Маса і норма додаткової вартості

Створення додаткової вартості — основна мета капіталістичного способу виробництва. Тому пошук капіталістом усе нових методів збільшення додаткової вартості є закономірним процесом.

Величина додаткової вартості залежить від величини додаткового робочого часу, додаткової праці. Ця залежність зумовлює два основні способи (методи) збільшення розмірів додаткової вартості: абсолютна додаткова вартість і відносна додаткова вартість.

Абсолютна додаткова вартість - ґрунтується на абсолютному подовженні робочого дня за межі необхідного робочого часу. Робочий день — час доби, протягом якого робітник працює на підприємстві чи в установі. Якщо б робочий день не перебільшував необхідного робочого часу, додаткова вартість взагалі б не вироблялась.

Методом збільшення виробництва абсолютної додаткової вартості є також підвищення інтенсивності праці. Підвищення інтенсивності праці за незмінного робочого дня означає абсолютне збільшення витрат робочої сили, оскільки більш інтенсивна праця тієї самої тривалості по суті дорівнює робочому дню більшої тривалості за попередньої інтенсивності праці. Тому підвищення інтенсивності праці є прихованою формою подовження робочого дня, тобто виробництва абсолютної додаткової вартості.

Відносна додаткова вартість — додаткова вартість, яка виробляється шляхом скорочення необхідного робочого часу та збільшення додаткового робочого часу внаслідок зростання продуктивності суспільної праці.

Надлишкова додаткова вартість є різновидом відносної додаткової вартості, її виробництво зумовлене підвищенням продуктивності праці на окремому підприємстві вище звичайного рівня у галузі. Впровадження продуктивніших машин і технологій на окремому підприємстві зумовлює зниження індивідуальної вартості вироблених на ньому товарів порівняно з їх суспільною вартістю.

Надлишкова додаткова вартість — додаткова вартість, створена шляхом зниження індивідуальної вартості товару на окремому підприємстві відносно рівня його суспільної вартості. Із впровадженням такої самої техніки і технології на інших підприємствах галузі надлишкова додаткова вартість зникає.

Між структурними складовими авансованого капіталу і вартістю виробленого товару існують певні залежності, які позначають поняттями „норма додаткової вартості” і „маса додаткової вартості”.

Норма додаткової вартості — відношення додаткового робочого часу до необхідного робочого часу, виражене у відсотках.

Позначають її символом m´. Оскільки додатковий робочий час втілюється в додатковій вартості, а необхідний робочий час еквівалентний вартості робочої сили, тобто змінному капіталу, то норма додаткової вартості може бути представлена і як виражене у відсотках відношення додаткової вартості до змінного капіталу.

Тому формула норми додаткової вартості має вигляд:

 

m´ = m /V ∙100%

Норма додаткової вартості показує, в якій пропорції робочий час поділяється на необхідний і додатковий, а новостворена вартість — на вартість, що дорівнює величині змінного капіталу, і додаткову вартість. Тому норма додаткової вартості є вираженням міри експлуатації найманої праці: вона показує, скільки часу протягом робочого дня найманий працівник працює на себе і скільки на капіталіста.

Маса додаткової вартості — абсолютна величина додаткової вартості, що створюється певним авансованим капіталом.

Позначають її символом М. Залежить вона від розмірів функціонуючого змінного капіталу і норми додаткової вартості, тобто

М = V ∙ m´

Отже, формула маси додаткової вартості означає, що вона прямо пропорційно залежить не тільки від абсолютної величини змінного капіталу, а й від норми додаткової вартості: чим вища норма додаткової вартості, тим більший абсолютний розмір створюваної додаткової вартості.

Основні поняття і терміни:

Капітал — самозростаюча вартість, або вартість, що приносить додаткову вартість.

Постійний капітал – та частина авансованого капіталу, яка функціонує у формі виробничих будівель, машин, устаткування, сировини, електроенергії тощо і не змінює величину своєї вартості у процесі виробництва.

Змінний капітал - частина капіталу, яка витрачається на придбання робочої сили та змінює свою величину у процесі виробництва.

Додаткова вартість – прибуток власника засобів виробництва, який утворюється завдяки унікальній спроможності робочої сили створювати вартість більшу, ніж потрібна для її відтворення.

Промисловий капітал – капітал, який функціонує у будь-якій галузі сфери виробництва матеріальних благ.

Амортизація основного капіталу – процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру їх зношування на вироблений продукт, перетворення її після його реалізації на грошову форму з метою використання вартості для наступного заміщення зношених елементів основного капіталу.

Норма додаткової вартості — відношення додаткового робочого часу до необхідного робочого часу, виражене у відсотках.

Маса додаткової вартості — абсолютна величина додаткової вартості, що створюється певним авансованим капіталом.

Приклади розв’язку задач:

1. На підприємстві працюють 10 найманих робітників, середня заробітна плата складає 1550 гривень за місяць, норма додаткової вартості 150%. Чому дорівнює додаткова вартість на даному підприємстві?

Дано:

n = 10 m´ = m / V ∙ 100% V = 1550 ∙ 10 = 15500 грн.

V1 = 1550 грн. V = V1 ∙ n m = 150 ∙ 15500 = 23250 грн.

m´ = 150% m = m´∙ V 100

100%

m -?

Відповідь: додаткова вартість на даному підприємстві становить 23250 гривень.

2. Підприємство для організації виробничої діяльності придбало предметів праці на 150 тисяч гривень, обладнання з терміном амортизації 3 роки на 900 тисяч гривень, фонд заробітної плати складає 80 тисяч гривень. Чому дорівнює вартість виготовленої продукції, якщо норма додаткової вартості 250%?

 

Дано:

Соб = 150 тис. грн. W = С + V + m С = 150 тис. + 900 тис./ 3 = 450 тис. грн.

Сос = 900 тис. грн. С = Соб + Сос / А m = 250%∙ 80 тис. / 100% = 200 тис. грн.

А = 3 р. m = m´∙ V W = 450 тис.+80 тис.+200 тис.=730 тис.

V = 80 тис. грн. 100%

m´ = 250%

 

W -?

Відповідь: вартість блага складає 730 тис. гривень.

 

3. Для організації виробничої діяльності підприємство витрачає щомісяця сировини на 2500 грн., за оренду приміщення сплачується 1500 грн., комунальні послуги коштують 700 грн., використовується обладнання з терміном амортизації 3 роки, яке купували за 30000 грн., на підприємстві працюють 300 найманих робітників із середньою заробітною платою 900 грн. за місяць. Продуктивність підприємства 5000 виробів за місяць, кожен з них продається по 200 грн. Чи буде дане підприємство прибутковим? Якою є норма додаткової вартості?

Дано:

Соб (1) = 2500 грн. W = С + V + m W = 200 ∙ 5000 = 1000 тис. грн.

Соб (2) = 1500 грн. m = W - С – V С = 2500 грн. + 1500 грн. + 700 грн. +

Соб (3) = 700 грн. W = w1∙ h + 30000 / 3 = 14,7 тис. грн.

А = 3 р. V = V1∙ n V = 900 ∙ 300 = 270 тис. грн.

Сос = 30000 грн. С = Соб + Сос / А m = 1000 тис. – 14,7 тис. – 270 тис. = 715,3 тис. грн.

n = 300 m´ = m / V ∙ 100% m´ = 715,3 тис. / 270 тис. ∙ 100% = 265%

V1 = 900 грн.

h = 5000

w1 = 200 грн.

 

m -?

m´-?

Відповідь: підприємство буде прибутковим, отримає 715,3 тис. гривень прибутку, норма додаткової вартості 265%.

 

Питання для самоконтролю:

1.Капітал це:

А) грошовий ресурс, який використовується в промисловому виробництві;

Б) ресурс, використання якого принесе прибуток;

В) будь-які фінансові ресурси; Г) всі відповіді вірні.

2. Прибуток власника засобів виробництва називають:

А) вартістю; Б) постійним капіталом;

В) змінним капіталом; Г) додатковою вартістю.

3. Постійний капітал складається з:

А) суми основного і оборотного капіталу; Б) суми основних і оборотних фондів;
В) суми оборотного капіталу і змінного капіталу; Г) всі відповіді помилкові.

4. Норма додаткової вартості – це відношення:

А) додаткової вартості до змінного капіталу; Б) додаткової вартості до постійного капіталу;
В) змінного капіталу до додаткової вартості; Г) постійного капіталу до додаткової вартості.

5. Що з перерахованого не відноситься до основного капіталу:

А) станок; Б) промисловий будинок;

В) запчастини; Г) вантажний автомобіль.

6. Що з перерахованого не відноситься до оборотного капіталу:

А) фарба; Б) болти; В) шурупи; Г) рубанок.

7. Що з перерахованого відноситься до оборотного капіталу:

А) молоток; Б) гвіздок; В) викрутка; Г) рубанок.

8. Що з перерахованого не відноситься до основного капіталу:

А) парта; Б) класна дошка; В) підручник; Г) крейда.

9. За якою формулою неможливо розрахувати додаткову вартість:

А) m = W - С – V; Б) m = m´∙ V/ 100%;

В) m = W – (Сос + Соб + V); Г) m = V + m´/ 100%.

10. В якому записі представлено авансований капітал:

А) (С + V); Б) (V + m); В) (W + С); Г) (W + m).