Система підгрунтового зрошення

а – план теплиці з мережами підгрунтового зрошення і водопроводу для поливу; б – розріз; в – план і розріз розподільчого колодязя; г – деталі з’єднання азбестоцементних лотків.

1 – трубопровід верхнього поливу; 2 – азбестоцементні безнапірні труби діаметром 50мм; 3 – азбестоцементні труби діаметром 200мм, розпиляні навпіл; 4 – бачок з шаровим клапаном; 5 – розподільчий колодязь; 6 – пропили; 7 – гравій; 8 – пісок; 9 – цементний розчин.

 

Труби підземного зрошення пропилюють через кожні 500мм до половини діаметра і укладають на глибину 300мм від поверхні ґрунту в лотках з розпиляних навпіл азбестоцементних труб діаметром 200мм.

Зрошувачі, укладені в лотках обсипають гравієм поверх якого укладають шар мілко-зернистого піску, а потім зверху піску насипають родючий грунт. Вода живлячим трубопроводом подається в розподільчий колодязь, потім поступає в зрошувачі і через отвори – в лотки. В результаті всмоктуючої здатності вода з лотків автоматично проникає через гравій і пісок в грунт.

За допомогою шарового клапану, в розподільчому колодязі, рівень води в лотках підтримується автоматично з таким розрахунком, щоб він на 30...40мм був нижче борту лотка.

Для улаштування мережі підземного зрошення замість азбестоцементних труб з отворами застосовують пористі дренажі, керамічні труби.

Вода в грунт може поступати з перфорованих металевих труб або через стикові щілини скляних труб не рівномірно, а під невеликим напором протягом короткого часу. Але в цьому випадку в ґрунті утворюється на деякий час запас води на шкоду повітряному і тепловому режиму ґрунту.

Витрати на обігрів культиваційних приміщень складають значну долю в собівартості культур, що вирощуються. Тому дуже важливо раціонально вибрати систему опалення для обігріву культиваційних приміщень. Основне призначення опалювальної системи – створення як в повітрі, так і в ґрунті теплового режиму, що забезпечує нормальний розвиток культур, що вирощуються.

Температуру повітря приймають в межах +18⁰ - 25⁰С. Температура грунту має бути такоюж, як і внутрішня температура повітря теплиці.

Для обігріву теплиць улаштовують пічне (боровне), центральне (водяне або парове), газове опалення, електрообігрів або використовують розігрітий гній і сміття (біообігрів), теплові відходи промислових підприємств, сонячно-енергетичні системи.

Пічне (боровне) опалення використовують головним чином для обігріву невеликих односхилих і двосхилих теплиць, обладнаних стелажами.

Центральне водяне опалення дозволяє забезпечити рівномірну постійну температуру в різних частинах теплиці. В якості нагріваючих приладів застосовують звичайні радіатори з гладкими поверхнями, чавунні ребристі і регістри з сталевих гладких труб.

В стелажних теплицях більша частина нагріваючих приладів розміщується під стелажами; в ангарних ґрунтових без стелажних – по цоколю теплиці; в блочних теплицях – по цоколю поздовжніх і торцевих стін, а також біля опор під жолобами.

Парова система опалення складається в основному з тих же елементів що і водяна, але для її обладнання вимагається менша поверхня нагріваючих приладів і менший діаметр трубопроводів. Недоліком парової системи опалення є висока температура нагріваючих приладів, що негативно впливає на близько розташовані від них рослини і більш складне обслуговування і догляд.

Система газового опалення складається розташованих вгорі біля поздовжніх стін трубопроводів, що розводять газ і горілок з перфорованих трубок для бузплам’яного спалювання газу.

Принцип дії електрообігріву базується на перетворенні в тепло електроенергії, що проходить по дроту з великим опором. Краще для цієї мети кабель з нікельованою жилою і азбестовою ізоляцією, замкнений в свинцеву стрічку, що ізолює його від змочування. Зверху кабель покривають джутовою пробітумованною ізоляцією. Кабель укладають в шар піску або в дренажних трубах.

Обігрівати теплиці можна і електричними лампами потужністю 200...500Вт, що використовуються одночасно для додаткового освітлення в осінньо-зимовий період.

В якості біологічного палива використовують розігрітий гній і сміття. При зволоженні біологічного палива температура, підвищуючись в перші дні, досягає на 4-10 день 50⁰ і навіть 70⁰С. Після цього температура починає швидко падати. До недоліків біологічного обігріву слід віднести короткий строк його дії і дуже обмежені можливості регулювання тепла.

Біологічне паливо доцільно застосовувати для обігріву теплиць і парників, призначених для весняного пророщування овочів, коли брак тепла при пониженні температури розкладання біологічного палива частково компенсується сонячним обігрівом.

 

Питання для самоперевірки

1.Види шпрос, їх призначення?

2. Поясніть як забезпечується герметизація засклення покриття і вертикального огородження теплиць.

3. Для чого використовуються стелажі в теплицях?

4. Перерахуйте способи обігріву теплиць?

 

 

Література: Л.12 с.447 – 449 с.455 - 471

 

Тема 4.8. Будівлі і споруди для зберігання і ремонту

сільськогосподарської техніки.

Питання:

1.Загальні відомості.

2.Склад основних виробничих і допоміжних приміщень.

3. Об’ємно – планувальні і конструктивні вирішення будівель для зберігання і ремонту техніки.

 

В теперішній час в сільському господарстві прийняті такі види ремонтних підприємств:

- пункти технічного обслуговування в бригадах сільськогосподарських підприємств – для технічного огляду тракторів, комбайнів, с/г машин і обладнання скотарських ферм, а також для ремонту нескладних с/г машин;

- центральні ремонтні майстерні с/г підприємств – для проведення ремонту і технічного обслуговування тракторів, землерійної та меліоративної техніки, с/г машин і обладнання тваринницьких ферм та поточного ремонту автомобіля;

- гаражі з профілакторіями на центральних усадьбах – для зберігання і проведення технічного обслуговування автомобілів;

- спеціалізовані ремонтні майстерні, цехи і заводи – для капітального ремонту тракторів, автомобілей, комбайнів, їх вузлів та агрегатів, металоріжучих станків, генераторів, електродвигунів, обладнання скотарських ферм, а також виконання робіт по централізованому відновленню відпрацьованих деталей та виготовленню ремонтно- технологічного обладнання;

- майстерні загального призначення- для виконання всіх заказів с/г підприємств по ремонту і технічному обслуговуванню машин та обладнання;

- станції технічного обслуговування автомобілей. До складу ремонтних майстерень для технічного обслуговування та ремонту тракторів, комбайнів і автомобілей входять: відділення розбірно - мийні, для ремонту та збірки тракторів, для ремонту та збірки комбайнів, для ремонту обладнання скотарських ферм, відновленню деталей та допоміжні ділянки. Приміщення для зовнішньої мийки механізмів, а також деревообробні цехи звичайно розміщують в окремих будівлях.

До складу авторемонтних заводів і цехів входять слідуючі виробничі відділення та ділянки: розбірно-мийне, ремонту автомобілей, ремонту та збірки двигунів, відновлення деталей, ремонту силового електрообладнання, ремонту рам, кузовів, кабін.

До складу виробничих приміщень комбойноремонтних заводів входять відділення для ремонту комбайнів, для ремонту двигунів, відновленню деталей, допоміжні ділянки.

Одноповерхові виробничі будівлі ремонтних підприємств блокують з прибудованими до них будівлями з адміністративно-побутовими приміщеннями, склад яких визначають згідно діючих норм.

При проектуванні ремонтних підприємств необхідно враховувати слідуючи вимоги: забезпечення прямоточності виробничого процесу; дотримання найкоротших шляхів проходження деталей, що обробляються і ремонтуються, та зменшення грузооберту підприємства; виключення зустрічних і перехресних грозових потоків; розміщення відділень зі шкідливими викидами та небезпечних в пожежному відношенні, біля зовнішніх стін будівлі і максимальна уніфікація ширини та висоти прольотів.

При плануванні ремонтних заводів, цехів та майстерень перш за все необхідно враховувати умови освітлення приміщень денним світлом та вплив підйомно-транспортного обладнання на конструктивне рішення,також повинні враховуватись умови пожежної безпеки та вимоги до умов праці і перебування людей в приміщенні, згідно трудовому законодавству.

Вихідними матеріалами для компонування плану ремонтного підприємства є схема технологічного процесу, яка відображає послідовність виробничих операцій та функціональні зв’язки між окремими приміщеннями. План будівлі повинен мати просту форму, без виступів, які збільшують периметр зовнішніх стін або ускладнюють конструктивну схему будівлі.

Для ремонтних підприємств застосовують будівлі з різною кількістю прольотів по12 та 18м, залежно від призначення.

Будівельні конструкції промислових будівель ремонтних заводів, цехів та майстерень, а також центральних майстерень господарств вирішують з використанням для каркасів, вертикальних огороджень, суміщених покриттів та інших частин і елементів будівлі збірних залізобетонних виробів заводського виготовлення з використанням місцевих матеріалів.

Трактори та комбайни зберігаються в закритих неопалювальних гаражах, причепи сільськогосподарських машин під навісом або на відкритих площадках.

Так як трактори та комбайни мають різні габарити, тому для їх зберігання будують окремі гаражі з урахуванням розмірів машин, способів розстановки їх на місцях зберігання та умов вводу та виводу із приміщення.

За звичай гаражі для зберігання тракторів і комбайнів мають одне загальне приміщення, яке не розділюється перегородками.

Відстань між тракторами або комбайнами та елементами будівель не нормується і встановлюють типовими проектами з урахуванням прийнятих конструктивних рішень. Загальні розміри гаражів, навісів та площадок визначають в залежності від кількості розміщених в них тракторів, комбайнів та сільськогосподарських машин. Гаражі та навіси будують із місцевих матеріалів або уніфікованих збірних залізобетонних конструкцій. В господарствах гаражі будують на 7,10, 20, 25,40 і більш автомобілів. До складу таких гаражів можуть входити: опалювальні приміщення для теплої стоянки чергових автомобілів; неопалювальні приміщення для холодної стоянки автомобілів; профілакторій для проведення профілактичного догляду та нескладного ремонту автомобілів в кооперації з ремонтною майстернею. Інколи при гаражах є відкриті площадки з твердим покриттям для стоянки автомобілів та причепів. Згідно протипожежної безпеки ці площадки повинні знаходитися від будівлі гаража не менш ніж за 10м. Для зовнішньої мийки автомашин на деякій відстані від гаража, улаштовують мийну естакаду.

 

Питання для самоперевірки

1. Назвіть види будівель і споруд для зберігання і ремонту сільськогосподарської техніки.

2. Назвіть основні виробничі і допоміжні приміщення.

3. Охарактеризуйте об’ємно планувальні і конструктивні рішення будівель для зберігання і ремонту техніки.

 

Література: Л 12 ст.472 - 477.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

В 2003 – 2004 н. р. студенти денного і заочного відділень, вивчаючи дисципліну,,Сільськогосподарські будівлі і споруди” користувались навчальними посібниками.,,Конспект – лекцій з дисципліни,,Сільськогосподарські будівлі і споруди”.

В посібнику в строгій послідовності стисло, лаконічно викладено навчальний матеріал, ілюстрований малюнками і таблицями.

Після кожної теми поставлені конкретні питання для самоперевірки знань.

Студенти користувались навчальним посібником при самопідготовці до занять, при самостійному вивченні, при підготовці до модульного і залікового контролю знань.

Студенти заочники використовують посібник при виконанні домашньої контрольної роботи.

Навчальний посібник відіграє вирішальну роль при самостійному вивченні:

а – детально розроблені теми для самостійного вивчення теоретичного матеріалу;

б – малюнки дають можливість на протязі вивчення матеріалу дисциплін самостійно виконувати ескізи з курсового проекту.

Зміст першого розділу,,Основні положення проектування сільських населених пунктів” дає можливість студентам виконувати генеральні плани.

Другий розділ,,Конструкції сільськогосподарських будівель і споруд” дозволяє самостійно визначитись з конструктивними схемами будівель, об’ємно – планувальними рішеннями, підібрати конструктивні елементи будівель.

Вивчення третього і четвертого розділів,,Будівлі і споруди для тваринництва і птахівництва”,,,Будівлі і споруди для зберігання, обробки та переробки сільськогосподарської продукції.

При наявності комп’ютерів в дома і в закладі студенти денного та заочного відділень використовували матеріали посібника на електронних носіях.

Література

1. Л1.ДНБ Б.2.4 - 1 - 94 Планування і забудова сільських поселень.

2. Л2.ДБНБ.2.4 - 3-95Генеральні плани сільськогосподарських підприємств.

3. ЛЗ.ДБН А.2.2 - 3-97Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва. - К:, Держкоммістобудування України, 1997

4. Л 4.ДБН В.2.2 - 1 - 95 Будівлі і споруди для тваринництва.

5. Л 5.ДБН 79 - 92 Житлові будинки для індивідуальних забудовників.

6. Л 6.ДБН Б.2.4 - 4 - 97 Планування і забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств.

7. Л7.ДСГу БА 2.4 - 2 - 95 Умовні графічні позначення і зображення елементів генеральних планів та споруд транспорту.

8. Л 8.ДсТу БА 2.4 - 7 - 95 Правила виконання архітектурно - будівельних робочих креслень.

9. Л 9.Багиров Р.Д. й др. Планировка й застройка сельских населенных мест СССР. -М.: Стройиздат, 1980.

10. Л 10.Кравченко В.Я. Планування і забудова центру села - К.: Будівельник., 1969

11.Л 11.Райко В.И. Планировка й застройка животноводческих ферм. - К.: Урожай, 1989.

12. Л І2. Топчий Д.Н. Сельскохозяйственные здания й сооружения. - Москва; Агропромиздат 1985р.

13. Л. Хохлов Ю.Ф. Планировка сел й агропромышленных предприятий. - К.:

Будівельник; 1983.

14 Л. Кутухтин Е.Г. Коробков В.А. Конструкции промышленных й

сельскохозяйственных производственных зданий й сооружений. - М.:

Стройиздат, 1982.

15. Л. Буга П.Г. Гражданские, промышленные й Сельскохозяйственные здания. - М.: Высшая школа, 1983.

16. Л. Орловский Б.Я. й др. Гражданские й Сельскохозяйственные й

производственные здания й сооружения. - М.: В.О Агропромиздат, 1980.

17 Л. Неелов В.А. Промышленные й Сельскохозяйственные здания

(программированое пособие). М.: Стройиздат, 1980.

18. Л. Малышевский Г.Д., Ушацкий С.А. Организация й планирование

строительства.-К.: Урожай, 1980.

19. Л. Коников А.С., Путилин В.В. Гражданские, промышленные й Сельскохозяйственные здания. -М.: Стройиздат, 1980.

20. Л. Ксюковский В.Л. Вступ до будівельної справи. - Ніжин; ТОВ ВКП "Аспект", 1999.

21. Л. Украинский зональний каталог индустриальных изделий й конструкций. К.: Будівельник, 1980.

22. Справ очник сельского строїтеля т.1.; т.2. М.: Стройиздат.

23. Л. 23. Хазін В.И. Будівлі та споруди агропромислового комплексу. – К.:Урожай,1988.

 

Примітка: для вказівки літератури до тем використані шифри загального списку.