II етап. Читання ліричного твору

Домінантним на цьому етапі навчання є метод творчого читання з усіма його визначеними в методиці прийомами. Але на кожному окремому уроці слід добирати найефективніші з них.

Де, хто і як саме прочитає вірш? Це може відбуватися на природі, біля пам'ятника поетові, в меморіальному музеї, у класі тощо. Прочитати твір може сам учитель, майстер ху­дожнього слова (у запису) і, в окремих випадках, добре підготовлений учень. Незалежно від того, хто виконує, читання повинно бути виразним (найкраще, певна річ, — художнім), адже головна його мета — забезпечити правильне розуміння змісту та глибоке, наскільки це можливо, емоційне сприйнят­тя. Готуючись до виразного читання вірша в класі, слід врахо­вувати, якими декламаційними навичками учні вже володі­ють, а яких їх іще потрібно навчати.

Так, у 5 класі відпрацьовуються навички зниження голосу на крапці та підвищення його на комі, розподіл фрази на мовні ланки (такти), визначення місця логічного наголосу та логіч­ної паузи. Важливо тут також дати учням поняття про мету читання («Для чого я читаю вірш?»), відпрацювати навички «оживлення» тексту («Як я собі це уявляю?», усне малюван­ня та робота з ілюстраціями), вчити самостійно оцінювати будь-який факт, явище («Подобається чи не подобається це мені?»).

Якщо учні повинні вивчити вірш напам'ять, а хорошого запису немає, то його читання напам'ять учителем обов'язкове! Інакше під час аналізу уроку це розглядатиметься як груба фактична та методична помилка словесника. В інших випадках учитель має намагатися виконувати напам'ять ліричні твори. Щире прагнення його самого до глибокого знання поезії рано чи пізно обов'язково викличе таке бажання і в його учнів.

Є вірші, особливо ліричні, які доцільніше читати під музич­ний супровід. Потрібно лише ретельно продумати, яка саме музика буде доречною в кожному окремому випадку. Вдалий музичний супровід, виразне читання зумовлять успішне про­ведення наступного етапу уроку.

III етап. Навчальна пауза

У методичній літературі трапляються й інші назви цього етапу: «емоційна пауза», «естетична пауза» тощо. Вони ви­никли не випадково і мають свою історію, їх пояснення поля­гає здебільшого у розкритті лексичного значення самих слів.

Емоції, тобто почуття, — це певне ставлення до людини, до чогось або до когось. Філософи вважають, що людські емоції нині втрачають свою інстинктивну природу. Будучи продук­том суспільно-історичного розвитку, вони зумовлені способом життя людини. Емоції формуються у процесі людської діяльності і водночас є її спонукою. Вони відіграють також важливу роль у регулюванні пізнавальних дій індивідуума, виражають внутрішній стан суб'єкта та його ставлення до об'єк­та. Спираючись на наведене вище філософське поняття, можна твердити, що кожен учень — індивідуум і має власний емоційний світ, у якому народжуються та розвиваються почуття до конкретних або узагальнювальних понять (таких, як любов, ненависть), естетичних (прекрасного, піднесеного, трагічного, комічного), моральних (честі, обов'язку), інтелектуальних (жага до знань) категорій.

Після сприйняття вірша одних учнів охоплює стан афекту (короткочасної, але бурхливої емоційної реакції), інших — сильне, глибоке, тривале почуття — пристрасть, у деяких — поглиблюється загальний емоційний стан. Бувають випадки, коли окремі учні впадають в особливий стан емоційної на­пруги — стрес. У будь-якому разі кожному необхідно побу­ти на самоті зі своїми почуттями та думками, розібратися в них.

За цим самим принципом і виник термін «естетична пауза». Естетика — наука, яка вивчає естетичне ставлення людини до світу. Естетичне почуття визначає світосприйняття людини, духовний світ, поведінку, виявляється у всьому способі її життя. Головна мета «естетичної паузи» — дати можливість учне­ві самостійно визначити естетичну цінність ліричного твору.

Запропонований термін «навчальна пауза» об'єднує в собі попередні поняття і трактується значно ширше. Під «навчаль­ною паузою» розуміємо обмежений час, відведений учителем після прочитання ліричного твору для самостійного його осмислення та оцінювання, які дають імпульс до саморозвитку й самовиховання. Час, який потрібно відвести для «навчальної паузи», визначається окремо в кожному конкретному випад­ку. Але слід пам'ятати, що проводити таку паузу доцільно лише тоді, коли вчителеві вдалося так прочитати вірш, що його зміст глибоко вплинув на душевний світ учнів.

Отже, щоб підготуватися до проведення навчальної паузи на уроці, треба насамперед уміти виразно читати тексти на­пам'ять, що створить умови для проведення зазначеної паузи.

Неможливо зрозуміти поета, не потрапивши хоч на якийсь час під його вплив. Захоплення майстром слова і є найнеоб-хіднішим моментом у процесі вивчення його творчості.

IV етап. Повторне читання — важливий етап вивчення ліричного твору. На відміну від інших, він може застосовува­тися двічі — після навчальної паузи та після використання елементів аналізу. Розглянемо визначені позиції у логічній послідовності.

Після навчальної паузи на етапі повторного читання най­більш придатний прийом — читання «про себе», він надає можливість учням побути сам на сам з ліричним твором, пізна­ти світ високих почуттів. Прийом читання «про себе» можна використовувати у поєднанні з прийомом читання під музи­ку, якщо це буде відповідати змісту ліричного твору. Учитель сам визначає, яку частину твору (або увесь твір) учні читати­муть під музику.

V етап. Словникова робота — наступний етап вивчення ліричних творів. Його мета — з'ясування лексичного значен­ня незрозумілих учням слів або словосполучень для усвідом­лення змісту ліричного твору в цілому.

Під час словникової роботи відбувається поповнення слов­никового запасу учнів, розвивається їхній смак до слова. Методика роботи зі словом або словосполученням ефективно реалізується такими прийомами:

—учитель звертає увагу учнів на наявність позначок біля незрозумілих слів або словосполучень, і учні читають пояснення у виносках;

—учитель пропонує учням самостійно пояснити незрозумілі слова і словосполучення;

—під керівництвом учителя учні намагаються пояснити незрозумілі слова і словосполучення за допомогою контексту;

—використовується прийом синонімічного ряду;

—учитель пояснює незрозумілі слова і словосполучення за допомогою наочності;

—незрозумілі слова і словосполучення пояснює сам учитель;

—учні самостійно або під керівництвом учителя звертаються до тлумачного словника.

Наприклад, учитель, звертаючись до вірша англійського по­ета першої половини XIX ст. П. Б. Шеллі «Глянь, за містом сонце встало» (Пер. О. Мокровольського), визначає слова, які, на його розсуд, можуть бути незрозумілі п'ятикласникам, а саме: сапфірові (у словосполученні «сапфірові простори»), олтар, океанський цар. Перший прийом, який вчитель має вжи­ти під час словникової роботи (якщо біля слова немає вино­ски), — це запропонувати учням самим пояснити значення цих слів. Якщо учні не зможуть впоратися самі, тоді до кожно­го окремого слова необхідно застосувати найбільш ефективні прийоми.

Так, пояснюючи в іменниковому словосполученні «сапфі­рові простори» лексичне значення прикметника сапфірові, можна запропонувати учням дібрати інші прикметники до слова простори. Серед запропонованих учнями прикметників звернути увагу на такі: голубі, прозоро-сині, волошково-сині. Вони допоможуть пояснити, що саме такі кольори притаманні одному з різновидів мінералу — сапфіру, коштовному каме­ню; від його назви й утворився прикметник сапфірові.

З'ясовуючи лексичне значення слова олтар, доцільно звер­нутися до тлумачного словника, де чітко визначено: «Олтар (жертовник) — у давніх народів — підвищення, на якому приносили жертву богам».

Для пояснення словосполучення океанський цар залучає­мо прийом «слово вчителя».

Наприклад: «На початку навчального року ви вивчали міфи і дізналися про бога моря — Посейдона; читаючи «Казку про Синдбада-мореплавця», дізналися про шейха моря; ви­вчаючи напам'ять вступ до поеми О. Пушкіна «Руслан і Людми­ла», зустрілися з дядьком Чорномором. І ось новий для вас об­раз океанського царя, який створила уява англійського поета».

Словникову роботу вчитель завершує обов'язковим запи­танням до учнів: «Чи є ще незрозумілі слова в тексті?»

Готуючись до проведення словникової роботи, важливо ви­значити, під час яких етапів роботи над віршем слід поясни­ти незрозумілі слова. Іноді це доцільно зробити на етапі підго­товки до сприйняття твору. Наприклад, в тому разі, якщо не­зрозумілих слів забагато. У крайніх випадках, щоб не пору­шити цілісності сприйняття та емоційного фону, — під час читання. Частіше — після читання, на етапі словникової робо­ти, тобто на етапі підготовки до аналізу. Однак у середніх класах про аналіз твору говорити зарано, оскільки шлях до нього пролягає через засвоєння його окремих еле­ментів.

VI етап. Бесіда за змістом прочитаного, як і словникова робота, спрямована на перевірку розуміння змісту твору, що вивчається. Вона може проводитися різними способами: за­питання будуть спрямовані на зміст кожної послідовно визна­ченої частини вірша або поставлені лише до тих частин, які визначені вчителем як достатні для розуміння головного змісту твору.

Кількість запитань залежить передусім від змісту твору. Але необхідно враховувати і підготовленість учнів, їхнє вміння сприймати ліричний твір. Так, до вірша Р. Бернса «Прощавай­те, сині гори, білії сніги...» (пер. М. Лукаша), який налічує 8 рядків (2 строфи), можна підготувати два варіанти запи­тань. Для добре підготовленого класного колективу запропо­нувати два запитання, спрямовані на визначення змісту кож­ної з двох строф вірша, наприклад:

1.З чим прощається поет у першій частині (строфі) вірша?

2.Про що він пише у його другій частині?

Щоб зосередити увагу учнів на змісті твору у слабо підготовленому класі, необхідно збільшити кількість запитань. До цього ж вірша Р. Бернса можна скласти запитання та завдан­ня до кожного рядка:

—З чим прощається поет у першому рядку вірша, у друго­му, третьому, четвертому?

—Що говорить поет про своє серце, свою душу, свою мрію у другій частині (строфі) вірша?

—Поясніть останній рядок вірша.

Якщо результати бесіди доведуть, що учні правильно зро­зуміли зміст вірша, вчитель має право переходити до наступ­ного етапу вивчення ліричного твору.