Охарактеризуйте механізм витрат, пов’язаних з поліпшенням умов праці.

Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці, виділяють 5 груп витрат. 1) Відшкодування потерпілим унаслі­док травм і профе­сійних захворювань: Тимчасова непрацездатність; одноразова допо­мога; моральна шкода; відшкодування витрат лікувальним закладам; санаторно-курортне об­слуговування; протезування, придбання транс­портних засобів, витрати на соціальну допомогу інвалідам; доплати до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу; пенсії інвалі­дам і утриманцям загиблих

2) Пільги та компен­сації за працю у важ­ких і шкідливих умо­вах праці - Додаткові відпустки, скорочений робочий день, лікувально-профілактичне харчування, одер­жання молока або інших рівноцінних продуктів, підвищені тарифні ставки, доплати за умови та інтенсивність праці, пенсії на пільгових умовах

3) Витрати на профі­лактику травматиз­му, професійних за­хворювань - Витрати на заходи щодо охорони праці за раху­нок джерел фінансування, регламентовані нор­мативними актами держави; витрати на заходи і охорони праці за колективними договорами

4) Витрати на лікві­дацію наслідків аварії та нещасних випадків на вироб­ництві - Вартість зіпсованого устаткування, інструмен­тів, зруйнованих будівель, споруд; витрати ні врятування потерпілих; розслідування нещас­них випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою; вартість ремонту част­ково зіпсованого обладнання, машин ТІ механізмів, будівель і споруд; вартість підготовки чи перепідготовки працівників замість вибулих унаслідок загибелі або інвалідності

5) Штрафи та інші відшкодування - Штрафи, виплачені за наявність нещасних випадків та приховування від обліку потерпілих, штрафи за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці; штрафи на працівника за порушений вимог законодавства й інших нормативних актів з охорони праці; компенсації за час вимушеного простою через небезпечність виконання робіт і припинення робіт органами державного нагляду за охороною праці; штрафи, пеня, виплати за недотримання договірних зобов’язань з іншими підприємствами; компенсаційні виплати за ураження населення, житлового фонду, приватного майна та забруднення довкілля.

Витрати з охорони праці також поділяються на: — доцільні витрати, спрямовані на збереження здоров'я пра­цівників, раціональне витрачення життєвих сил та відновлення працездатності; — частково доцільні витрати, які включають видатки за піль­гами і компенсаціями за несприятливі умови; — недоцільні витрати, що зумовлюють підвищення собіварто­сті продукції, зниження її обсягу тощо.

Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці, частково доцільні і недоцільні — призводять до збитків підприємства, до зниження ефективності виробництва.

Дослідження свідчать, що основні витрати на підприємствах припадають не на створення безпечної техніки, попередження виробничого травматизму і захворюваності, не на нормалізацію умов праці, а на пільги й компенсації, пов’язані з небезпечними і шкідливими умовами праці. Співвідношення між витратами на поліпшення умов та охорони праці до видатків на доплати, пенсії, пільгові відпустки становлять 1: 10.

Як оцінити вплив заходів з поліпшення умов та охорони праці на соціальні та економічні результати виробництва?

Здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і на соціальні результати виробництва. До позитивних економічних результатів впливу умов праці на людину слід віднести підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів. Сприятливі умови забезпечують піднесення продуктивності праці за рахунок як інтенсивних змін, так і екстенсивних. Зростання продуктивності праці супроводжується також досягненням високої якості виробленої продукції або послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості продукції. За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 15—20 %. Так, нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці на 6—13 % та скорочує брак на 25 %. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21 %, а раціональне фарбування робочих приміщень — на 25%. Збільшення ефективного фонду робочого часу може бути досягнуто за рахунок скорочення тимчасової непрацездатності працівників унаслідок хвороб та виробничого травматизму. Поліпшення умов і впровадження заходів по забезпеченню безпеки праці скорочують плинність кадрів. Слід зазначити, що позитивні економічні результати тісно пов’язані як з особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними наслідками. Зростання продуктивності праці пов’язано зі скороченням цілоденних витрат робочого часу, зумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням використання робочого часу і продовженням періоду активної трудової діяльності. Несприятливі умови призводять до зворотних результатів: різних форм та ступенів втомлюваності працівників, функціонального напруження організму. До негативних економічних результатів належать недоодержання додаткового продукту, затримка з уведенням нових фондів, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці. Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників. До позитивних соціальних результатів можна віднести: ступінь сприятливого впливу трудового процесу на здоров’я людини та розвиток її особистості, стан здоров’я, ставлення до праці, соціальну активність; максимальне задоволення однією з найвагоміших потреб людини — потребою в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов’язаною з цим потребою у змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров’я. Негативний соціальний результат включає зниження творчої активності, заінтересованості в праці, погіршення трудової дисципліни, зростання плинності кадрів унаслідок несприятливих умов праці.

Які існують методи економічного оцінювання соціальної та соціально-економічної ефективності поліпшення умов праці?

Для оцінки результатів проведення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці запропоновані чотири групи показників: 1)зміна стану умов і охорони праці; 2)соціальні; 3)соціально-економічні; 4)економічні. Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищен­ням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників. Підвищення рівня безпеки праці супроводжується збільшен­ням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приве­дених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів. Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризуєть­ся зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшен­ням мікроклімату, зниженням рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості. Зростання психофізіологічних показників визначається скоро­ченням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці. Поліпшення естетичних показників характеризується раціо­нальним компонуванням робочих місць та машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо. Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після впровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням, Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.