Працездатність людини. Її динаміка в процесі діяльності

Вище зазначено, що однією з умов оптимального розподілення часу роботи і відпочинку людини є врахування особливостей динаміки її працездатності, тобто визначення періодів підйому і зниження продуктивної діяльності.

Розрізняють загальну й фактичну працездатність (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Види працездатності людини

Працездатність організму створюється й підтримується всіма його функціональними одиницями й на всіх рівнях. Рушійної силою працездатності є енергетичні речовини, які містяться в організмі людини. Однак, незважаючи на їхню значну кількість в організмі, їх використання визначається межею працездатності.

Межа працездатності – величина змінна, і залежно від конкретних умов може збільшуватися або зменшуватися. Проте слід відзначити, що при переході через межу будь-яка фізіологічна система руйнується або порушується її життєдіяльність.

Фактори, що визначають величину працездатності організму людини:

рівень організації фізіологічної системи. Відомо, що підсистеми організму людини мають неоднакову працездатність. При цьому спостерігається певна закономірність: працездатність фізіологічної системи буде тем менше, чим складніше вона організована. Виходячи з цього, найменшу працездатність мають «управляючі» системи організму, наприклад, центральна нервова система (з цим пов’язане швидке виснаження організму людини в разі значних нервово-емоційних навантажень), а найбільшу – «виконавчі»: серцево-судинна, травна, опорно-рухова та інші системи (саме тому людина досить довго здатна витримувати фізичні навантаження);

тип нервової системи. Слабкий тип нервової системи має порівняно невелику працездатність, сильні, навпаки, характеризуються значною працездатністю;

стан здоров’я людини. Наявність в людини тих чи інших захворювань може значно знижувати її працездатність і навіть унеможливлювати виконання будь-якої діяльності;

вік людини в значній мірі впливає на стан і можливості організму. Найбільший рівень працездатності мають люди молодого й середнього віку. Працездатність людей похилого віку незначна, що, перш за все, обумовлено зниженням компенсаторних можливостей організму;

якість харчування визначає рівень енергетичних ресурсів організму, адже саме з їжею людина одержує необхідні для нормальної життєдіяльності мікроелементи, вітаміни, живильні речовини й т. ін. Так звана «баластна їжа» призводить до потрапляння в організм певної кількості харчових елементів, які не мають корисної дії для організму, отже, енергетичні запаси організму в цьому випадку не поповнюються.

У процесі діяльності працездатність людини змінюється в часі. Такі зміни мають закономірний фазний характер і проявляються протягом робочої зміни, доби, тижня, місяця, року. Зміна працездатності протягом робочої зміни відбувається за наступними фазами [27]:

фаза мобілізації інакше називається передстартовою. Організм мобілізовується ще до початку роботи, коли відбувається підвищення тонусу центральної нервової системи й посилення функціональної активності ряду органів і систем. Безпосереднім вираженням фази мобілізації є деяке зростання сили серцевих скорочень, підйом максимального артеріального тиску, посилення й поглиблення подиху. Суб’єктивно ця фаза виражається в деякому відволіканні від зовнішніх сторонніх подразників, у внутрішній зібраності, обмірковуванні майбутньої роботи й т. ін.;

фаза первинної реакції характеризується невеликим зниженням майже всіх показників функціонального стану. Фізіологічний механізм цієї фази пов’язаний із зовнішнім гальмуванням, яке виникає в результаті зміни характеру подразників, що надходять у центральну нервову систему. Ця фаза короткочасна й триває всього кілька хвилин. Її тривалість залежить у першу чергу від ступеня тренованості фахівця, його досвіду й знання характеру виконуваної роботи. Існує певне співвідношення між фазою мобілізації й фазою первинної реакції. Якщо специфічна сторона фази мобілізації виражена досить чітко, то фаза первинної реакції може взагалі не спостерігатися й відразу ж наступає третя фаза;

фаза гіперкомпенсації. Це одна з найбільш складних фаз зміни стану людину в процесі роботи. В цій фазі немає ще точної відповідності реакцій організму характеру роботи, оскільки організм реагує на дану величину навантаження з більшою силою, ніж це необхідно. Тривалість і виразність цієї фази визначається ступенем підготовленості людини до даної роботи;

фаза компенсації. У цій фазі встановлюється оптимальний режим роботи органів і систем організму й виробляється певна стабілізація функціональних показників. Фізіологічний рівень активності систем і органів є оптимальним, необхідна мобілізація основних і компенсаторних реакцій уже здійснена, режим роботи найбільш економний. Показники функціонального стану організму в цій фазі стають стабільними й трохи перевищують вихідний рівень або ж дорівнюють йому. Ефективність праці в цей період максимальна;

фаза субкомпенсації. При певній інтенсивності й тривалості роботи високий рівень фізіологічних реакцій починає трохи знижуватися, показники функціонального стану погіршуються. Відбувається своєрідна перебудова організму: необхідний рівень роботи підтримується за рахунок ослаблення менш важливих функцій. Така форма компенсації підтримує відносно стабільний функціональний стан робочих систем організму, однак рівень їх функціонування значно знижений. Ефективність праці при цьому поступово знижується;

фаза декомпенсації. У цій фазі відбувається неухильне погіршення стану організму, причому змінюються найбільш важливі для даного виду діяльності функції. Ця фаза характеризується появою тахікардії, частішанням подиху, порушенням точності координації рухів, появою великої кількості помилок у роботі й т. ін. Ефективність праці низька;

фаза зриву. У цій фазі спостерігається виражена неадекватність реакцій організму на сигнали зовнішнього середовища, різке падіння працездатності, яке може привести до неможливості продовження роботи. Такі зміни вимагають тривалого відпочинку й навіть лікування.

У тому випадку, коли тривала робота приводить тільки до появи четвертої або п’ятої фази, перед закінченням роботи виникає специфічний стан, який називається періодом або стадією кінцевого пориву. Сутність цієї стадії полягає в терміновій мобілізації всіх додаткових резервних сил організму й тимчасовому додатковому підвищенні працездатності. Після цього, починаючи зі стадії субкомпенсації, виникає специфічний стан втоми, який сигналізує про необхідність відпочинку людини.