Цінності в структурі політичної картини світу молоді: концептуальні засади дослідження

Окреслено проблемне поле уявлень про чинники та механізми структурування політичної картини світу у перехідному суспільстві. Викладено концептуальні засади дослідження ціннісно-смислової складової політичної картини світу молоді та вразливі місця методичного забезпечення такого дослідження.

Ключові слова: політична картина світу, цінності, чинники, структурування, інтерпретація, концептуалізація, конструювання.

Проблема. Актуальність дослідження структурування ціннісної складової політичної картини світу молоді зумовлена суспільним запитом на виявлення соціально-психологічних ресурсів політичної соціалізації молоді, позаяк традиційні підходи до формування соціалізувальних впливів сьогодні не забезпечують бажаного ефекту з низки причин. З одного боку, у перехідному суспільстві змінюються уявлення про ціннісні пріоритети, суттєво розширюються інтер­претаційні рамки, які відображають наявні в культурі цінності, норми, правила поведінки тощо [12], зростає рівень мозаїчності і міфоло­гізованості політичної культури. Водночас руйнуються традиційні соціокультурні моделі трансляції цінностей – втрачається референтна функція сім'ї як чинника формування ціннісних настанов, цілі і цінності старших поколінь не приймаються молоддю, а консервативна освіта не встигає перебудуватись і не забезпечує належним чином соціалізувальну функцію як з об'єктивних, так і з суб'єктивних причин. Внаслідок цього система уявлень про політичну реальність формується на основі "…міфологічних інтерпретаційних схем або ж типової, стереотипної поведінки" [12, с. 6], а політичній картині світу молоді, як свідчать результати політико-психологічних досліджень, властиві фрагментарність, брак центрованості на "Я" суб’єкта, негативна емоційна забарвленість, схематичність, неструкту-рованість.Постає проблема якщо не координування, то, принаймні, з'ясування особливостей впливу на структурування політичної картини світу молоді різновекторних, багатопланових і багатозначних ціннісно-смислових конструктів, що продукуються суб'єктами політичної соціалізації (у нашому дослідженні – це освіта, політичні сили і громадські об′єднання, влада і, зрештою, сама студентська молодь).

Дослідження особливостей структурування політичної картини світу молоді потребує врахування загальнокультурного і культурно-специфічного контекстів. Згідно з першим сучасна культура (у тому числі й політична) вважається префігуративною, якій властиві розірваність цінностей поколінь, тяжіння до постматеріалістичних цінностей і спрямованість на майбутнє (М. Мід, В. Абраменкова, О. Романова, О. Донченко, Т. Титаренко та ін.). У такій ситуації особливого значення при побудові картини світу набуває активність суб’єкта, його ціннісні настанови та інтерпретативний потенціал. Водночас, характеризуючи сучасний український культурний контекст, більшість дослідників до визначальних його ознак відносять інерційність, фрагментарність, амбівалентність, декларативність, симулякровість, домінування матеріалістичних тенденцій, що не зовсім кореспондується з уявленнями про постмодерне суспільство.

В умовах такого суперечливого культурного контексту одним із визначальних чинників структурування політичної картини світу молоді, на наше переконання, стає взаємодія суб’єктів соціалізації, репрезентована дискурсом (єдність вербальної форми, значення і дії за Т. ван Дейком). А основними механізмами конструювання молоддю власного тексту виступають селекція, інтерпретація, концептуалізація ціннісних смислів і значень у процесі взаємодії з дискурсами інших суб’єктів.

Відповідно метою даної статті є визначення концептуальних засад емпіричного дослідження взаємодії суб'єктів соціалізації як чинника структурування ціннісної складової політичної картини світу студентської молоді.

Теоретико-методологічні засади дослідження ціннісної скла­до­­вої взаємодії суб’єктів політичної соціалізації як чинника структу­рування політичної картини світу студентської молоді окреслені:

· положеннями культурно-історичної психології, зокрема про те, що: а) культура і суспільство є матеріалом індивідуального розвитку, який у результаті складно опосередкованих трансформацій пере-творюється в елементи внутрішньої організації особистості; б) взаємо-дія є засобом обміну, залучення до осмислення й інтерпретації значень та вироблення особистісних смислів; в) знак (символ, текст) є інстру-ментом присвоєння культури і водночас перетворення, впливу на інших та самотворення (Л. Виготський, О. Леонтьєв, М. Коул, В. Куд­рявцев та ін.);

· ідеями соціального конструктивізму щодо самодетерміно­ваності, самотворення суб’єктом власного внутрішнього світу і пере-творення ним соціальної реальності (К. Джерджен, М. Бахтін, Д. Леонтьєв, О. Якимова, Т. Титаренко та ін.);

· положеннями символічного інтеракціонізму про опосередко-ваність соціальної поведінки і взаємодії символами та їх значеннями, а також про те, що у процесі взаємодії кожен із суб’єктів соціалізації представляє і водночас коригує власну інтерпретацію смислів і значень спільного дискурсу (Дж. Мід, Г. Блумер, В. Васютинський та ін.);

· ідеями дискурсивної психології, де дискурс розглядається як динамічна форма соціальної практики, що вибудовує соціальний світ, особистість, ідентичність, задає межі реальності і допомагає її структурувати (Д. Поттер, М. Уетерел, Л. Філліпс, Л. Йоргенс, Р. Шведер, О. Артемьєва та ін.).

Очікується, що за такого підходу ми зможемо проаналізувати політичну картину світу молоді у трьох площинах: як продукт взаємодії окремих дискурсів, як результат самотворення та як ресурс соціокультурного відтворення і трансформування. З огляду на вказані вище особливості соціокультурної та культурно-історичної ситуації взаємодії з високою ймовірністю можна прогнозувати широкий спектр конфігурації ціннісних конструктів молоді: від відносно узгоджених до антагоністичних і змішаних.

Дискурс взаємодії суб’єктів політичної соціалізації перед-бачається дослідити за двома векторами ціннісної системи координат, одну з осей якої утворюють цінності-цілі (моделі бажаного майбут-нього), а другу – цінності-засоби (прийнятні способи досягнення цілей). До першої групи віднесено цінності добробуту, безпеки, порядку, стабільності, справедливості, свободи, прав людини; до другої – цінності влади, легітимності, плюралізму, толерантності, законності, відповідальності, розвитку, еволюційності (революцій-ності), екологізму.

За результатами емпіричного дослідження буде:

· виявлено найбільш поширені типи та різновиди ціннісних моделей політичної картини світу молоді і за результатами їх декон-струкції визначено базові смисли, з’ясовано їх витоки, експліковано змісти ціннісних пропозицій суб’єктів політичної соціалізації;

· виявлено ціннісні пріоритети і цілі, які зумовлюють селекцію відповідних змістів і конструювання на їх основі політичної картини світу молоддю;

· визначено соціально-психологічні ресурси впливу на розвиток дискурсивних практик і розширення спектру ціннісних пропозицій суб’єктів політичної соціалізації.

Підходи до конструювання методичного інструментарію.

Найбільш поширені методики дослідження цінностей (Р. Інглхарта, А. Вардомацького, М. Рокича, Д. Леонтьєва, Г. Олпорта та ін.) ґрунтуються на застосуванні аксіометрії – методу, який дає змогу визначити ступінь прийняття і поширення тих чи тих цінностей. В ситуації, коли у суспільстві існує консенсус щодо базових цінностей і одностайність щодо їх позиціювання у континуумі значень і смислів, такого роду емпіричні дослідження є достатньо інформативними. У трансформаційних суспільствах, де відсутній такий консенсус, знання про те, які цінності поділяють представники тих чи тих соціальних груп недостатньо для того, щоб скласти уявлення про реальні ціннісно-смислові конструкти політичної свідомості респондентів. Окрім того, аналіз результатів досліджень політичних цінностей та ціннісних ставлень молоді, які проводилися нами впродовж останніх семи років з використанням різних методик, дає підстави для висновків про те, що:

· дані досліджень ціннісних пріоритетів з використанням напів-відкритих переліків не тотожні даним, отриманими методом моделю-вання ситуації. Так, наприклад, за результатами опитування 850 жителів Київської області віком від 18 до 29 років, рейтинг дефіцитарних потреб виявився таким: низький рівень оплати праці, незадовільний стан доріг у області, якість медичного обслуговування, брак робочих місць (зайнятість). За результатами дослідження методом моделювання ситуації, коли респондентам пропонувалося прийняти рішення щодо розподілу коштів місцевого бюджету, виявилося, що переважна більшість респондентів насамперед фінансували б ремонт, будівництво і облаштування доріг та благоустрій населених пунктів, друге місце посіло забезпечення медичних закладів діагностичною апаратурою та відкриття медичних закладів у селах, третю сходинку – видатки на шкільну та дошкільну освіту. Видатки на підвищення заробітної платні та створення робочих місць не піднялися вище 5 місця у рейтингу. На перший погляд, не такі вже істотні відмінності можуть свідчити про оформлення нової стратегії поведінки (соціальної практики), спрямованої на підвищення якості життя – від "поділити матеріальний ресурс між членами громади" до "витратити кошти на облаштування спільного простору життя".

Цей дослідницький результат може знайти різні пояснення – від відомого ефекту розбіжності між декларованими цінностями і тими, що визначають реальну (а у нашому випадку – навіть змодельовану) поведінку до різного рівня осмислення проблеми в ситуаціях простого вибору і моделювання власної поведінки. Ймовірно також, що в ситуації вибору найбільш значущого зі списку більшою мірою спрацьовують неусвідомлювані (стереотипні, міфологічні) чинники, що почасти й зумовлює підміну цінностей;

· у попередніх дослідженнях нами виявлені істотні відмінності і в уявленнях молоді про політичні цінності, насамперед ті, що декла-руються державою як суспільно бажані. Спектр ціннісних смислів, які продукуються молоддю, охоплює увесь континуум змінних, причому встановити статистично значуще переважання якихось конструктів видається проблематичним, що вказує на тенденцію до втрати зв'язку між політичними цінностями і базовими значеннями та сконстру-йованими смислами, які їх репрезентують у свідомості молоді [4];

· методики дослідження ціннісної сфери, що базуються на засадах класичної методології, дають змогу лише констатувати факт наявності або ж відсутності у масовій (чи індивідуальній) свідомості ціннісного ставлення до тих чи тих принципів політичного життя. Однак за такого підходу не видається можливим дослідження базових ціннісно-смислових конструктів політичної картини світу та чинників її структурування, а отже, і прогнозування вектору розвитку політичної культури у найближчому майбутньому.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що на питання "як?" і "чому?" відповідають переважно якісні методи, дослідження чинників структурування ціннісної складової політичної картини світу передбачається здійснити з використанням дискурсивного аналізу і методу вільного опису та психосемантичних методів (психосемантичне опитування, методика сортування ознак), у якості додаткових методів пропонуються напівпроективні (методика незакінчених речень та моделювання).

Етапи дослідження.

1. Завдання першого етапу дослідження – визначення репрезентацій (тем) та варіантів інтерпретацій (пропозицій) політич-них цінностей, представлених у дискурсі суб’єктів політичної соціалізації. Відбір тем та пропозицій влади, політичних сил і освіти здійснювався за результатами контент-аналізу текстів: 1) інтернет–ЗМІ ("Українська правда" (pravda.com.ua) та "Лівий берег" (lb.ua))[11]; 2) програм провідних політичних сил (Політичної партії "УДАР" Віталія Кличка, Політичної партії Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина", Партії регіонів, Політичної партії Всеукраїнське об’єднання "Свобода", Комуністичної партії України); 3) навчальні програми для учнів 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання – рівень стандарту та академічний рівень (з української літератури, світової літератури, історії України, всесвітньої історії та правознавства). Первинний аналіз ціннісних пропозиції студентської молоді здійснювався за результатами пошукового дослідження з використанням методики незакінчених речень.

Аналіз дискурсивних пропозицій суб'єктів соціалізації здійсню-вався за такими напрямами:

1) кількість пропозицій кожної з цінностей, їх абстрактність чи конкретність, знак оцінних ставлень;

2) спрямованість дискурсу: на критику існуючого ладу, на зміну існуючого ладу, на пояснення ситуації, на збереження ситуації;

3) цілі дискурсу: радикальні, анархічні, консервативні, ліберальні;

4) ступінь раціональності – ірраціональності дискурсу;

5) конфліктність – зорієнтованість на консенсус;

6) узгодженість – неузгодженість[12].

За результатами кількісного аналізу та узагальнення базових значень дискурсивних пропозицій інтернет–ЗМІ, політичних сил, освіти і студентської молоді щодо політичних цінностей було встановлено таке:

· близько третини ціннісних пропозицій соціалізувального дискурсу є символічними і не мають інтерпретаційної перспективи;

· спектр смислових пропозицій щодо окремих цінностей звужений, а в окремих випадках представлений одним полюсом значень, а отже, інтерпретаційні конструкти цілком передбачувані;

· особливо бідно представлені у дискурсі цінності-цілі та група цінностей-засобів, властивих ліберальній політичній культурі;

· у ціннісній складовій дискурсу інтернет–ЗМІ та більшості політичних сил переважають значення та смисли, вибудувані на емоційних, міфологічних конструктах;

· ціннісний дискурс переважно спрямований у минуле або сучасне і не спрямований на консолідацію;

· дискурсивний простір обмежений простором взаємодії "влада – людина", взаємодія на рівнях "громадянин – влада" чи "громадянське суспільство – влада" не відображена у ціннісному дискурсі;

· ціннісний дискурс суб’єктів політичної соціалізації в цілому скоріше протестний, ніж радикальний.

Пропозиції соціалізувального дискурсу щодо політичних ціннос-тей були систематизовані, уточнені і взяті за основу при розробленні інструментарію для психосемантичного дослідження – опитувальника з 47 суджень стосовно семи тем, найбільш артикульованих у дискурсі. Опитувальник було апробовано в експертному середовищі (27 соціальних психологів), за результатами апробації внесено відповідні уточнення.

2. На другому етапі планується проведення психосемантичного опитування з метою визначення: а) факторної структури ціннісних репрезентацій дискурсу взаємодії суб'єктів політичної соціалізації; б) локалізації ціннісних преференцій студентської молоді у континуумі пропозицій суб'єктів соціалізації; в) визначення особливостей впливу освітнього дискурсу на структурування політичної картини світу молоді.

Аналіз факторної моделі політичної картини світу молоді та інших даних, отриманих у психосемантичному дослідженні буде здійснюватися за такими параметрами:

а) ступінь структурованості ціннісної складової політичної картини світу (за наявністю логіки зв’язків компонентів моделі);

б) особливості ціннісних смислів, що структурують політичну картину світу студентської молоді (узгодженість; раціональність –ірраціональність; емоційне забарвлення; спрямованість (матеріаліс-тична –постматеріалістична));

в) вплив освіти на структурування ціннісної складової політичної картини світу (за результатами порівняння масивів і факторних моделей студентів гуманітарного профілю, технічних спеціальностей та тих, хто здобуває політичну освіту).

3. Третій етап дослідження присвячений виявленню особливостей конструювання та функціонування політичної картини світу студент­ської молоді, зокрема:

· виявленню ціннісних пріоритетів та ціннісно-смислових конструктів, що зумовлюють ті чи ті типи структурування політичної картини світу та побудову відповідної типології;

· експлікації змістів ціннісних конструктів студентської молоді;

· визначенню особливостей політичної картини світу молоді (часова спрямованість (минуле, майбутнє, теперішнє), активність-пасивність, аналітичність-синтетичність, знаковість–змістовність, без-посередність–опосередкованість, "Я"-центрованість, інтерпретатив-ність, потенційність (як багатоманітність можливостей розгортання), контекстуальність);

· визначенню рівня інтегрованості системи конструктів (за ступенем узгодженості даних, отриманих з використанням різнорідних шкал оцінювання).

Вирішення поставлених завдань забезпечуватиметься використанням блоку методик:

а) методики сортування ознак (розроблено бланк дослідження, що включає п’ятдесят ознак-пропозицій щодо семи груп політичних цінностей),

б) методики вільного опису (респондентам пропонується обрати з переліку політичних цінностей (18 позицій) ті, що найбільш значущі для них особисто і прорангувати їх, після чого описати, що саме означають для них ці цінності і чому саме вони важливі);

в) моделювання ситуацій (респондентам пропонується уявити життя без найважливіших, на їх думку, цінностей і описати загрози, які виникнуть у разі відмови від найбільш значущих цінностей).

4. На останньому, четвертому етапі дослідження передбача­єть­ся створення пояснювальної моделі ресурсів взаємодії суб'єктів соціалізації як чинника структурування політичної картини світу студентської молоді.

Загальні висновки.

1. В умовах префігуративної культури, на тлі постмодерних тенденцій у розвитку світової культури і суперечливих тенденцій у становленні політичних цінностей перехідного суспільства одним із найбільш дієвих чинників структурування політичної картини світу молоді постає взаємодія суб’єктів політичної соціалізації, яку пропо­нується розглядати як дискурс, що поєднує в собі вербальну форму, значення і дію (політичні практики).

2. Соціалізувальний дискурс постає для кожного з учасників взаємодії одночасно у дискурсі його суб’єктивного тлумачення і у дискурсі інтерсуб'єктних обмінів [2], що уможливлює його аналіз через призму уявлень, концептів та смислів, представлених у політичній картині світу студентської молоді. Порівняльний аналіз базових конструктів картини світу молоді з ціннісно-смисловими конструкт-тами, представленими в риториці, стратегіях, політичних практиках інших учасників взаємодії, дасть змогу виявити особливості структу-рування політичної картини світу молоді та основні суперечності поля політичної соціалізації, що сприяють/гальмують цей процес.

3. Факторна модель, побудована за результатами психосеман-тичного дослідження, допоможе визначити ціннісні смисли, які структурують політичну картину світу студентської молоді, а також ступінь її динамічності, цілісності, центрованості на "Я" суб’єкта, потенційності, контекстуальності.

4. Застосування якісних методів дослідження дозволить реконструювати та експлікувати значення ціннісних конструктів молоді, скласти уявлення про континуальні межі ціннісних пропозицій суб’єктів політичної взаємодії, оцінити їх спрямованість, змістовність, аналітичність, внутрішню узгодженість.

5. За результатами емпіричного дослідження передбачається роз­робка пояснювальної моделі впливу взаємодії суб’єктів політичної соціалізації на структурування політичної картини світу студентської молоді та визначення напрямів корекції дискурсивних практик з метою розширення інтерпретативних ресурсів студентської молоді.

 

1. Абраменкова В.В. Социальная психология детства: развитие отношений ребёнка в детской субкультуре / В.В. Абраменкова.–М.: Московский психолого-социальный інститут; Воронеж: НПО "МОДЭК", 2000. – 416 с.

2. Васютинский В.А. Психологическая характеристика интерсубъектного взаимодействия / Психология общения ХХІ век: 10 лет развития: Материалы Международной конференции 8-10 октября 2009 года: в 2-х томах. Том 1.–М.; Обнинск: ИГ- СОЦИН, 2009. – С. 17-20.

3. Гофман И. Анализ фреймов: эссе об организации повседневного опыта: Пер.с.англ./Под ред|.Г.С.Батыгина| и Л.А. Козловой; вступ.статья |Г.С. Батыгина|/ И. Гофман.– М.: Институт социологии РАН, 2003. –752 с.

4. Жадан І.В. Змістові компоненти соціальних уявлень студентської молоді//Наукові студії із соціальної та політичної психології:Зб.статей/ АПН України,Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д. Максименко, М.М. Слюсаревський та ін. / І.В. Жадан. –К.: Міленіум, 2007. –Вип.15(18).–С.141-151.

5. Коул М. Культурно-историческая психология / М. Коул. – М.: Когито–Центр, 2000. – 432 с.

6. Кудрявцев В.Т. К методологии исследования личности и личностного роста в культурно-исторической психологии // Московский семинар по культурно-исторической психологии, 2004. - 9 с. (http://www.tovievich.ru)

7. Леонтьев Д.А. Неклассический вектор в современной психологи / Д.А. Леонтьев // Постнеклассическая психология: Социальный конструкционизм и нарративный подход (1(2)). 2005. – С. 51-71.

8. Психология индивидуального и групового субъекта / Под ред. А.В. Брушлинского, М.И. Воловиковой. – М.: ПЕР СЭ, 2002. – 368 с.

9. Погорелко А.М. Культурные особенности концептуального образа свободы в российском и американском политических дискурсах / А.М. Погорелко // Вестник Башкирского университета. 2010. – Т.15. – № 3. – С. 623-630.

10. Сапогова Е.Е. Psychocadabra: субъективная "картина мира" как гипертекст / Е.Е Сапогова // Известия ТулГУ.Серия "Психология". – Вып.4. – Тула: ТулГУ, 2004.– С.163-179.

11. Филлипс Л.Дж., Йоргенсен М.В. Дискурс-анализ. Теория и метод / Пер. с англ. / Л.Дж. Филлипс, М.В. Йоргансен. – Харьков: Изд-во "Гуманитарный Центр", 2004. – 354 с.

12. Чепелєва Н.В. Розуміння та інтерпретація соціокультурного досвіду в контексті постнекласичної парадигми / Н.В. Чепелева. – Електронний ресурс – www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nsspp/2009.../Chepeleva.htm

 

Problem area of representations of factors and mechanisms of political worldview structuring in a transitional society has been outlined. Conceptual foundations of researching value and meaning component of youth political worldview and vulnerabilities of its methodological provision have been described.

Key words: political worldview, values, factors, structuring, interpretation, conceptualization, constructing.

 

УДК316.64

Вікторія Горбунова

 

ПСИХОДІАГНОСТИКА ЦІННОСТЕЙ У ПРАКТИЦІ КОМАНДОТВОРЕННЯ

У статті здійснюється ідентифікація та систематизація проблем психодіагностики аксіологічної сфери особистості у фокусі використання даних з метою командотворення. Ідентифікуються такі діагностичні проблеми, як високий ступінь узагальнення ціннісних характеристик, складність виявлення реальних цінностей, недостатність структурної реконструкції аксіологічної сфери, ризики втрати ціннісної автентичності досліджуваних. Пропонуються варіанти вирішення проблем психодіагностики ціннісної сфери особистості, що, за своєю суттю, зводяться до теоретико-методологічних та структурно-організаційних.

Ключові слова: аксіологічна сфера особистості, цінності, психодіагностика цінностей, командотворення, проблеми психологічної діагностики цінностей.

Постановка проблеми. Одним із напрямків психологічного супроводу проблеми командної ефективності є аналіз та прогнозування успішності особистості в спільній діяльності. Значна частина моделей командотворення фокусується переважно на потребах замовників, коли аналіз здійснюється з огляду на відповідність майбутніх членів команд певним наперед визначеним вимогам. Такі моделі мають низку переваг, серед яких універсальність, стандартизованість процедур, відносна оперативність, однак вони ризикують нівелювати особистісні фактори. Так, залишається поза увагою ціннісно-смислова своєрідність та неповторність свідомості конкретної людини.

Зауважмо, що аналіз успішності у командній праці поза ціннісним ракурсом втрачає на психологічності. Йдеться про ризики, пов’язані з редукцією, своєрідною механізацією психологічного, зве­дення аналізу до опису діяльності та взаємодії на її предмет, без врахування мотивації, цінностей, розуміння аутентичних причин та індивідуальної інтерпретації подій – власне йдеться про ризик виключення простору командної інтеракції з життєвого світу людей, що її творять. Але ж будь-яка тривала взаємодія, а командність розуміє саме таку, не існує поза оцінками, ставленнями, значущістю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучасних концеп-ціях, пов’язаних із проблематикою життєвого світу особистості, його ціннісна природа, як унікальна, неповторна, авторська, суб’єктна морально-етична інтерпретація дійсності, виводиться на перший план у теоретичних побудовах та закладається у дослідницькі схеми. Так, З.С. Карпенко [3] вищим проявом внутрішнього (феноменального) світу людини називає ціннісно-смислову сферу (аксіопсихіку), загаль-ним методом вивчення якої є "аксіопсихологічна герменевтика" як "феноменологічне впочування та тлумачення" суб’єктивної реальності. Проблеми ціннісності внутрішнього світу людини у зв’язку із сенсом життя вивчає О.Ю. Коржова [4]; на авторську думку, ціннісність, насамперед, як "значимість певних явищ внутрішнього і зовнішнього світу", а також як "система моральних ідентифікацій" забезпечують трансситуаційне опановування світу, а також життєздійснення в цілому. Проблему переживання реальності та дійсності світу для людини на проблему "ціннісно-смислової будови життєвого світу" переформульовує Є.В. Нєкрасова [9]. "Пронизана цінностями дійсність", – так визначає дослідниця остаточний етап становлення життєвого світу в онтогенезі; свій же підхід до аналізу окреслює як "ціннісно-орієнтований постнекласичий", закладаючи в його основу трансспективий аналіз продуктів літературної творчості. На тому, що життєвий світ особистості це завжди певна ціннісна ієрархізація дійсності, а його психологічний простір "…є радше ціннісним середо-вищем, що забезпечує можливість адекватних власній природі самопроявів" [10, с. 64] – наголошує і Т.М. Титаренко; в психо-логічному дослідженні, зокрема вивченні практик самооповідання та самоінтерпретації особистості, авторка пропонує орієнтуватися передусім на наративний та дискурсивний аналізи.

Отже, командні цінності творяться в інтеракційному просторі спільної консолідованої діяльності. Їх відображення в свідомості кож-ного з учасників команди є семантично неповторним та регуляційно специфічним через своєрідність життєвого досвіду та в силу пред-ставленості в різних ціннісних утвореннях. Психологічний аналіз цін-нісного простору командної інтеракції передбачає його реконструкцію в індивідуальній семантиці життєвого світу кожного з учасників.

З огляду на затребуваність інструментів командотворення поза середовищем академічної науки, у сфері психологічної практики, яка вимагає лімітованих у часі рішень, ефективних вже у першому наближенні – аналіз аксіологічної сфери зводиться до її психодіаг-ностики. Сфера застосування (професійний відбір, доінтервентна діагностика, самоаналіз) та, власне, коло потенційних користувачів (тренери, HR-ри, лідери команд, пересічні зацікавлені особи) висуває ряд вимог до інструментів аксіо-аналізу, серед яких зручність у корис-туванні, мінімізація часових затрат на процес тестування, можливості комп’ютерної діагностики, повнота та доступність інтерпретацій.

Мета статті полягає в ідентифікації та систематизації проблем психодіагностики аксіологічної сфери особистості, аналізі причин їхнього виникнення і формулюванні пропозицій щодо вирішення.

Виклад основного матеріалу. Стандартизовані інструменти діагностики цінностей, як правило, пропонують перелік параметрів, що позначають життєво цінне для людини. Елементи з переліку необхідно прорангувати (Шкала термінальних та інструментальних цінностей М. Рокіча; Опитувальник робочих цінностей Д. Сьюпера; Профіль цінностей Р. Хартмана), оцінити за ступенем важливості (Тест особистісних цінностей Л.В. Карпушиної) чи мотиваційною силою (Опитувальник життєвих цінностей Б. Дуейна та К. Крейса) чи обрати з кількох параметрів значущіший (тест "Ієрархія особистих цінностей" К.В. Харського). Є варіанти, в яких згадані процедури поєднуються (Ціннісний опитувальник Ш. Шварца, опитувальник ціннісних вподобань Г. Олпорта, Ф. Вернона та Г. Ліндсея), додається посферна оцінка значущості життєвих цінностей (Опитувальник термінальних цінностей І.Г. Сєніна, Морфологічний тест життєвих цінностей В.Ф. Сопова, Л.В. Карпушиної), аналіз можливостей їхньої реалізації (тест "Ціннісні орієнтації" О.І. Моткова, Т.О. Огнєвої). Елементи, що отримують перші місця в рейтингу, найвищі бали або найчастіші вибори, ідентифікуються як цінності конкретного досліджуваного; те саме й у класичних опитувальниках з дихотомічною шкалою відповідей (Методика діагностики структури ціннісних орієнтацій особистості С.С. Бубнової) або опитувальниках із вибором варіантів відповідей-індикаторів тієї або іншої цінності (Тест сильних сторін Е. Портера). Ідентифікація цінностей поєднується зі спробами рекон-струкції структури аксіологічної сфери, що переважно зводиться до побудови ієрархічного списку цінностей, встановлення їхньої посфер-ної значущості, ідентифікації ціннісних суперечностей.

Власне, високий ступінь узагальнення ціннісних характеристик, їхній неспецифічний характер; складність виявлення реальних ціннос-тей, які не лише постулюються, а й регулюють поведінку, і пов’язані з цим феномени соціальної бажаності; недостатність структурної реконструкції аксіологічної сфери; ризики втрати ціннісної автентич-ності конкретного досліджуваного – основа критики стандартизованих інструментів діагностики цінностей. Пропозиції щодо вирішення згаданих проблем в межах діагностики за стандартизованою схемою зводяться до теоретико-методологічних, пов’язаних із розбудовою теоретичної моделі аксіологічної сфери, та структурно-організаційних, орієнтованих на конструювання самих інструментів у спосіб мінімізації загроз валідності.

Задля можливості адекватних висновків про особливості всієї системи за мінімальною кількістю ознак А.В. Капцов пропонує зосере-дитися на створенні теоретичної моделі, що "адекватно описує більшість реальних випадків" [1, с. 136]. Побудова такої моделі видається можливою, передусім за її емпіричної верифікації, шляхом попередніх досліджень та власне специфікації – обмеження діапазону придатності через окреслення кола ознак, діагностичних для визначе-ного переліку феноменів.

Зауважмо, що більшість теоретичних моделей, закладених в основу аксіо-тестів, хоча і пройшли емпіричну перевірку, описують ціннісну сферу особистості не специфічно, в контексті певної життєвої царини, спектру ситуацій, діяльностей, динамічних процесів в ході прийняття рішень чи переживання кризових ситуацій, її особливостей в осіб різного віку, культурної страти, представників окремих професій тощо, а узагальнено – через універсальний перелік можливих цільових орієнтирів, мотиваційних утворень, особливостей світосприйняття тощо. В результаті цього моделі аксіосфери та методики, вибудовані на їхній основі, – мають високий ступінь узагальнення (зводяться до короткого універсального переліку цінностей), що призводить до їх різнотлумачення учасниками дослідження, та широкий діагностичний спектр (аналіз системи цінностей загалом), який розфокусовує процес діагностики, провокує надлишковість та неспецифічність даних.

Більшість інструментів розроблено на основі концепції цінностей М. Рокіча, теорії базових індивідуальних цінностей Ш. Шварца, аксіологічної теорії Р. Хартмана та ідеях про основні типи людського існування Е. Шпрангера. В концепції М. Рокіча цінності зводяться до переліку 18 термінальних (те, до чого прагне людина) та 18 інструментальних (те, в який спосіб людина вважає правильним досягнути бажаного). Теорія Ш. Шварца виникла в результаті перегляду автором, спільно з В. Білскі, концепції М. Рокіча, в результаті чого вибудувалася континуальна модель аксіосфери як системи десяти ціннісних типів, що, в свою чергу, також виводяться із дворівневої термінально-інструментальної системи цінностей. Аксіо-психологія Р. Хартмана виходить з тривимірності цінності будь-чого для людини – внутрішньої важливості, зовнішньої функційності й формального призначення чогось або когось; в результаті автор виводить 18 ціннісних варіантів сприймання та ставлення до світу. Ідеї Е. Шпрангера фокусуються на існуванні шести базових людських цінностей і відповідно шести культурно-психологічних типів люд-ського існування, що мають специфічні мотиваційно-ціннісні системи.

Діагностичні інструменти, розроблені на базі згаданих концеп-туальних побудов, продуктивні в контексті перевірки дослідницьких гіпотез щодо аксіо-специфічності осіб різного віку, статі, статусу, матеріальних статків, освіти, расової належності, політичних переко-нань тощо. Однак вони істотно втрачають у продуктивності у разі застосування з вузько фокусованою психодіагностичною метою. Отримані ціннісні профілі (портрети) є чимось на кшталт офіційних фотокарток, на яких перелік життєцінного, так само як колір волосся чи форма носа, мало говорять, наприклад, про здатність людини досягти успіху у командній праці.

Винятком можна вважати теорію життєвого часу та простору Д. Сьюпера та розроблений на її базі опитувальник робочих цінностей; а також теорію діяльнісної відповідності Р. Девіса, Л. Лофтуса та Мінесотський опитувальник потреб і цінностей. Ці теорії та інстру-менти є вузькими та специфікованими. Так, теорія Д. Сьюпера пояснює розвиток людини в контексті її кар’єрного становлення та життєвих ролей, що домінують на різних етапах; опитувальник дозво-ляє визначити домінуючі робочі цінності та власне ідентифікувати етап кар’єрного розвитку. Теорія Р. Девіса і Л. Лофтуса обстоює необ-хідність зіставлення потреб, цінностей та очікувань людини з тим, що їй може запропонувати організація і робота в ній; опитувальник ідентифікує психологічні потреби та робочі цінності, що лежать в їх основі.

Ще однією особливістю діагностики ціннісної свідомості є пере-важне фокусування на постульованих цінностях, йдеться про трудність виявлення цінностей реальних, тих, що власне лежать в основі регуляції поведінки і можуть не співпадати з першими. Причини останнього М.Б. Кунявський, В.Б. Моін і І.М. Попова [5] вбачають в обмежених можливостях реалізації усвідомлених цінностей, в проб-лемах, пов’язаних з адекватністю їх рефлексії та вербалізації, соціа-льній бажаності, а також ціннісних суперечностях. Більшість психо-діагностичних інструментів орієнтовані на аналіз цінностей у першому розумінні, що, насамперед, зв’язано з їх тлумаченням. Так, за М. Рокічем, цінності – це стійкі переконання; за Ш. Шварцом, – поняття чи вірування; за Р. Хартманом, – феноменологічні концепти, за Е. Шпрангером – духовне начало, що визначає сприйняття світу.

Зауважимо на присутності в окремих методиках блоку, орієн-тованого на аналіз ціннісно-мотиваційних компонентів, як-от шкала інструментальних цінностей у М. Рокіча чи профіль особистості у Ш. Шварца, про який В.М. Карандашов прямо пише: "…вивчає цінності на рівні поведінки, тобто індивідуальні пріоритети, що най-частіше проявляються в соціальній поведінці особистості" [2, с. 35]. Однак, і в першому (рангування цінностей інструментального змісту), і в другому випадку (оцінка подібності описаної людини до себе) – йдеться все ж таки не про цінності, які реально задіюються в регуляці<