Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Світової літератури у їхній родовій специфіці↑ Стр 1 из 8Следующая ⇒ Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ У ШКІЛЬНОМУ ВИВЧЕННІ
Теорія літератури — галузь наукового знання про сутність, специфіку художньої літератури як мистецтва слова, про засади, методи, критерії та принципи аналізу й оцінки літературного матеріалу.
Глибоке осягнення вчителем змісту визначення літературознавства підтвердить необхідність уведення цієї науки до кола найважливіших наук, що виконують методологічні функції стосовно навчальної дисципліни «Методика викладання світової літератури». Літературознавство як наука про художню літературу, її теорію та історію тісно пов'язане з усіма науками, які створили методологію методики, а саме: з історією, філософією, соціологією, правознавством, психологією, педагогікою та іншими науками. Це підтверджує саме його походження: витоки літературознавства сягають сивої давнини, їх знайдено у стародавніх міфах, а перші літературознавчі концепції визначилися ще у давньогрецькій філософії (думки і погляди Платона, «Поетика» та «Риторика» Арістотеля...). Сучасні науковці (Є. Васильєв, О. Галич, Р. Гром'як, Ю. Ковалів, М. Наєнко, В. Назарець та ін.) досліджують взаємозв'язки літературознавства з іншими науковими дисциплінами: мистецтвознавством, філософією, фольклористикою, психологією, економікою, теологією, соціологією, герменевтикою, етикою, математикою, кібернетикою та ін. Новітнє літературознавство має вже великий науковий доробок. Якщо брати останнє десятиліття, коли почала формуватися нова освіта в Україні, варто назвати такі праці: Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997; Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. — К.: Либідь, 2001; Лексикон загального та порівняльного літературознавства. — Чернівці: Золоті литаври, 2001; Ткаченко А. О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: Підруч. для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. закл. — 2-ге вид., випр. і допов. — К.: ВПЦ «Київ, університет», 2003. Важливо відзначити праці вчених-методистів з української та російської літератур О. Бандури, Г. Бєленького, Н. Волошиної, Є. Пасічника, М. Снєжневської та ін. Над проблемою вивчення теоретико-літературних понять на уроках зарубіжної літератури в останнє десятиліття працювали літературознавці 3. Кирилюк, О. Ніколенко, В. Мацапура та інші, методисти Л. Удовиченко, А. Вітченко, Ю. Глєбова та ін. Так, у методичному посібнику Г. Бєленького та М. Снєжневської «Изучение теории литературы в средней школе», який слугував учителям впродовж двох останніх десятиліть, розглядаються прийоми й методи роботи вчителя у середніх і старших класах щодо формування комплексу вмінь з теорії літератури, якими повинні оволодіти учні відповідно до вимог програми з літератури. Автори посібника, виходячи зі структури самої навчальної дисципліни — літератури, а також науки — теорії літератури, співвідносять вивчення певного кола теоретичних понять з освітньо-виховними завданнями предмета. У розділі «Загальне значення та принципи вивчення теорії літератури у школі» вони зазначають: «Вивчення теорії літератури допомагає орієнтуватися у художньому творі, у творчості письменника, у літературному процесі, розуміти специфіку, умовність мистецтва, виховує серйозне ставлення до духовних багатств, виробляє принципи оцінки літературних явищ і вміння їх аналізувати, загострює і розвиває критичну думку, сприяє формуванню естетичних смаків. Нове у мистецтві краще зрозуміє і оцінить той, хто знає закони мистецтва, уявляє собі етапи його розвитку». Ґрунтовна робота па допомогу вчителю «Теорія літератури у визначеннях, схемах і таблицях, 5-11 кл.» була опублікована в науково-методичному журналі «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України». Один з її авторів О. Ніколенко, стверджуючи, що опанування учнями теоретико-літературних понять — одна з важливих ланок літературної освіти, визначила загальні методичні принципи, якими слід керуватися під час вивчення теоретико-літературних понять, а саме: науковості, наступності, доступності, багатозначності, історизму, типологічних взаємозв'язків, опертя на культурологічний контекст, співвідношення понять із теорії літератури з літературними творами, явищами, спадщиною митців, твори яких вивчаються. І хоча літературознавство не входить у перелік шкільних дисциплін, але вивчення елементів теорії літератури як обов'язкове входить до програм і з української, і зі світової літератури як середніх, так і старших класів, і вивчається відповідно у два етапи. Перш ніж розпочинати поетапне вивчення питань літературознавства, важливо визначити проблеми, які стосуються обох етапів, а саме: що вивчати, як вивчати і навіщо. Відповідь на перше запитання можна знайти в шкільних програмах у рубриці «Теорія літератури», що розміщена майже після кожного тематичного блоку. В ній дається перелік теоретичних понять, які необхідно опанувати під час вивчення зазначеної теми. Ці поняття розписані в однойменній рубриці календарно-тематичного плану, який учитель складає на початку навчального року, узгоджуючи його з планом учителя рідної (української) літератури. Таке планування забезпечує наступність, системність, логічність та науковість їх вивчення з опертям на художній текст. Питання «Як вивчати?» розглядає методика. Саме ця наука визначає методологію цієї проблеми, принципи, специфіку, пріоритетні методи, прийоми роботи вчителя та види навчальної діяльності учнів, форми роботи, наочність, критерії оцінювання знань учнів з теорії літератури... Питання вивчення теорії літератури в школі довгий час було полемічним. Його позитивне вирішення обстоював Г. Поспєлов на сторінках фахового журналу «Литература в школе». Він аргументував: «Про що він (вчитель. — Л. М.) зможе тоді сказати учням? — Лише про поодинокі факти: жив О. Пушкін, у 28 років написав "Полтаву", там розповів про Петра, Мазепу й Полтавський бій і т. ін. Для того щоб хоч якось схарактеризувати творчість О. Пушкіна, "Полтаву", її образи, необхідно застосовувати будь-які узагальнювальні поняття. Інакше все зведеться до повідомлення зовнішніх фактів біографій письменників та до "пояснювального читання" текстів творів. Ні про яке їх розуміння, ні про яку їх оцінку не може бути й мови. Звідси, природно, напрошується висновок: словесник, який нехтує у своєму викладанні питаннями теорії літератури, насправді ними користується, хоча й несистематично, непланомірно, несвідомо». Відповідь на запитання: «Навіщо вивчати елементи літературознавства у школі?» криється в загальній меті вивчення шкільної дисципліни «Зарубіжна література». Лише вдумливого читача з критичним мисленням можна спрямувати на повне, глибоке розуміння мистецтва, отже, і насолоду ним. Естетичне почуття, яке людина отримує від природи, має перерости в естетичний смак, а це залежить і від ступеня впливу художньої літератури. Чи вміють учні орієнтуватись у літературному процесі, у творчості письменника, у художньому творі; чи розуміють специфіку, умовність мистецтва, чи володіють методами, прийомами роботи з художнім текстом, шляхами його аналізу, вмінням висловлювати самостійну, критичну, аргументовану оцінку про прочитаний твір. Усі ці проблеми учні легко розв'яжуть, якщо ґрунтовно засвоять визначене шкільною програмою коло теоретико-літературних понять. Сучасне літературознавство визначає три рівні цих понять: 1.Загальні поняття, загальні властивості літератури (образність, народність, типовість...). 2.Поняття часткового характеру, які пов'язані зі структурою художнього твору (тема, ідея, проблеми, сюжет, композиція, художні засоби...). 3.Поняття, пов'язані із закономірностями літературного розвитку (художній метод, індивідуальний стиль, літературний напрям...). Літературознавчі поняття усіх трьох рівнів пропонуються для вивчення учням як середньої, так і старшої ланки. Розглянемо їх вивчення в такій послідовності: — літературознавчі терміни та їхнє місце у шкільних програмах; — уведення літературознавчих термінів у календарно-тематичні та поурочні плани; — методика усвідомлення літературознавчих термінів; — аналіз результатів вивчення проблеми. Літературознавчі терміни, які повинні опанувати учні, визначені Програмою в рубриці «Теорія літератури». Вона окреслює мінімум теоретико-літературних понять, необхідних учням для розуміння, аналізу та оцінки художнього твору. Визначаючи зміст рубрики, автори Програми дотримувалися принципу співвідношення літературних понять з художніми творами та принципу типологічних взаємозв'язків світової і рідної (української) літератури. Тому рубрика розміщена після анотації до теми. Запропоновані літературознавчі терміни легко знаходяться й пояснюються в художньому тексті, що впливає на глибоке його осягнення і розуміння. Вони визначені і з урахуванням змісту рубрики «Теорія літератури» у програмах з української літератури. Літературознавчі терміни у Програмі 2001 р. впорядковані з урахуванням поетапного їх вивчення: 5 —7 кл., 8 кл., 9 — 11 кл. Перший етап — засвоєння літературознавчих термінів учнями середньої ланки. Він має пропедевтичний характер. Мета етапу — розвивати в учнів навички аналізу окремих частин художнього твору, навчити давати їм самостійну, аргументовану критичну оцінку. Це сприятиме вихованню вдумливого читача з критичним мисленням. Для цього необхідно засвоїти визначене коло літературознавчих термінів, реалізовувати теоретичні знання на практиці, тобто вміти застосовувати елементи аналізу до прочитаного художнього твору. Програма пропонує засвоїти теоретичні поняття відповідно до класів і тем. Наприклад:
Учителю необхідно звернути увагу на анотації до запропонованих літературознавчих термінів: початкове поняття; поняття; поглиблене поняття. Саме вони спрямовують методичну діяльність вчителя. Настанова до літературознавчого терміна «дати початкове поняття» — пояснює, що цей термін на уроках літератури траплятиметься учням вперше, та й у житті саме до визначення цього терміна більшість учнів не зверталася, і тому домінантними методичними прийомами будуть: слово вчителя, робота з підручником, таблицею, художнім текстом тощо. Настанова «дати поняття» передбачає, що початкове поняття цього літературознавчого терміна учні вже мають, але отримали вони його не на уроках зарубіжної літератури. Такі знання мали кілька витоків — це початкова школа, навколишнє середовище, уроки рідної (української) літератури. Пропозиція «поглиблення поняття» рекомендує вчителю звернутися до чинної Програми із зарубіжної літератури і з'ясувати: скільки разів, у якому класі учні вже розглядали ці поняття. Особливу увагу необхідно звернути й на те, з вивченням якого художнього тексту воно було пов'язане. Таким чином, настанова «дати поняття» і пропозиція «поглиблення поняття» спрямовують учителя на ефективне використання методичних прийомів: актуалізація опорних знань, повторення, узагальнення, порівняння, робота з художнім текстом і т. ін. Створюючи календарно-тематичний план, плануючи рубрику «Питання теорії літератури», вчитель повинен насамперед внести сюди зміст програмової рубрики, враховуючи вимоги до неї. Програма надає вчителю можливість творчого підходу. Він сам має визначити, на якому уроці (якщо на вивчення теми надається більше однієї години) звертатиметься до питання з теорії літератури. Наприклад. Програмова тема 5 класу. Літературні казки (21 год). Особливості літературної казки, її відмінності від народної. З російської літератури: Олександр Пушкін (1799-1837). Вступ до поеми «Руслам і Людмила». «Казка про мертву царівну та сімох богатирів» (4 год). Короткі відомості про автора. Світ казок О. Пушкіна. Традиції народної казки та багатство авторських образів у вступі до поеми «Руслан і Людмила». Перемога справжньої краси над заздрощами та підступністю у «Казці про мертву царівну та сімох богатирів». Чарівне у казках. Особливості поетичної мови пушкінських казок. Теорія літератури. Поняття про прозову та віршовану мову, літературну казку. Уважно прочитавши перший програмний блок до теми «Літературні казки», вчитель звертає увагу на розподіл годин. На всю тему «Літературні казки» планується 21 година, а на перший тематичний блок «Олександр Пушкін (1799—1837): Вступ до поеми "Руслан і Людмила", "Казка про мертву царівну та сімох богатирів" — 4 години. Рубрика «Теорія літератури», розміщена після анотації до цієї теми, має такий зміст: «Поняття про прозову та віршовану мову, літературну казку». Перед учителем постає запитання: «На який з чотирьох уроків, відведених на вивчення цієї теми, спланувати питання:і теорії літератури?». Особливу увагу важливо звернути й на те, що до загальної теми «Літературні казки» теж додається коротка анотація (особливості літературної казки, її відмінності від народної), яка потребує уваги до питань літературознавства. Після ретельного вивчення програмової теми та врахування своїх творчих міркувань вчитель робить записи в календарно-тематичному плані у рубриці «Питання теорії літератури». Саме до тих тем, під час вивчення яких будуть розглядатися літературознавчі терміни. Наприклад:
Розпланувавши зміст програмової рубрики «Теорія літератури», вчителю необхідно визначити, до яких іще теоретичних понять і з якою метою важливо звернутися на цих уроках. Так, плануючи на першому уроці (за програмовою темою це «Літературна казка. Особливості літературної казки, її відмінності від народної») дати поняття про літературну казку, методично правильно та ефективно розпочати вивчення програмового літературного терміна, керуючись принципами науковості, наступності й доступності. Така позиція спрямує вчителя на проведення актуалізації опорних знань учнів, а саме — пригадування змісту поняття про народну казку. Це поняття учні засвоювали на попередніх уроках, коли розглядали тему «Народні казки». Використовуючи прийоми пригадування, вчитель розвиває поняття про народну казку, її особливості і на підставі цих знань переходить до розгляду нового матеріалу — поняття про літературну казку. Таким чином, у рубриці «Теорія літератури» з'являються записи, які вчитель планує самостійно. До 1 уроку: Розвиток поняття про народну казку. До 2 уроку: Розвиток поняття про літературну казку. До 4 уроку: Розвиток поняття про сюжет та композицію твору, про прозову та віршовану мову. Під час самостійного планування вивчення теоретичних понять вчитель може застосовувати інші слова-настанови, наприклад: розвиток, повторення, засвоєння, узагальнення, але всі вони повинні належати до тих літературознавчих понять, які пропонує програма. Планувати інші літературознавчі терміни для обов'язкового вивчення вчитель не має права. Осмислення теоретичного поняття учнями — складний і тривалий процес, який забезпечується створенням ланцюжка методичних прийомів: спостереження, отримання інформації, накопичення навчального матеріалу, вправи у практичному застосуванні нового літературознавчого терміна, первісне узагальнення, подальший розвиток і поглиблення теоретичного поняття, остаточне узагальнення. І тут неможливо обмежитися одним уроком. Необхідно, щоб процес засвоєння літературознавчих понять тривав упродовж усіх занять з літератури як світової, так і рідної. Наприклад. На уроках української літератури учні середньої ланки вивчають поему Лесі Українки «Давня казка». На першому уроці їм дається початкове поняття терміна «Антитеза» — це протиставлення явищ, предметів, характерів тощо. На другому уроці під час застосування елементів аналізу поеми поглиблюється поняття про цей термін (антитеза посилює змістове й емоційне звучання твору, яскраво розкриває соціальні контрасти, робить образи повноправними й переконливими). Враховуючи знання, які отримали учні на уроках рідної літератури, вчитель розвиває, поглиблює та розширює їх. Так, під час вивчення твору російського поета М. Некрасова «Размышления у парадного подъезда» пояснюється застосування антитези як основного художнього прийому, що розкриває ідейний зміст вірша; під час вивчення оповідання російського письменника Л. Толстого «После бала» висвітлюється нова характеристика антитези — це засіб побудови твору; під час вивчення твору німецького поета Й. Бехера «Де була Німеччина» триває розширення поняття про антитезу як засіб вираження авторської позиції. У свої літературознавчі словники, які ведуться упродовж навчання в середніх і старших класах під керівництвом учителя, учні послідовно роблять такі записи: 1. Антитеза (грец. слово) — яскраво виражене протиставлення понять або явищ: а) розкриває ідейний зміст твору; б) може бути засобом побудови твору; в) відбиває авторську позицію — а все це разом посилює емоційне забарвлення мови. У подальшому робота над поглибленням та розширенням поняття про антитезу триває. Досліджуючи художні твори, учні приділяють увагу цьому художньому засобу виразності, знаходять антитезу, визначають її змістове й естетичне значення, звертають увагу на форму. Якщо учні середньої ланки глибоко засвоїли поняття про антитезу, то під час наступної зустрічі з ним вони легко впораються з ускладненими формами роботи: творчими завданнями, проблемними питаннями, роботою зі словниками літературознавчих термінів, складанням таблиць, схем тощо. Навчаючись у старших класах, вони легко визначають прийом антитези уже в самих назвах твору («Товстий і тонкий» А. Чехова, «Війна і мир» Л. Толсто-го, «Червоне і чорне» Стендаля та ін.) Отже, ретельний підхід до вивчення питань теорії літератури на першому та другому етапах забезпечить якісне підґрунтя для розуміння більш складних теоретико-літературних творів на третьому, завершальному етапі. Пропедевтичний блок шкільної програми (5 — 8 кл.) складається з двох частин: 5 — 7 класи та 8 клас. У 5 —7 класах художні твори згруповані за жанрово-тематичним принципом. Майже до кожного художнього твору сплановано розгляд теоретико-літературного поняття таким чином, що до 8 класу учні отримують той необхідний обсяг знань, який дасть змогу перейти до шкільного аналізу твору, що вивчається. Тому програма 8 класу вважається другим етапом вивчення теоретико-літературних понять на уроках зарубіжної літератури. Восьмий клас виконує роль сполучної ланки між пропедевтичним та історико-літературним блоками програми. У ньому дається мініатюрна модель літературного процесу, що в доступній для учнів цього віку формі репрезентує найважливіші фази його розвитку. Тому, з одного боку, поглиблюються й узагальнюються теоретико-літературні знання учнів, отримані в попередні роки, а з другого — ведеться підготовча робота для засвоєння курсу на історико-літературній основі у старшій школі. Методист Ю. Глєбова, досліджуючи проблему використання наочності в процесі формування теоретико-літературних понять в учнів середньої ланки, дійшла думки, що успішне засвоєння учнями теоретико-літературних понять пов'язане з розвитком теоретичного мислення, яке дає змогу проникати в суть явищ лише за умови нерозривного зв'язку з наочно-чуттєвими даними. Для активізації найбільшої кількості чуттєвих аналізаторів потрібно використовувати різні види наочності. Подамо їх у вигляді створеної нею схеми:
Наближаючись до 9 класу, учні повинні знати передбачені програмою для 5 — 8 класів поняття теорії літератури, серед яких: —початкові поняття про історію літератури; —характерні особливості епічних, ліричних, ліро-епічних та драматичних творів; —сюжет, герої та особливості композиції вивчених творів. А також повинні вміти: —визначати ідейно-художню роль елементів сюжету, композиції, авторської характеристики, вчинків, портрета героя, пейзажу в творі, що вивчається; —характеризувати героя твору, порівнювати героїв одного або різних творів; —розрізняти, оцінювати та обговорювати конфлікти і чинники духовного життя літературних героїв. Третій етап вивчення теоретико-літературних понять охоплює 9 — 11 класи. На цьому етапі вони виступають об'єктом планомірного засвоєння. Основні питання теорії літератури, до яких звертаються учні у старших класах, схематично можуть бути представлені так (див. табл.). Основні питання теорії літератури, до яких звертаються учні у старших класах
Аналіз змісту схеми свідчить про те, що вивчення теоретико-літературних питань у старших класах здійснюється з урахуванням базових знань, отриманих у попередні шкільні роки. Але читання та дослідження художніх творів на історико-літературній основі висувають нові вимоги, які підпорядковуються також загальній меті вивчення світової літератури як навчальної дисципліни у старших класах, складовою якої є формування вдумливого, з критичним мисленням та переконливими аргументами читача, його духовно-ціннісних орієнтацій, культурно-пізнавальних інтересів, естетичного смаку. Реалізація визначеної мети неможлива без ефективного введення у шкільну практику аналізу художніх творів. Тому вивчення теоретико-літературних термінів на уроках зарубіжної літератури у старших класах передусім спрямоване на забезпечення загальних завдань цієї дисципліни в цілому та вмінню якісно й ефективно застосовувати різні шляхи аналізу творів, що вивчаються, зокрема. Проблема вивчення літературознавчих термінів потребує розробки науково-методичної системи прийомів роботи, яка б забезпечила ефективну результативність. У методичній науці до визначення прийомів вивчення теоретичних понять зверталася значна кількість методистів. Розглянемо найцікавіші спроби. Так, вчені-методисти О. Богданова, Г. Бєленький, Г. Токмань пропонують: Усі запропоновані методичні варіанти вивчення теоретичних понять широко застосовуються у шкільній практиці і мають ефективні результати. Однак важливо зазначити, що будь-який науково виважений варіант розкриття літературознавчого поняття не повинен супроводжуватися настановою, що під час вивчення визначеного поняття необхідно притримуватися саме такої послідовності. Як свідчить практичний досвід, послідовність визначених дій може змінюватися в кожному окремому випадку і залежати від різних обставин, а саме: —яке поняття вивчається (загальне, часткового характеру чи пов'язане із закономірностями літературознавчого розвитку); —які вимоги програми (дати початкове поняття, розвиток поняття, поглиблення поняття або його узагальнення); —де розглядається (у пропедевтичному курсі чи в історико-літературному); —коли розглядається (на якому з уроків, якщо на вивчення теми, до якої сплановано розгляд поняття, відводиться більше однієї години). Під час вивчення теоретико-літературних понять можуть виникнути непередбачені обставини, що вплинуть на порядок їх вивчення, і творчий учитель сам візьме на себе відповідальність за визначення послідовності розгляду понять, що вивчаються, а також добору з безлічі відомих методичних прийомів саме тих, які забезпечать найкращий результат. Наприклад. Під час вивчення ліро-епічної поеми М. Гоголя «Мертві душі» програма пропонує дати учням поняття про ліричний відступ. Оскільки це поняття належить до понять часткового характеру і програма вимагає дати «поняття» (початкове поняття розглядалося на уроках української літератури під час вивчення поем Т. Шевченка «Катерина», «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні моє дружнє посланіє», «Сон» та ін.), то немає сенсу застосовувати запропоновані ланцюжки дій, а краще запозичити найнеобхідніші з них та додати нові і скласти ланцюжок дій для вивчення саме цього поняття. Він може бути такий: 1.Дати визначення терміна «ліричний відступ» за словником літературознавчих термінів. 2.Знайти ліричні відступи в поемі. 3.Визначити тему (тематику) ліричного відступу. 4.Сформулювати його ідею. 5.Чи мають ліричні відступи свої образи? Якщо так, то з'ясувати їхнє призначення. 6.Художньо-виражальні засоби ліричних відступів. 7.Загальне значення ліричних відступів для поеми. 8.Удосконалення визначення терміна. 9.Вивчення напам'ять одного з ліричних відступів.
1.Ліричний відступ — прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями. 2.Пояснивши визначення терміна, вчитель пропонує учням самостійно знайти ліричні відступи в поемі. Це можуть бути роздуми М. Гоголя про: товстих і тонких (розд. 1); пристрасть росіян знатися з вищими за себе (розд. 2); труднощі у створенні типових людських портретів (розд. 3); хазяїнів великої та середньої руки (розд. 4); типовість образів Ноздрьова (розд. 4), Собакевича (розд. 5), Чичикова (розд. 6), мову вищого світу (розд. 8, 9) та ін. Особливу увагу звернути на ліричні відступи, які потім запропонувати учням вивчити напам'ять (за вибором), а саме: про російське слово (розд. 5); про долю письменника-сатирика (розд. 7); «Русь! Русь! Бачу тебе» (розд. 11); «Ех, тройка! Птиця-тройка» (11). 3.Визначивши ліричні відступи, учні з'ясовують про що вони, тобто тему. Детально розглядаються теми тих ліричних відступів, які сплановані для вивчення напам'ять. На підсумковому етапі роботи з визначення тематики важливо запропонувати учням сформулювати загальну тематику ліричних відступів поеми (роздуми письменника про представників людської вульгарності, долі письменника-сатирика, вітчизни та її народу). 4.Визначивши ідеї ліричних відступів, учні з'ясовують головну думку, яку проводить письменник через увесь твір (любов до народу, Росії, тривога за її майбутнє та ненависть до світу мертвих душ). Здійснити розгорнутий аналіз усіх ліричних відступів поеми на уроках неможливо, тому вчитель звертається до одного (або двох) за власним вибором і продовжує роботу за визначеним планом. 5 — 6.Для прикладу розглянемо ліричний відступ, яким закінчується поема. Його тема і головна думка вже з'ясовані, тому аналіз провадиться далі. Використовуючи прийом вибіркового коментованого читання, учні дають самостійні аргументовані відповіді на запитання та завдання: —Чи мають ліричні відступи свої образи? —Назвіть їх. —Визначте образ ліричного відступу, який завершує поему. —Як ви розумієте символічний образ Русі — птиці-трой-ки? Визначте його характерні риси. —Якими художніми засобами створює його автор? Наведіть приклади з тексту. —Які функції виконує цей образ стосовно ліричного відступу, усієї поеми? 7. Ефективність проведеної роботи буде підтверджена, якщо учні самостійно з'ясують загальне значення ліричних відступів для поеми, чітко сформулюють цю тезу і запишуть її у зошит. Приклад запису. «У ліричних відступах поеми виявляються найсуттєвіші особливості таланту М. Гоголя — у негативних рисах створених образів висвітлювати трагічні мотиви, спрямовувати вістря своєї сатири не проти однієї людини як носія зла, а проти державного устрою, який породжує це зло. Ліричні відступи автора допомагають йому створити ліричний тон поеми, надати їй ліричного забарвлення. Роздумами про народ, його долю в сьогоденні і майбутньому завершується останній ліричний відступ, у якому з великим ліричним піднесенням створено образ Русі — птиці-тройки. 8.Після засвоєння теоретичного і практичного матеріалу про ліричні відступи варто ще раз звернути увагу учнів на визначення цього терміна для більш свідомого й глибокого його сприйняття, запропонувати прокоментувати зміст визначення, зробити спробу його вдосконалення або важливого доповнення. Реалізуючи прийом коментованого читання, вчитель підводить учнів до думки, що ліричні відступи часто містять філософські узагальнення життєво важливих явищ, онтологічних, гносеологічних, ентогенетичних та інших проблем, які сприяють осмисленню сутнісних основ буття, перейнятих морально-етичними принципами. 9.Перш ніж запропонувати учням вивчити напам'ять ліричний відступ, учитель повинен сам прочитати напам'ять кілька ліричних відступів і дати змогу учням обрати один з них. Такий приклад, як свідчить досвід, методично виправданий. До складних для сприйняття учнями літературних термінів належать поняття, пов'язані із закономірностями літературного розвитку: художній метод, індивідуальний стиль, літературний напрям та ін. Під час їх вивчення перед учителем постають такі проблеми: —проблема вибору: що учні повинні знати? Який за змістом та обсягом необхідно дібрати історичний і літературознавчий матеріал, щоб вони зацікавились, легко сприйняли, всебічно зрозуміли та були готові до його застосування у практичній роботі; —Що учні повинні вміти? Які методи, прийоми та види навчальної діяльності будуть найефективніші для розв'язання цієї проблеми. Розв'язання цих проблем передбачає насамперед застосування традиційної методики, але реалізація її у кожного вчителя може мати нову методичну забарвленість. Наприклад, методика вивчення літературного терміна «постмодернізм» може бути такою: Таким чином, традиційна послідовність прийомів вивчення теоретико-літературних понять, розроблена вченими-методистами (як в Україні, так і в інших країнах), визнана ефективною і набула широкого застосування. Але наслідки такої роботи не повинні зупиняти творчого процесу розвитку методичної науки, тривають пошуки нових прийомів вивчення літературознавчих понять та їх послідовного застосування. Саме над цими проблемами сьогодні й працюють вчені-методисти і творчі вчителі-практики. Ці пошуки спрямовані на вдосконалення процесу формування вдумливого читача з критичним мисленням. Наведемо приклад уроку за типом формування теоретико-літературних понять, який розробила вчитель-методист О. Бицько (9 клас). Тема. Таємниця Блакитної квітки (Романтизм у західній літературі). Епіграф: Розум може помилятися, серце — ніколи. Ж.-Ж. Руссо Вже світла й чиста перед нами Відкрилася святиня Красоти — До неї, як до матері, устами, Ми припадем, щоб рай у ній знайти. Ф. Гельдерлін Мета: а) навчальна: систематизувати й поглибити знання учнів про естетичні засади мистецтва романтизму, історико-соціальне тло доби, риси героя-романтика; сформувати уявлення про особливості розвитку романтизму в різних країнах світу; б) розвивальна: розвивати навички слухання лекції, самостійної роботи з друкованим носієм інформації, аналізу твору образотворчого мистецтва; в) виховна: виховувати високу духовність учнів, почуття прекрасного. Обладнання: підручник, опорна схема-конспект (ОСК) «Блакитна квітка романтизму», таблиця «Розвиток романтизму в різних країнах світу»; репродукції картин: «Свобода на барикадах» Е. Делакруа, «Мандрівник біля моря» К. Фрідріха, «Ранок» Ф. Рунге; магнітофон, аудіозапис «Вальсу квітів» (з балету П. Чайковського «Лускунчик»); портрети романтиків: А. Міцкевича, Г. Гейне, Е.-Т.-А. Гофмана, Ф. Купера, Е. По, Ш. Петефі, В. Скотта, М. Лєрмонтова; роздатковий матеріал: картка-інформатор (з контурами ОСК), «Літературна мозаїка». Тип уроку: урок формування теоретико-літературних понять (за класифікацією М. Кудряшова). Етапи уроку I.Підготовка до сприйняття лекції. II.Вивчення нового матеріалу (інтерактивна лекція на основі ОСК). III.Закріплення й узагальнення вивченого. IV.Підсумки уроку. Оцінювання учнів. V.Домашнє завдання.
Хід уроку I. Підготовка до сприйняття лекції. □ Музична пауза. Бесіда за прослуханим. (Звучить і поступово затихає фрагмент з «Вальсу квітів» П.Чайковського). —Доброго дня, дорогі друзі. Сьогоднішній урок ми почали з чарівної музики російського композитора П. Чайковського. Чи сподобалася вона вам? Які почуття та образи викликала? — Згадайте відомий балет П. Чайковського, з якого ви прослухали фрагмент «Вальсу квітів». Який художній твір покладено в основу лібрето {.словесного тексту) цього балету? □ Розглядання картини. Проблемна ситуація. — Розглянемо картину німецького художника Філіпа-Отто Рунге «Ранок». Що споріднює її з музикою російського композитора? — Про що, на вашу думку, йтиметься сьогодні на уроці? □ Оголошення теми та цільової настанови уроку. —Сьогодні ми з вами зануримось у «чарівний світ, зітканий з туману та ілюзій» — світ романтизму. Чому так говорять про романтизм? Чим приваблюють (зачаровують) нас романтичні твори? Урок про романтизм ми теж назвемо незвичайно: «Таємниця Блакитної квітки». (Учитель звертає увагу учнів на ОСК.) Образ Блакитної квітки — витвір фантазії німецького письменника-романтика Новаліса — є символом романтичної мрії та романтизму взагалі. Отже, спробуємо разом розкрити таємницю чарівності цієї квітки. (Учні записують тему уроку.) □ Робота з епіграфами. —Виразно прочитайте перший епіграф. Прокоментуйте слова Ж.-Ж. Руссо. — Виразно прочитайте уривок з вірша поета-романтика Ф. Гельдерліиа. Які відомі вам риси романтичного мистецтва увиразнюють подані епіграфи? [Учні записують у зошити один епіграф (за власним вибором)]. II. Вивчення нового матеріалу (інтерактивна лекція на основі ОСК). □ Слово вчителя. На межі двох сторіч — XVIII та XIX — в літературі, а пізніше і в інших видах мистецтва (музиці, живопису, театрі) зароджується новий художній напрям, який отримує назву романтизм. Чому? Знайдемо відповідь на це запитання. □ Вибіркове читання підручника. □ Слово вчителя. (Учні записують перший пункт плану лекції: Соціально-історичне тло доби романтизму). Подією, яка визначила соціально-історичне тло доби, стала буржуазна революція у Франції (1789— 1794 рр.), яка луною відгукнулася по всій Європі. Ідеї французької революції, гасло «Своб
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 967; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.216.92.5 (0.014 с.) |