Вимоги до оформлення статей для публікації

 

Стаття повинна відповідати тематиці конференції. Мови – українська, англійська, російська. Автор статті відповідає за достовірність і вірогідність викладеного матеріалу, за правильне цитування і коректні посилання на джерела.

Після рецензування статті редакційною колегією журналу оргкомітет надішле офіційне запрошення.

Обсяг статті – 10-14 сторінок, формат А-4, відстань між рядками – 1,5 інтервали, кегль 14, гарнітура Times New Roman; поля: ліворуч, угорі, внизу – 2,5 см, праворуч – 1 см; абзац – п'ять знаків;

• сторінки статті НЕ нумеровані;
• не використовувати переносів;
• формули: розмір шрифту – 11, великий індекс – 8, маленький індекс – 5, великий символ – 14, маленький символ – 11пт;
• таблиці, рисунки, малюнки повинні мати нумерацію і назву;
• ілюстративний матеріал подавати в тексті, підписи набирати курсивом; рисунок, виконаний засобами MS Word, згрупувати як один об'єкт;

Окремим файлом необхідно додати відомості про автора: прізвище, ім'я, по батькові (трьома мовами); назва статті (трьома мовами); учене звання, посада, місце роботи (установа, підрозділ) автора; адреса; електронна пошта; телефон, факс.

Структура статті:

1. ім’я та прізвище автора, рядком нижче установа, де працює автор, електронна адреса, нариклад: Ольга Петришин, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, [e-mail];

1. назва статті (великими літерами);
2. резюме українською, англійською та російською мовами (150-300 слів) (10 кегль, курсив);
3. NB категорично заборонено подавати невідредагований варіант машинного перекладу;
4. ключові слова кожною з трьох мов (5-7 слів) (10 кегль, курсив).

 

ТЕКСТ включає такі необхідні елементи:

• вступ / постановка наукової проблеми та її значення;
• аналіз останніх досліджень із цієї проблеми;
• формулювання мети та завдань статті;
• методи та методики;
• виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження;
• висновки і перспективи подальших досліджень.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ оформляти за нормами Американської психологічної асоціації (APA): (http://www.apastyle.org/)

Якщо джерело опубліковано українською чи російською мовою (або іншими кириличними мовами), в списку літератури його необхідно подати лише латинськими літерами, наприклад:

Shevelov, Yu. Narys Suchasnoii Ukrains’koii Literaturnoii Movy ta Inshi Lingvistychni Studii [An Outline of Modern Ukrainian Literary Language and Other Linguistic Studies] / Yurii Shevelov. – Kyiv: Tempora, 2012. – 664 p.;

Kravchuk, S. Teoretychna model intelektu [Theoretical model of intelligence] / S. Kravchuk // Psycholohichni Perspektyvy. – 2006. – No 18. – P. 222-230;

на кожну позицію в списку літератури має бути посилання в тексті статті;

посилаючись на статтю, в списку літератури обов'язково вказувати її авторів, назву, джерело-видання, рік, випуск (число), сторінки; на книгу в цілому – авторів, назву (і жанр), місце видання, видавництво, рік та кількість сторінок; на інтернет-видання – джерело та дату використання;

посилання робляться так: якщо мається на увазі джерело загалом [3], у випадку цитування із зазначенням номеру сторінки [3, 25].

 

Психологія особистості

2013. № 1 (4).

 

Головний редактор видавництва	Василь Головчак
Головний редактор журналу, відповідальна за випуск	Зіновія Карпенко
Літературна редакція	Зіновія Карпенко
Набір та макетування	Юрій Сидорик
Комп'ютерна правка	Влад Бондарев
Коректура	Юрій Сидорик

 

 

Підп. до друку 21.12.2013.

Формат 60x84/₈. Папір офсет. Гарнітура "Times New Roman".

Друк на ризографі. Ум. друк. арк..

Наклад 100 пр. зам. №.

 

Видавець і виготовлювач

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

76018, м. Івано-Франківськ,

вул. С.Бандери, 1, тел.: 71-56-22.

E-mail: [e-mail]

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 2718 від 12.12.2006

[1]Напомним, что в методологическом анализе Ф.Е. Василюк выделил триаду основополагающих психологических понятий "психика – практика – культура" и показал, что Л.С. Выготскому удалось не просто вывести психику из трех сосен интроспективной методологии, но и соединить ее с практикой и культурой; З. Фрейд не только создал психотехнический метод работы с психикой, но и осуществил синтез практики, культуры и психики. Однако Ф.Е.Василюку не удалось обнаружить концепцию, поставившую во главу угла культуру и связавшую ее в единой методологической сети с психикой и практикой [Василюк, 2003]. Культурно-аналитический подход – это методология, связывающая "психику" с "практикой" через категорию "культура".

[2] Здесь нам важна аллюзия на "Мифологии" Р. Барта: "Разоблачение невозможно без тончайшего аналитического инструмента…" [Барт, 1994, с. 18], или в ином переводе: "…не бывает изобличения без тонкого аналитического инструментария…" [Барт, 1996, с. 54].

[3] В конце ХΙХ в. в искусствознании получил распространение метод Дж. Морелли, позволяющий распознавать подлинники не по ключевым признакам, а по характерным малозначительным деталям. "Знаток искусства уподоблялся детективу, выявляющему автора преступления (полотна) на основании мельчайших улик, не заметных для большинства" [Гинзбург, 2004, с. 191]. Историк культуры К. Гинзбург показал, что из книги искусствоведа Дж. Морелли З. Фрейд извлек новую методологию – так называемую уликовую парадигму. К. Гинзбург подметил, что и Дж. Морелли, и А. Конан-Дойл, и З. Фрейд имели за плечами основательное медицинское образование, то есть методологически умели по симптомам поставить диагноз. "К концу ХΙХ века – точнее говоря, между 1870 и 1880 годами – в гуманитарных науках начинает утверждаться уликовая парадигма, опирающаяся именно на медицинскую семейотику" [Там же, с. 197].

[4] "Анализ через синтез всегда осуществляется на разных уровнях осознанного и неосознанного (бессознательного), в непрерывном взаимодействии того и другого. Посредством этого психологического механизма мышления именно человек в процессе познавательной деятельности открывает все новое и новое содержание, а не само это содержание прямо и непосредственно обнаруживает себя бездеятельному существу. Вместе с тем все познаваемое содержание человек открывает именно в объекте, формируя, конструируя, развивая систему понятий об этом объекте. Следовательно, лишь в непрерывном единстве человека и мира, объективного и субъективного осуществляется анализ через синтез как исходный и всеобщий психологический механизм, обеспечивающий непрерывность живого, реального психического процесса. Посредством этого механизма меняется соотношение между субъектом и объектом: человек, все глубже познавая мир, формируется и развивается как субъект" [Брушлинский, 1982, с. 31].

[5] "Методологический национализм обусловливает исследование социальных, культурных и политических реалий в категориях противопоставления, тогда как методологический космополитизм подразумевает принцип ˝как то, так и другое˝" [Там же, с. 46].

[6] Див. Шпет Г. Г. Введение в этническую психологию // Психология социального бытия. М.: Институт практической психологии. Воронеж: МОДЭК, 1996.

[7] Див.Сергій Дацюк, для УП _ Четвер, 24 січня 2013, 15:05..

[8] Добрицына И. А. От постмодернизма – к нелинейной архитектуре // Архитектура в контексте современной философии и науки. – М.: Прогресс – Традиция, 2004.

[9]Поняття ІС поля як центрального пояснювального конструкта виникло в психо­аналітичній теорії і практиці. В цьому полі розглядаються такі класичні клінічні явища, як трансфер, опір, конфлікт, а також помежові і психотичні стани, що виникають між аналітиком і клієнтом у процесі аналізу.

Сучасний дискурс ІС також потребує якогось пояснювального конструкту, від якого можна було б відштовхуватись у намаганнях зрозуміти ту чи іншу феноменологію ІС. Ми пропонуємо в якості такого конструкту розглядати ІС ситуацію як момент зустрічі індивідуальної, просторової та кодової ІС.

 

[10] Архетипи "Дім" і "Бездомність" входять в онтологію культури, де вони характеризують соціокультурний простір, створений людиною для свого укриття від зовнішньогог світу і первинної соціалізації. Дім означає одну із базових цінностей людини, а бездомність – одну з негативних цінностей або позитивну цінність у значенні шляху до свого ж дому. Архетипи "Дім" і "Бездомність відіграють методологічну роль по відношенню до гуманітарного знання, бо характеризують різні сфери духовної культури.

(Див.: Шутова, Е.В. Дом и Бездомье: терминальный статус и формы бытия в культуре / Е.В.Шутова // Вестник Волгоградского государственного университета. – Волгоград, 2011. –№ 1 (13)).

 

[11]Аналізувалися тексти цих двох видань упродовж перших двох тижнів лютого 2013 року.

[12]Услід за А.В. Брушлинським, узгодженість визначаємо як характеристику поєднання основних структурних компонентів взаємодії – цілей і цінностей, мотивів і способів [ 8, с.78]