Розкрийте суть механізму встановлення доплати до заробітної плати за несприятливі умови праці.

Робітники, які працюють в умовах, що не відповідають нормам безпеки і санітарним нормам, користуються пільгами та отримують компенсацію. Сюди належать електро- та газозварювальники, кочегари парових і водонагрівальних котлів, машиністи компресорних станцій та ін. Перелік шкідливих виробництв, професій і посад із шкідливими умовами праці, які мають право на отримання пільг, затверджений Кабінетом Міністрів України, Держкомпраці України і профспілками.

Грошо­вою компенсацією працівникам за роботу у шкідливих умовах є доплати за несприятливі умови праці, які можуть здійснюватися шляхом підвищення тарифних ставок та посадових окладів, ураху­вання дійсного стану умов праці при їх встановленні.

Компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних, включають доплати:

— за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і особ­ливо шкідливих умовах праці;

— за інтенсивність праці;

— за роботу у нічний час;

— за перевезення небезпечних вантажів.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць та оцінки фактичних умов зайнятості робіт­ників на цих місцях. На підприємствах установлюють розміри до­плат: від 4 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу). Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встанов­лювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги і компенсації, не передбачені чинним законо­давством (відпустки більшої тривалості, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безплатні обіди). Слід зазначити, що застосування на виробництві застарілих тех­нологій та матеріалів, нестача технічних засобів захисту працівники і відповідних коштів у підприємств для оптимізації умов пран спричиняють надання майже третині працівників промисловост будівництва, транспорту, с/г вир-в пільг та компенсацій за роботу в шкідливих і важких умовах праці.

77.Інформацію на які питання рекомендується одержати, оцінюючи стан умов праці на підприємстві (організації)?

Оцінка стану умов праці на робочих місцях здійснюється з метою виявлення впливаючих на працюючих небезпечних 1 шкідливих виробничих чинників, відповідності їх фактичних значень (рівнів, концентрацій) встановленим нормативам. Відхилення від прийнятих нормативів визначаються при паспортизації санітарно-технічного стану умов праці, яка повинна проводитися щорічно й охоплювати кожне робоче місце в туристському комплексі або групу робочих місць з аналогічними за характером виробничими процесами й умовами праці.

При проведенні цієї роботи робоче місце, з погляду охорони праці, оцінюється за такими показниками: стан санітарно-гігієнічних умов: безпека експлуатованого устаткування та технологічних процесів; організація робочого місця відповідно до вимог стандартів з охорони праці: частка важкої фізичної праці та монотонної праці; наявність і застосування засобів індивідуального захисту.

Важливого значення набуває оцінювання стану умов праці й визначення ступеня їх шкідливості та небезпечності. Оцінювання умов і характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці.

В яких документах можуть бути викладені умови праці?

1) трудовий договір; 2) контракт, як особливий вид трудового договору; 3)колективний договір. Трудовий договір – угода між працівником і власником (або уповноваженою ним органом чи особою). Цим договором передбачено такі зобов’язання сторін: працівника – виконувати ту роботу, яку визначено цим договором, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, власника (або уповноваженого ним органу чи особи) - виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, які є необхідними для виконання роботи і передбачені законодавством про працю, колективним договором. Трудовий договір може бути: - безстроковим, що укладається на невизначений строк; - на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; - таким, що укладається на час виконання певної роботи. Укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу. Контракт - різновид трудового договору, який має від нього деякі відмінності. Він завжди укладається на певний строк дії і застосовується щодо працівників, які працевлаштовуються на визначений строк або на час виконання певної роботи. Контракт на відміну від трудового договору завжди укладається в письмовій формі. У контракті встановлюються за угодою сторін права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці, умови розірвання контракту. Колективний договір - це локальний нормативний акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини, що виникають між власником або уповноваженим ним органом і найманими працівниками конкретного підприємства; це форма їх співробітництва з метою досягнення соціальної згоди і прогресу. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників, гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких органів трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. Колективні договори реєструються місцевими органами державної виконавчої влади; строк реєстрації – два тижні.

Хто несе відповідальність на підприємстві за правильне та своєчасне розслідування нещасних випадків?

Роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. Розслідування здійснюється за участю представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках, передбачених законодавством, також за участю представників органів державного нагляду, управління охороною праці та профспілок.

Роботодавець зобов’язаний надавати інформацію й звітність про стан охорони праці, повідомляти працівникам про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення й для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

За підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов’язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти такий акт чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи зі змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

На підприємствах, де немає спеціалістів з охорони праці, головою комісії з розслідування призначається посадова особа

(спеціаліст), на яку наказом власника покладені функції з питань охорони праці в порядку сумісництва.

На суднах морського, річкового та рибопромислового флотів під час плавання або перебування в іноземних портах комісія з розслідування утворюється капітаном. Про це повідомляється власник судна.