ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ЕПІЧНИХ ТВОРІВ 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ЕПІЧНИХ ТВОРІВ



Епос (від грец. слово, розповідь) оповідний рід художньої літератури.

Програма пропонує для вивчення учням загальноосвітньої школи твори різних літератур­них родів. Кожен з цих родів має своє визначення та особли­вості, які й зумовлюють різні підходи до їх осягнення. Отже, бачення і розуміння особливостей кожного літературного роду необхідні для ефективного дослідження різних родів.

На відміну від лірики, де «навколишня дійсність зображаєть­ся через передачу почуттів, настроїв, переживань, емоцій лірич­ного героя чи автора», драми, яка «зображає дійсність безпо­середньо через висловлювання та дію самих персонажів», в епосі подається «об'єктивна картина навколишньої дійсності» [1]. Чітка визначеність епічного твору криється в його оповід­ному характері. Оповідна основа епічного твору настільки сповнена естетичною енергією, що виникає потреба осмислити роль оповідача в його структурі, котрий може виступати від першої або третьої особи як персоніфікований оповідач, не ототожнюваний з особою автора. Кількість оповідачів, наявність різних поглядів — ознака спрямованості епосу до максималь­ної об'єктивності. Різноманітність форм оповіді свідчить про багаті художні можливості епосу, в якому осягається світ у його багатогранності, складності та єдності.

Теоретична основа вивчення епічних творів у школі спи­рається на положення, висвітлені у літературознавстві та психолого-педагогічних науках. Вони були враховані під час розроблення критеріїв добору епічних творів для шкільних програм.

У програмах «Зарубіжна література» (2001) представлено майже всі великі, середні та малі епічні жанри. Серед вели­ких — романи В. Гюго «Собор Паризької Богоматері», М. Лермонтова «Герой нашого часу», Стендаля «Червоне і чорне», Ф. Достоєвського «Злочин і кара», М. Булгакова «Майстер і Маргарита»; епопеї: «Людська комедія» О. де Бальзака, «Війна і мир» Л. Толстого та ін. Середні жанри, зокрема, репрезен­тують повісті: О. де Бальзака «Гобсек», Дж. Д. Селінджера «Над прірвою у житі», М. Гоголя «Шинель»; епічні поеми: Гомера «Іліада» та «Одіссея», М. Гоголя «Мертві душі». Найрізноманітніше представлені малі жанри: казки, новели, опо­відання та ін.

Робота вчителя з епічним твором передбачає три етапи: підготовчий, виконавчий, підсумковий.

На підготовчому етапі вчитель у логічній послідовності має виконати таку роботу:

1.Знайти у чинній шкільній програмі планову тему, звер­нувши особливу увагу на вказівки в дужках.

Наприклад: 9 клас. Тема: «Собор Паризької Богоматері» (ключові епізоди) (4 год). У перших дужках зазначено: клю­чові епізоди. Передбачається, що вчитель сам обирає головні епізоди роману, які обов'язково мають прочитати учні і підго­туватися до їхнього аналізу. У наступних дужках зафіксовано кількість годин, відведених на вивчення ключових епізодів твору.

2.Вивчити анотацію до теми і визначити, на що потрібно звернути увагу під час читання художнього твору.

Скажімо, в анотації до теми «Собор Паризької Богоматері» подано основні положення, які обов'язково мають бути розглянуті протягом чотирьох уроків, що відведені на вивчен­ня ключових епізодів роману, а саме: «Реальні факти та їх романтичне осмислення в романі. Особливості змалюван­ня боротьби добра і зла, гуманістичний пафос співчуття жер­твам людської та соціальної несправедливості у творі. Життє­ві долі Есмеральди, Квазімодо та Клода Фролло. Багато­гранність теми кохання. Образ Собору; розмаїття описів у романі. Антитеза як основний прийом побудови твору, історич­ний колорит».

3.Уважно, з олівцем у руці, перечитати художній твір. Відповідно до анотації програми зробити позначки, вставити закладки, виписати необхідні цитати.

4.Звернутися до календарно-тематичного плану, складено­го на початку навчального року, і, якщо з'явилася нова інфор­мація, доопрацювати його. Наприклад, до теми «Собор Па­ризької Богоматері» у рубрику «Наочність і ТЗН» додати запис: Мюзикл «Нотр Дам де Парі», пісня «Есмеральда». До теми «Фауст» у рубрику «Література до уроку» додати мо­нографію: Шалагінов Б. Б. «Фауст» Й. В. Ґете: Містерія. Міф. Утопія. До проблеми духовної сутності людини в німецькій літературі на рубежі 18 — 19 ст. К.: Вежа, 2002.

5.Звертаючись до матеріалу, визначеного у рубриках ка­лендарно-тематичного плану, вивчити літературу до програ­мової теми, підготуватися, якщо потрібно, до читання текстів напам'ять, дібрати наочність. У кабінеті літератури, окрім на­очності, запланованої у календарно-тематичному плані до кож­ної теми, повинна бути загальна наочність до вивчення епіч­них творів. Важливо, наприклад, підготувати або використати наявні таблиці для засвоєння літературознавчих понять, вони будуть потрібні під час вивчення епосу та епічних жанрів. Наприклад:

6.На підставі календарно-тематичного плану скласти план чи плани уроків відповідно до кількості годин, визначених програмою, і, використовуючи матеріал, запропонований у календарно-тематичному плані, написати конспект.

7.Ефективність уроку літератури залежить не лише від першої умови — написання плану-конспекту, який би відпо­відав усім вимогам до нього методичної науки, а й не менш важливої умови — якісної його реалізації. Для цього на за­вершальній стадії підготовчого етапу вчитель має вивчити конспект, продумати різні його інтерпретації, ще раз переглянути художній текст, щоб легко і швидко зорієнтуватися в ньому на уроці.

Виконавчий етап — реалізація запланованої вчителем ро­боти на уроці, підсумковий етап — самоаналіз виконаної роботи.

Етапи роботи вчителя з епічним твором потрібно розріз­няти з етапами вивчення художнього твору взагалі та етапів вивчення епічного твору зокрема (див. розділ цього підручни­ка «Етапи вивчення твору світової літератури»).

Розглянемо узагальнену схему:

 

 

Цю схему можна ефективно використовувати відповідно до чинних програм, якщо:

—твір вивчається монографічно (як-то: М. Лєрмонтов «Герой нашого часу»; Стендаль «Червоне і чорне»; Ф. Достоєвський «Злочин і кара» та ін.), тут доцільне поетапне вив­чення;

—пропонуються ключові епізоди [наприклад: В. Гюго «Собор Паризької Богоматері»; М. Гоголь «Мертві душі» (Т. 1 та ін.)]; учитель на власний розсуд обирає необхідні етапи, але такі, що сприятимуть розв'язанню проблем, визначених в ано­тації програми; пропонується вивчати твір оглядово (ска­жімо: Ч. Діккенс «Пригоди Олівера Твіста»; Кнут Гамсун «Пан»).

Тут доцільно звернутися до кожного етапу вивчення твору, але реалізувати їх частково, а саме: викласти головну тезу кожного етапу, підтверджуючи домінантними уривками з художнього тексту.

У методичній науці кожен з етапів визначений за змістом і методикою реалізації. Однак, хоч які б умови висувала про­грама, хоч які б прийоми вчитель застосовував до вивчення художнього тексту, хоч які б етапи обирав, важливо, щоб були окреслені та сприйняті визначальні особливості твору. А це відбувається поступово, бо знання літературознавчого матеріа­лу накопичуються від класу до класу. Тому спочатку настає розуміння й засвоєння тісно взаємопов'язаних окремих елементів епічного твору, а з часом — і цілісної картини худож­нього тексту.

Поступово вчитель, спираючись на свої знання психолого-педагогічних наук та враховуючи вік учнів, визначає мето­дичні прийоми для розв'язання проблем ефективного вивчення епічних творів.

Розглянемо, наприклад, такі:

1.Як читати епічний твір?

2.Як виразно прочитати художній текст?

3.Як підготуватися до переказу твору або його уривка?

4.Як скласти план епічного твору?

5.Як підготувати обґрунтовану відповідь?

6.Як визначити і застосувати найефективніший шлях ана­лізу до того чи того епічного твору?

7.Як підготуватися до характеристики персонажа?

8.Як працювати над епізодом епічного твору?

9.Як створити усний діафільм за художнім твором? 10. Як написати кіносценарій за художнім твором? та ін.

 

1.Читати епічний твір найкраще наодинці. Місце для чи­тання повинно бути зручним, світлим, тихим. Важливо, щоб під час читання ніхто не заважав. Визначена мета читання забезпечить його швидкість. У пригоді стане народна мудрість: «Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати». Читати важливо правильно, вдумливо, виразно, щоб глибоко сприймати прочитане не лише розумом, а й душею...

2.Якщо уривок з епічного твору читається вголос у класі, важливо прочитати його виразно. Для цього силу голосу по­трібно пристосувати до учнівської аудиторії; читати слід, чітко промовляючи всі звуки у словах, витримуючи паузи, виділя­ючи голосом найважливіші слова, словосполучення, речення, які допомагають розкрити авторську думку.

3.Щоб ефективно підготуватися до переказу епічного тво­ру або його уривка, необхідно поділити уважно прочитаний текст на завершені за змістом частини. Готуючись до переказу окремих частин, потрібно запам'ятати, про що йдеться на початку, в середині та наприкінці кожної частини; звернути увагу на незрозумілі слова, словосполучення, підготувати тези пе­реказу і використовувати їх під час розповіді. Переказуючи текст окремих частин, важливо не лише докладно передати їхній зміст, а й з'ясувати, які художні засоби використовував автор. Для цього необхідно правильно добирати запитання. Спочатку ті, що спрямовані на переказ змісту твору (про що пише автор), а потім ті, що спонукають звернути увагу на його форму (як автор це робить).

Щодо вибіркового переказу, то з усіх частин, на які був поділений епічний твір, добираються ті, що стосуються теми, яка вивчається, і готується їх докладний переказ.

Під час підготовки до стислого переказу визначається го­ловна думка прочитаного і переказуються лише основні події твору.

Якщо вчитель систематично розвиватиме в учнів навички переказу художнього твору, це позитивно впливатиме на роз­виток мовлення школярів, збагачення їхнього словникового запасу, вміння аналізувати епічний твір в єдності форми і змісту.

4. І до сьогодні в методичній науці остаточно не з'ясовано, коли доречніше складати план епічного твору: після, до чи під час переказу (мабуть, це потрібно визначати самому вчителю), але безперечно одне: учнів потрібно навчити складати план.

Робота над планом розвиває логічне мислення, сприяє за­своєнню змісту твору, спонукає стежити за розгортанням його сюжету, побудовою, встановлювати зв'язок між окремими компонентами, формою. Розгляньмо схему, в якій назва плану залежить від змісту, структури твору та характеру мовно­стилістичних засобів.

Робота зі складання плану буде ефективнішою, якщо до­тримуватися тієї логічної послідовності, яка визначена в такій схемі:

 

 

Роботу, що стосується плану епічного твору, слід розпоча­ти в п'ятому класі і продовжити, вдосконалюючи та усклад­нюючи, до дванадцятого. Розглянемо схему:

Наприклад. Готуючись до складання плану, вчитель спочатку визначає, яким він буде за змістом (план переказу сюжету), а потім за структурою (простий план) і характером мовностилістичних засобів (цитатний план). Тоді в плані уроку він зробить такий запис:

—розвивати навички складання простого звичайного плану переказу епізоду епічного твору;

або

—удосконалювати навички написання складного цитат­ного плану переказу сюжету епічного твору та ін.

Методика роботи над планом епічного твору може бути різ­ною і залежить від творчого ставлення вчителя до неї, однак при цьому важливо використовувати і традиційні види робіт:

—поділ художнього тексту на завершені за змістом частини;

—вибір плану за сюжетом, структурою твору, характером мовностилістичних засобів;

—визначення типу назв окремих частин. Формулювання учнями назв окремих частин плану потре­бує копіткої роботи.

Розпочинати її слід під керівництвом учителя. Кожен учень повинен запропонувати свій варіант назви. Вона може бути у вигляді розповідного, питального чи окличного речення або називних речень, які учні придумали чи запозичили з тексту, головне, щоб вони яскраво і точно виражали зміст частини плану.

Складання назв до окремих частин плану самими учнями допомагає в розвитку навичок формування чіткої, лаконічної, виразної одиниці художньої мови. Компонування цитатного плану сприяє особливо уважному, вдумливому вчитуваншо у художній текст.

5.Щоб підготувати обґрунтовану відповідь під час вивчен­ня епічного твору, потрібно:

—уважно продумати запитання, знайти в ньому домінант­не слово або групу слів;

—продумати, яку тезу (думку, що потребує доказу) слід висунути, і чітко сформулювати її;

—дібрати аргументи (уривки з художнього тексту), які підтвердять висунуту тезу;

—зробити чіткі висновки.

6.Щоб обрати шлях аналізу епічного твору, що вивчається, необхідно прочитати тематичний блок програми і звернути увагу на кількість годин, відведених на вивчення твору.

Звернімося, наприклад, до тематичного блоку програми 2001р. (10 кл.).

Оноре де Бальзак (1799— 1850). «Гобсек» (3 год).

Життєвий і творчий шлях О. де Бальзака. Універсальність задуму, тематично-жанровий склад, основні принципи побудо­ви епопеї «Людська комедія». Форма зв'язків між окремими творами циклу.

«Гобсек». Зображення «влади золота» як руйнівної сили. Проблема уявних і справжніх життєвих цінностей. Соціаль­но-історична зумовленість персонажів твору. Романтичні й реалістичні тенденції в повісті. Описи матеріального світу.

Якщо на першу тезу тематичного блоку вчитель відведе 1 го­дину, то на вивчення повісті «Гобсек» залишиться 2 години.

Читаючи уважно тезу другої частини тематичного блоку, де сказано, що саме мають опанувати учні, вивчаючи повість, учитель визначає домінантну вимогу анотації. Вона сформу­льована чітко: «Проблема уявних і справжніх життєвих цінно­стей». Саме їй підпорядковуються й інші формулювання ано­тації: «Зображення «влади золота» як руйнівної сили... Соціально-історична зумовленість персонажів твору...» Тому, безперечно, для ефективної реалізації вимог програми до вивчен­ня повісті О. де Бальзака «Гобсек» варто застосовувати про­блемно-тематичний шлях аналізу художнього твору.

В анотації до вивчення новели Ф. Кафки «Перевтілення» (11 КЛ., 3 год) зазначено: «Образ Замзи як гротескний літера­турніш автопортрет письменника й уособлення типу малень­кої людини XX ст. Внутрішні суперечності головного героя...» Такі формулювання вимог до вивчення новели підштовху­ють вчителя до вибору саме пообразного шляху аналізу.

Анотація до вивчення твору М. Гоголя «Мертві душі» (Т. 1, ключові епізоди) (4 год) спрямовує вчителя на застосування шляху аналізу «услід за автором». Саме уважно читаючи й аналізуючи визначені вчителем ключові епізоди, можна ефек­тивно домогтися розуміння сформульованих в анотації поло­жень: «Соціально-історичний та філософсько-етичний аспек­ти аналізу російського життя. Критика кріпосництва, галерея поміщицьких типів. Сутність авантюри Чичикова, функції його образу в розвитку сюжету. Жанр і композиція твору. Ліричні відступи, особливості гоголівського сміху, роль портрета, інтер'єра, художньої деталі».

Найчастіше вчителі застосовують змішаний (комбінований) шлях аналізу твору, особливо до великих за обсягом художніх текстів.

Наприклад, вивчення історичної епопеї Л. Толстого «Війна і мир». Перші розділи роману (з І по V) доцільно аналізувати шляхом «услід за автором», наступні, за вибором учителя, — пообразним або проблемним. Серед останніх двох, враховуючи анотацію програми («Втілення різних способів пошуку сенсу буття в долях Андрія Волконського та П'єра Безухова. Уособ­лення ідеалу «природної» краси в образі Наташі Ростової та духовного аристократизму в образі Марії Волконської...»), ефективнішим виявиться пообразний шлях аналізу.

Під час реалізації обраного шляху аналізу вчитель може розгорнути додаткову науково-дослідну роботу щодо одного із фрагментів аналізу. Скажімо, аналізуючи художній твір «услід за автором», учні уважно читають поділений на логічно завершені за змістом частини художній текст. Це відкриває неабиякі можливості дослідити стиль письменника.

Аналізуючи епічний твір будь-яким шляхом, цікаво порівня­ти його з раніше вивченим. При цьому можна застосувати прийом послідовного порівняння: спочатку провести аналіз одного твору, а потім порівняти з ним інший; або прийом паралельного порівняння: одночасно порівняти обидва твори. Під час порівнювання (незалежно від обраних прийомів) спо­чатку розглядаються тема, ідея, сюжет, образи персонажів у взаємозв'язку з художніми засобами, а потім визначається спільне та відмінне в порівнюваних творах, і на підставі про­веденого дослідження робляться аргументовані висновки.

7. Готуючись до характеристики персонажа, вчителю потрібно розібратися з визначенням самого терміна «персонаж», з'ясу­вати його місце у системі образів художнього твору.

Пропонуємо розглянути схему:

Визначення терміна вчитель дає учням кілька разів, відпо­віднодо вимог програми.

Так, у п'ятому класі програма вперше пропонує поняття про головних і другорядних персонажів. Визначення терміна може бути таким: Персонажем називається образ дійової особи, який творять його портрет, костюм, мова, вчинки, характеристики з боку інших персонажів, що ведуть розповідь.

Тому, готуючись до характеристики персонажа з учнями середніх класів, можна використати запитання:

Яке враження справила на вас перша зустріч з персонажем? Знайдіть і зачитайте це місце.

Чи змальовано у тексті портрет персонажа? Які елементи зовнішності привернули вашу увагу? Чому? Що уви­разнено в портреті? Наведіть цитати.

—Яку роль відіграє авторська характеристика персонажа? Зачитайте уривки.

—Чи висвітлює автор почуття, думки персонажа? Простежте їхню динаміку, визначте, яку роль вони відіграють у творі. Наведіть приклади.

—Зверніть увагу на поведінку та вчинки персонажа, чи допомагають вони висвітлити його характер? Для підтвер­дження думки зачитайте уривки з твору.

—Знайдіть у тексті описи помешкання персонажа. Чи характеризують вони персонажа, чи доповнюють його?

—Зверніть увагу на особливості мовлення персонажа. Яку роль воно відіграє в його загальній характеристиці? Наведіть приклади.

Визначте роль персонажа у світі людей.

Складіть свою думку про персонаж.

У старших класах визначення терміна «персонаж» усклад­нюється. Учням пояснюють його походження (персонаж — від лат. — маска актора в античному театрі, в переносному розумінні — носій маски, актор, власне — зображувана ним особа) і додають визначення за літературознавчим словником.

Наприклад: «Персонаж — експресивно нейтральне поняття, яке означає постать літературного твору з будь-якими пси­хічними, особистісними рисами, моральними, ідеологічними, світоглядними переконаннями — постать як текстуальну позицію, антропоморфологічно окреслену, незважаючи на те, чи мала вона свого прототипа, чи цілковито витворена митцем» та ін.

Методичні прийоми вивчення поняття «персонаж» різно­манітні. Починати можна з улюбленої учнями «ромашки»,

коли на окремих її пелюстках записуються визначені ознаки терміна «персонаж», наприклад:

У п'ятому класі «ромашка» лише починає розпускатися. Відповідно до вимог рубрики програми «Теорія літератури» на «ромашці» щороку з'являтимуться нові й нові «пелюстки», що відповідатимуть складовим поняття «персонаж».

Ефективними можуть бути й такі прийоми вивчення об­разів персонажів: евристична бесіда, розповідь учителя, скла­дання анкети, біографії або характеристики, пошук аргументів (цитатного матеріалу), складання плану (простого, складного, цитатного).

8. До роботи над епізодом епічного твору вчитель звертається незалежно від обраного шляху аналізу. Якщо реалізується по-образний шлях аналізу, то окреслюються епізоди, які безпосе­редньо висвітлюють ті чи ті визначальні аспекти характерис­тики образу. Якщо проблемно-тематичний — добираються епізоди, в яких розкриваються головні напрями розв'язання проблем, порушених у творі. Проте робота над епізодом не є домінантною, переважає вона саме у процесі застосування шля­ху аналізу «услід за автором». На підготовчому етапі аналізу твору вчитель поділяє художній текст на окремі епізоди і ре­тельно продумує прийоми роботи з кожним із них.

Епізод розглядається як окрема завершена за змістом частина художнього твору, що логічно пов'язана з попереднім та наступ­ним його змістом. Працюючи над окремим епізодом, слід пока­зати, що в окремій частині твору відбивається увесь його зміст.

Складаючи план роботи над епізодом, важливо постійно пов'язувати його з усім твором, розуміючи, що цей епізод — ланка у змістовому ланцюжку твору. Робота над епізодом може мати таку логічну послідовність:

—виразне читання;

—евристична бесіда, спрямована на виявлення головної думки епізоду; поетапне осмислення змісту в логічній послі­довності ланцюжка подій; аналіз художніх засобів; визначен­ня зв'язків з подальшим змістом твору; збереження емоцій­ного ставлення учнів до персонажів, подій;

—висновки.

Розглянемо можливий варіант роботи над епізодом з повісті В. Короленка «Діти підземелля» під назвою «На сцені з'яв­ляється пан Тибурцій».

Застосовуючи прийом евристичної бесіди, вчитель ставить такі запитання:

Чому змінюються стосунки між Васею і Тибурцієм?

—Прочитайте фрагмент тексту, в якому йдеться про те, як вечеряли діти. Які ваші враження від прочитаного?

—Знайдіть у тексті епітети, до яких вдається автор, описуючи зустріч Васі та батька. З якою метою їх використано?

—Поміркуйте над двома висловлюваннями Тибурція: «Може, це й добре, що твоя стежка пролягла через нашу» і «Краще мати в грудях шматочок людського серця, ніж хо­лодний камінь». Чому саме Тибурцій висловлює такі думки? Що ви додали б тепер до його характеристики?

Поміркуйте, чому Вася не зрадив Валека і Марусю. Як ви ставитеся до його вчинку?

9.Щоб створити діафільм за епічним твором, потрібно:

□ Визначити основні епізоди художнього твору, які будуть використані у діафільмі.

□ Назвати дійових осіб майбутнього діафільму.

□ Скласти характеристику дійових осіб (зовнішній вигляд, поведінка, особливості мови, обставини, в яких вони діють тощо).

□ Осмислити своєрідність авторського ставлення до подій і героїв художнього твору, за яким створюється діафільм.

□ Розрахувати, зі скількох кадрів складатиметься діафільм. Визначитилогічну послідовність кадрів.

□ Окреслитимежі та конкретний зміст кожного кадру, його головну думку.

□ Дібрати назву до кожного кадру діафільму.

□ Створюючи (усно) кадри діафільму, користуватися тек­стом твору.

Пропонуємо, наприклад, кадр діафільму «Діти підземелля» під назвою «Руїни».

Кадр 1. Княжмістечко.

Містечко розляглося внизу над сонними пліснявими ставками. Сірі паркани, пустирі з купами різного мотлоху, підсліпуваті хатки, що аж повростали в землю. Дерев'яний міст, пере­кинутий через вузьку річку. Сморід, бруд, юрби дітей. Тюрма. Напівзруйнований замок і старе кладовище.

□ Щоб скласти кіносценарій за художнім твором, важливо оволодіти наявною методикою такої роботи або з урахуван­ням вже визнаної методики розробити власну. Так, А. Мельник розробила власну методику створення кіносценарію, яка складається з пам'ятки та зразка.

Пам'ятка. Як скласти кіносценарій за художнім твором.

1. Виберіть для екранізації логічно завершену частину твору.

2. Придумайте назву кіносценарію, визначте головну думку та дійових осіб уявного фільму.

3. Поділіть обраний уривок на епізоди і продумайте зміст кожного з них, для чого: уявіть зображувану картину, чітко вста­новіть послідовність зйомки, простежте зміну планів зображення.

4. Для повноти зображення користуйтеся не тільки текстом виокремленої частини твору, а звертайтеся також і до інших уривків (наприклад, до уривків, в яких містяться детальні описи зовнішності, інтер'єру, замальовки природи тощо).

5. Виділіть у тексті художнього твору слова й словосполучен­ня, які стануть вам у пригоді під час написання кіносценарію.

6. Продумайте звукове оформлення епізоду і зміст закадрового тексту або пояснювальних записів. Доберіть, якщо необ­хідно, музичний супровід.

7. Складаючи чорновий варіант кіносценарію, користуйте­ся допоміжним текстом: середнім планом узято ..., великим планом показано ..., камера фіксує зображення ..., на фоні ... виділяється, у кадрі з'являється ..., знімання триває, у центрі кадру розміщено ..., камера висвітлює ..., чути голоси людей, шепіт вітру, шелест трави, плескіт хвиль тощо.

8. Оформіть записи у вигляді таблиці.

Зразок. Кіносценарій до уривка з повісті В. Короленка «Діти підземелля»(Розділ VI, від початку до слів «Тибурцій, мокрий і лютий...»).

Сценарій кінофільму

«На сцені з'являється пан Тибурцій»

за повістю В. Короленка «Діти підземелля»

План

1.Зустріч.

2.Забавки дітей.

3.Злива.

4.У підземеллі.

5.Гра в піжмурки.

Дійові особи: Вася, Валек, Маруся, Тибурцій.

Яскравим прикладом вивчення епічних творів є план-конспект уроку, розроблений вчителем-методистом Л. Богдан.

Тема. Обличчя кохання

(Своєрідність теми кохання та її втілення в жіночих обра­зах роману «Червоне і чорне» Стендаля).

Любов! У яких тільки

божевіллях ти змушуєш нас відчувати радість.

Кохання схоже на лихоманку, воно народжується

і згасає без найменшої участі волі.

... У коханні ми насолоджуємося лише ілюзією, породженою нами самими...

Стендаль

Мета:дослідити своєрідність розкриття теми кохання у творі, вдосконалювати в учнів навички роботи з текстом, вмін­ня характеризувати героїв твору, виявляти авторську думку, спонукати учнів до глибокого осмислення проблем життя.

Обладнання і матеріали:комп'ютер, проектор, екран (для презентації PowerPoint; ілюстрація до роману «Червоне і чорне» (видання 1884 р., Париж); Тадеуш Майєр «Портрет російської аристократки»; Кранах Лукас Старший «Портрет саксонської аристократки у вигляді Марії Магдалини»; репродукції невідомих художників". «Аристократка з айстрами», «Маркіза де Помпадур», «Аристократка в синьому»; В. Пукирьов «Нерівний шлюб»; кадр із фільму «Червоне і чорне» (режисер К. Отан Лора, 1954); фотоматеріали, виставка ілюстрацій учнів минулих років до роману Стендаля.

Тип уроку:комбінований.

Ланцюжок навчальних ситуацій:

1.Презентація теми.

2.Робота з епіграфами.

3.Евристична бесіда.

4.Робота з ілюстраціями.

5.Складання неповної характеристики образу пані де Ре-наль.

6.Складання неповної характеристики образу Матильди де Ла-Моль.

7.Узагальнення.

8.Підсумки уроку.

9.Домашнє завдання.

Зміст роботи

□ Презентація теми

Людство з давніх-давен намагається дати визначення цьо­го почуття, але дотепер кохання залишається таємницею. Мож­ливо, тому, що воно для кожного різне, неповторне, особисте... А може, тому, що людина бачить лише одне з облич кохання? В романі «Червоне і чорне» Стендаль показує читачеві кілька «облич кохання», зосереджуючи увагу на всіх тонкощах — від зародження почуття до його найсильніших виявів. Герої страждають і радіють, насолоджуються і впадають у розпач, вдаються до холодного розрахунку і піддаються поривам емоцій... Сьогодні ми спробуємо розкрити своєрідність теми кохання та її втілення в жіночих образах роману «Червоне і чорне» Стендаля.

□ Робота з епіграфами

—Уважно прочитайте висловлювання Стендаля, що взяті за епіграфи до нашого уроку. Чи згодні ви з думками пись­менника? Відповідь аргументуйте.

—З опорними словами запишіть синонімічний ряд до поняття «кохання» (кохання божевілля, радість, лихоман­ка, відсутність волі, насолода, ілюзія).

Спробуйте визначити, який смисл вкладає письменник у слово «кохання».

—До яких виявів цього почуття привертає увагу Стендаль? («змушуєш відчувати», «народжується і згасає», «насоло­джуємося»). Прокоментуйте.

—Визначте засоби художньої виразності, що використані митцем для вираження думок (метафори, порівняння, рито­ричне звернення).

Порівняйте висловлювання Стендаля про кохання з його виявами в романі «Червоне і чорне» (Приміром, Жульєн Со-рель на початку роману створює ілюзіюкохання до пані де Реналь, але згодом виникає справжнє і взаємне почут­тя і для героя кохання стає насолодою,що приносить радість та страждання і т. д.).

□ Евристична бесіда

У романі «Червоне і чорне» кохання має жіноче обличчя: образи Луїзи де Реналь та Матильди де Ла-Моль мають особливе навантаження. Не випадково вони протиставлені у творі: героїні немовби знаменують собою боротьбу двох сил у душі Жульєна Сореля.

—Якими ви собі уявили пані де Реналь та Матильду де Ла-Моль? Спробуйте скласти словесний портрет кожної жінки.

—Хто з героїнь викликає у вас більше симпатії і чому?

—Знайдіть у тексті, як змальовує їх автор. На яких дета­лях портретів Луїзи та Матильди акцентує увагу письменник?

—Які засоби художньої виразності використовує Стен­даль, описуючи своїх героїнь?

—Чи можна визначити ставлення письменника до пані де Реналь та панночки де Ла-Моль? Аргументуйте свою думку текстом.

□ Робота з ілюстраціями(слайд 1)

 

 

Придивіться до жіночих портретів і визначте їхні спільні риси, зосередивши увагу на таких аспектах:

Назва картини.

Що зображено на передньому та задньому планах?

Деталі портрета: риси та вираз обличчя, зачіска, вбран­ня, поза, жести тощо.

—Тама кольорів картини.

Зробіть висновок: як розкривається характер героїнь за допомогою мистецтва живопису?

Спробуйте «вгадати» у цих портретах героїнь роману «Червоне і чорне». Відповідь аргументуйте.

□ Складання неповної характеристики образу пані де Реналь

—Коли відбувається знайомство читача з пані де Реналь? (слайд 2)

 

 

—Що підкреслює автор в образі героїні: «Пані де Реналь належала до тих провінціалок, які на початку знайомства легко можуть видатися нерозумними. У неї абсолютно не було життєвого досвіду, і вона зовсім не намагалася виділи­тися в розмові. Обдарована витонченою та гордою душею, вона у своєму несвідомому прагненні щастя, притаманному всякій живій істоті, в більшості випадків не помічала того, що робили ці грубі люди, якими оточила її доля». Зверніть увагу на епітети — на чому акцентується увага читача?

—Спираючись на текст, розкажіть про спосіб життя Луїзи де Реналь.

—Як героїня ставиться до свого материнського обов'язку?

—Якими були стосунки подружжя Реналів?

—Які почуття чоловік і дружина виявляли одне до одного? Які художні засоби використовує Стендаль, щоб довести це до читача?

—Яку проблему порушує автор у творі (слайд 3) і як це стосується подружжя де Реналів?

—Що знала пані де Реналь про кохання? Зачитайте, як про це розповідає сама героїня, закцентувавши увагу на стильових особливостях її мовлення.

 

 

—За що Луїза покохала Жульєна?

—Як вона оцінює свої почуття? За допомогою яких ху­дожніх засобів Стендаль розкриває внутрішній світ героїні?

—Чи можна вважати пані де Реналь легковажною жінкою? Відповідь аргументуйте.

—Що змінилося в житті Луїзи після того, як вона покоха­ла? Підтвердіть свою думку текстом.

—Яким би ви назвали це кохання?

—Чим жертвує пані де Реналь заради кохання до Жульєна?

—А як Жульєн Сорель поставився до кохання Луїзи де Реналь?

—Чому страждає героїня? Наведіть приклади її внутрішніх монологів.

—Спробуйте визначити провідні риси характеру пані де Реналь.

—На які вчинки штовхає пані де Реналь кохання та благочестя?

□ Складання неповної характеристики образу Матильди де Ла-Моль

—Розкажіть про середовище, в якому жила Матильда (слайд 4). Які художні деталі підкреслюють його своєрідність?

—Які надії на свою доньку покладав маркіз де Ла-Моль? А чого хотіла Матильда?

 

 

—Який спосіб життя вела панночка де Ла-Моль? На яких художніх деталях акцентує увагу читача Стендаль?

—Розкажіть про причини її суму та «обряду жалоби».

—Як ставилася Матильда до оточення? Знайдіть засоби художньої виразності, за допомогою яких автор розкриває це ставлення.

—Яким було її уявлення про кохання?

—Чим привабив дівчину Сорель?

—Розкажіть про стосунки Матильди та Жульєна. Як внутрішні монологи допомагають зрозуміти прагнення героїв?

—Яким би ви назвали це кохання? Відповідь аргумен­туйте текстом.

—Спробуйте визначити основні риси характеру Матиль­ди де Ла-Моль.

□ Узагальнення. Складання порівняльної таблиці.

—Що спільного в образах пані де Реналь та панночки де Ла-Моль?

—Чим відрізняється їхнє кохання до Жульєна Сореля?

— На які вчинки штовхає кохання кожну з героїнь? Ви-словіть власне ставлення до поведінки пані де Реналь та пан­ночки де Ла-Моль.

— Яке з «облич кохання» у романі Стендаля вас найбіль­ше вразило і чому?

Отже, не закоханість чи пристрасть панночки де Ла-Моль, а справжнє кохання пані де Реналь до Жульєна Сореля стає одним із головних чинників порятунку душі людини. Саме кохання змушує головного героя критично оцінити власні вчинки та визначити справжні пріоритети в житті. Автор по­казує, що майстерна гра в кохання та марнославство призво­дить людину до загибелі — як духовної, так і фізичної.

 

 

Підсумки уроку.Ми намагалися дослідити своєрідність розкриття теми кохання в романі Стендаля «Червоне і чор­не», з'ясували, що образи Луїзи де Реналь та Матильди де Ла-Моль мають особливе навантаження: багато в чому вони схожі, проте, кохаючи Жульєна Сореля, зовсім по-різному виявляють почуття через власні вчинки. За допомогою внутрішніх монологів ми змогли виявити своєрідність ха­рактерів героїнь, їхні вагання і страждання, істинність намірів і почуттів і таким чином побачили два різних «обличчя кохання» в романі.

Уважно перегляньте малюнки учнів минулих років до роману Стендаля «Червоне і чорне», що представлені на виставці. Чи вдалося ілюстраторам-аматорам відтворити розуміння прочитаного роману відповідно до авторської думки?





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 2567; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.80.249.22 (0.011 с.)