Особливості становлення ринкової економіки в Україні

Процес формування ринкової економіки в Україні відбувався паралельно з процесом формування економічних інститутів неза­лежної держави: грошової, банківської, фінансової, податкової, митної систем. Ринкові реформи почалися з лібералізації цін (відмови від установлення цін державою), роздержавлення і привати­зації майна, визнання цих факторів виробництва товарами.

На лібералізацію цін «економіка дефіциту» (якою була радянська командно-адміністративна економічна модель) відреагувала небаченою гіперінфляцією: у 1992 р. ціни зросли в 2100 разів, у 1993 р. — у 10256 разів. Гіперінфляція тривала до 1996 р. Причиною її була відмова від державного регулювання цін за відсутності механізмів ринкової саморегуляції, несформованості ринкової інфраструктури, руйнування системи державної торгівлі, передусім оптової, кредитна емісія та монетизація дефіциту держ­бюджету.

Роздержавлення та приватизація державного майна зумовили утворення різних форм власності, появу великої кількості суб'єктів власності, а отже, й суб'єктів ринку. Почала формуватися ринкова інфраструктура. Відродилася біржова торгівля, ярмарки, аукціони. Однак утворення різних форм власності відбувалося неефективно, сповільнювалося ненадійністю прав власності, низьким рівнем дерегуляції, високим рівнем оподаткування.

У процесі формування ринкової економіки в Україні заявили про себе такі проблеми:

- надмірна кількість обмежень на виробника (надмірне регулювання, оподаткування);

- недостатній попит на українські товари і послуги (населення, підприємства й уряд не мали достатніх фінансових ресурсів для придбання українських товарів, доступ українських товарів на іноземний ринок обмежений).

Це засвідчило формування в Україні такого типу економіки, який характеризувався змішуванням елементів командно-адмініс­тративної моделі економіки з елементами ринку і ще не є ринко­вою економікою. Його називали «реформаторським або олігархічним соціалізмом». Зберігаючи багато ознак радянської економічної системи, економіка України з появою численних суб'єктів власності перенесла прийняття рішень щодо встановлення цін і розподілу ресурсів з державного рівня на рівень керівника під­приємства, чиновника, які приймають їх часто довільно.

Якщо радянська економіка на адміністративні рішення держави щодо ціноутворення реагувала дефіцитом товарів і послуг, то українська економіка на до­вільні рішення нижчого рівня — гіперінфляцією, заборгованістю та бартером. Крім того, адміністративно-лібералізована українська модель економіки створю­вала умови для тінізації економіки та зростання корупції.

Для перетворення існуючих елементів ринку на ринкову орга­нізацію економічної системи необхідне було створення умов для дії законів ринку та забезпечення їх інституційною підтримкою. Вирі­шення цих питань неможливе було без активної регулюючої ролі держави.

Аналіз головних властивостей, характерних для ринкової сис­теми, дає змогу визначити порівняльні переваги ринкового способу господарювання:

- базуючись на приватній власності, ринок вивільняє приватний економічний інтерес, систему економічних стимулів.

- ринковий механізм забезпечує вищу економічну ефективність завдяки вільному переливу капіталів і вільному вибору підприємцем сфери своєї діяльності.

- конкуренція спонукає товаровиробників упроваджувати останні досягнення науки і техніки з метою зменшення витрат виробництва, збільшення прибутку.

- існує тенденція пошуку власної ніші ринку, що урізноманітнює асортимент товарів і послуг.

- відсутність дефіциту товарів та послуг

- передній план ставиться соціально-економічна проблема забезпечення платоспроможності населення, яке і є потенційним покупцем виробленої продукції.

Незважаючи на суттєві переваги, ринку властиві й певні недо­ліки:

- ринок не зацікавлений у виробництві некомерційних суспільних товарів, а також у розвитку таких галузей, як охорона здоров'я, освіта, культура, охорона довкілля та розвиток фундаментальних наукових досліджень, що не дають швидкого прибутку.

- існування значної різниці в реальних доходах, що призводить до нерівності в розподілі та споживанні.

Це вирішується шляхом запровадження систем соціального забезпечення та страхування в межах соціально орієнтованої ринкової економіки. Тому серед країн з розвинутою економікою переважає саме соціально орієнтований тип ринкової системи, що передбачає змішану економіку і широке втручання держави в процеси виробництва та розподілу матеріальних благ та послуг задля вирівнювання економічних умов і досягнення економічного добробуту громадян.

 

Основні терміни:

Ринок — сукупність економічних відносин між господарюючими суб'єктами щодо організації виробництва та обміну товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Ринкові сегменти — сформовані за певною спільною ознакою частини ринку.

Питання для самоконтролю:

1. Про яку економічну категорію йдеться мова: сукупність економічних відносин між господарюючими суб'єктами щодо організації виробництва та обміну товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва:

А) ринок; Б) конкуренція;

В) попит; Г) пропозиція.

 

2. По який вид ринку йдеться мова: характеризується наявністю кількох продавців, між якими існує конкуренція за домінування:

А) монопольний; Б) конкурентний;

В) олігополістичний; Г) вірна відповідь відсутня.

 

3. Чи вірно характеризується «чорний» ринок: уособлює дозволену законом діяльність, яка ніде не фіксується і тому не оподатковується:

А) так, вірно; Б) ні, надається характеристика вільного ринку;

В) ні, надається характеристика «тіньового» ринку;

Г) надане визначення одночасно характеризує і «чорний» і «тіньовий» ринки.

 

4. Ринок цінних паперів є складовою частиною:

А) фінансового ринку; Б) ринку засобів виробництва;

В) споживчого ринку; Г) ринку інтелектуального продукту.

 

5. На якому з видів ринків здійснюється купівля-продаж житлових будинків:

А) фінансовому ринку; Б) ринку засобів виробництва;

В) споживчому ринку; Г) ринку інтелектуального продукту.

 

 

6. На якому з видів ринків здійснюється купівля-продаж промислових будинків:

А) фінансовому ринку; Б) ринку засобів виробництва;

В) споживчому ринку; Г) ринку інтелектуального продукту

 

7. На якому з видів ринків здійснюється патентування винаходів:

А) фінансовому ринку; Б) ринку засобів виробництва;

В) споживчому ринку; Г) ринку інтелектуального продукту

 

8. Коли ми характеризуємо стан ринку у Запорізькій області, то передбачаємо класифікацію за:

А) регіональною ознакою; Б) адміністративною ознакою;

В) національною ознакою; Г) міжнародною ознакою

 

9. Коли ми характеризуємо стан ринку у Південному регіоні України, то передбачаємо класифікацію за:

А) регіональною ознакою; Б) адміністративною ознакою;

В) національною ознакою; Г) міжнародною ознакою

 

10. Що з переліченого не можна класифікувати як перевагу економіки ринкового типу:

А) вивільняє приват­ний економічний інтерес, систему еконо­мічних стимулів;

Б) вільне переливання капіталів і вільний вибір підприємцем сфери своєї діяльності;

В) упровадження останніх досягнення науки і техніки з метою зменшення витрат виробництва, збільшення прибутку;

Г) незацікавленість у виробництві суспільних товарів.

 

Тема 2.3.2 Закони попиту і пропозиції

В результаті вивчення студенти повинні:

знати: особливості попиту і пропозиції; закони попиту і пропозиції; умови встановлення ринкової рівноваги; сутність еластичності

вміти: надавати характеристику законам попиту і пропозиції; розраховувати задачі на визначення коефіцієнту еластичності, рівноважної ціни і рівноважного об’єму продаж, ринкового надлишку і дефіциту

План

1. Сутність попиту і пропозиції. Закони попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
2. Еластичність попиту і пропозиції.

Перелік використаної літератури:

[1,с.133-144]

[2,с.376-391]

[3,с.156-168]

Сутність попиту і пропозиції Закони попиту і пропозиції.

Ринкова рівновага

Попит — представлена на ринку платоспроможна потреба у товарах і по­слугах.

Вимірюється він кількістю товару, яку його споживачі готові й спроможні купити за певною ціною протягом певного періоду.

Закон попиту — внутрішній (суттєвий), сталий, обернено пропорційний зв'язок між ціною і величиною попиту, згідно з яким за незмінності всіх ін­ших факторів (доходи споживачів тощо) зниження ціни зумовлює відповід­не зростання попиту.

Графічним зображенням закону попиту є так звана крива по­питу, яка відображає залежність між двома змінними: ціною і кількістю блага.

Р Р S

 

 

D

0 Q 0 Q

Рис. 2.3.2 (1) Графік попиту Рис. 2.3.2 (2) Графік пропозиції

На наведеному рис.1, D – характеризує закон попиту.

Пропозиція — сукупність товарів і послуг, яку виробники готові продати на ринку за певною ціною.

Закон пропозиції — внутрішній (суттєвий), стійкий, прямо пропорційний причинно-наслідковий зв’язок між ціною і обсягом пропозиції товару, згід­но з яким зростання ціни на товар зумовлює збільшення обсягу його про­позиції, а зменшення ціни зменшує кількість товару, що пропонується на ринку.

На наведеному рис. 2, S – характеризує закон пропозиції.

Ринкова рівновага — спроможність конкурентних сил попиту і пропозиції встановлювати ціну, яка врівноважує їхні обсяги.

Тобто це ситуація, яка влаштовує покупця і продавця. В результаті встановлюється рівноважна ціна Ро і рівноважний об’єм продаж Qо.

З'ясування сутності ринкової рівноваги та умов її встановлення наводить на такі висновки:

- функцію координації в ринковому господарстві викону­ють ціни, які встановлюються на основі взаємодії попиту і про­позиції;

- будь-яке втручання держави у вільне встановлення цін спричинює порушення ринкової рівноваги, дефіцит, збільшення грошових витрат покупців. Воно можливе тільки у виняткових випадках на короткий період і не більше ніж на три-чотири базис­них товари;

- ринковий розподіл благ визначається на основі готовності платити, що підтверджує існуючий ринковий принцип «Ефектив­ність — через ринок, справедливість — через податки».

Отже, залежність між ціною товару та обсягом попиту на нього виражається законом попиту, а згідно із законом пропо­зиції, збільшення ціни товару веде до зростання обсягу пропо­зиції. На об'єм попиту і пропозиції впливають не лише ціна то­вару, а й інші зовнішні чинники, дія яких позначається на ста­ні ринкової рівноваги.

Ринкову рівновагу можна представити графічно:

Р

S

 

 

E

 

D

0 Q

Рис. 2.3.2 (3) Ринкова рівновага