Аксіологічні аспекти психокорекції особистісного розвитку підлітка засобами народного мистецтва

У статті представлена методична розробка арт-терапевтичного впливу засобами народного мистецтва на учнів підліткового віку в контексті психолог-гічного супроводу в умовах загальноосвітньої школи. Розглянуто аксіологічні аспек-ти арт-терапевтичного впливу засобами народного мистецтва на поведінку підлітка та формування його особистості загалом.

Ключові слова: підліток, народне мистецтво, арт-терапія.

Світ, у якому ми живемо, з кожним роком стає більш складним, тому пристосування підлітка до умов сучасного життя і пошук в ньому гідного для себе місця вимагає від нього дедалі більше зусиль. Нівелювання загальнолюдських ідеалів, невідповідність між соціаль-ними цінностями, прагненнями й соціально організованими засобами їх задоволення зумовлюють активізацію процесу ціннісно-смислової дезорієнтації підлітка. Напруження в соціальній ситуації призводить до виникнення станів невизначеності, невпевненості, підвищується рівень підліткової тривожності, фрустрованості, агресивності, що своєю чергою стає причиною появи в нього особистісних дисгармоній.

Актуальною постає проблема створення умов для кваліфікованої психологічної допомоги щодо своєчасного вирішення протиріч внут-рішнього світу підлітка, активізації у нього внутрішніх ресурсів само-творення.

Зважаючи на це, в освітньо-виховній системі національної освіти складається особлива культура підтримки, а також допомоги дитині шляхом психолого-педагогічного супроводу, що розглядається як особливий вид допомоги підліткові та забезпечує його особистісний розвиток і виховання в умовах освітнього процесу. Завдання психо-логічної служби загальноосвітньої школи полягає в тому, щоб допомогти дитині в межах її віку оволодіти засобами саморозуміння, самосприйняття і саморозвитку в контексті гуманістичної взаємодії з людьми, у збагатити її духовний потенціал з метою досягнення більш високого рівня самоактуалізації, більш гармонійного входження у "світ рідної культури". У вирішенні цього завдання, на нашу думку, значну роль здатні відіграти новітні напрями психотерапії та психокорекції, зокрема сучасні арт-терапевтичні технології, які знаходять дедалі ширше визнання у вітчизняних психологів.

Заняття різними видами художньо-естетичної діяльності сприя-ють психологічному розвантаженню, розвитку креативності та індиві-дуальності особистості, покращенню її самопочуття (А.Захаров, А.Копитін, Л.Лєбєдєва, В.Оклендер, О.Хухлаєва, Л.Назарова). У контексті цього підходу творчий процес є основним терапевтичним механізмом, який уможливлює в особливій символічній формі пере-будову внутрішньої травмуючої ситуації, знаходження нової форми її вирішення. Водночас одним з найбільш доступних видів арт-терапев-тичного впливу, який реалізується у формі психокорекції, є психо-терапія засобами народного мистецтва, яке є складовою частиною фольклору.

У народному мистецтві сконцентровані глибинні шари духовного досвіду, що спресовані у місткі знаково-смисловічні структури, здатні промовляти до розуму і серця кожного, хто долучений до творення і функціонування. Особливість народного мистецтва полягає саме у співвідношенні, спорідненості й конкретному взаємопроникненні смислу й образу. Духовне життя у художньому мисленні – це наслідок діалектичного зв’язку "єдиного народного духу" та етичних і есте-тичних потреб людського Я. Як зазначав О. Потебня, місце їх "зустрічі" – народна творчість [8, с. 382].

Художньо-образне багатство змісту творів народного мистецтва, зокрема вишивки та писанки, зумовлене системою виражальних засобів, що "ліплять" і формують образ, надаючи йому внутрішньо доцільної життєвості. Дійсність, дистанційована від безпосередньої поодинокості явищ реального світу, укладена у форми іншого, ідеального буття, у виразні, художньо доцільні, чуттєво сприймані образи, стає предметом цілісного розумно-переживального ставлення.

Враховуючи те, що народне мистецтво є своєрідним засобом закріплення колективного духовного досвіду, психокорекційний вплив засобами народного мистецтва істотно впливає на процес ціннісного орієнтування підлітка. Ми вважаємо, що значущий для підлітка ціннісно-смисловий зміст, втілений у твір народного мистецтва, стає елементом системи ціннісних орієнтацій і може виступати регулятором діяльності особистості підлітка у різних сферах життя.

Виходячи зі сказаного, нами була визначена мета даної розробки: визначити аксіопсихологічні чинники арт-терапевтичного впливу на особистість підлітка. У безпосередньому зв’язку з метою були визначе-ні задачі дослідження: 1) теоретичний аналіз вивчення аксіопсихо-логічних чинників арт-терапевтичного впливу на особистість засобами народного мистецтва, зокрема вишивки та писанки; 2) розробка методичних аспектів проведення занять з використанням арт-терапії засобами народного мистецтва у групі дітей підліткового віку.

У цьому зв’язку зазначимо положення Р. Шульги. Естетичне засвоєння є "функціональною структурою, яка функціонує і пульсує у процесах будь-якої людської діяльності, у їх предметних засобах і результатах" [17, с. 38]. Подаючи життєвий матеріал естетично зна-чущим боком, мистецтво таким чином активізує діяльність естетич-ного смаку. Активізація естетичного смаку може бути початковим елементом у досягненні бажаного ціннісного орієнтування – удосконалення особистості у тій чи іншій сфері. Усвідомлення для себе значущості естетичної цінності може зумовити істотні зміни в ієрархії цінностей особистості.

На думку В. Крутоуса, така особливість функціонування естетичного ідеалу визначається "потребою людини звести в єдину систему, уявити у вигляді ієрархії весь світ її цінностей. Входження в це коло кожної нової цінності, зміна абсолютної чи відносної значу-щості хоча б однієї з них зумовлюють відповідну модифікацію всіх елементів системи.." [17, с. 65].

Ціннісні орієнтації, з одного боку, формуються у процесі есте-тичних оцінок конкретних творів, а з іншого – вони самі спрямовують вибіркове оцінне ставлення до мистецтва. При цьому, згідно з О. Руд-ницькою, відповідно до ціннісних орієнтацій в одному і тому самому художньому матеріалі ніби проставляються різні курсиви, які загострюють певні риси того, що сприймається, і перетворюють їх у почуте або побачене. Стратегія сприйняття, як правило, не усвідом-люється реципієнтом і не піддається самоспостереженню. Вона становить звичний принцип його дій, який характеризує спрямованість художнього спілкування, мистецькі уподобання, індивідуальні шляхи "входження" в образний зміст твору, особистісні смисли, які суб’єкт відкриває у ньому [13, с. 116].

Для пересічної людини всі її уявлення є істинними, адже вона їх такими вважає і діє відповідно до них, хоча комусь вони можуть здаватися наївними чи банальними. Зона її світосприймання є суку-ністю уявлень, що сформувалися під безпосереднім впливом практик-ної діяльності, особистого життєвого досвіду як оперування типовими, звичними для певної культури способами освоєння світу. Підлітки впевнені, що світ такий, яким вони його собі уявляють, і складається з незліченної кількості самоочевидних речей, предметів, людей, подій, які вони сприймають як природні і звичні.

Психологічний час молодої людини дедалі більше опановується завдяки далеким від реальності мріям, надіям, бажанням і досить конкретними життєвими планами, програмами, нормами. Щодня відбувається велика кількість внутрішніх і зовнішніх подій. Буденність сприймається із захватом, її хочеться змінити, переобладнати, зробити святково-несподіваною і в такій суцільній несподіванці постійно перебувати [16, с. 147].

Як зазначає І. Бех, сучасний підліток по-справжньому вирішує проблему шляху самореалізації – продуктивно-творчого чи споживаць-кого. А це безпосередньо пов’язано з його настановленнями стосовно інших людей і матеріальних цінностей. Настановлення визначають егоїзм чи альтруїзм, пожадливість чи безкорисливість, творчість чи споживацтво. Тому і вплив суспільного виховання на особистість може відбуватися переважно двома шляхами – або вплив на сім’ю і вже через неї – на дитину, або створення у референтній групі, яка зайнята педагогічно організованою діяльністю, атмосфери доброзичливості й творчості [1, с. 680].

Творча взаємодія підлітків в арт-терапевтичній групі в умовах психологічної служби загальноосвітньої школи за допомогою засобів народного мистецтва, на нашу думку, дасть можливість школярам не тільки виразити як ранні, так і актуальні в контексті "тут-і-тепер" усвідомлювані і неусвідомлювані почуття і потреби, а й за допомогою втілених у символічних образах писанки та вишивки ціннісних орієн-тирів змістовно "наповнити" свою спрямованість на реалізацію і роз-виток власного "Я".

З метою збереження емоційного благополуччя особистості під-літка, а також зміцнення і усвідомлення ним зв’язку між різними аспектами психічного досвіду і системи цінностей, нами було сфор-мовано терапевтичну групу учнів підліткового віку, які вже мали достатній рівень підготовки у вишивальному мистецтві. Метою арт-терапевтичного впливу в межах запропонованої методичної розробки було розширення меж естетичного сприйняття, актуалізація, вияв та усвідомлення почуттів підлітків, розкриття їх творчих можливостей та удосконалення емоційно-ціннісного самоприйняття.