Трансформації мотиваційного дискурсу.

Вчинок/практики як полюси конструювання мотиваційного дискурсу.

Допоки особистість живе соціальними практиками, доти підґрунтям її життєвого світу є традиційні мотиваційні практики, які своєю чергою стабілізовані інтеракційним простором – світ у цілому і мотиваційний дискурс зокрема перебувають у зоні стабілізації мотиваційних тем за рахунок наративного способу організації досвіду, осюжетнення смислів (див. рис. 1.).

Однак, ситуація стабільності – радше виняток, аніж правило. Динамічність змін, швидкоплинність і мозаїчність інформації, її агресивність і різноманітність, множинність інтеракційного простору і його хаотизація через експоненційне зростання кількості контактів і одночасне зменшення їх глибини, сили, емоційності, – вкупі ці фактори провокують людину на зміни, на експериментування зі світом, своїм та з чужими, на вихід за межі соціальних практик – на здійснення вчинку. Вчинок, за В.А. Роменцем [7], – це завжди трансценденція, перехід, творення нового Світу, вузловий осередок буття, відтак – вчинок є протилежним полюсом до практик, він є не-звичним, не-передбачуваним, тим-що-вирізняється-із-фону і пропонує шлях до трансформації життєвого світу, до зрушення із плато, до подальшого росту ризоми мотиваційного тезаурусу.

Вчинок/практики онтогенетично є двома протилежними полюсами, між якими коливається життєвий світ особистості і його мотиваційні дискурси, переходячи чи то у зону стабілізації мотиваційних тем, у ризомне плато, в якому є центр/периферія, і в якому особистість живе у наративі, а то й у мета-наративі (соціальні практики), чи то у зону трансформації, де панує ментатив, осмислення сюжетів, ризомне конструювання мотиваційного дискурсу (вчинок).

Межа між зонами стабілізації/трансформації не є чіткою демаркаційною лінією, вона може бути континуумом, множиною "незначних розривів" або "малих кроків", або "великими розривом", потойбіч якого опиняється раптом людина у кризовому стані після значних потрясінь або інсайтів або ж через внутрішні стрибкоподібні зміни у життєвому світі. Також вона може проходити через будь-які смисли, цінності, мотиви, які становлять основу мотиваційного тезаурусу особистості – і тому цей континуум є блукаючим, свого роду "номадом", траєкторію руху якого просто неможливо передбачити через надскладність і відкритість тезаурусу.

У зонах трансформації та стабілізації через їх різну функцію і джерела процеси конструювання мотиваційного дискурсу характер-ризуються специфічними особливостями. Для зони трансформації характерним є ризомне конструювання мотиваційного дискурсу за опосередкування Вчинком, для зони стабілізації – стратегіальне конструювання за сприяння соцільних мотиваційних практик.

Вчинок і ризомне конструювання дискурсу-дії.

Наближаючись до вчинкового полюсу, мотиваційний дискурс особистості набуває ментативного характеру, і зростає ймовірність трансформаційних процесів (рис. 2), які можуть набувати характеру деконструкції (розхитування усталеного мотиваційного тезаурусу, руйнування звичних зв’язків між ними, розчинення центру-плато у вигляді центральної мотиваційної теми), реконструкції (переструк-турування системи тезаурусу, встановлення нових системних взаємо­зв’язків та співвідношень між елементами, вирощування нового плато – поява нової мотиваційної теми і нового співвідношення центр-периферія). При цьому варто зауважити, що деконструкція-рекон­струкція можуть слідувати одна за одною, причому перехід до рекон­струкції – це вже початок виходу із зони трансформації, і завершується він тим, що мотиваційний дискурс знову опиняється в зоні стабілізації.

Рис. 2. Процеси трансформації мотиваційного дискурсу

З точки зору масштабності описаних процесів можна виділити локальні (такі, що стосуються окремих периферійних тем та елементів тезаурусу) та глобальні (такі, що стосуються центральної мотиваційної теми та усього тезаурусу відповідно) де-/реконструкції (табл. 1.).

Таблиця 1.

Типологія трансформаційних процесів мотиваційного дискурсу

	Масштаб трансформацій
Локальна	Глобальна
Вид трансформації мотиваційного дискурсу	деконструкція	Розхитуван-ня окремих периферій-них тем	Руйнація центральної мотиваційної теми	Наратив,стратегіальне конструювання	Вид мотиваційного дискурсу і його конструювання
Ментатив,ризомне конструювання
реконструкція	Зміни у периферій-них темах та елементах тезаурусу	Поява нової/нових центральних мотиваційних тем
Наратив, стратегіальне конструювання

Сама можливість трансформаційних процесів виникає унаслідок, з одного боку, ймовірності випадкових змін у системі, з іншого – власне, вчинку, який призводить до виходу за межі власного дискурсу і відтак – до трансдискурсивного позиціонування. При трансдискур-сивному позиціонуванні отримуємо доступ до нових дискурсів (інших точок зору, мотиваційних тем, поєднань елементів мотиваційного тезаурусу – відкрити у собі або в Іншому), що власне і запускає процеси ризомного конструювання і де-/реконструювання наявного мотиваційного дискурсу – ризома продовжує ріст після зупинки на певному плато. Відтак, для наступної стабілізації необхідне підклю­чення ресурсів ментативного осмислення сюжетів життя, щоби пізніше перейти до полюсу осюжетнення смислів і тимчасової стабілізації у певних наративах.

Однак після стабілізації особистість продовжує бути зануреною у інтеракційний простір, і сама у свою чергу стає джерелом дискурсів – розпочинається процес мотиваційно-дискурсивного контекст-конструювання. Сутність його у тому, що мотиваційний дискурс-дія особистості стає полем для трансдискурсивних стрибків Інших, відтак зароджується новий дискурс-контекст.