Інформаційний забруднення як небезпечне соціальні явище. Шляхи його подолання

Життя сучасної людини відбувається не тільки в суспільстві й навколишньому середовищі, але й в інформаційній сфері. З ростом народонаселення людина безпосередньо спілкується з досить обмеженим колом родичів, колег, друзів, тому для неї все більшого значення набуває загальне інформаційне поле. Саме через це сучасне суспільство все частіше називають «інформаційним». Сучасні технології такі, як інтернет, засоби масової інформації роблять її загальнодоступною. Проте останнім часом через її надмірну кількість виникла проблема забруднення інформаційного простору.

Одним з найпоширеніших видів інформаційного забруднення є реклама. Людина зустрічається з рекламою всюди – сидячи перед телевізором, слухаючи радіо, йдучи на роботу або навчання – скрізь вона бачить або чує рекламні оголошення, що розповідають про нові товари або послуги. Нав’язливі рекламні ролики з’являються посередині будь-якої телепередачі або фільму, повторюються багато разів по радіо. Однак варто звернути увагу на те, що, як би не дратувало це «засилля реклами», людина постійно піддається її впливу. В сучасній маркетології вже давно не приховують той факт, що споживача спонукають за допомогою реклами зробити саме несвідому покупку, тобто не обумовлену властивостями товару та його необхідністю даному покупцеві. По суті реклама – це тиск на підсвідомі почуття людини: заохочення господарок до імпульсивної витрати грошей; експлуатація людських слабостей; розбещення дітей покупками; марнотратність, яку вселяють населенню. В останнє десятиліття з’явилися непоодинокі випадки осуду реклами фахівцями, представниками релігії й населенням.

Іншим джерелом інформаційного забруднення є Інтернет. З’явившись спочатку як нова технологія, він породив потужний інструмент специфічного впливу на свідомість людини. Сьогодні кожний користувач Інтернету на власному досвіді «відчуває» один із самих великих парадоксів: «корисної інформації в WWW стає все більше, але знайти щось певне все складніше». Традиційні універсальні засоби «обліку» інформаційних ресурсів мережі – каталоги й інформаційно-пошукові системи – вже сьогодні не справляються із завданням.

Негативними наслідками інформаційного забруднення простору можуть бути:

звуження соціальних зв’язків аж до самітності;

скорочення сімейного спілкування;

розвиток депресивних станів;

аутизація дітей і підлітків;

виникнення певних проблем у процесі соціальної адаптації й т. ін.

Шляхи подолання проблеми інформаційного забруднення [28]:

прийняття законів про інформаційну безпеку, які б захищала права людини на вільний вибір та користування інформацією та відмову від непотрібної;

захист інформаційних систем від несанкціонованих впливів, тобто забезпечення неможливості проникнення шкідливої інформації (наприклад, вірусів) до комп’ютерних систем користувачів Інтернету;

пріоритет моральних та етичних норм при управлінні інформаційними потоками;

застосування методів психорегуляції (наприклад, психокорекції, психогігієни й т. ін.), що дозволить знизити ризик виникнення депресій, неврозів та інших негативних станів у людини, які розвиваються внаслідок надмірного впливу інформації.

Біологічні ритми людини

Ритмічність біологічних процесів є фундаментальною властивістю всього живого й становить основу життєдіяльності. Біологічні ритми властиві всім живим організмам від одноклітинних до людини. Перетворення молекул живої речовини, фізіологічні процеси, розвиток окремого індивіда, будь-які поведінкові акти та прояви біологічної активності живих організмів – все це має певні ритми. Ритмічні зміни інтенсивності функціональної активності будь-якого роду (і на будь-якому рівні функціональної організації) являють собою універсальну форму постійного реагування організмів на впливи навколишнього середовища [41; 58].

Вивченням біоритмів займається наука біоритмологія.

Сучасні дослідження стосовно природи та закономірностей біологічних ритмів показали, що складні живі системи мають велику кількість ритмів, які відіграють різну роль в їх життєдіяльності. Таким чином, цей факт потребує введення класифікації біоритмів. Найбільш розповсюдженими є класифікація біоритмів за частотою та природою походження.

За частотою біоритми класифікують наступним чином (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Класифікація біоритмів за частотою

З усіх наведених у класифікації біологічних ритмів найбільш дослідженими на сьогодні є добові, бо саме вони становлять основу періодичних змін активності й пасивності організму людини. Наприклад, рівень обміну речовин в організмі залежить від характеру добових змін температури тіла, а також ритму дихання. Характерний добовий ритм діяльності і для залоз внутрішньої секреції. Так, адреналін, гормон надниркової залози, накопичується до початку періоду активної діяльності організму, і його більше в крові вдень, ніж вночі. І це не випадкове явище. Адреналін, наприклад, бере участь у прискоренні ритму й сили скорочень серця, підвищує кров’яний тиск, підсилює працездатність м’язів, впливає на вуглеводний обмін, внаслідок чого різко зростає вміст цукру в крові й підвищується споживання його в тканинах. Це веде до інтенсифікації загального обміну, збільшенню теплопродукції. Усе це підвищує працездатність і витривалість організму людини протягом дня. Коли людина спить, біологічні ритми переходять в інший режим роботи й створюють умови для того, щоб організм міг відновити сили під час відпочинку [58]. Таким чином, робота кожної фізіологічної системи органів багато в чому визначається особливостями добових ритмів організму людини.

За природою походження біоритми класифікують наступним чином (рис. 6.2):

Рис. 6.2. Класифікація біоритмів за природою походження

Згідно з теорією біоритмів ендогенні процеси синхронізовані з екзогенними. Цей факт обумовлений тим, що будь-яка жива система, в тому числі й людина, перебуває в стані обміну інформацією, енергією й речовиною з навколишнім середовищем. Отже, якщо відбуваються зміни в стані навколишньому середовищі, то в організмі людини це теж певним чином повинно відобразитися. Наприклад, людина приїжджає до країни, яка розташована в іншому часовому поясі. Природно, що перший час організм людини буде функціонувати за часом того місця, звідки вона приїхала. У зв’язку з чим при великій різниці в часі людина може жити «навпаки», тобто вдень їй буде хотітися спати, а вночі – працювати. Проте за кілька тижнів організм людини адаптується до нового добового часу і всі процеси в ньому почнуть протікати відповідно до змінених умов навколишнього середовища. Таким чином, синхронізація внутрішніх процесів організму людини з умовами навколишнього середовища, тобто узгодженість ендогенних та екзогенних ритмів, є однією з умов нормального функціонування організму людини. Крім того, важливим фактором підтримки життєдіяльності організму людини є синхронізація внутрішніх процесів в організмі. В разі розладу синхронності ендогенних та екзогенних ритмів або внутрішніх процесів виникає десинхроноз.

Десинхроноз буває внутрішнім і зовнішнім (рис. 6.3):

Рис. 6.3. Види десинхронозу

Неузгодженість і перебудова біологічних ритмів проявляється в об’єктивних і суб’єктивних показниках. До перших відносяться зміна артеріального тиску, порушення сну, поганий апетит, до других – дратівливість, занепад сил.

За тривалістю десинхроноз буває гострий і хронічний, за силою неузгодженості – явний і прихований, за обсягом проявів – частковий і загальний.

Десинхронізація біологічних ритмів – сигнал неблагополуччя. Більшість захворювань є результатом порушення тієї або іншої функції організму та зміни його добової ритмічності.

Сильним десинхронизатором біологічних ритмів є алкоголь. Малі дози алкогольних напоїв не викликають серйозних порушень у біоритмах організму, тоді як великі, особливо в ранковий і денний час, ведуть до виникнення серйозних порушень. Систематичне вживання приводить до появи хронічного й загального десинхроноза. Дослідження вітчизняних учених показали, що після приймання середньої дози алкоголю в людини протягом трьох годин підвищуються самопочуття, активність і настрій. Потім наступає різке зниження цих проявів, яке спостерігається близько 27 годин. Після 45 годин всі перелічені параметри ще не досягають свого оптимального рівня. Тільки на третю добу відбувається відновлення добових ритмів фізичної працездатності й роботи гормональної системи [21; 54].

Проблема профілактики десинхронозів є на сьогодні досить актуальною. Значна нервово-емоційна напруга, інтелектуальні перевантаження, порушення режиму праці й відпочинку можуть привести до серйозних змін стану здоров’я людини. У зв’язку із цим виникає необхідність організації режиму життєдіяльності в строгій відповідності до ритмічних особливостей організму. При цьому особливу увагу варто приділяти профілактиці сезонних порушень, організації роботи при багатозмінній діяльності, синхронізації функцій при переїздах з одного годинного пояса в інший. Не слід також забувати про оптимізацію розумових і фізичних навантажень, строге дотримання режимів праці й відпочинку, графіка й раціону харчування.