Пісилосне приміщення і днища

а – у вигляді плоскої залізобетонної безбалочної плити, що опирається на колони; б – у вигляді горизонтальних ребристих залізобетонних плит з балками (в зірчастих силосах); в – із збірних залізобетонних плит по сталевим двотавровим балкам і в вигляді плоскої залізобетонної плити, підвішеної до стінок силосів; г – у вигляді плоскої залізобетонної плити з підвішеною до неї сталевою воронкою;

1 – стіни силосів; 2 – колони; 3 – забутка з легкого бетону; 4 – плита з бетону марки М.100; 5 – ребриста залізобетонна плита; 6 – двотаврові сталеві балки; 7 – збірні залізобетонні плити; 8 – сталева труба діаметром 300 мм; 9 – стальна воронка; 10 – стіна підсилосного приміщення.

 

Опирання стін силосів на фундаменту плиту застосовують при круглих силосах тільки в двохрядних силосних корпусах і в трьохрядних силосних корпусах з квадратними силосами монолітної конструкції. Достатнє освітлення досягається улаштуванням вікон в зовнішніх стінах силосів.

При будь-якому діаметрі силосів, коли стіни їх опираються безпосередньо на фундаментну плиту, днища, являючись і перекриттям під- силосного приміщення, можуть виконуватись в вигляді плоскої залізобетонної безбалочної плити, що опирається на колони, не зв’язані з стінами силосів. Укоси днища утворюються забуткою з легкого бетону марки М50 з улаштуванням верхнього шару 80 мм з бетону марки М100 і цементної стяжки товщиною 20 мм з розчину складу 1: 2 з залізнінням.

По периметру залізобетонна плита може бути жорстко зв’язана з стінами силоса і опиратись на них, або ж робиться не зв’язаною з стінами, що досягається відповідною розстановкою підтримуючих її колон. Це дає можливість зводити стіни не залежно від днища.

При виборі місця розташування випускного отвору в днищах, слід віддавати перевагу його центральному розташуванню. Допускається і позацентрове розташування випускного отвору в днищі силосу, а також розташування його в стінці силосу.

Днища зірчастих силосів виконують звичайно у вигляді підвішених до силосних стін плоских залізобетонних плит або у вигляді похилих чи горизонтальних ребристих плит з балками.

В трьохрядних силосних монолітних корпусах з квадратними силосами, що обслуговуються одним транспортером, бокові похилі днища роблять із збірних ребристих плит, що укладаються по двотавровим сталевим балкам. Сталеві балки опираються на стінки силосів і розташовуються перпендикулярно площині залізобетонних плит в напрямку більшого перерізу.

Днища середніх силосів роблять з центральним випуском в вигляді плоскої залізобетонної плити, підвішеної до стін силосів. Укоси – з легкого бетону, поверх якого кладуть бетонну плиту товщиною 80 мм і цементну стяжку товщиною 20 мм. При улаштуванні забутки з легкого бетону для утворення випусків з крайніх силосів закладають труби діаметром 300 мм із сталі товщиною 2 мм.

При утворенні підсилосної частини по другому варіанту, тобто з улаштуванням обмеженого стінами підсилосного приміщення, днища силосів можуть робитись в вигляді плоскої залізобетонної плити, що опирається на колони, з забуткою з легкого бетону для утворення укосів. Недолік цих днищ – великий об’єм забутки, а відповідно, і велика її маса.

Значно краща конструкція, коли в плоскій залізобетонній плиті залишають отвір, в якому на наплічниках підвішується зварена сталева воронка. Діаметр підвішеної воронки і отвору рекомендується робити не більше половини діаметру силоса (але не більше 3 м), можна влаштовувати днища в вигляді сталевих воронок (без плоских залізобетонних плит), які опираються на колони підсилосного приміщення.

Силосні корпуси дають значні навантаження на грунт, тому під ними звичайно необхідно влаштовувати фундаменти в вигляді суцільних без балочних залізобетонних плит з бетону з виносом плити за контур зовнішніх стін для розподілення навантаження на більшу площу основ.

Винос фундаментної плити за контур зовнішніх стін рекомендується робити не більше ніж на 1/3 діаметра силоса, а при стінах, що опираються на фундаментну плиту, винос не повинен перевищувати 1/4 діаметру силоса, товщина плити приймається біля 0,8... 1 м.

Надсилосну галерею улаштовують по всій довжині силосного корпусу. Ширина її повинна дорівнювати відстані між центрами силосів крайніх рядів плюс діаметр завантажувального люка в силосі. Висота повинна бути не

менше 2 м.

 

 

Надсилосні галереї

а – в вигляді трьохпрольотної рами з монолітного залізобетону; б – в вигляді двопрольотної рами із збірного залізобетону;

1 – збірні залізобетонні балки Б 06 – 1; 2 – забутка з легкого бетону; 3 – цегляна стіна; 4 – трьохпрольотна залізобетонна рама; 5 – монолітна залізобетонна плита перекриття над силосами; 6 – колони; 7 – плити ПК

Конструкція надсилосної галереї складається з одно –, дво – або трипрольотних залізобетонних рам, тонких залізобетонних вертикальних стінок і залізобетонних плит покриття. Рами розташовуються в місцях спряження стінок силосів і, крім того, по одній або дві в прольоті при великих діаметрах силосів.

Підлоги в галереї роблять цементно–піщаними або асфальтобетонними, товщиною не менше 40 мм по перекриттю над силосами – плоскій залізобетонній плиті, яка опирається на стінки силосів.

Покриттям над боковими частинами силосів поза галереєю служить також плоска плита. Щоб створити схил покрівлі, плиту потовщують, укладаючи шар легкого бетону або засипаючи шлак з послідуючим улаштуванням цементної стяжки і рулонної покрівлі.

Робоча будівля призначена для розміщення в ній норій, ковшових або автоматичних валів, труб для переміщення зерна самопливом і розподільчого обладнання, машин для очищення зерна – сепараторів, вентиляторів і циклонів. В робочу будівлю входять також частини стрічок надсилосних і підсилосних транспортерів, тут же зосереджується все управління елеватором.

Робочу башту будують в вигляді багатоповерхової будівлі висотою 60 – 70 м з послідовним розташуванням машин і механізмів на різних по висоті башти поверхах.

На малюнку показано розміщення обладнання по поверхам робочої башти залізобетонного елеватора.