Диференціація доходів і необхідність їх перерозподілу.

Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу. Серед причин нерівномірності розподілу доходів виділяють: відмінності у здібностях (фізичних та інтелектуальних), відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію.

Міру нерівності доходів відображує крива Лоренца.

Чим більше вигнута крива Лоренца, тим більша нерівність розподілу доходів, а чим вона більш пряма, тим більша рівність сімей за рівнем доходів. Наближення кривої Лоренца до прямої лінії абсолютної рівності вбиває стимули до продуктивної праці, а надмірна її вигнутість може викликати соціальну напругу в суспільстві. Важливим показником диференціації доходів населення є коефіцієнт Джині, розрахунок якого пов’зяний із кривою Лоренца. Чим більший цей коефіцієнт, тим більший ступінь нерівномірності. На сьогодні цей індекс в Україні складає 0,359.

 

Земельна рента, її сутність, форми і механізм формування.

Земельна рента — це передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки.

Є три основних види земельної ренти: диференційна,

абсолютна, й монопольна. Диференційна рента. Причиною її

утворення є монополія на землю як об'єкт господарювання, яку

здійснюють власник або орендар земельної ділянки. Природними умовами існування диференційної ренти є обмеженість земельних ресурсів, відмінності у природній

родючості землі, а також місцезнаходження земельних ділянок відносно ринків збуту сільськогосподарської продукції. Диференційна рента І — це додатковий чистий дохід,

одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за

природною родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференційна рента II виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефективніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.

Абсолютна земельна рента

утворюється на всіх використаних землях, у тому числі й на гірших. її причиною є монополія приватної власності на землю, яка закріплює високу норму прибутку у сільському господарстві —

понад середню норму. Монопольна рента утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах. Джерело монопольної ренти перебуває поза межами

сільського господарства.

Орендна плата — це платіж, який орендар вносить власнику землі за користування земельною ділянкою. Ціна землі — це дисконтований потік її доходу. Ціна землі прямо пропорційна величині ренти і обернено

пропорційна ставці позичкового відсотка. Пропозиція землі залежить від багатьох факторів, які

сумарно можна звести до двох: якість або родючість землі та

місцезнаходження ділянки. Пропозиція землі наринку нееластична, а попит на землю, навпаки, еластичний і має тенденцію зростати, що зумовлює підвищення ціни на землю.

 

Аграрні відносини, їх зміст та специфіка.

Аграрні відносини — це складова економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння й використання землі як головного засобу с/г виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну й поживання сільськогосподарської продукції та послуг. Земля — перша й основна умова будь-якого виробництва, але в сільському господарстві вона ще й головний засіб виробництва, елемент продуктивних сил. Особливість аграрних відносин зумовлена й тим, що земля є предметом праці й одночасно засобом иробництва. Фактори с/г виробництва:

· Люди;

· Земельні угіддя, тварини і рослини;

· Технічні засоби виробництва.

Форми власності на землю:

· Державна

· Муніципальна (комунальна)

· Приватна

Суб'єкти аграрних відносин:

· Держава

· Сільськогосподарські підприємства, кооперативи, товариства, селянські спілки

· Індивідуальні виробники (фермери, сімейно-індивідуальні

господарства).

Акціонерно-корпоративний капітал. Ринок цінних паперів.

Капіта́л — один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від іншого фактора виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Капітал має такі властивості:

1) обмеженість;

2) здатність до нагромадження;

3) ліквідність;

4) здатність до конвертації (постійної зміни форм);

5) самозростання.

За джерелами формування —

власний, залучений.

За напрямами інвестування —

речовий, людський, інтелектуальний, соціальний.

За сферами застосування —

промисловий, торговельний,

позичковий.

За значенням у створенні

Та перерозподілі доходу

— реальний, фіктивний,

спекулятивний.

За формами функціонування —

індивідуальний, колективний, суспільний.

За інноваційною спрямованістю — неризиковий та венчурний.

Фо́ндовий ри́нок (ри́нок ці́нних папе́рів) — частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів. Фондовий ринок є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами. Його не слід плутати з поняттям фондова біржа. Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі.