Профілі поперечного перерізу

Теплиць

 

а) односхилої; б) двосхилої ліхтарної;

в) ангарної склепінної; г) двосхилої

; ангарної; д) блочної з несиметричними

схилами; е) багатосхилої блочної;

ж) баштової; з) триланкова блочна з

різними прольотами.

 

Односхилі теплиці мають відносно невелику площу при ширині в середньому 4 – 4,5 м, єдиний засклений схил, орієнтований на південь, а також глухі вертикальні огороджуючі поверхні зі сходу, заходу і півночі. Їх недоліком є відносно велика довжина периметру їх зовнішніх стін і велика площа зовнішніх огороджень, що призводить до великих витрат тепла.

Двоскатні ліхтарні теплиці мають відносно невелику площу при ширині в середньому від 6 до 10м. Їх конструктивна особливість ‑ проміжні внутрішні опори, що підтримують засклені схили покриття, орієнтовані зазвичай на схід. В двосхилих теплицях периметр зовнішніх стін і поверхонь зовнішніх огороджень менший ніж в односхилих. Відносно повздовжніх осей засклені схили в ліхтарних теплицях можуть бути розташовані симетрично або несиметрично.

Однопрольотні ангарні двосхилі теплиці із склепінним обрисом схилів покрівлі мають значні прольоти несучих конструкцій засклених покриттів без проміжних опор, що важливо для механізації виробничих процесів.

Максимальні розміри ангарних теплиць досягають 3000 м² при прольотах (ширині) до 25м. Охолодження і тепловтрати через зовнішні огородження в цих теплицях менші, ніж в односхилих чи в невеликих двосхилих (ліхтарних) теплицях.

Ангарні теплиці мають значну висоту в гребені і великий об’єм, що сприяє створенню в них стійкого температурного і вологостного режиму.

Досвід показує, що в ангарних теплицях великих прольотів важко забезпечити достатній обмін повітря, а через велику висоту в гребені в вітряну погоду втрачається багато тепла і утруднюється ремонт, очищення і миття заскленого покриття. Крім цього, при великій ширині теплиці ускладнюється несуча конструкція покриття виходить масивною і дорогою, збільшується довжина схилів і затінення теплиці, а висота в середній її частині значно збільшується. В зв’язку з цим найбільш зручні в експлуатації ангарні теплиці шириною не більше 18 м.

Теплиці з багатоскатним покриттям називають блочними. Вони утворюються об’єднанням довільного числа двохскатних теплиць відносно не великих прольотів з виключенням розділяючих їх бокових стінок і заміною цих стінок стояками, розташованими під жолобами. Кожна окрема двосхила теплиця, що входить в склад такого блоку, називається ланкою. По числу ланок розрізняють блочні теплиці дволанкові, триланкові і т. д.

Ширину (прольоти) окремих ланок блочних теплиць приймають в середньому 3...9 м, завдяки чому полегшуються несучі конструкції покриття, знижуються витрати металу і вартість будівництва. Довжина схилів – невелика, що забезпечує швидке стікання дощової і талої води та конденсату по внутрішній поверхні скла. Але виникає необхідність влаштовувати єндови (жолоба), які збільшують затінення теплиці і ускладнюють конструкцію покриття.

Крім цього до недоліків слід віднести: гірші умови провітрювання (аерації) середніх ланок; наявність внутрішніх опор; нестійкий температурний режим, утворення полою і затримання снігу в жолобах.

Зустрічаються блочні теплиці, в яких ланки великих прольотів чергуються з більш вузькими прольотами. Це сприяє кращому провітрюванню.

В практиці зустрічаються баштові теплиці, які відрізняються від звичайних

(традиційних одноповерхових) тим, що дворозмірна посадочна площа для вирощування рослин замінена трирозмірним простором. Передбачається гідропонне вирощування рослин на стелажах, які переміщують за допомогою вертикальних конвеєрів замкнутого типу. Переваги баштових теплиць – високий рівень автоматизації виробничих процесів і ефективне використання посадових площ.

По характеру використання теплиці діляться на овочеві і розводочні. Овочеві теплиці використовують тільки для вирощування овочів; в розводочних теплицях вирощують розсаду для теплиць.

Обладнання овочевих теплиць повинно бути пристосоване для вирощування будь-яких овочевих культур. Такі теплиці називають універсальними. Теплиці, де вирощують тільки одну культуру, називають спеціалізованими, до них відносяться – оранжереї. В оранжереях вирощують квіти і культивують вічнозелені тропічні і субтропічні рослини – пальми, лаврові дерева і т.д.

По характеру вирощування овочів і розсаду теплиці діляться на ґрунтові – для вирощування овочів в поживному ґрунті і гідропонні – для вирощування овочів на поживних розчинах.

Теплиці обладнані стелажами для ґрунтового і гідропонного вирощування овочів і розсади, називають стелажними, а немаючих такого обладнання – безстелажні.

Теплиці, що використовуються цілорічно називають зимовими; теплиці, які використовують тільки весною, літом і осінню, називають весняними.

Найбільш важливими конструктивними елементами теплиць є скляна покрівля і скляні поверхні вертикальних огороджень. Їх роблять так, щоб в теплицю максимально проникало пряме і розсіяне сонячне світло. Разом з тим, як огороджуючі конструкції, ці елементи повинні створювати гарну теплоізоляцію культиваційного приміщення.

Кут нахилу схилів покрівлі приймають в залежності від часу експлуатації і району будівництва для України приймають ‑ 45⁰. Такий кут нахилу схилів покрівлі забезпечує максимальне проникнення в приміщення сонячної радіації, і вільне стікання без відриву конденсату, що утворюється на внутрішній поверхні скла, а також зменшується забруднення скляного покриття.

Прийоми конструювання сталевих каркасів викладаються на спеціальних курсах; тут наводяться кілька прикладів різних конструктивних рішень каркасів в зв’язку з загальною композицією тепличних споруд.

 

 

1 – бутовий фундамент; 2 – стояки з газових труб діаметром 53мм;

3 –прогін з кутика 80х55х6; 4 – ригель з газової труби діаметром 41мм;

На малюнку показано розріз універсальної розсадочно–вигоночної теплиці, внутрішній каркас якої виконано з сталевих трубчатих стояків діаметром 53мм, що розташовуються вздовж культиваційного приміщення в 2 ряди через 3м. Нижні кінці середніх рядів стояків закріплюють в бутові стовпчасті фундаменти. Зверху кожну пару стояків в поперечному напрямку зв’язують регелем з газової труби діаметром 41мм. Поздовжня жорсткість каркасу забезпечується сталевими прогонами з кутиків, що зв’язують стояки і служать опорами для шпросів. Каркас бокового засклення складається з таких же трубчастих стояків, закріплених в поздовжніх зовнішніх стінах, і зв’язаних зверху прогонами з кутиків. Всі з’єднання сталевих елементів виконують зварюванням.

В крупних теплицях при великих прольотах несучий каркас скляного покриття часто роблять без проміжних стояків. В такому випадку елементи каркасу виконують із сталевих кутиків або сталевих труб, у вигляді гратчастих арочних ферм чи рам, які несуть сталеві прогони для опирання шпросів.

 

 

1 - ферма; 2 – прогони з труб;

 

В ангарній теплиці прольотом 25м використовується несуча конструкція в вигляді арочної ферми з кутиків. Ферми зв’язуються прогонами, що служать опорами для шпросів, чим забезпечується поздовжня жорсткість ферм і їх верхнього поясу. В наслідок застосування конструкції прогонів з підкосами, що ставляться для забезпечення жорсткості прогону. Можна збільшити відстань між фермами до 7,5 – 8м.

 

4 1 – рама з двотаврів; 2 – прогони з труб.
Несучі конструкції ангарної теплиці прольотом 10,5м представляють собою тришарнірні металеві рами, що складаються з двох піврам і виконуються з двотаврів, крок рам 4,08м. По ним на кожному скаті приварюють до опорних кутиків по чотири прогони з безшовних труб діаметром 89мм (з стінками 3,5мм), які забезпечують просторову стійкість конструкції і служать опорами для сталевих шпросів. Одночасно ці прогони використовують як елементи опалювальної мережі центрального водяного опалення.

Широке застосування в практиці будівництва теплиць знайшли несучі конструкції у вигляді рам прольотами 12; 14; 18м і більше, виконані з сталевих труб, які одночасно використовуються в якості елементів опалювальної мережі центрального водяного опалення. Елементами мережі опалення можуть бути також прогони для опирання шпросів, якщо вони виготовлені з труб.