Сутність і джерела позичкового капіталу. Позичковий процент.

Позичковий капітал сфери обміну — це грошовий капітал, що надається в позику його власником іншому власнику-підприємцю на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді процента.

Джерелом позичкового капіталу є частка прибутку підприємця-позичальника.

Позичковий процент – це частина прибутку яку функціонуючий позичальник сплачує позикодавцю за тимчасове користування позиченим у нього капіталом.

Позичковий процент утворюється в результаті поділу середнього прибутку, одержаного на взятий в позику капітал, на підприємницький дохід і процент.

Норма процента - це відношення суми річного доходу, який отримує позичковий підприємець до суми капіталу, що віддається в позику. Норма процента в кожний даний момент визначається пропозицією позичкового капіталу й попитом на нього.

Основні джерела утворення позичкового капіталу:

· Тимчасово вільні грошові кошти підприємства;

· Власний капітал банку;

· Доходи та заощадження населення;

· Різні цільові фонди та резерви;

· Частина прибутку; амортизаційний дохід; нарахована зарплата; гроші, які призначені для закупівлі сезонної сировини.

 

Сучасні форми торговельного підприємництва. Товарна біржа.

Існують дві основні форми підприємництва в торгівлі: 1)оптова торгівля, тобто збут товарів великими партіями одними підприємцями іншим; 2)роздрібна торгівля, коли товари продаються безпосередньо населенню. При оптовій торгівлі продані товари, переходячи від одного підприємця до іншого, не залишають каналів обігу. В результаті роздрібної торгівлі товари виходять із сфери обігу й надходять до сфери споживання.

Оптова торгівля здійснюється переважно через товарні біржі. Біржа - це оптовий ринок, на якому торгують не наявними товарами, а за зразками й стандартами, в яких фіксуються необхідні ознаки (якість, сортність). Тому об'єктами біржової торгівлі є товари, які не мають індивідуальних особливостей і повністю можуть замінятися іншими товарами того ж роду, наприклад, пшениця, цукор, вугілля і т.д.

Функціонує дві групи посередників: брокери, які працюють від імені і за рахунок клієнта, і дилери, які здійснюють операції від свого імені за власний рахунок. Брокер (маклер) - фізична особа, зареєстрована на біржі, як Брокер спеціалізується на посередницьких біржових операціях. Обов'язки брокера полягають у виконанні доручень членів біржі, яких він представляє.

Дилер - посередник, але на відміну від брокера, укладас угоди від себе та за свій рахунок. Винагородою для нього є різниця в цінах на закуплений і проданий товар.

Роздрібна торгівля здійснюється через різноманітну систему магазинів, які класифікуються за багатьма ознаками. За пропонованим асортиментом - це можуть бути спеціалізовані магазини, універмаги, універсами, магазини товарів повсякденного попиту, торговельні комплекси й роздрібні підприємства послуг. За цінами - магазини знижених цін, склади-магазини, магазини-демзали, що торгують за каталогами. За характером обслуговування - торгівля за замовленням, торговельні автомати, розносна торгівля. За ознакою власності - корпоративна, державна, кооперативна, індивідуально-приватна торгова мережа.

 

Концепції витрат обігу і торговельного прибутку.

В останнє десятиріччя широко відомою стала теорія трансакційних витрат, яка розроблена представниками неоінституціоналізму. Сюди відносять головним чином витрати обігу, тобто витрати на реалізацію товару (реклама, обслуговування ринків та ін). Поняття трансакційнх витрат запровадив американський економіст Р.Коуз. Неоінституціоналісти вважають, що функція ринку полягає в економії трансакційних витрат, а головною його перевагою виступає тенденція до мінімізації витрат кожного учасника обміну на отримання інформації.

До продуктивних витрат обігу належать:

1) витрати зберігання - тобто витрати уречевленої і живої праці на зберігання різних видів запасів;

2) витрати транспорту - тобто витрати на перевезення товарів з місць виробництва до місць споживання.

Задачам аналізу витрат обігу є:

· Вивчення виконання кошторису витрат обігу за певний період і розробка заходів на майбутнє;

· Вивчення основних факторів, що впливают на загальний рівень витрат обігу, а також на окремі статті витрат;

· Виявлення резервів економії ресурсів в сфері товарного обігу, виявлення витрат і розробка заходів направлених на їх ліквідацію.

Торговельний ПРИБУТОК — являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення торговельної діяльності, і представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють:

· маржинальний прибуток;

· валовий (балансовий);

· чистий прибуток підприємства.

 

Сутність та еволюція торговельного капіталу.

Торговельний капітал — капітал, який функціонує у сфері

товарного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку.

Еволюція торговельного капіталу.

У період формування капіталізму і на ранніх етапах його розвитку торговельний капітал був складовою промислового. Виробники самі реалізовували виготовлену на їх підприємствах продукцію. З поглибленням суспільного поділу праці, розширенням масштабів капіталістичного виробництва і ринків збуту ускладнюються механізми реалізації, управління промисловими підприємствами і зростає час кругообороту капіталу, витрати на нього. Це зумовлює зменшення маси і норми прибутку промислового капіталу та економічну необхідність відокремлення торговельного капіталу від промислового.

Функції:

— здійснення торгових операцій;

— забезпечення руху сукупного капіталу та його прискорення;

— реалізація втіленої у товарі вартості (в тому числі додаткової);

— формування частини додаткової вартості у формі торговельного прибутку.

Згідно з поглядами послідовників марксизму торговельний капітал безпосередньо не створює додаткової вартості (а отже, й прибутку), оскільки не бере участі у виробництві і функціонує лише у сфері обігу. Винятком вважають лише авансовану на додаткові витрати обігу частку торговельного капіталу. Класична школа (А. Сміт, Д. Рікардо) теж обмежувала продуктивну працю сферою матеріального виробництва, ігноруючи сферу послуг (торгівлю). Тому погляди К. Маркса були дещо конструктивніші, але концептуально в його теорії не відобразилися.

 

Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація капіталу.

Амортизація — термін, що використовується у двох значеннях:

1) процес поступового перенесення вартості основного

капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування;

2) процес відновлення вартості основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.

Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу:

Фізичне зношування основного капіталу відбувається у

процесі виробничого споживання його елементів, а також під

фізико-хімічним впливом навколишнього природного

середовища.

Моральне зношування основного капіталу — техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через появу дешевих або досконаліших засобів праці. Розрізняють моральне зношування першого та другого видів.

Амортизаційне відрахування — щорічне списання частини вартості основного капіталу. Амортизаційні відрахування є частиною валових витрат підприємства.

Амортизаційний фонд — грошовий фонд, призначений

для відшкодування вартості спожитих елементів основного

капіталу, які вибувають з виробничого процесу в міру свого

фізичного та морального зношування.

Норма амортизації — виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу.

До основних методів амортизації належать:

1. Метод прискореної амортизації;

2. Метод неприскореної амортизації.