Методи оцінки ризику виникнення небезпеки

На сьогодні аналіз ризику – єдиний аналітичний інструмент, який дозволяє визначити ступінь загрози певної небезпеки життю і здоров’ю людини і на підставі цього обрати найбільш ефективні заходи щодо зниження її негативного впливу. Проте на практиці визначення ризику є досить складною задачею, тому на сьогодні існує кілька методів вирішення цієї проблеми. Розглянемо їх детально.

Перший метод – статистичний. Він є найбільш поширеним, його суть полягає в проведенні оцінки ризику на основі використання статистичного матеріалу щодо реалізації якоїсь небезпеки за певний проміжок часу (наприклад, річні звіти про рівень травматизму побутового або виробничого, щомісячний звіт про кількість дорожньо-транспортних пригод на автодорогах і т. ін.). За цим методом величина ризику виникнення небезпеки обчислюється за наступною формулою:

,

де R – ризик виникнення небезпеки за певний період часу;

n – кількість фактичних проявів небезпеки за певний період часу;

N – теоретично можлива кількість небезпек за певний період часу.

 

Другий метод – інженерний. Він спирається на статистичні дані про небезпеки, розрахунки частоти їх проявлення, імовірнісний аналіз безпеки та на побудову «дерев відмов».

При виконанні інженерної оцінки ризику виникнення небезпек розрізняють два етапи:

якісний аналіз ризику;

кількісний аналіз ризику.

Мета якісного аналізу ризику – виявлення всіх можливих небезпек, визначення їхніх якісних характеристик і розробка основних заходів захисту від них.

Якісні характеристики небезпеки:

категорія небезпеки за величиною наслідків;

якісна оцінка частоти реалізації небезпеки.

Категорія й частота реалізації небезпеки визначаються відповідно за табл. 4.1, 4.2 [40].

 

Таблиця 4.1
Шкала для встановлення категорії небезпеки за викликаними наслідками
Категорія	Характеристика наслідків реалізації небезпеки
IV	небезпека, реалізація якої може швидко й з високою ймовірністю спричинити значний збиток для підприємства і (або) навколишнього середовища, а також масову загибель або травми людей
III	небезпека, реалізація якої може швидко та з високою ймовірністю спричинити значний збиток для підприємства і (або) навколишнього середовища й можливу загибель або травми хоча б однієї людини
II	небезпека, реалізація якої може спричинити затримку виконання завдання підприємством, привести до зниження працездатності людей, а при тривалому впливі – до захворювань
I	небезпека, при реалізації якої значення її параметрів не виходять за межі припустимих

 

Таблиця 4.2
Якісні оцінки частоти реалізації небезпеки
Частота реалізації небезпеки	Якісний опис
Часта реалізація	Небезпека спостерігається постійно
Ймовірна реалізація	Ймовірно часте виникнення небезпеки
Можлива реалізація	Небезпека спостерігається кілька разів за період роботи
Рідка реалізація	Цілком можливе виникнення небезпеки хоча б раз
Практично неймовірна реалізація	Виникнення небезпеки малоймовірне, але можливе хоча б раз

 

В якості ризику при виконанні якісного аналізу використовується ранг небезпеки. Ранг може приймати п’ять значень, що визначаються за табл. 4.3 [12; 60].

 

Таблиця 4.3
Матриця визначення рангу небезпеки
Частота виникнення небезпеки	Категорія небезпеки
IV	III	II	I
Часта реалізація	АА	АА	С	С
Ймовірна реалізація	АА	А	С	С
Можлива реалізація	А	А	С	D
Рідка реалізація	А	В	D	D
Практично неймовірна реалізація	В	В	D	D

 

Ранги небезпек:

АА – обов’язкові заходи для зниження рангу шляхом внесення змін у проект;

А – обов’язковий кількісний аналіз безпеки і проведення всього комплексу заходів для забезпечення безпеки;

В – бажане проведення кількісного аналізу, обов'язкове застосування заходів для забезпечення безпеки;

С – рекомендується проведення якісного аналізу, при необхідності – використання систем життєзабезпечення і проведення захисних заходів;

D – застосування заходів для забезпечення безпеки не потрібно.

 

Мета кількісного аналізу ризику – вибір найбільш ефективної системи захисту від небезпеки.

Рішення про проведення кількісного аналізу тієї чи іншої небезпеки приймають на етапі якісного аналізу. Для обраної небезпеки визначають такі кількісні характеристики:

імовірність (Р) виникнення небезпеки;

очікувані втрати при реалізації небезпеки Е (найчастіше цю величину вимірюють у грошах);

ступінь ризику (R): R= Р × Е [12; 40; 60].

Після цього обирають кілька варіантів захисних заходів (альтернатив). Для кожної альтернативи визначають нові значення імовірності й міри критичності. Аналізуючи величину зниження міри критичності з урахуванням витрат на впровадження захисного заходу, роблять висновок про ефективність тієї чи іншої альтернативи.

Для визначення ймовірності виникнення небезпеки, а також вибору більш діючих методів захисту від неї, при виконанні кількісного аналізу використовують методику побудови «дерева відмов».

Дерево відмов – структурно-логічна схема, яка пов’язує небезпечну подію (головну) з основними (вихідними) подіями, які спричинили появу головної події.

Основні події знаходяться в основі дерева відмов і ймовірності їхньої появи відомі. Дерево відмов будують, застосовуючи «зворотну» логіку, тобто відповідають на запитання: в результаті чого відбулася подія?

При побудові дерева відмов застосовують два види символів:

логічні символи

 

	«І» – вихідна подія відбувається, якщо усі вхідні події трапляються одночасно
	«АБО» – вихідна подія відбувається, якщо трапляється будь-яка з вхідних подій

 

символи подій

	Найбільш розповсюджений тип подій, на який накладені додаткові характеристики (головна подія)
	Основна (вихідна) подія, забезпечена достатніми даними

 

Після побудови дерева відмов визначають ймовірність реалізації головної події. Для цього складають логічне вираження, що пов’язує ймовірність головної події з ймовірностями основних подій. З цією метою використовують наступні залежності.

Для логічного символу «І»

 

Вираження для визначення ймовірності настання головної події:   РI = РII × РIII

Для логічного символу «АБО»

 

Вираження для визначення ймовірності настання головної події:   РI = 1–(1–РII) × (1–РIII)

Приклад побудови «дерева відмов» для небезпеки виникнення пожежі при експлуатації побутової праски наведено на рис. 4.5.

Рис. 4.5. Дерево відмов для небезпечної події «пожежа»

Третій метод – модельний. Цей метод базується на побудові моделей впливу небезпек як на окрему людину, так і на соціальні, професійні групи.

Прикладом застосування цього методу є проведення краш-тестів автомобілів. Під час такого тесту штучно створюються ситуації впливу на людину, яка знаходиться в автомобілі, різноманітних небезпечних факторів. Аналіз результатів тесту дозволяє своєчасно визначити найбільш імовірні небезпеки, які можуть вплинути на людину під час експлуатації автомобіля, і, таким чином, застосувати необхідні заходи для підвищення рівня його безпеки.

Четвертий метод – експертний. За цим методом імовірність різних подій визначається досвідченими спеціалістами-експертами.

П’ятий метод – соціологічний (соціометрична оцінка). Метод базується на опитуванні населення або працівників з приводу їх ставлення до тієї чи іншої небезпеки.

Слід відзначити, що найбільш точну оцінку ризику виникнення небезпеки можна одержати лише за умови комплексного використання перерахованих вище методів.