Зміст і основні риси перехідної економіки.

Зміст і основні риси перехідної економіки.

Перехідна економіка — це закономірне явище розвитку економічних систем.

Економічні системи, як і будь-яке інше об'єктивне явище суспільного життя, проходять етапи становлення, досягнення зрілості, старіння і відмирання (замінюються новою системою).

Риси перехідної економіки:

1) особливий характер неврівноваженості перехідної економіки

2) альтернативний характер перехідної економіки

3) особливий характер суперечностей у перехідній економіці

4) наявність у перехідній економіці особливих — перехідних економічних форм

5) історичність перехідної економіки.

Об'єктивна необхідність ринкової трансформації економіки України зумовлена вичерпанням екстенсивних факторів економічного зростання, соціально-економічною

неефективністю, негнучкістю та низькою адаптивністю

командно-адміністративної системи до умов

науково-технічного прогресу та постіндустріальних перетворень.

Соціально орієнтована ринкова економіка як різновид змішаної економіки — це:

1) економіка, яка склалась на основі розвинутої ринкової системи відносин;

2) економіка підприємницького типу, розвиток якої поєднується зі свідомим її регулюванням з боку держави;

3) економіка, яка заснована на використанні переважно інтенсивних факторів економічного зростання;

4) економіка, соціальна орієнтація якої випливає з необхідності реалізації трьох попередніх її рис.

Ця характеристика визначає основні напрями формування інституційних і економічних умов переходу до соціально орієнтованої змішаної економіки

 

Природа та специфіка циклічного розвитку економіки.

Економіка, як і будь-яка інша система, розвивається

нерівномірно, хвилеподібно. Така форма руху пояснюється законом спадної граничної продуктивності усіх факторів виробництва.

Короткі цикли називають циклами Кітчина. Малі (короткі) цикли пов'язані із порушенням та

встановленням рівноваги на споживчому ринку.

Причиною коротких циклів є зміни, що відбуваються у сфері

кредиту. Тому вони і проявляються як кризи кредитної сфери.

Середні цикли називають циклами Клемента Жугляра. Він вважав, що причина середніх циклів — теж у сфері кредиту, і виявив їх періодичність (8—10 років). Причину вчені вбачали в

періодичності оновлення основного капіталу. До середніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Саймона Кузнеця. Існування довгих хвиль (великих циклів) пов'язане зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури, На основі економетричного аналізу

він визначив дві з половиною довгих хвилі тривалістю 54—55

років з висхідною та низхідною фазами. Низхідна фаза великого циклу — це період зміни базових

технологій та технологічних структур, котрий триває 20—25

років. Висхідна фаза великого циклу — це період піднесення

економічного та науково-технічного розвитку суспільства, що триває 25—ЗО років.

 

Економічне зростання: його сутність, типи та фактори.

Економічне зростання – це розвиток національної економіки протягом певного періоду що вимірюються абсолютним приростом ВВП та національного доходу або приростом цих показників на душу населення.

Економічне зростання визначається з двох позицій:

1) як поступальний приріст реального обсягу ВВП, ВНП або

національного доходу (НД) за рахунок збільшення обсягів

використовуваних ресурсів і (або) кращого їх використання без

порушення рівноваги у короткострокових періодах;

2) як реальний приріст ВВП (ВНП чи НД) на одну особу.

Розрізняють три типи економічного зростання:

— екстенсивний, який здійснюється шляхом збільшення

обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів;

— інтенсивний, який здійснюється шляхом ефективнішого,

продуктивнішого використання ресурсів на основі

науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва;

— змішаний, який поєднує інтенсивні й екстенсивні типи.

Умовно всі чинники економічного зростання поділяють на

три групи:

1) чинники попиту, які забезпечують зростання сукупних

витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва і доходу;

2) чинники пропозиції, що є визначальними в більшості

моделей і мають складну структуру, яка включає: природні

ресурси у їх якісному та кількісному вираженні; обсяг і якість капіталу; чисельність і якість трудових ресурсів; технологічний

рівень; інституційні чинники; інформаційне забезпечення;

організаційні чинники тощо;

3) чинники розподілу, які стосуються як розподілу ресурсів,

що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу

національного продукту та доходу, що впливає на сукупний попит.

 

Суспільне відтворення, його суть, види.

Суспільне відтворення — це економічний процес, в якому

власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно

повторюються та відновлюються через результат виробництва —

продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється

продукт, якщо ці ресурси є відновлюваними, та залучення нових не відновлюваних ресурсів, а також через відновлення та

розвиток форм і методів організації праці. Види суспільного відтворення:

· Просте відтворення — це відновлення виробництва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні.

· Звужене відтворення — це відтворення виробництва та споживання в менших обсягах. Його спричиняють економічні кризи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, природні катастрофи, війни тощо. Звужене суспільне відтворення є явищем тимчасовим.

· Розширене відтворення — це кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання. Система національних рахунків – це сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів. У СНР відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення, показується рух товарів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

До системи національних рахунків відносять ВВП та національний дохід.

 

Економічні функції держави.

Економічні функції -напрямки діяльності держави (її органів) на перехід від планової до ринкової економіки і подальший розвиток виробничих сил і виробничих відносин на основних засадах ринку і добросовісної конкуренції.

Основні економічні функції: створення умов для розвитку виробництва на основі рівноправного визнання і захисту різних форм власності на засоби виробництва; програмування та організація виробництва на державних підприємствах, розпорядження об'єктами державної власності; організація та стимулювання наукових досліджень. У міжнародній сфері — це участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу та інтеграції виробництва і праці; участь у розв'язанні господарських та наукових проблем.

 

Заробітна плата: її сутність, форми, системи та рівні.

Заробітна плата – це грошова винагорода, яку отримує працівник за надані ним послуги праці, тобто це ціна за використання послуг праці.

Ставка заробітної плати - є ціною, що її сплачує роботодавець

найманому працівникові за функціональне використання його праці.

Дві основні форми: відрядна та погодинна. Відрядна заробітна плата — це форма, що заохочує збільшення обсягів виробництва продукту. Погодинна форма заробітної плати застосовується там, де потрібно виробляти продукту саме стільки, скільки того

вимагає технологія.

Погодинна форма функціонує як погодинно-нормативна та

Погодинно-преміальна.

Перша передбачає оплату за відпрацьований час та за

виконання нормативів робіт, які (нормативи) періодично переглядаються.

Друга (погодинно-преміальна) передбачає оплату за відпрацьований час та додаткову виплату премій за економію витрат, досконаліші форми організації праці тощо.

Також розрізняють:

Номінальна заробітна плата – грошове вираження заробітної плати без урахування її купівельної спроможності, рівня цін та інфляції.

Реальна з/п – це кількість товарів та послуг яку можна придбати за суму номінальної з/п на певний момент часу.

Мінімальна з/п – плата встановлена законодавчо за проступки некваліфікованих працівників нижче якого не може бути оплата у підприємствах всіх форм власності.

 

Абсолютна земельна рента

утворюється на всіх використаних землях, у тому числі й на гірших. її причиною є монополія приватної власності на землю, яка закріплює високу норму прибутку у сільському господарстві —

понад середню норму. Монопольна рента утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах. Джерело монопольної ренти перебуває поза межами

сільського господарства.

Орендна плата — це платіж, який орендар вносить власнику землі за користування земельною ділянкою. Ціна землі — це дисконтований потік її доходу. Ціна землі прямо пропорційна величині ренти і обернено

пропорційна ставці позичкового відсотка. Пропозиція землі залежить від багатьох факторів, які

сумарно можна звести до двох: якість або родючість землі та

місцезнаходження ділянки. Пропозиція землі наринку нееластична, а попит на землю, навпаки, еластичний і має тенденцію зростати, що зумовлює підвищення ціни на землю.

 

За джерелами формування —

власний, залучений.

За напрямами інвестування —

речовий, людський, інтелектуальний, соціальний.

За сферами застосування —

промисловий, торговельний,

позичковий.

За значенням у створенні

Та перерозподілі доходу

— реальний, фіктивний,

спекулятивний.

За формами функціонування —

індивідуальний, колективний, суспільний.

За інноваційною спрямованістю — неризиковий та венчурний.

Фо́ндовий ри́нок (ри́нок ці́нних папе́рів) — частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів. Фондовий ринок є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами. Його не слід плутати з поняттям фондова біржа. Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі.

 

Принципи кредитування

1. Цільове призначення позики

2. Строковість позики

3. Поверненість позиченої

4. Забезпеченість

5. Платність

Форми кредиту. Товарна і грошова форми. У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу, при оренді майна, наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів. У грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди, при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках.

Функції кредиту:

· Перерозподільча

· Емісійна

· Економія витрат обігу

· Зростання рівня концентрації та централізації капіталу

· Регулююча

· Контролююча

· Стимулююча

 

Час обороту промислового

капіталу має таку структуру:

— час обігу;

— час виробництва.

 

Зміст і основні риси перехідної економіки.

Перехідна економіка — це закономірне явище розвитку економічних систем.

Економічні системи, як і будь-яке інше об'єктивне явище суспільного життя, проходять етапи становлення, досягнення зрілості, старіння і відмирання (замінюються новою системою).

Риси перехідної економіки:

1) особливий характер неврівноваженості перехідної економіки

2) альтернативний характер перехідної економіки

3) особливий характер суперечностей у перехідній економіці

4) наявність у перехідній економіці особливих — перехідних економічних форм

5) історичність перехідної економіки.

Об'єктивна необхідність ринкової трансформації економіки України зумовлена вичерпанням екстенсивних факторів економічного зростання, соціально-економічною

неефективністю, негнучкістю та низькою адаптивністю

командно-адміністративної системи до умов

науково-технічного прогресу та постіндустріальних перетворень.

Соціально орієнтована ринкова економіка як різновид змішаної економіки — це:

1) економіка, яка склалась на основі розвинутої ринкової системи відносин;

2) економіка підприємницького типу, розвиток якої поєднується зі свідомим її регулюванням з боку держави;

3) економіка, яка заснована на використанні переважно інтенсивних факторів економічного зростання;

4) економіка, соціальна орієнтація якої випливає з необхідності реалізації трьох попередніх її рис.

Ця характеристика визначає основні напрями формування інституційних і економічних умов переходу до соціально орієнтованої змішаної економіки