Результати рангування особистісних цінностей

Я-бажаного і Я-реального

Перший клас (n = 84)
Особистісні цінності	Хлопчики	Дівчата	Загалом
Я-бажане	Я-реальне	Я-бажане	Я-реальне	Я-бажане	Я-реальне
Здоров’я
Чемність						1,5
Добро
Щастя						1,5
Віра
r	0,30	- 0,40	- 0,13
Другий клас (n = 47)
Особистісні цінності	Хлопчики	Дівчата	Загалом
Я-бажане	Я-реальне	Я-бажане	Я-реальне	Я-бажане	Я-реальне
Здоров’я
Чемність
Добро						1,5
Щастя						1,5
Віра
r	0, 90	0,40	0,58
Третій клас (n = 73)
Особистісні цінності	Хлопчики	Дівчата	Загалом
Я-бажане	Я-реальне	Я-бажане	Я-реальне	Я-бажане	Я-реальне
Здоров’я
Чемність
Добро
Щастя
Віра
r	0,70	- 0,50	0,30

 

 

Результати співвідношення цінностей Я-бажаного і Я-реального у першому класі виражається коефіцієнтом рангової кореляції Спірманна r = – 0,13, що свідчить про відсутність узгодження смислової перспективи з реальною оцінкою своїх особистісних рис. Більш показовим є коефіцієнт кореляції цінностей рис Я-бажаного і Я-реального, розрахований за статевою належністю досліджуваних. Хлопці-першокласники тісніше пов’язують бажаний і реальний стан своїх ціннісних орієнтацій (0,30); у дівчаток першого класу співвідношення рис Я-бажаного і Я-реального перебуває в оберненому зв’язку (- 0,40).

У структурі Я-бажаного другокласників на перше місце виходить чемність, друге – добро, третє – щастя, четверте – віра і п’яте – здоров’я, причому чемність як цінність моносуб’єктного рівня функці-онування особистості є пріоритетною для дівчаток, тоді як хлопчики орієнтуються переважно на добро як цінність полісуб’єктного рівня функціонування.

Ієрархія цінностей Я-реального другокласників не надто відрізняється від порядку рангування цінностей Я-бажаного (0,60). Узгодженість цінностей обох образів Я у хлопчиків-другокласників дуже висока (0,90). Натомість в учениць другого класу коефіцієнт кореляції цінностей Я-бажаного і Я-реального хоча і зростає з -0,40 до 0,40, однак значно поступається ступенем щільності аналогічного показника в їх ровесників-хлопчиків.

Загальне підвищення кореляційного зв’язку між цінностями Я-бажаного і Я-реального у другому класі ми схильні відносити до свідчення посилення нормативного тиску з боку пред’явлюваних вимог учбової діяльності, усвідомлення себе другокласником суб’єк-том учіння, задоволеності школярами, особливо хлопчиками, своєю новою соціальною роллю.

У третьому класі спостерігається деяке зниження коефіцієнта кореляції цінностей Я-бажаного і Я-реального у хлопчиків, порівняно з другим класом, причому цінність "чемність" посідає у них безперечне перше місце в обох рангових рядах. Водночас у третьокласниць знову спостерігається істотна розбалансованість обох образів Я (-0,50). На перше місце в структурі Я-бажаного знову виходить віра, що в структурі Я-реального займає третє місце. Чемність, що знаходиться на першому місці у структурі Я-реального, посувається на четверту позицію в структурі Я-бажаного і т. д. Дані факти, вочевидь, свідчать про прискорену соціалізацію дівчаток і більш ранній пошук ними іншого середовища розвитку, переорієнтацію на цінності полі- і метасуб’єктного рівнів (добро, щастя), що обговорюються в інтимно-особистісному спілкуванні ровесниць.

Водночас порівняння результатів рангування особистісних цінностей за статевою належністю дає підстави припустити якісно відмінний тип соціалізації хлопчиків і дівчаток на етапі шкільного дитинства. Позитивна кореляція образів Я-бажаного і Я-реального у хлопчиків, її зміцнення до кінця другого класу і високі значення у третьому класі свідчать про краще саморозуміння, самоприйняття і самоповагу хлопчиків, на відміну від дівчаток, у яких ці показники хиткі і лабільні. Наші дані вказують на потребу поглибленого вивчення гендерних аспектів соціалізації на етапі шкільного дитинства.

Щодо розуміння значущості рангованих особистісних цінностей, то діти молодшого шкільного віку пояснювали їх таким чином: здоров’я – це "коли ти не хворієш", "коли ти сильний, мужній", "тебе ніколи нічого не болить"; чемність – це "коли гарно себе поводиш", "коли вчителька не робить тобі зауваження на уроці", "коли за поведінку тебе хвалять", "коли тебе не карають вдома, що погано себе поводиш"; добро –це "коли людина добра, вона розуміє тебе", "коли ти комусь допомагаєш", "коли ти провідав хворого друга", "допоміг старшій людині"; щастя – це "коли ти здоровий, здорові твої батьки", "коли є друзі", "коли тобі можуть купити те, що ти хочеш", "коли тебе хвалять", "коли всі усміхнені"; віра –"віра у Бога", "віра у те, що усе буде добре", "віра в себе".

Проведене емпіричне дослідження підтверджує відому тезу К.Роджерса про те, що кожна людина має природжену схильність до соціалізації, конструктивної поведінки. Однак її природне тяжіння до добра і творчості може бути ускладнено й спотворено негативною якістю міжособистісних взаємин: упередженим оцінним ставленням, нещирістю, лукавством і цинізмом оточуючих, їх небажанням і невмін-ням слухати іншого, співпереживати йому. Відтак основним завданням вчителя є звернення до суб’єктного потенціалу дитини, опора на життєві смисли здійснювальних діяльностей і особистісну самоорга-нізацію. Система "вчитель-учень" повинна бути духовною спільністю, де б створювалися оптимальні умови для розвитку позитивних потен-цій кожного учня.

А тому важливим завданням сьогодення є створення умов, за яких підростаюче покоління мало б можливість "нарощувати й актуа-лізувати свої, власне людські, потенціали...", і, як вдало зауважує В.О. Татенко, "кожна людина, маючи від Бога суб’єктну натуру, розкривається в цьому сутнісному потенціалі лише за умов, що система освіти як основний інститут соціалізації покладе суб’єктний вектор в основу своїх навчально-виховних стратегій і технологій" [6, с.26].

1. Зязюн І.А. Естетичні засади розвитку особистості / І.А. Зязюн // Мистецтво у розвитку особистості: монографія / за ред., передмова та післямова Н. Г. Ничкало. – Чернівці: Зелена Буковина, 2006. – 224 с.

2. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості / З.С.Карпенко – К.:ТОВ "Між нар. фін. Агенція", 1998. – 220 с.

3. Карпенко З.С. Герменевтика психологічної практики / З.С.Карпенко – К.: РУТА, 2001.–160 с.

4. Кормило О.М. Вікова динаміка емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності О.М.Кормило // Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К.: ГНОЗІС, 2004. – Т.VI, ч.6. – C. 137-145.

5. Кормило О.М. Гуманістичні засоби формування повноцінної особистості / О.М. Кормило // Тези доповідей 5-ї науково-практичної конференції Української спілки психотерапевтів "Особистість психотерапевта в терапевтичному полі". – Тернопіль, 2000. – С. 106-108.

6. Татенко В.А. Субьект психической активности: поиск новой парадигмы / В.А.Татенко // Психологический журнал. – 1995. – Т. 16. – № 3. – С. 23-34.

 

Forming of the values of junior schoolboy is analysed as a subject of educational activity within the limits of conceptual approach of developed Z.S. Karpenko. In research the dynamics of development of values is traced in the structure of I-desirable and I-real of junior schoolboys.

Keywords: educational activity, value orientations, integral subjectivity, I-appearance (desired and real).