Тема 4. 2. 1 економічне зростання і його чинники. Економічні цикли

 

В результаті вивчення теми студенти повинні:

знати: сутність економічного зростання і економічного розвитку; типи економічного зростання; причини і основні характеристики циклічних коливань; проблем економічного зростання в різних групах країн та в Україні;

вміти: аналізувати сутність і типи економічного зростання, економічний розвиток; визначати причини і фази циклічних коливань; надавати характеристику проблем економічного зростання в різних групах країн та в Україні

 

План

1. Поняття економічного зростання, його вимір і фактори.
2. Поняття економічного циклу і його фази.
3. Види економічних циклів

 

Перелік використаної літератури:

[1,с.307-320]

[2,с.490-497]

[3,с.330-352]

Поняття економічного зростання, його вимір і фактори

Економічне зростання - це основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни.

Розрізняють два поняття: „економічний розвиток" та „економічне зрос­тання".

Економічний розвиток - це перехід від одного стану економіки до ін­шого, коли у новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а й має місце виробництво но­вих товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з минулим періодом.

Економічне зростання - це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим, або зростання економічної могутності держави (є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком).

Розрізняють два головних: екстенсивний та інтенсивний, а також зміша­ний типи економічного зростання.

Екстенсивний тип економічного зростання досягається за рахунок розширення обсягів виробництва, тобто використання більшої кількості ви­робничих ресурсів:

- збільшення чисельності зайнятих;

- збільшення обсягу капіталу;

- залучення більшої кількості природних ресурсів.

Інтенсивний тип економічного зростання досягається за рахунок більш досконалого використання економічних ресурсів, тобто:

- технологічного прогресу;

- рівня освіти та професійної підготовки кадрів;

- економії за рахунок зростання масштабу виробництва;

- покращення розподілу ресурсів;

- також впливають законодавчі, інституційні та інші фактори.

У процесі розширеного відтворення відбувається поєднання інтенсив­ного й екстенсивного типів економічного зростання, і утворюється зміша­ний (реальний) тип економічного зростання. У ньому розрізняють переваж­но інтенсивний або екстенсивний підтипи такого змішаного економічного зростання.

Змішаний (реальний) тип економічного зростання - зростання вироб­ничих потужностей внаслідок збільшення кількості використання факторів виробництва і вдосконалення техніки та технологій.

За темпами розрізняють високий та низький темпи економічного зрос­тання. Але не завжди високий темп є кращим, тому що це може впливати на якість продукції та структуру виробництва, тобто значно перевищувати кіль­кість випуску засобів виробництва над споживчими товарами.

Темпи економічного зростання, його якість повністю визначаються факто­рами зростання.

Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені натри групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.

1. Фактори пропозиції: кількість та якість природних ресурсів; кількість та якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу або основних фондів; нові технології (НТП).

2. Фактори попиту: споживчий, інвестиційний попит, попит держави та закордону, непрямі фактори - податковий тиск, ефективність кредитно-банківської системи тощо.

3. Фактори розподілу: розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції, а також розподіл доходів у суспільстві.

Поряд з факторами, які зумовлюють економічне зростання, існують такі, що стримують його.

До факторів, які стримують економічне зростання, належать:

- обмеження з боку сукупного попиту (тобто недостатній рівень сукупних витрат);

- соціально-політична атмосфера у країні;

- ресурсні та екологічні обмеження.

До факторів, які негативно впливають на економічне зростання, на­лежать:

- злочинність та корупція;

- недобросовісне ставлення до праці;

- припинення роботи під час страйків, трудових конфліктів;

- несприятливі погодні умови, тобто все те, що стримує зростання продуктивності праці.

Існує також ряд факторів, які мають значний вплив на темпи економічного зростання, але вони майже не піддаються кількісній оцінці, — це забезпечення країни різноманітними природними ресурсами, кількість та якість земельних угідь, кліматичні умови, соціальна, культурна, політична атмосфера, національні традиції, а також міжнародна спеціалізація, зовнішня торгівля тощо.

 

Поняття економічного циклу і його фази

Економічний цикл – це період часу від початку однієї до початку наступної економічної кризи.

Незалежно від причин і тривалості, кожен економічний цикл складається з чотирьох фаз:

Спад (криза, рецесія). Надвиробництво і подальше падіння обсягів ви­робництва. Затоварювання, зменшення обсягів оптової і роздрібної торгівлі, масове банкрутство, скорочення зайнятості. Зменшення платоспроможного попиту, зниження реальної заробітної плати. Нарощування взаємних неплатежів, недостатність кредитних ресурсів, зростання процентної ставки, не­достатність грошової маси, масове знецінення основного капіталу, затухання інвестиційних процесів, падіння курсів акцій, біржова паніка.

Дно (депресія, застій). Найнижча точка спаду циклу - депресія - критична точка в економіці. Виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня. Спостерігається найбільша кількість банкрутств, дуже висока процентна ставка, відсутні нові інвестиції. Поступово починають зменшуватися товарні запаси.

Пожвавлення. Починає оновлюватися капітал, модернізується виробництво, відновлюються інвестиції, активізується попит. Виробництво, зайнятість та споживання зростають. Рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості, і виробництво не почне працювати на повну потужність. Коли виробництво досягає передкризового рівня, еконо­міка входить до фази піднесення (піку).

Пік (піднесення, експансія, бум). В економіці спостерігається повна за­йнятість і виробництво працює на повну потужність. Спостерігається масове оновлення капіталу, розширення виробництва, зростання прибутку та заро­бітної плати. Рівень цін має тенденцію до підвищення, відчувається недо­статність ресурсів, а зростання ділової активності припиняється.

Все це призводить до „перегріву" економіки, виникнення диспропорцій та створення передумов для входження економіки у новий економічний цикл.

Рівень економічної активності

 

 

Пік

 

 

Депресія

 

0 Роки

Рисунок 4.2.1 Економічний цикл

 

Види економічних циклів

Не всі коливання ділової активності пояснюються дією економічних циклів. Є сезонні коливання ділової активності, наприклад, значне підвищення купівельного попиту напередодні свят: Нового року, 8 Березня, Великодня тощо. Також до сезонних коливань схильні такі галузі, як: сільське господарство, будівництво, автомобільний транспорт тощо.

З точки зору факторів економічних циклів виділяють два основних підходи до визначення причин циклів.

Перший пов'язують з зовнішніми (екзогенними) факторами, які перебувають за межами економічної системи:

- політичні й випадкові події (війни, революції, перевороти, „перебудова" в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах);

- зміни чисельності населення (міграція);

- поява значних наукових і технічних винаходів і нововведень (автомобіль, залізниці, комп'ютери);

- відкриття нових земель та родовищ корисних копалин;

- виникнення сонячних плям;

- погодно-кліматичні зміни тощо.

Другий - з внутрішніми (ендогенними) факторами, які притаманні даній економічній системі, такими як:

- нестабільність споживчих витрат;

- нестабільність інвестиційних витрат;

- зміна цін на ресурси (нафту, газ та інші види сировини);

- діяльність держави у сфері регулювання економіки (зміни у кредитно-грошовій, податковій політиці) тощо.

Синтез або комбінація зовнішніх та внутрішніх факторів і стають причи­нами економічних циклів.

Види економічних циклів:

Короткі цикли (3-4 роки) - пов'язані з відновленням економічної рівно­ваги на споживчому ринку. При формуванні тривалого дефіциту здійснюєть­ся перепрофілювання виробництва, створюється нова структура економіки, нова пропорційність. Досліджували короткі цикли американці Веслі Мітчелл (1874-1948) і Джозеф Китчин (1861-1932). Економісти монетаристської школи короткі або малі цикли визначають як грошові цикли.

Середні цикли (промислові) (8-12 років) - пов'язані зі зменшенням по­питу на устаткування і споруди. Сам попит, його величина і направленість залежать від впровадження нових технічних та технологічних засобів ви­робництва, що відбувається через механізм переливу капіталу з наступним інвестуванням. Причини виникнення середніх циклів уперше описав фран­цузький економіст Клемент Жугляр (1819-1908).

Довгі цикли (Кондратьєва) (45-60 років)- їх головна рушійна сила - радикальні зміни у технологічній базі суспільного виробництва, його струк­турна перебудова. Автором цієї теорії був російський економіст Микола Кондратьєв (1892-1938).

М. Кондратьєв у великих циклах (хвилях) виділяв дві фази:

1 фаза - висхідна хвиля (25-30 рр.) - це довгострокове піднесення, що виникає на базі нових наукових відкриттів, змін технології. її супроводжу­ють значні соціальні коливання (війни, революції);

2 фаза - низхідна хвиля (20-25 рр.), криза виникає тоді, коли стара струк­тура економіки вступає в конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін.

Підйом першого циклу він пов'язував з промисловою революцією в Англії; підйом другого - з розвитком залізничного транспорту; третього - з винахода­ми та впровадженнями електроенергії, телефону, радіо; четвертого - з авто­мобілебудуванням. П'ятий цикл сучасні економісти пов'язують з розвитком електроніки, генної інженерії, мікропроцесорів.

Хвилі великих циклів Кондратьєва впливають і на інші цикли. Якщо хвиля висхідна, то Інші цикли характеризуються незначними депресіями і інтенсив­ними піднесеннями. Якщо хвиля низхідна, то відбуваються зворотні явища.

Також виділяють аграрні, сировинні, електроенергетичні, екологічні кризи.

 

Основні поняття і терміни:

Економічний розвиток - це перехід від одного стану економіки до ін­шого, коли у новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а й має місце виробництво но­вих товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з минулим періодом.

Економічне зростання - це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим, або зростання економічної могутності держави (є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком).

Екстенсивний тип економічного зростання досягається за рахунок роз­ширення обсягів виробництва, тобто використання більшої кількості вироб­ничих ресурсів: збільшення чисельності зайнятих, збільшення обсягу капіталу, залучення більшої кількості природних ресурсів.

Інтенсивний тип економічного зростання досягається за рахунок більш досконалого використання економічних ресурсів, тобто: технологічного прогресу, рівня освіти та професійної підготовки кадрів, економії за рахунок зростання масштабу виробництва, покращення розподілу ресурсів, також впливають законодавчі, інституційні та інші фактори.

Змішаний (реальний) тип економічного зростання - зростання вироб­ничих потужностей внаслідок збільшення кількості використання факторів виробництва і вдосконалення техніки та технологій.

Економічний цикл – це період часу від початку однієї до початку наступної економічної кризи.

 

Питання для самоконтролю:

1. Процес, коли в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а й має місце виробництво нових товарів і послуг з використанням нових техноло­гій порівняно з минулим періодом, називається:

А) економічне зростання; Б) економічний розвиток;

В) економічна стійкість; Г) загальна тенденція до зростання.

2. Який тип економічного зростання характеризується: досягається за рахунок роз­ширення обсягів виробництва, тобто використання більшої кількості вироб­ничих ресурсів: збільшення чисельності зайнятих, збільшення обсягу капіталу, залучення більшої кількості природних ресурсів:

А) екстенсивний; Б) інтенсивний; В) змішаний; Г) усі відповіді помилкові.

3. Який тип економічного зростання характеризується: досягається за рахунок більш досконалого використання економічних ресурсів, тобто: технологічного прогресу, рівня освіти та професійної підготовки кадрів, економії за рахунок зростання масштабу виробництва, покращення розподілу ресурсів, також впливають законодавчі, інституційні та інші фактори:

А) екстенсивний; Б) інтенсивний; В) змішаний; Г) усі відповіді помилкові.

4. Який тип економічного зростання характеризується: зростання вироб­ничих потужностей внаслідок збільшення кількості використання факторів виробництва і вдосконалення техніки та технологій.

А) екстенсивний; Б) інтенсивний; В) змішаний; Г) усі відповіді помилкові.

5. Під час якої фази економічного циклу відбувається спад промислового виробництва, зростають темпи інфляції, можливі банкрутства підприємств: зростає рівень безробіття:

А) криза; Б) депресія; В) пожвавлення; Г) підйом.

6. Під час якої фази економічного циклу зростає попит на нові технології і кваліфіковану робочу силу:

А) криза; Б) депресія; В) пожвавлення; Г) підйом.

7. Під час якої фази економічного циклу зростає попит на споживчі товари:

А) криза; Б) депресія; В) пожвавлення; Г) підйом.

8. Як можна назвати фазу економічного циклу, для якої характерні: надвиробництво, падіння обсягів виробництва, зменшення обсягів оптової і роздрібної торгівлі, масове банкрутство, скорочення зайнятості, не­достатність грошової маси, масове знецінення основного капіталу, падіння курсів акцій, біржова паніка:

А) спад; Б) криза; В) рецесія; Г) усі відповіді вірні.

9. Як можна назвати фазу економічного циклу, для якої характерні: повна за­йнятість, виробництво працює на повну потужність, масове оновлення капіталу, розширення виробництва, зростання прибутку та заро­бітної плати, зростання попиту на споживчі товари:

А) пік; Б) піднесення; В) експансія; Г) усі відповіді вірні.

10. У яких видів економічних циклів головна рушійна сила - радикальні зміни у технологічній базі суспільного виробництва, його струк­турна перебудова:

А) коротких циклів; Б) середніх циклів;

В) довгих циклів (Кондратьєва); Г) характерне для будь-яких видів циклів.