Монолітний залізобетонний елеватор з

Круглими силосами.

1 – приміщення для головок норій; 2 –рундукигами;

3 –приміщення для валів; 4 – розподільче

устаткування; 5 – вводи верхніх конвеєрів;

6 – силоси для зерна, що підлягає очищенню;

7 – приміщення для очисних машин; 8 – шнеки для

видалення відходів і пилу після очистки зерна і для

розподілу очищеного зерна по силосам; 9 – силоси

для очищеного зерна; 10 – вводи підсилосних і

приймаючих конвеєрів, башмаки норій; 11 – верхня

з’єднуюча галерея; 12 – надсилосна галерея;

13 – силоси для зберігання зерна; 14 – під силосне

приміщення; 15 – нижня з’єднувальна галерея;

16 – галерея прийому з автотранспорту; 17 – галерея

прийому з залізниці;

18 – приміщення для вантажників і контора;

19 – лабораторія і контора; 20 – топка зерносушарка;

21 – міст на мельницю.

 

 

Розміри приміщення і прольоти по ширині робочої будівлі назначаються в залежності від габаритів технологічного обладнання; висоту поверхів – з умов самопливу зерна при передачі від одних машин до інших з урахуванням розмірів обладнання і приймають кратним 600 мм. Для всього елеватора будують зазвичай одні сходи, що розташовані в робочій будівлі, тут же знаходиться і пасажирський ліфт.

Огороджуючі виробничі приміщення стіни робочих будівель армують подвійною арматурою: горизонтальною, розташованою з кроком і не менше

70мм і не більше 200мм, і вертикальною діаметром не менше 10мм, установленою з кроком не більше 500мм.

Дверні і віконні прорізи і інші отвори в стінах роблять за допомогою закладних рам і коробок. Які ставлять в форми опалубки по ходу бетонування. Прорізи оточують арматурою з стержнів періодичного профілю діаметром

10 мм. Віконні прорізи заповнюють склоблоками або склопрофілітом.

Силоси для зерна, що підлягає очищенню і для очищеного зерна звичайно мають прямокутну форму. Найекономічніша сітка силосів в плані ‑ квадратна або близька до неї прямокутна з невеликими розмірами в плані 2,5х3,5; 3х3 або 3х4 м.

Днища силосів роблять в вигляді плоскої залізобетонної плити, підвішеної до стін силосів. Для утворення укосів днищ по плиті укладають забутку з легкого бетону.

Переріз колон рекомендується назначати чотири- або восьмикутним, обмежуючись двома різними розмірами перерізу по всій висоті робочої будівлі. В залежності від навантажень при одних і тих же розмірах перерізів колон змінюють процент армування або склад бетону.

Так як залізобетонні плити перекриттів бетонують вже після бетонування балок і стін силосів, то балки (ригелі рам) проектують прямокутного перерізу, висотою від нижньої грані балки до низу плити і ставлять подвійну арматуру. Ширина балок приймається такою щоб підходила і для балок і для стін, розташованих по одній вертикалі, але не менше 200 мм.

Стіни сходової клітки з пасажирським ліфтом роблять в пересувні опалубці разом з іншими вертикально розташованими елементами робочої будівлі. Всі горизонтальні частини сходів – площадки, сходинки, косоури – виконують з збірних залізобетонних елементів. В зв’язку з невеликою кількістю обслуговуючого персоналу на елеваторі допускається ширину маршів приймати 0,9 м і похил 1: 1,5.

Фундаменти робочої башти представляють собою суцільні залізобетонні плити з консолями. Дуже часто під башти доводиться робити штучні основи: забивати палі, опускати кесони і т. п. Глибину закладання приймають не менше 1,5 м.

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке елеватор?

2. Назвіть основні будівлі і споруди елеваторів, їх функціональне призначення.

3. З яких частин складається силосний корпус?

4. Для чого служать надсилосна і підсилосна галереї?

5. Призначення робочої будівлі, конструктивне вирішення основних елементів робочої будівлі.

 

Література: Л 12. стр. 365 – 381.

 

Тема 4.4. Елеватори

Лекція 2.

Питання:

1. Елеватори із збірного залізобетону з круглими і квадратними силосами.

З’єднання елементів силосів. Стійкість і жорсткість збірних елеваторів.

2. Робочі будівлі збірних елеваторів.

 

Зведення монолітних елеваторів має ряд недоліків – зосередження на будівельному майданчику великої кількості робочих і матеріалів; складність бетонування в зимових умовах; інколи не виправдана розрахунками товщина стіни і т. п. В зв’язку з цим розроблені способи зведення силосних корпусів із збірних залізобетонних елементів.

Приклади конструктивного рішення силосних корпусів з залізобетонних елементів наводяться нижче.

Перший силосний корпус, що зведено на станції Купино із збірних елементів, складався з 35 квадратних силосів розташованих в п’ять рядів по сім силосів в кожному. Висота силосів – 30,8м. Фундаменти і підсилосний поверх виконані в монолітному залізобетоні. Стіни силосів змонтовані із збірних залізобетонних елементів двох типів: об’ємних квадратних рамок і плоских плит. Збірні об’ємні елементи силосів мають розмір сторін 3,2х3,2м, товщину стінок 100мм, висоту 1м і масу 3250 кг. Об’ємні елементи установлені по всій висоті в шахматному порядку. Всередині корпусу об’ємні елементи в місцях вертикальних стиків з’єднують за допомогою болтів. Розроблено також варіант кріплення цих елементів зварюванням кутикових накладок з закладними сталевими пластинами в елементах. По зовнішньому периметру стін в проміжках між силосами заложені плоскі елементи – плити розмірами 3,08х1м, що скріплені з об’ємними елементами зварюванням. Горизонтальні стики заповненні розчином.

Перекриття над силосами – із плит розміром 3,2х3,2 м і товщиною 100мм. Надсилосна галерея – із збірних колон перерізом 200х200 мм, установлених в поздовжньому напрямку з кроком 3,2 м, балок покриття, стінових панелей, розміром 2,98х3,54 м, з вбудованими віконними блоками і коробчатого настилу покриття із панелей двох типорозмірів: 1,04х3,1 (середні панелі) і 1,04х3,6м (крайні панелі).