Норми проектування воріт і дверей для свиней по онтп 2 - 77

Група тварин	максимальне поголів’я на 1 м по ширині воріт і дверей в приміщеннях
І – ІІ ступені вогнестійкості	ІІ ступінь вогнестійкості	нижче ІІІ ступені вогнестійкості
Свиноматки (з приплодом) і кнур - плідник
Свиноматки холості і з встановленою супоростністю
Відгодоване поголів’я ремонтний молодняк та відлучені поросята

 

Евакуаційним виходом для свиней можуть служити також лази, но не більше 50 % їх пропускної здатності, яка визначається: для відлучених поросят і ремонтного молодняку 30 голів на 1 лаз, відгодівельного поголів’я в 100 голів і для дорослих свиней (маток) - 20 голів на 1 лаз.

Незалежно від поголів’я в свинарниках повинно бути не менше двох воріт.

Ворота та двері, які ведуть в приміщення для утримання тварин, повинні легко відкриватися і не мати порогів. Ворота роблять двопільні, а двері одно – і двопільні, які відчиняються назовні або по ходу основного руху.

Розміри воріт повинні бути достатніми для проїзду механізмів. Зазвичай ширина воріт в свинарниках не менше 1,5 м і висота не менше 2 м; ширина дверей для евакуації і проходу свиней – не менше 1 м. В районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря нижче -20⁰С, а також в районах з сильними зимовими вітрами, зовнішні ворота огороджують тамбурами, ширина яких більша ширини воріт на 1 м, глибина – більша ширина відкритого полотнища на 0,5 м.

Лази влаштовують для виходу тварин із свинарників на вигульні площадки. Для відлучених поросят висота лазів 400 мм, ширина 300 мм з розрахунку 1 лаз на 200 голів. Для відгодівельного та ремонтного молодняка висота лазів 800 мм, ширина 600 мм з розрахунку 1 лаз на 50 голів. Лази для відлучених поросят розміщують переважно з південної сторони будівлі.

В районах з розрахунковою зимовою температурою нижче -25⁰С, лази роблять у вигляді шлюзу з двома підвісними на шарнірах дверях, які качаються. Вони влаштовуються по обидва боки шлюзу. Довжина шлюзу приймається: для відлучених поросят – 800 мм, для відгодівельного та ремонтного молодняку – 1600 мм і для дорослих свиней – 2000 мм. Ширина шлюзів повинна бути не меншою за ширину лазів, якщо шлюзи розміщують паралельно стіні будівлі, то їх довжину та ширину збільшують в 1, 5 рази. Низ лазу розміщують на рівні підлоги, а для спряження його з рівнем вигулу влаштовують пандус.

Огородження індивідуальних та групових станків роблять решітчастими з прорізами: для маток – 40 – 50 мм, в інших станках – 100 – 120 мм. Перегородки між суміжними станками в зоні дефекації свиней решітчасті, а в іншій частині станка – суцільні.

Для виходу підсисних поросят в відгодівельні станки, в ніжній частині огородження станка роблять лаз з дверима висотою 300 мм і шириною 400 мм. Висота огородження повинна бути не менше: для кнурів - плідників 1,4 м; для відлучених поросят 0,8 м; для іншого поголів’я 1 м.

Огородження станків може бути дерев’яним, металевим та із збірного залізобетону. Дерев’яні огородження виконують з вертикальних жердин або брусків. Недолік такого огородження в тому, що тварини можуть ставати на них ногами і обламувати. Більш міцними і довговічними порівняно з дерев’яними є металеві огородження. Каркас такого огородження зазвичай роблять з газових труб діаметром 2'', із труб діаметром 1''. Збірне залізобетонне огородження монтують із стійки перерізом 100х100 мм і панелей товщиною 40 мм. Панелі приварюють до закладних деталей.

В усіх огородженнях з боку кормогнійових проходів роблять дверки, які відкриваються в бік проходу. Ширина дверей 700 мм, а висота дорівнює висоті огородження. Двері роблять з дерева або стальних труб і навішують на петлі.

Годівниці для свиней повинні бути вологонепроникними, міцними, простими, зручними для годування тварин, прибирання та дезинфекції.

Розміри годівниць, та поїлок для сухих кормів зі зволоженням їх в годівницях приймають згідно норм проектування: для кнурів, маток, відгодівельного та ремонтного молоднику – шириною 500 мм, висотою 250 мм, а для відлучених поросят відповідно 300 та 200 мм. Годівниці для вологих кормів повинні бути: для кнурів, маток, відгодівельного та ремонтного молодняку – шириною зверху 400 мм, знизу 300 мм, висотою 200 мм; для відлучених поросят – шириною 250 мм, зверху, 200 мм знизу і висотою 150 мм; для підсисних поросят ширина годівниці зверху 150 мм, знизу 200 мм і такою же висотою. Розміри годівниць та поїлок дані в чистому вигляді без урахування конструкцій і розмірів обладнання. Загальна довжина годівниць визначається з розрахунку годування всіх свиней в одну зміну – 1 голова на одне кормомісце. Поїлки передбачають з розрахунку 25 голів на одне водопійне місце або одну індивідуальну автопоїлку.

Годівниці та поїлки можуть бути одно – або двосторонніми і мати задній борт вище переднього. Для виготовлення годівниць і поїлок використовують дерево, оцинковану сталь та залізобетон. Більш поширеними в останні роки є збірні залізобетонні годівниці.

 

 

Залізобетонна годівниця

 

 

При проектуванні будівель для утримання свиней враховують те, що свині більш чуттєві до різких коливань температури, протягів та вологості. Оптимальна температура повітря для дорослих свиней 13 – 19⁰С, а для нормального розвитку відлучених поросят – 18 – 22⁰С. Відносна вологість повітря в приміщенні для дорослих свиней допускається до 75 %, а для поросят – 70 %. Для обігріву підсисні поросят в станках рекомендується робити локальний обігрів підлоги площею 1 – 1,5 м² на один станок. Температура поверхні обігрітої підлоги повинна бути 30⁰С (± 2 %).

Приміщення основного виробничого призначення обладнуються вентиляцією виходячи з умов забезпечення розрахункових параметрів і утримання повітря.

При розрахунку опалення і вентиляції розрахункові параметри слід приймати згідно норм.

 

 

Питання для самоперевірки

1. Назвіть вимоги до окремих частин свинарників.

2. Як влаштовують підлоги у станках для свиней?

 

Література Л 12 ст. 221 – 226.

 

 

Тема 3.3 Будівлі і споруди для птиці.

Лекція 1

Питання:

1. Об’ємно – планувальні і конструктивні вирішення будівель для птиці.

Загальні відомості про птахофабрики і птахоферми.

 

Птахівницькі підприємства по призначенню поділяються на племіні, товарні, спеціалізовані, інкубаторно – птахівничі станції. Племінні предприємства займаються досконаленням існуючих та виведенням нових пород птиці.

На племінних птахівницьких підприємствах основною продукцією є яйця та племінна птиця. Товарні підприємства мають яєчне та м’ясне направлення.

Побічною продукцією на всіх птахівницьких підприємствах є пух, пір’я, биті яйця та відходи основного виробництва які ідуть на утилізацію.

Номенклатура і розміри птахівницьких підприємств визначені нормами технологічного проектування.

В птахівницьких хазяйствах використовуються наземна система утримання дорослої птиці і молодняку всіх видів в приміщеннях без вигулів або з вигулами та кліткова система утримання дорослих курей і молодняку птиці всіх видів, крім гусей.

При наземній системі птицю утримують на глибокій підстилці, планчастих та гратчастих підлогах, якщо птиця разом з молодняком, використовують групові клітки, а для дорослої птиці – індивідуальні.

При утримані птиці на глибокій підстилці з торфу, різаної соломи, тирси, для їх розміщення необхідна велика виробнича площа, але скорочуються витрати часу на прибирання приміщення, так як послід видаляють один – два рази на рік, використовуючи бульдозери та пересувні конвеєри.

При клітковому утриманні курей більш ефективно використовується виробниче приміщення, використовується комплексна механізація виробничих процесів. Значно скорочується територія забудови, мережа інженерних комунікацій і вартість одного птицемісця. В той же час при клітковому утриманні птиці потрібне більш дорогоге обладнання, вартість збільшується в 2,5 -2,7 рази. Необхідно також частіше міняти курей - несучок, після 9-10 місяців утримання їх в клітках, зменшується яйценосність птиці.

На птахівницьких ферма відповідно до ОНТП 4-85, споруджують основні виробничі будівлі — пташники (для курей з клітковим і наземним утриманням племінного стада, для вирощування ремонтного молодняку і курчат-бройлерів на м'ясо, для індиків, качок, гусей. цесарок і перепелів) і будівлі обслуговуючого призначення, атакож підсобні виробничі (інкубаторії, цехи для приготування і збагачення кормів, забою птиці з холодильником і утилізацією відходів, сортування і упаковки яєць, по виробництву яєчного порошку, переробці відходів птахівництва, автоваги). До об'єктів обслуговуючого призначення належать також споруди каналізації, водо- електро - і теплопостачання (включаючи котельню), майстерні для ремонту обладнання і тари, гаражі, навіси і майданчики для сільськогосподарської техніки, внутрішньоплощадочні проїзди з твердим покриттям, пожежний пост, цехи переробки посліду, послідосховища, споруди по очищенню промислових і господарських стоків, гідрохімлабораторія, склади (для кормів, тари, інвентаря, підстилки), адміністративно-господарські будинки, їдальня, медпункт, побутові приміщення.

Розміри та необхідна площа виробничих приміщень пташників визначають згідно норм.

Площа підлоги допоміжного приміщення призначають в залежності від габаритів технологічного обладнання, яке розміщується в ньому. Службове приміщення призначене для обслуговуючого персоналу площа його 6 – 12м .

В пташниках для кліткового утримання птиці передбачають інвентарну площею 10 – 12м² та мийну такої ж площі, де миють та дезінфікують інвентар.

Для приймання та сортування яєць в пташниках при клітковому утриманні дорослих курей будують яйцесклад, площу якого приймають з розрахунку 10м на кожні 10тис. курячих, 7,5тис. індичих або 4тис. качиних яєць. В кожному пташнику повинні бути приміщення – камери для опалювального та вентиляційного обладнання.

Блок побутових приміщень проектують в відповідності зі СНИП II-92-76 «Вспомагательные здания и помещения промышленных предприятий».

Будівлі птахівницьких підприємств зазвичай проектують прямокутної форми в плані одноповерховими або багатоповерховими, з природним або штучним освітленням.

Забудова багатоповерховими виробничими будівлями, порівняно з одноповерховою забудовою, дозволяє зменшити територію птахівницького господарства, скоротити витрати на будівельно-монтажні роботи, благоустрій ділянки, будівництво доріг, інженерних мереж, більш ефективно використовувати засоби механізації та зменшити експлуатаційні витрати.

Вартість будівництва пташників без вікон зі штучним освітленням менше вартості будівництва будівлі з вікнами.

Одноповерхові будівлі пташники проектують з повним або неповним каркасам стояково - балкової або рамної конструкції в поєднанні зі стіновими панелями або несучими стінами з місцевих будівельних матеріалів.

Для рішення каркасів використовують збірні залізобетонні, дерев’яні або полегшенні дерев’яні клеєні конструкції при загальній ширині будівлі 12, 18, 24 м і більше.

Будівлі можуть бути: з трьома рядами внутрішніх колон з прольотами

6 + 6 + 6 + 6 м шириною 24 м;

з двома рядами внутрішніх колон, з прольотами 6 + 6 + 6 м, шириною 18 м;

з одним рядом внутрішніх колон з прольотами 6 + 6 м, шириною 12 м;

з прольотом 9 + 9 м, шириною 18 м; з прольотами 12 + 12 м, шириною 24 м;

без внутрішніх колон шириною 12, 18 або 21 м. Крок залізобетонних колон по крайнім рядам 6 м або 3 м, по середнім – 6 м;

шаг дерев’яних стояків – 4,8 м.

При проектуванні багатоповерхових будівельних пташників приймають сітку колон 6х6; 9х6; 12х6м, шириною 18, 24 м і більше.

Висота виробничих приміщень для наземного утримання птиці повинна бути не менше 3 м від рівня підлоги до низу виступаючих конструкцій покриття; висота залів для кліткового утримання птиці – в залежності від габаритів обладнання, але не менше 3м.

Будівлі для утримання птиць розділяють сітчастими або дерев’яними перегородками на секції.

В окремих секціях пташників промислових господарств при наземному утриманні розміщують не більше 1000 – 1500 курей, 100 індиків, 25 качок або 25 гусей; в секціях пташників для ремонтного молодняку – не більше 100 голів, курчат на м’ясо – 10000 голів, молодняку індиків – 125, качок – 125, гусей 100 голів.

При клітковому утриманні молодняку пташники розділяють суцільними стінами на ізольовані зали з самостійними входами в кожну залу для вирощування молодняку різного віку. Місткість секцій для утримання птиці в клітках визначають згідно норм. Допоміжні та службові приміщення розташовують посередині будівлі або в торцях.

Такі будівлі будують з повним або неповним каркасом стояково – балкової конструкції, зі збірного залізобетону, а також із залізобетонним каркасом з тришарнірних рам прольотом 12, 18, 21 м без проміжних опор, з несучими, самонесучими стінами або стінами з навісних панелей.

При будівництві пташників використовують, крім того, каркаси з дерев’яних клеєних рам прольотом 12 та 18 м, а також каркаси зі стальними колонами, трикутними стальними фермами, полегшеними навісними панелями.

Приклади типових об’ємно – планувальних та конструктивних вирішень будівель пташників різного призначення приведені на малюнку.

 

 

 

А – пташник для наземного