Розміщення плоду у порожнині матки. Акушерська термінологія

У першому, другому, на початку третього триместрів вагітності, коли розміри плоду порівняно невеликі, навколоп-лодових вод відносно багато, його розміщення в порожнині мат­ки досить варіабельне. В останні 2-3 місяці вагітності положення плоду стає більш стійким і зберігається до його народження. Для характеристики розміщення плода у матці користуються спеціальними термінами.

Членорозміщення (habitus) - це співвідношення окремих час­тин плоду (голови, кінцівок, тулуба), фізіологічним вважається згинальне членорозміщення плоду (habitus flexus), коли тулуб зігнутий, голівка нахилена до грудної клітки, верхні кінцівки

схрещені на грудях, ніжки зігнуті в колінних і кульшових суг­лобах і притиснуті до живота.

Положення плоду (situs) - це відношення осі плоду до вер­тикальної осі матки. Вісь плоду - це лінія, що проходить по його спинці від потилиці до куприка. Розрізняють поздовжнє, косе і поперечне положення.

Поздовжнє положення (situs longitudinalis) - вісь плоду співпадає з вертикальною віссю матки.

Поперечне положення (situs transversus) - вісь плоду і вісь матки перетинаються під прямим кутом.

Косе положення (situs obliqus) - вісь плоду і вісь матки перетинаються під гострим кутом.

Позиція плоду (positio) - розташування спинки плоду щодо правого або лівого боків матки. Розрізняють першу та другу позиції.

Перша позиція - спинка плоду обернена до лівого боку мат­ки.

Друга позиція - спинка плоду обернена до правого боку мат­ки. При поперечних і косих положеннях плоду позицію визна­чають за голівкою.

Вид позиції - відношення спинки плоду до передньої чи зад­ньої стінки матки. Розрізняють передній та задній вид. При передньому виді спинка плоду обернена до передньої стінки матки, при задньому - до задньої.

Передлежання плоду (praesentatio) - розташування крупної частини плоду (голівки чи тазу) щодо площини входу в таз. Відповідно розрізняють головне і тазове передлежання.

Передлегла частина - це та частина плоду, яка знаходиться ближче до входу в малий таз і першою проходить через родові шляхи. Якщо при головному передлежанні найнижче розміщується потилиця, то таке передлежання називається по­тиличним.

Вставлення голівки - розміщення сагітального шва віднос­но симфізу і крижового мису (промонторію). Розрізняють осьо­ве, або синклітичне, і позаосьове, або асинклітичне вставлен­ня голівки. При вузькому тазі може виникнути передній або

задній асинклітизм. Передній асинклітизм - у вхід до порожни­ни малого тазу вставляється передня тім'яна кістка, сагіталь­ний шов розміщений ближче до мису. Задній асинклітизм - у вхід до порожнини малого тазу вставляється задня тім'яна кістка, сагітальний шов розміщений ближче до симфізу.

Рис. 24. Варіанти позиції і виду при потиличному передлежанні плоду. а - перша позиція, передній вид; б - перша позиція, задній вид; в - друга позиція, передній вид; г — друга позиція, задній вид.

Рис. 24а. Поперечне положення плоду. а - перша позиція, передній вид; б - друга позиція, задній вид.

Зовнішнє акушерське дослідження за допомогою прийомів Леопольда-Левицького

При зовнішньому обстеженні вагітних і роділь для визна­чення розташування плоду в матці застосовується пальпація, яку проводять послідовно, використовуючи 4 прийоми, запро­поновані Леопольдом і Левицьким.

Вагітна лежить на твердій кушетці на спині. Лікар чи аку­шерка стає (або сідає) праворуч від вагітної обличчям до її обличчя.

 

Рис. 25. Зовнішнє акушерське дослідження прийомами Леопольда-Левицького.

Перший прийом. Долоні обох рук кладуть горизонтально, в ділянці дна матки, щільно охоплюючи її (пальці при цьому збли­жені). Обережно натискують на дно. Визначають при цьому рівень стояння дна матки і частину плоду, розташовану в дні.

Другий прийом. Обидві руки розміщують на бокових повер­хнях матки на рівні пупка. Почергово правою і лівою рукою проводять пальпацію частин плоду. Обережно натискаючи долонями і пальцями рук на бічні поверхні матки, визначають з одного боку щільну, гладеньку, широку частину - спинку пло­ду, з протилежного - дрібні частини (ручки, ніжки).

Цим прийомом визначають положення, позицію, вид, а та­кож тонус матки, кількість вод і рухи плода.

Третій прийом. Правою рукою охоплюють передлеглу час­тину плоду (великий палець з одного боку і чотири - з проти­лежного боку нижнього сегмента матки). Визначають харак­тер передлеглої частини і її відношення до входу в малий таз. Голівка при цьому пальпується у вигляді щільного кулеподібно­го утвору з чіткими контурами. Намагаються змістити голівку праворуч і ліворуч. Якщо голівка ще не вставилася в малий таз, вона легко переміщується, "балотує". При тазовому пе-редлежанні визначається об'ємна частина м'якуватої консис­тенції, не здатна до балотування. При поперечному і косому положенні плоду передлегла частина не пальпується.

Четвертий прийом. Застосовується для визначення відно­шення передлеглої частини до площин малого тазу. Для про­ведення четвертого прийому за Леопольдом-Левицьким лікар чи акушерка стає праворуч від вагітної обличчям до її ніг. До­лоні обох рук кладе на бокові поверхні нижнього сегменту мат­ки і обережно кінчиками пальців намагається проникнути між передлеглою частиною і боковими відділами входу в малий таз. Якщо при цьому пальці рук підводяться під голівку, то вона знаходиться над входом у малий таз. Якщо це не вдається -голівка фіксована у вході в малий таз малим або великим сег­ментом.