Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Транскультурні дослідження алклголізму та наркоманіїСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Історичні джерела, археологічні та етнографічні матеріали свідчать про те, що наркотичні засоби і алкогольні напої широко використовувалися всіма народами світу з давніх часів, відіграючи важливу роль у міфології та обрядовості, а також у семіотичній системі відповідних традицій і звичаїв деяких культур. Що ж до медичних аспектів наркотизації, то ефект знеболювання після прийняття наркотика був, імовірно, відкритий ще в глибоку давнину. А.Бородатова (1984) датує цей час епохою мезоліту, коли вже було відомо поховання з трепанованими черепами. На користь цього припущення свідчать знахідки так званих наркотичних клізм у похованнях з трепанованими черепами в Перу. Найбільш глибоко й різнобічно етнопсихіатричні (етнонаркологічні) аспекти алкоголізму розкрито в монографії Ю.Лисицина та П.Сидорова «Алкоголізм» (1990). У ній автори стверджують, що одними з найбільш ранніх знахідок, що розкривають особливості наркотизації і алкоголізації, є знахідки у майя та ацтеків. У етнографічній літературі наведено описи ритуалів, під час яких використовувалися ті чи інші наркотики або спиртні напої. Так, найсильнішим наркотиком у ацтеків вважався гриб теонанакаталь («м'ясо богів»). Його вживали під час певних обрядів усі члени ацтекського суспільства. Наприклад, під час церемонії коронації правителів усі запрошені на свято вночі при світлі смолоскипів, наївшись сирих священних грибів з медом, ставали «збудженими і задоволеними», «співали й танцювали, втративши розум». У видіннях їм розкривалося майбутнє, вчувалися божі прозріння, «диявол говорив з ними» і т. ін. Крім цього свята, ацтекська верхівка збиралася також на щорічну «грибну церемонію» — «свято прозрінь». Серед учених-етнографів побутує думка, що використання сильних наркотиків-галюциногенів, на відміну від загальнодоступних алкогольних напоїв, завжди було пов'язане з низкою суттєвих обмежень для не посвячених у таїнства жреців. До того ж, крім культових заборон, обмеження прийому наркотиків і алкогольних засобів було пов'язано з необхідністю збереження соціальної дисципліни. Прийом будь-яких психотропних засобів, крім тих ситуацій, коли він був обов'язковий, не заборонявся доти, доки він не загрожував нормальному функціонуванню суспільства — землеробським роботам, військовій дисципліні тощо. З іншого боку, обов'язкове загальне алкогольне сп'яніння чи масова наркотизація під час певних церемоній обґрунтовувалися, за А.Бородато- вою, необхідністю нервової релаксації. І тепер у віддалених гірських седицщ Мексики й Гватемали місцеві шамани, цілителі й чаклуни вважають наркотики та алкоголь необхідним засобом для зв'язку зі світом надприродних сил і широко використовують їх у різних ритуалах. Популярність рослинних наркотичних засобів (кактуса «пейотль», насіння деяких видів в'юнів, деяких різновидів грибів) настільки велика, що незважаючи на заборону католицької церкви, їх продовжують зараз вживати як у давніх обрядах, так і в синкретичних християнсько-язичницьких ритуалах на честь діви Марії та святих апостолів. Гриби-галюциногени продаються на всіх базарах, а нерідко й на лотках біля католицьких храмів. Треба особливо підкреслити, що основним способом прийому наркотиків у ацтеків і майя було ректальне введення настоянки з них за допомогою клізм. Серед малих народностей Крайньої Півночі цей спосіб також був основним, що, на думку вчених, може пояснити підвищену злоякісність і прогредієнтність алкоголізму у них, як і в усіх інших народів, у яких історично не сформувалася ефективна етанолоокислювальна система. У сучасному світі існує велике розмаїття алкогольних напоїв, які відрізняються процентним вмістом спирту, особливостями вихідної сировини та технологією приготування. Вид напою, що традиційно превалює в певній культурі, значною мірою визначає характер сп'яніння і поведінки при інтоксикації, а в разі зловживання — час. виникнення основних клінічних ознак алкоголізму, протікання й особливості соматичних й неврологічних ускладнень. У північних країнах традиційно частіше вживають спирт, горілку, віскі, ром та інші міцні напої, вироблені із зернових культур, а також коньяк, отриманий з виноградного спирту з добавкою алкалоїдів дуба. У південних країнах вживають переважно виноградне вино. Винний алкоголізм вивчався в основному в Італії, Франції, Іспанії та Португалії, а в СРСР — переважно в Грузії та Молдавії. У країнах Центральної Європи дуже популярним є пиво. Зростання його вживання останнім часом пов'язане, на думку деяких дослідників, з індустріалізацією та урбанізацією (вважають, що пиво є засобом для полегшення й розширення повсякденних соціальних контактів). Крім алкогольних напоїв етнічну специфіку алкоголізації зумовлюють ще деякі чинники. Чільне місце серед них посідає традиційне, закріплене в культурі ставлення до алкоголю й традиції, пов'язані з його вживанням. Так, повсякденне вживання вина характерне для Франції, Італії, Іспанії, Аргентини, Бразилії, Чилі та деяких інших країн. Легка форма сп'яніння не вважається, зокрема у французів, ганебною. Навпаки, у євреїв споживання алкоголю мало суто обрядовий характер, а тому пияцтво, як таке, виключалося. У дослідженнях з цього питання зазначається, що іудаїзм розглядає вігно як божий дар і тому його не можна вживати поза ритуальними днями чи обрядами. Деякі дослідники пов'язують поширеність пияцтва у деяких народів з існуючими в суспільстві традиційними сімейними стосунками. На початку XX століття робилися спроби пов'язати алкоголізм з расовими або національними психічними чи характерологічними особливостями. Так, стверджувалося, що романські народи (французи, іспанці, італійці) схильні до помірного, але регулярного вживання алкоголю, тоді як для слов'ян ніби-то характерне періодичне, однак у більших обсягах вживання спиртних напоїв. Та більшість сучасних дослідників схиляються до думки про те, що правильне розуміння етнічних відмінностей у вживанні алкоголю можливе тільки на основ аналізу не вузьконаціональних, а традиційних культурних і соціальних факторів. Останніми роками при вивченні поширеності серед населення пияцтва та алкоголізму значна увага приділяється ролі соціальних і традиційно- культуральних факторів. При цьому зазначається, що оскільки найбільша стабільність традиційного способу життя властива сільському населенню, то й вивченню етнонаціональних традицій щодо вживання спиртних напоїв найвиразніше простежуватиметься під час дослідження сільської популяції. М.Хотиняну (1981) провів порівняльний аналіз поширеності пияцтва та алкоголізму серед репрезентативних вибірок мешканців села однієї з прибалтійських і однієї із середньоазіатських республік. Як виявилося, у дослідженого сільського населення середньоазіатської республіки, зайнятого на сільськогосподарських роботах, спостерігається досить жорстке дотримання традиційного національного способу життя та немає осіб з ознаками побутового пияцтва, тим більше — хронічного алкоголізму. Серед сільського населення прибалтійських республік дотримання традиційного національного способу життя також констатовано в усіх досліджених, однак у 13,2% виявлено ознаки побутового пияцтва, а у 5,5% — хронічного алкоголізму. Отримані результати можна пояснити, зокрема, тим, що серед останніх контингентів додержання національно-традиційного способу життя мало суто формальний зовнішній характер. Однак це не єдина причина. У формуванні та закріпленні антиалкогольних традицій та установок на тверезий спосіб життя велику роль відіграє ставлення до спиртного не тільки обстежених, але й їхнього найближчого оточення. Так, за даними М.Хотиняну, в прибалтійських республіках дотримання на- ціонально-традиційного способу життя оточенням обстежених осіб з різними формами споживання спиртних напоїв відмічено в середньому в 20% випадків, тоді як оточення обстежених у середньоазіатських республіках дотримується неухильно національних традицій та норм у 60% випадків. Отже, оцінюючи вплив національно-традиційнйх норм життя на формування ставлення населення до спиртних напоїв, треба брати до уваги не тільки закріплені в них антиалкогольні тенденції, але й враховувати поширеність, стабільність і послідовність їх дотримання більшістю населення певного регіону. Поряд з традиційним способом життя і різними культурними чинниками суттєву роль у поясненні етнічної специфіки алкоголізації можуть відігравати генетично детерміновані особливості етанолоокислювальних систем. Встановлено, що особи різного етнічного походження виявляють різну вазомоторну чутливість до алкоголю, що проявляється, зокрема, у відмінностях у гіперемії обличчя з відчуттям приливання крові до нього, підвищенні температури шкіри, що супроводжується іноді відчуттям дискомфорту, тощо. Так, реагування у вигляді виразної гіперемії обличчя виявилося досить поширеним як серед американських індійців (80%), так і серед американців японського, китайського та корейського походження (83%), тоді як серед осіб європейського походження аналогічну реакцію відмічено тільки в 5% випадків. Найразючіші відмінності в реакції на алкоголь спостерігаються між представниками монголоїдної та європеоїдної рас. Підсумовуючи нагромаджені в літературі факти, АЛУ.К.СНап (1986) показав, що реакція почервоніння обличчя після прийому навіть невеликої дози алкоголю трапляється у 3-29% європейців і 47-82% представників східних народів. На невеликі дози алкоголю чоловіки східного походження реагують прискоренням серцебиття, зниженням діастолічного тиску, а також швидким почервонінням шкіри. У чоловіків європейського походження колір шкіри не змінювався, частота пульсу та систолічний тиск знижувались. Прилив крові до обличчя супроводжувався відчуттям сили, зняттям втоми. Виразної різниці серед цих двох груп досліджуваних у настрої після прийняття алкоголю виявлено не було. Безумовно, потрібно бути дуже обережними в інтерпретації наведених даних у експертних ситуаціях, оскільки міжіндивідуальне розмаїття, навіть серед однорідних етнічних груп, може бути дуже великим. Учені вважають, що у людини в межах національних популяцій спостерігається 85% генетичної різноманітності, а генетичні відмінності між різними націями в межах однієї раси і між різними расами становлять лише 7,5%, хоча окремі невеликі ізольовані народності, такі як американські індійці, баски, ескімоси, корінне населення Австралії та ін., як правило, найсильніше відхиляються від середніх аллельних частот.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 229; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.218.70.79 (0.007 с.) |