті 1-1,1м від підлоги до її верху.

В денниках використовують переважно кутові годівниці, розміри їх такі ж як і в стійлах.

 

 

Для концентрованих корнів роблять знімні або відкидні годівниці.

 

 

Дошки дерев’яних годівниць повинні бути добре обстругані та підігнані одна до другої, всі зовнішні кути і краї годівниці заокруглені.

Годівниці для овець роблять з дерева, металу та залізобетону.

Поверхня дерев’яних годівниць повинна бути ретельно обструганою, а металева - пофарбованою вологостійкими, та нешкідливими для тварин фарбами. Розміри годівниць та поїлок приймають згідно норм, слідуючих розмірів: ширина 300-400, глибина 200-300мм, висота від підлоги до верху переднього борту годівниці повина бути 400-500мм.

Найбільш поширені є лінійні односторонні та двосторонні годівниці. При влаштуванні двосторонніх годівниць їх розміри збільшуються вдвічі. Довжину годівниці на одну голову приймають рівною: для баранів – 400-500мм; маток – 300-400мм; ремонтного молодняку –200-300. Загальну довжину годівниць при нормованому годуванню приймають з розрахунку одночасного підходу тварин до годівниці, а при ненормованому годуванні – з розрахунку 2 вівці на одне місце. Біля годівниці зі сторони кормового проїзду рекомендується влаштовувати відбійний брус, який попереджує наїзд транспорту на годівницю.

Внутрішня каналізація в приміщеннях для утримання тварин призначена для відведення гноївки, стоків води від прибирання приміщень і для санітарної обробки тварин.

В залежності від призначення будівлі в каналізацію можуть надходити також стоки від миття молочного посуду та обладнання для доїння молока, миття коренеплодів, від санітарних приборів для обслуговуючого персоналу.

Система каналізації приміщення для утримання тварин повинна бути пов’язана зі схемою гнієвидалення, а саме:

- якщо гній прибирають за допомогою візків або тачок, то система каналізації для відведення гноївки складається з рідиностічних лотків, тропів з гідравлічними затворами, відвідних труб, оглядових колодязів і гноєзбірників;

При видалені гною за допомогою конвеєра гноївку і стоки від прибирання приміщень відводять разом з гноєм до торця будівлі,де в залежності від типу, конвеєра влаштовують один або два колодязя для збирання гноївку. Гноївка з цих колодязів, по відвідній лінії, відводять в гноєзбірник;

- якщо тварин утримують на глибокій підстилці каналізацію в приміщенні для утримання тварин не влаштовують.

В пташниках каналізацію роблять для відведення стоків від проточних поїлок, а також стоків від миття приміщень і прибирання обладнання. Лотки для стоку гною та гноївки по формі можуть бути прямокутними, трапецієподібними, трикутними і. т. д.

Зазвичай влаштовують прямокутні лотки із залізобетонних елементів.

Ширину лотка для відведення гноївки в приміщеннях для утримання тварин приймають 300мм, глибиною не менше 20 та не більше 200 мм. Для забезпечення стоку гноївки лотки повинні мати нахили не менше 0.01.

При механізованому прибиранні гною розміри лотків ув’язують з габаритами гніеприбиральних механізмів, дно лотків може бути горизонтальним.

Трапи призначені для прийому гноївки та сечі з лотків і приєднання лотків до відвідних труб, які укладають під підлогою. Трап являє собою бетонний або цегляний колодязь розміром в плані 300х300 мм.

В верхніх частинах двох бокових стінок трапу зі сторони лотків роблять вирізи, в які входять лотки. В двох інших стінках трапу в його нижній частині влаштовують отвори для приєднання до нього підземних відвідних труб. Дно трапу знаходиться на одному рівні з лотком відвідної труби. Щоб разом з гноївки в каналізацію не попадав гній, солома та підстилка, трапи перекривають гратами.

Відвідні труби прокладають з нахилом не менше 0.03, якщо труби проходять вище глибини промерзання ґрунту більше ніж на 0.3м, то їх укладають в дерев’яних коробах засипаних утеплювачем, для захисту стоків в трубах від замерзання в зимовий період.

На виході каналізаційної лінії з будівлі влаштовують гідравлічний затвор, який перешкоджає проникненню із зовнішньої каналізаційної мережі та із гноєзбірника шкідливих газів всередину приміщення.

Гідравлічний затвор влаштовують в колодязі перерізом 450х450мм, дно якого заглиблене нижче лотка відвідної труби на 300 мм.

Оглядові (контрольні) колодязі призначені для огляду каналізаційних труб та очищення їх в випадку засмічення. Їх влаштовують на всіх виводах підземних труб, якщо відстань від стіни будівлі до гноєзбірника більше 5м, і на відстані 3м від стіни будівлі (при ґрунтах, що дають осідання), а також на усіх поворотах, перетинах труб та в місцях зміни нахилу.

Стіни оглядових колодязів роблять зі збірних залізобетонних кілець циліндричної форми діаметром 700 – 1000 мм або з бутового каменю та цегли. Залізобетонні кільця встановлюють на бетонне днище. В днищі колодязів влаштовують відкриті бетонні лотки, які з” єднають підземні відвідні труби, розташованих з двох боків колодязя. Зверху колодязь прикривають двома кришками, проміжок між якими в зимовий період заповнюють утеплювачем.

Ємкість гноєзбірника приймають з розрахунку чищення їх не рідше одного разу на місяць. Глибина їх повинна бути не більше 3м. Гнієзбірники влаштовують квадратної або циліндричної форми зі стінами з цегли або бутового каменю або зі збірних залізобетонних кілець або плит.

 

ж – гноєзбірник зі стінами із збутого каменю;

з – гноєзбірник із збірник залізобетонних кілець;

4 4– підземне відвідна труба; 9 – кришка; 15 – трійник;

5 16 – глиняний замок 17 – збірні залізобетонні кільця;

6 18 – залізобетонні плити.

 

Щоб не попадала в грунт, стіни кам’яних збірників покривають бітумом або смолою; дно – бетонне або залізобетонне. Навколо стін з зовнішньої сторони та під дном влаштовують замок з глини. Збірник перекривають залізобетонними плитами. Поверх перекриття насипають грунт. Рідина видаляється насосами, через люк з двома кришками, в перекритті.

Каналізація допоміжних приміщень має також обладнання, як в житлових та промислових будівлях.

Стічні води, які містять велику кількість піску, наприклад після миття коренеплодів, попередньо відстоюють в грязевідстійнику (1х2 або 1х3м), який розташовують на відстані 4-5 м від зовнішніх стін будівлі, з тих же матеріалів, що й гноєзбірник.

Чисті води скидають в загальну каналізацію або відводять на поля для зрошування або в яри.

Вентиляційне обладнання призначене для видалення з тваринницьких приміщень зіпсованого вологого повітря і заміни його чистим та менш вологим зовнішнім повітрям; воно забезпечує нормальний гігієнічний режим для тварин, обслуговуючого персоналу та сприяє зберіганню будівлі.

Витяжна вентиляційна шахта квадратного перетину

1 – щити шахти; 2 – клапан;3 – зонт.

 

Вентиляційне обладнання не повинно викликати протягів та різко знижувати температуру повітря приміщення.

В тваринницьких та в птахівницьких будівлях використовують системи вентиляційних обладнань з природнім, механічним та змішаним спонуканням руху повітря. В опалюваних тваринницьких будівлях вентиляційні системи часто суміщають з повітряним опаленням.

Сама проста система вентиляцій є шахтна вентиляція.

Свіже повітря подається через підвіконні або надвіконні припливні прорізи, а видалення повітря з верхньої зони через шахти, які утеплюють.

Шахти збирають з готових дерев’яних щитів, які збиваються з дошок. З внутрішнього боку щити оббивають залізом по повстинні, товщиною 12мм вимоченій в глиняному розчині, товщиною 12мм. Верх шахти виводять на 1 – 1,2 вище гребня, щоб захистити приміщення від атмосферних опадів, над шахтами влаштовують зонти.

Поперечний перетин витяжних шахт та їх кількість визначають розрахунком. Шахти розміщують так, щоб повітря видалялось рівномірно з усіх частин приміщення.

Для регулювання витяжки через шахту та повної її зупинки є дросельклапан, він представляє собою дерев’яний щиток, який повертається за допомогою мотузки.

Шахтна вентиляція з природнім спонуканням руху повітря проста, дешева та надійна в роботі.

Більш досконалі в технічному відношенні вентиляційні пристрої зі штучним тягненням.

Тваринницькі приміщення можуть бути обладнані припливними механічними системами вентиляції. В приміщення подають організованим шляхом визначену розрахунком кількість повітря. Видаляють забруднене повітря через отвори в верхній зоні (шахти, прорізи).

В тваринницьких приміщеннях можливі механічні вентиляційні системи як припливні, так і витяжні. Свіжий приплив повітря може бути як в верхню, так і в нижню зони приміщення. Видалення забрудненого повітря може виконуватись механічними системами з забором повітря з приміщень як з нижньої так і з верхньої зони.

Подача припливного повітря в приміщення, де знаходяться тварини передбачається така, щоб повітря надходило рівномірно в зону розміщення тварин.

В телятниках, свинарниках – маточниках, в яких утримують молодняк, чуттєвих до змін температурного режиму, та в інших опалювальних тваринницьких будівлях, влаштовують системи вентиляції з механічним спонуканням та підігрівом поступаючого повітря.
При роботі механічних вентиляційних систем обмін повітря в тваринницьких приміщеннях можна регулювати - шляхом регулювання подачі повітря (дросель – клапан, шиберні заслінки) періодичним включенням різного числа вентиляторів, регулюванням швидкості обертанням колеса вентилятора.

Приклади схеми систем механічної вентиляції приведені нижче.

 

 

 

а – припливна вентиляція

корівника; б – припливна вентиляція свинарника;

в- припливно витяжна вентиляція тваринницької

будівлі; г – комбінована система вентиляції

корівника; д – припливна тумба; е – витяжний канал;

ж – децентралізована система вентиляцій пташника.

1 – витяжні шахти; 2 – венткамера; 3 – припливні

воздуховоди; 4 – калорифер; 5 – вентилятор;

6 – припливна установка.

 

Питання для самоперевірки

 

1. Назвіть конструктивне рішення стаціонарних і переставних перегородок.

2. Поясніть влаштування гнойових каналів і лотків, годівниць у сільськогосподарських виробничих будівлях.

 

Література: Л 12. ст..197 – 200; 221- 225; 236 – 239; 272 – 276; 200 – 299.

 

Розділ 3 Будівлі тваринництва і птахівництва

Тема 3.1 Будівлі і споруди для скотарських підприємств

Лекція 1

Питання:

 

1. Об’ємно – планувальні і конструктивні вирішення будівель для великої рогатої худоби.

2. Санітарні і зооветеринарні вимоги і нормативи.

 

Б у д і влі і споруди для великої рогатоїхудоби поділяють залежно від типу підприємства. До складу підприємств по виробництву молока й вирощуванню нетелів входять будівлі і споруди основного виробничого призначення: корівники — з прив'язним на 200 і 400, безприв'язним на 400; 600 і 800, боксовим утриманням на 200 голів; родильні, у тому числі з телятниками і профілакторіями місткістю, яка визначається за розрахунком; телятники до 500 голів; будівлі для ремонтного молодняку місткістю, яка приймається за розрахунком; молочні і доїльно-молочні блоки, пункти штучного осіменіння

місткістю, що визначається за розрахунком; вигульні майданчики розмірами, що залежать від розмірів корівника.

До складу підприємств по виробництву яловичини (при утриманні худоби у приміщеннях) входять будівлі для дорощування молодняку і будівлі для відгодівлі, а також телятники місткістю не більше 400 голів. На відгодівельних майданчиках будують навіси або легкі закриті приміщення для тварин на 250...500 голів і вигульні майданчики, обладнані годівницями і напувалками.

На м'ясних репродукторних підприємствах споруджують тристінні навіси для утримання сухостійних корів по 400 голів і молодняка не більше 1000 голів, а також приміщення для отелення і утримання корів з телятами, місткість яких залежить від розмірів підприємства. Крім основних виробничих будівель і споруд, зводять підсобно-допоміжні будинки: кормоприготуванні, ветеринарні, автоваги, пункти технічного обслуговування, споруди каналізації, водоелектро - і теплопостачання (включаючи котельню) внутрішньоплощадочні проїзди і дороги, майданчики приймання і відвантаження худоби, огородження, пожежний пост
та ін.

До складського господарства належать споруди для зберігання і обробки гною, склади кормів, підстилки, господарського інвентарю. До складу допоміжних будівель обслуговуючого призначення входять приміщення: побутові, управління, медпункт, громадського харчування, культурного обслуговування тваринників та ін.

Вибір об'ємно-планувального вирішення будівель визначається напрямом і спеціалізацією господарства, технологією виробничих процесів, біологічним видом і габаритами тварин, системою їх утримання, способами годівлі, напування, видалення гною. При цьому повинні враховуватись також кліматичні умови району будівництва, забезпечення максимальної ефективності капітальних вкладень, можливість дальшого розвитку і спеціалізації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції, максимального використання потужностей діючих підприємств за рахунок реконструкції і модернізації будівель.

Площі приміщень розраховують залежно від раціонального планування і розміщення окремих функціонально технологічних елементів (стійл, боксів, секцій, станків, денників, проходів, лотків, каналів, годівниць, напувалок та ін.
При виборі конструктивної схеми будівлі перевагу треба віддавати схемам без внутрішніх опор, наявність яких зменшує корисну площу, не дозволяє застосувати гнучку технологію утримання худоби й проводити реконструкцію будівель за допомогою досконалих засобів механізації без зміни конструктивної частини будівлі. Будівлі, що ставлять окремо, рекомендується проектувати прямокутними у плані із забезпеченням найменшої площі огороджуючи поверхні. Збільшення ширини будівлі призводить до скорочення її периметра.

Вибір об’ємно - планувальних вирішень будівель для великої рогатої худоби залежить і від системи утримання тварин (прив'язної безприв'язної, боксової), розміщення окремих технологічних елементів (стійл, боксів, кліток, годівниць, напувалок, проходів, лотоків та ін.), а також системи доїння корів. (див. табл)