Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Особливості ведення вагітності та пологів у .жінок з вадами серцяСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Якщо жінка із захворюванням серця хоче виношувати вагітність, слід у ранні терміни уточнити ступінь вираженості недостатності кровообігу та активності ревматичного процесу. Незалежно від їх стану, вагітних слід госпіталізувати, як мінімум, тричі — у 8-10 тижнів вагітності для уточнення діагнозу і вирішення можливості доношування вагітності, в 28-30 тижнів — період найбільшого гемодинамічного навантаження на серце / за 3 тижні до очікуваного терміну пологів — для підготовки до них. Виявлення ознак недостатності кровообігу чи активний ревматичний процес служать показаннями до переривання вагітності в ранні терміни. Збереження вагітності протипоказане і в тому випадку, якщо після затихання ревматичного процесу пройшло менше 6 місяців. Протирецидивне лікування ревматизму проводиться в 10-12, у 26-28 і 36-38 тижнів вагітності, а також у перші дні післяпологового періоду. З цією метою вводять пеніцилін пролонгованої дії - біцилін - 5 по 1500000 1 раз на місяць. Перед його введенням слід зробити попередню внутрішньошкірну пробу на чутливість до пеніциліну. Розродження жінок із захворюваннями серця проводиться переважно через природні родові шляхи. Якщо немає ознак порушення кровообігу в пологах, то виключення потуг не стає необхідним. Необхідність виключення потуг виникає при недостатності кровообігу ІІ-А ст. у жінок, що народжують уперше, при недостатності кровообігу ІІ-Б ст. під час вагітності, що до терміну пологів перейшла у ІІ-А чи І ст., при нападах коронарної недостатності, легеневій гіпертензії, миготливій аритмії, а також якщо II період пологів затягується більше 40 хвилин. Найсерйознішої уваги вимагає ведення III періоду пологів та раннього післяпологового періоду. При вадах із збільшеним серцевим викидом (мітральна недостатність, аортальна недостатність) для зменшення депонування крові і збільшення її притоку до серця, породіллі на живіт слід покласти тягар. При мітральному стенозі, ваді Ейзенменгера, тетраді фалло, стенозі устя аорти цього роботи не слід, щоб запобігти швидкому переповненню легень кров'ю і їх набряку. Пологи у хворих слід проводити з ретельним знеболенням. Виписувати породіль додому можна лише при відсутності явищ порушення кровообігу. При необхідності породіль переводять у спеціалізовані стаціонари.
ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК У ВАГІТНИХ Найбільш часте захворювання нирок — ПІЄЛОНЕФРИТ. Жінки хворіють пієлонефритом у 5 разів частіше за чоловіків. Вагітність сприяє розвиткові запалення сечових шляхів за рахунок порушення відтоку сечі. Це порушення виникає як наслідок розширення, видовження і викривлення сечоводів під впливом прогестерону та інших гормонів. Частіше виникає правобічний пієлонефрит як за рахунок тиску на сечовід збільшеної і ротованої вправо матки, так і за рахунок стискання його правою яєчниковою веною, яка знаходиться в єдиному із сечоводом сполучнотканинному футлярі і варикозно розширюється під час вагітності. Збудники пієлонефриту — найчастіше грам-негативні мікроорганізми, нерідко сапрофіти: кишкова паличка, ентерокок, клебсіела, протей, а також стафілококи, стрептококи. В більшості випадків зустрічаються асоціації мікроорганізмів. Інфекція поширюється як гематогенним — із мигдаликів, зубів, геніталій, — так і висхідним шляхом — із сечового міхура, уретри. Таким чином, для виникнення пієлонефриту необхідно дві основні умови: інфекційний агент і порушення уродинаміки. Для клініки пієлонефриту характерно: підвищення температури до 38°-40°С, лихоманка, біль голови, біль у кінцівках — тобто неспецифічні загальні ознаки. Біль у попереку може виникати дещо пізніше, частіше на другий, а іноді і на третій день. Біль спочатку двобічний, потім локалізується з одного, частіше правого, боку, ірадіює вниз по ходу сечоводів, у стегно, пахову область. Симптом Пастернацького часто позитивний. Нерідко приєднується цистит і з'являються дизуричні явиша. Хворі з пієлонефритом мають бути віднесені до групи високого ризику. До І ступеню ризику відносяться хворі із неус-кладненим пієлонефритом, що виник під час вагітності: до II ступеню — з хронічним пієлонефритом, що був до вагітності; до III ступеню — жінки з пієлонефритом і гіпертензією чи азотемією та пієлонефритом єдиної нирки. Хворим із І та II ступенем ризику можна дозволити вагітність. Вони повинні перебувати на диспансерному обліку у терапевта жіночої консультації. Аналіз сечі поза загостренням необхідно проводити кожні 2 тижні, а після 22 тижня — щотижневе. При III ступені ризику вагітність протипоказана. Лікування пієлонефриту проводять обов'язково в умовах стаціонару. Ліжковий режим вимагається лише у період лихоманки, декілька разів на день можна рекомендувати колінно-ліктьове положення, спати на здоровому боці. Основою лікування є антибактеріальна терапія. Призначаючи антибіотики, слід обов'язково враховувати чутливість до антибіотиків мікрофлори, виділеної із сечі. Заради плода в І триместрі слід вживати лише пеніцилін, оксацилін чи ампіцилін. Пеніцилін призначають по 8-10 млн/добу, в 4 прийоми, ампіцилін — 500 мг х 4 рази на день внутрішньом'язово, оксацилін — 3-4 г на добу, ампіокс — 2-4 г на добу. Лікування антибіотиками проводиться 8-10 днів. Починаючи з II триместру вагітності, коли включається захисна функція плаценти, можна приєднувати інші антибіотики — цефалоспорини (це-порин, цефазолін, цефалорідин, кефзол, клафоран) по 0,5 3-4 рази на день. Аміноглікозиди можна призначати після 20 тижня вагітності при відсутності порушень функції нирок та слуху. Найчастіше з цієї групи вживають гентаміцин — по 0,4-0,8 внутрішньом'язово тричі на день. З II триместру можна вживати уросептики — 5-НОК, не-віграмон. Крім антибактеріальної, проводиться детоксикацій-на терапія, призначаються десенсибілізуючі, спазмолітики, рослинні антисептики і сечогінні (толокнянка, польовий хвощ). Якщо протягом трьох днів антибактеріальної терапії не минає лихоманка, необхідно проводити катетеризацію сечовода. Розродження при пієлонефриті необхідно проводити вагі-нальним шляхом. Кесарський розтин вкрай небажаний. Якщо виникає така необхідність, перевагу слід надавати екстрапе-ритонеальному кесарському розтину. У післяпологовому періоді для лікування пієлонефриту вживаються ті самі антибіотики, що і в ІІ-ІІІ триместрі. Можна вживати також бісептол. При лікуванні необхідно утримуватись від грудного вигодовування. Після виписки із родильного стаціонару породіль повинен спостерігати уролог.
СЕЧОКАМ'ЯНА ХВОРОБА Особливістю перебігу сечокам'яної хвороби у вагітних є велика частота нападів ниркової коліки і поява гематурії. Під час вагітності перебіг сечокам'яної хвороби погіршується у кожної третьої хворої. Сечокам'яна хвороба мало впливає на перебіг вагітності, стан плоду, хоча часті і важкі напади ниркової коліки можуть призвести до мимовільного переривання вагітності і завчасних пологів. Іноді уролітіаз ускладнюється пієлонефритом, і тоді може приєднатись пізній гестоз. Вагітних із сечокам'яною хворобою повинні спостерігати акушер- гінеколог і уролог. Показання до госпіталізації не пов'язані з термінами вагітності, а виникають при нападах ниркової коліки, приєднанні пієлонефриту чи пізнього гестозу. У випадку відсутності таких ускладнень амбулаторне спостереження може проводитись до самих пологів. Пологи ведуть через природні пологові шляхи, ускладнення виникають рідко. Напади ниркової коліки вдається зняти спазмолітиками — но-шпа, папаверин, платифілін. Ефективним препаратом є баралгін (5 мл внутрішньовенне, або внутрішньом'язово). За відсутності ефекту від консервативного лікування слід проводити катетеризацію сечоводу. Якщо розвивається калькульозний пієлонефрит, що супроводжується септичним станом, при анурії, викликаній блокуванням сечовода, при піонефрозі необхідне оперативне втручання. Якщо така необхідність виникає в 1-ому триместрі, спочатку необхідно зробити аборт, потім перевести жінку в урологічне відділення на операцію, в більш пізні терміни необхідно оперувати, не рахуючись із наслідком вагітності. При можливості можна розродити жінку, а потім провести оперативне втручання.
ГІДРОНЕФРОЗ НИРОК Гідронефроз — захворювання, що виникає як наслідок порушення відтоку сечі. Характеризується розширенням миски, застоєм у ній сечі і атрофією паренхіми нирки. Перш, ніж дозволити вагітність жінці із гідронефрозом, слід з'ясувати стан функції нирок і наявність у них інфекції. Переривання вагітності показане при двобічному гідронефрозі, гідронефрозі єдиної нирки, навіть, якщо функція її збережена, при однобічному гідронефрозі, що супроводжується азотемією або пієлонефритом, які погано піддаються лікуванню.
ЄДИНА НИРКА Ця патологія, чи то вроджена, чи після нефректомії не є протипоказанням для вагітності. Протипоказання можуть виникнути, якщо функція нирки різко знижена, особливо при наявності азотемії чи гіпертензії, а також туберкульозі та пієлонефриті єдиної нирки. При аномаліях розміщення нирок вагітність не протипоказана.
АНЕМІЯ І ВАГІТНІСТЬ Серед захворювань крові у вагітних найчастіше зустрічається анемія. Анемією вважають такий стан, коли гемоглобін знижується до 110 г/л і менше. У переважній більшості випадків це супроводжується падінням кількості еритроцитів. Крім визначення рівня гемоглобіну та еритроцитів слід звертати увагу на гематокрит, тому що у вагітних жінок об'єм циркулюючої крові збільшується, в основному, за рахунок плазми. З цієї причини розвивається фізіологічне зниження гематокриту. При анемії порушується основна функція еритроцитів — постачання тканин організму киснем, що призводить до гіпоксії. У 90 % випадків усіх анемій зустрічається залізодефіцитна анемія. Щомісячна втрата заліза з менструальною кров'ю, нераціональна дієта, порушення всмоктування заліза в шлунково-кишковому тракті призводить до того, що анемія нерідко буває ще до вагітності. У зв'язку із збільшенням об'єму еритроцитів вагітної, потребою плода в залізі, витрати перевищують його запаси у матері, і розвивається залізодефіцитна анемія. При фізіологічній одноплідній вагітності потреби матері у залізі складають близько 800 мг, з яких 300 мг використовується плодом і плацентою і 500 мг витрачається на збільшення маси материнського гемоглобіну. Частина заліза втрачається через шкіру, сечу і кишківник. З кожною вагітністю жінка втрачає 500 мг заліза, тому повторні вагітності, особливо з інтервалом менше 2-х років посилюють дефіцит заліза у матері. Загальноприйнято розрізняти анемію вагітних, яка виникає під час вагітності, ускладнює її і минає після завершення вагітності і поєднання вагітності та анемії, яка мала місце до вагітності. Справжня залізодефіцитна анемія вагітних розвивається, як правило, після 20 тижнів вагітності. Клініка анемії проявляється нездужанням, іноді задишкою, запамороченням при незначному фізичному навантаженні. Іноді бувають запаморочення, миготіння «мушок» перед очима. При об'єктивному дослідженні виявляють блідість, тахікардію, деколи легкий систолічний шум у проекції легеневої артерії. Проте нерідко стан буває компенсованим, і вагітна почуває себе добре, незважаючи на анемію. Залізодефіцитна анемія у матері призводить до гіпоксії, гіпотрофії та анемії плоду. Крім того, при цій патології досить часто виникають пізні гестози, передчасне переривання вагітності, несвоєчасне вилиття навколоплідних вод, слабкість пологових сил та інші. Лікування анемії полягає у призначенні пероральних препаратів (сульфат заліза 325 мг на день, тардіферон, феррогра-думет та ін.). Лише непереносимість оральних препаратів заліза або погане їх всмоктування в кишечнику може бути показанням до парентерального введення препаратів заліза (фербітол, феррум-лек). Призначення препаратів, що стимулюють кровотворення, наприклад, вітаміну В12, при залізодефіцитній анемії нераціональне. Гемотрансфузії для лікування анемії нераціональні, тому що вони призводять лише до тимчасового підвищення рівня гемоглобіну, а утилізація заліза при цьому незначна. Разом з тим, зростає ризик імунізації вагітних, що пізніше може стати причиною викиднів, передчасних пологів та гемолітичної хвороби новонародженого. При лікуванні препаратами заліза ефект проявляється чере 3-4 тижні, а самопочуття покращується вже через 5-6 днів після початку лікування. Після нормалізації показників гемоглобіну слід проводити підтримуючу терапію 3-4 тижні малими дозами. Профілактика полягає у раціональному харчуванні, а також призначенні залізовмісних препаратів жінкам групи високого ризику виникнення анемії (ті, хто раніше хворів анемією, хто багато і часто народжує). Мегалобластична (перніциозна, вітамін В12 - дефіцитна анемія) у жінок нашої країни буває рідко. Частіше розвивається мегалобластична анемія, причиною якої є дефіцит фолієвої кислоти. Розвивається вона частіше у ІІІ-му триместрі, нерідко перед пологами. Характерно, що анемія рідко буває вираженою (Нв 100-80 г/л) і не піддається лікуванню препаратами заліза. Зниження кількості еритроцитів більш виражене, ніж гемоглобіну. При фолієво-дефіцитній анемії можуть спостерігатися втомлюваність, анорексія, психічна депресія. Зустрічаються також глосит, гінгівіт, блювання, діарея. Вагітність при фолієво-дефіцитній анемії може ускладнюватись викиднями, вторинними інфекціями, відшаруванням плаценти, передчасними пологами. Лікування полягає у призначенні 1 мг фолієвої кислоти щоденно до досягнення гематологічної ремісії, а також повноцінної дієти, що включає свіжі овочі, печінку, фрукти, горіхи, сир. У групі ризику (ті, хто багато народжував, з викиднями в анамнезі, при багатоплідді) з ІІ-го триместру вагітності з метою профілактики слід призначати фолієву кислоту по 15 мг на добу. Інші види анемії зустрічаються рідко.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 278; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.165.192 (0.013 с.) |