Здоров’я та механізми його підтримки

Реакції людини на вплив зовнішніх і внутрішніх факторів реалізуються завдяки сукупності фізичних і психічних можливостей організму, показником яких є стан її здоров’я.

У статуті ВООЗ здоров’я має наступне визначення.

Дане визначення має не зовсім науковий характер, але воно чітко показує, що здоров’я людини є складним (багаторівневим) станом, яке потребує всебічного дослідження.

Здоров’я людини пов’язане з усіма сферами її життєдіяльності. Зміни в будь-якій з них прямо або опосередковано впливають на стан здоров’я людини.

Основними критеріями здоров’я є:

генетичний – особливості будови й функціонування генотипу людини;

фізіологічний – особливості будови й функціонування анатомо-фізіологічних систем організму людини;

психічний – особливості будови й функціонування нервової системи, особливості психіки й особистісного статусу людини;

соціальний – соціальна активність людини.

Високі показники по кожному з перелічених критеріїв забезпечують людині значний потенціал фізичної, психічної й розумової дієздатності, що є фундаментом її повноцінного життя.

Згідно з сучасним уявленням про організм людини в ньому існують автоматичні механізми самоорганізації, які забезпечують формування, зміцнення і збереження здоров’я. Найбільш важливими механізмами підтримки здоров’я людини є гомеостаз і адаптація.

 

До гомеостатичних механізмів організму людини відносяться процеси терморегуляції, постійність складу крові й рівень цукру в ній, осмотичний тиск і т. ін.

Прикладом роботи гомеостатичних механізмів є підтримка постійної температури тіла людини незалежно від навколишніх умов. Цей факт дуже важливий, тому що саме при температурі 36,6 – 37 ⁰С найбільш ефективно протікають всі хімічні й біофізичні процеси в організмі людини. Коли температура навколишнього середовища значно підвищується, людина потіє, завдяки чому відбувається «охолодження» організму. І, навпаки, якщо температура знижується, людина тремтить, через що відбувається зігрівання організму. Таким чином, відбувається саморегуляція роботи організму для зберігання постійної температури, що забезпечує людині можливість життєдіяльності незалежно від умов навколишнього середовища.

Відповідно до принципу гомеостазу, здоров’я зберігається, якщо підтримується сталість внутрішнього середовища організму людини, або її порушення мають короткочасний характер. У разі стійких порушень гомеостазу для збереження здоров’я організм людини задіє ще одну фундаментальну здатність – адаптацію.

У процесі адаптації формуються ознаки і властивості, що виявляються найбільш вигідними для організму людини та завдяки яким він здобуває здатність до існування в нових умовах. Кінцевий результат роботи процесів адаптації – формування нового рівня гомеостазу, що й забезпечує життєдіяльність організму людини у змінених умовах навколишнього середовища.

Проте, якщо в процесі адаптації організм виходить за межі своїх можливостей, з’являється небезпека виникнення хвороби. Зумовлено це тим, що індивідуальні можливості людини не відповідають вимогам нових умов існування, у результаті чого в організмі виникають патологічні реакції, які характеризуються виснаженням енергетичних резервів.

Серед адаптивних механізмів організму людини особливе місце займає імунітет.

Результатом цієї реакції є виникнення несприйнятливості організму до повторного впливу шкідливих агентів.

Розрізняють наступні види імунітету:

уроджений (природний) імунітет – це несприйнятливість одного виду тварин або людини до захворювань іншого виду. Наприклад, люди несприйнятливі до чуми собак і великої рогатої худоби; у багатьох тварин не вдається викликати захворювання кором і т. ін.;

придбаний імунітет формується у процесі життєдіяльності людини, може бути природним і штучним.

Розрізняють активно й пасивно придбаний природний і штучний імунітети:

активно придбаний природний імунітет виникає після перенесеного інфекційного захворювання. Це найбільш міцний, тривалий імунітет, який підтримується іноді все життя;

активно придбаний штучний імунітет виникає в результаті вакцинації живими ослабленими або вбитими вакцинами. Такий імунітет людина здобуває через 1 – 2 тижні після вакцинації, і він може підтримуватись роками;

пасивно придбаний природний імунітет – це імунітет немовляти, яке одержує антитіла від матері;

пасивно придбаний штучний імунітет створюють шляхом уведення в організм готових антитіл – сироватки. Такий імунітет установлюється швидко – через кілька годин після введення імунної сироватки й зберігається нетривалий час – протягом 3 – 4 тижнів, тому що організм прагне звільнитися від чужорідної сироватки.

Усі види імунітету, пов’язані з утворенням антитіл, звуться специфічними, тому що антитіла діють тільки проти певного виду мікроорганізмів або токсинів.

До неспецифічних видів імунітету організму людини відносяться: ферменти у складі слизової оболонки ока, дихальних шляхів і порожнини рота, що руйнують будь-які бактеріальні клітини; реакція запалення; бактерицидні властивості крові й тканинної рідини й т. ін.