Елементи порівняльного аналізу перекладів.

Учитель. Чи відчувається ця мелодійність вірша П. Верлена в перекладах? І яким чином це досягається?

Учні відповідають на запитання, користуючись роздатковим матеріалом.

Хто з перекладачів, на вашу думку, краще відтворив звукову, словесну, образну, поетичну, емоційну структуру вірша?

Учитель. Саме у Поля Верлена символісти вчитимуться музичності, яка для нього була природною.

Чимало нового вніс П. Верлен у поетичну техніку. Вигадли­вість у побудові строфи, незвичність у римуванні, розмовна природність, невимушеність, сміливість — усе це надає вишука­ності його віршам і створює значні труднощі для перекладу.

Усі свої відкриття в поезії Поль Верлен відобразив у вірші «Поетичне мистецтво», написаному в 1874, а надрукованому в 1882 році.

Читання вірша учнем з творчої групи.

Учень:

Найперше — музика у слові!

Бери ж із розмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови.

Не клопочись добором слів,

Які б в рядку без вад бриніли,

Бо наймиліший спів — сп'янілий,

Він невиразне й точне сплів.

В нім — любий погляд з-під вуаллю,

В нім — золоте тремтіння дня

Й зірок осіння метушня

На небі, скутому печаллю.

Люби відтінок і півтон.

Не барву — барви нам ворожі:

Відтінок лиш єднати може

Сурму і флейту, мрію й сон.

Винищуй дотепи гризькі ті,

Той ум жорстокий, ниций сміх,

Часник із кухонь тих брудних —

Від нього плач в очах блакиті.

Хребет риториці скрути

Та ще як слід приборкай рими:

Коли не стежити за ними,

Далеко зможуть завести.

Хто риму вигадав зрадливу?

Дикун або глухий хлопчак

Скував за шаг цей скарб, що так

Під терпугом бряжчить фальшиво?

Так музики всякчас і знов!

Щоб вірш твій завше був крилатий,

Щоб душу поривав — шукати

Нову блакить, нову любов.

Щоб мчав, де далеч не похмура,

Де чари діє вітерець,

Де пахне м'ята і чебрець...

А решта все — література.

Пер. Г. Кочура

 

Вимоги автора давати в поезії голос найтоншим, найневиразнішим враженням та емоціям збіглися з пошуками моло­дих поетів, які, підхопивши вірш, перетворюють його на своє­рідний літературний маніфест імпресіоністів та символістів.

«Геть логічну зрозумілість вірша, нехай живе загадковий зміст звуків», — проголосять символісти, йдучи за П. Верленом і називаючи його своїм попередником, хоча він сам ніко­ли не вважав себе символістом.

Учитель. Постійним персонажем лірики символістів стає образ «чарівної феї» — «прекрасної дами», створений П. Верленом.

Учень з творчої групи читає вірш «Мій звичайний сон».

 

Буває часто це в чуднім, звабливім сні:

Неначе жінку я незнану зустрічаю,

І одне одному ми любі до одчаю,

І кожен раз вона немов та сама й ні.

Для неї загадок і в серця глибині

Нема — нічого й там від неї не сховаю,

І вміє лиш вона, коли стомлюсь без краю,

Сльозою освіжить бліде чоло мені.

Якого кольору м'яке її волосся?

Як звуть її? Ім'я мені дзвінким здалося,

Мов ніжні ймення тих, що вже пішли з життя,

А погляд? В неї він, неначе погляд статуй.

А голос тихий? В нім — далеке відбиття

Коханих голосів, що більш їм не звучати.

Пер. Г. Кочура

 

У 1870 р. поет видає нову збірку з назвою «Добра пісня».

Один із віршів цієї збірки «Вже пройшла зима» читається учнем із творчої групи.

 

Вже пройшла зима — широко й розлого

Розлились навкруг світло і тепло.

Веселіє серце в доброго і злого,

Лагідніє страдника похмурне чоло.

Все цвіте, буяє, все дзвенить, співає,

Навіть хмурий наш, хворий наш Париж

Молодим сонцям радо розкриває

Тисячні обійми червінькових криш.

В мене ж на душі цілий рік весніє,

Квітне флореаль ласки і тепла,

Мрія коло мрії райдужно ясніє,

Пломінь коло пломеню радісно пала.

Це блакитне небо — лиш вінець лазурі,

Що в душі сміється світло-молодій,

Це моя весна, це кінець зажурі,

Це велике свято здійснених надій.

Хай цвіте весна, стигне літа сила,

Хай за ними йде осінь і зима!

Всі чотири пори, мила, ти скрасила,

Ти сама краса, ти любов сама!

Пер. М. Лукаша

 

Учитель звертає увагу учнів на метафору: «в мене на душі цілий рік весніє», що свідчить про характерне для П. Верлена ототожнення стану душі і природи, співвідношення душевно­го стану з порами року (осінь, зима, весна). «Весніє» на душі в поета — і ллється «добра» пісня.

Учитель. Книжка була присвячена Матильді Моте — на­реченій поета. У віршах відображено надії автора на земне щастя, земний рай.

Проте життя зруйнувало надії.

І в наступній збірці його віршів з парадоксальною назвою «Романси без слів» (1874) знову відчуваємо сум, тугу, плач серця. Знову осінь повертається до його душі. Один із віршів цієї збірки починається рядками, які стали епіграфом до сьо­годнішнього уроку.

Домашнє завдання.

1.Прочитати вірші: «Нічний ефект», «Сонце на спаді», «Містичні вечорові зблиски», «Вечірня зоря» (зі збірки «Сатурнічні поезії»); «Це закохане томління», «Так тихо серце плаче», «Одкид дерев у озернім затоні...», «Брюссель» (зі збірки «Романси без слів»); «Вечірня душа» (зі збірки «Любов»).

2.На прикладі кількох віршів із різних збірок проілюст­руйте особливості поезії П. Верлена.

Підсумки уроку.

Ми лише наблизилися до великої таємниці всесвіту — поетичної душі, котра завжди була загадкою як для сучасників будь-якого поета, так і для нащадків; наблизилися до розуміння душі, що так прагнула земної гармонії, і, не знаходячи її в навколишньому світі, страждала й плакала від болю, нагадуючи плач скрипки, смичком якої була доля поета, що зривала зі струн сумні осінні пісні.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1.Зверніть увагу на висловлювання С. Т. Колріджа, Ф. Г. Лорки, Я. А. Коменського і дайте відповідь на запитання: що таке поезія, у чому її сенс і значення?

2.Перелічіть етапи вивчення ліричних творів у середніх класах, сформулюйте мету кожного з них.

3.Розробіть план-конспект уроку вивчення ліричного твору за однією з програмових тем для середніх класів.

4.Визначте специфіку вивчення ліричних творів у стар­ших класах.

5.Зробіть письмовий аналіз плану-конспекту уроку-лекції за творчістю П. Верлена, який наведено у підручнику як приклад.

6.Спробуйте написати вірш —пейзажну замальовку. Які труднощі виникли під час роботи? Поясніть чому.