Працездатність людини-оператора.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Працездатність людини-оператора.



У процесі роботи людина переживає різні функціональні стани, які зумовлюють різні рівні її працездатності.

Під працездатністю людини розуміють можливість її виконувати певну роботу з необхідною якістю та у встановлений час. Працездатність людини залежить як від зовнішніх факторів, так і від внутрішнього стану (внутрішні фактори).

До зовнішніх факторів належать: кількість та форма отриманої інформації, зручність робочого місця, характер взаємовідносин в колективі, вплив факторів середовища існування.

До внутрішніх факторів належать: рівень підготовки, тренованість людини та її емоційна стійкість.

Розглядаючи зміни функціонального стану та якості роботи людини у процесі одного трудового циклу (зміни), виділяють 4 фази працездатності: пристосування до праці. стійкої працездатності, субкомпенсації, втоми. Тривалість усіх фаз та усього циклу роботи залежить від рівня підготовки людинидо роботи (рис.2.1.).

 

 
 


Ф Ф

 
 


S

S

 

П

 
 

 


І ІІ ІІІ ІV

П

 

0 t1 t2 t3 t

 

Рис.2.1. Фази працездатності.

(Ф – показник функціонального стану; S – помилки в роботі;

П – продуктивність праці).

 

Фаза пристосування до праці (0 – t1) - це час, протягом якого людина адаптується до умов праці. Основний показник ефективності праці поступово досягає свого встановленого значення. Тривалість періоду пристосування організму до умов праці залежить від багатьох факторів, серед яких основними є інтенсивність роботи (чим інтенсивніша робота, тим цей період коротший) та рівень готовності людини до майбутньої роботи.

Фаза стійкої працездатності (t1 – t2) характеризується найвищою якістю праці при оптимальних рівнях функціонування фізіологічних систем організму. Тривалість цього періоду залежить від інтенсивності роботи. Чим інтенсивніша праця, тим коротший цей період. Найоптимальніша динамічна робота, коли цей період може бути в десятки разів довшим, ніж при статичній діяльності.

На процес стійкої працездатності впливають емоції. Негативні(страх, невпевненість, поганий настрій) знижують працездатність. Позитивні (впевненість, спокій, бадьорий настрій) значно продовжують період стійкої працездатності.

Продовження періоду стійкої працездатності можна забезпечити:

- оптимальним рівнем напруги психофізіологічних функцій;

- комфортними умовами праці;

- правильним поєднанням режимів праці та відпочинку;

- емоційним розвантаженням;

- використанням тонізуючих напоїв (кава, чай), фармакологічних засобів, зокрема препаратів рослинного походження (вітаміни, препарати, які впливають на енергетичні та метаболічні процеси);

- інформуванням людини про наслідки її діяльності, наглядом та контролем її роботи.

Фаза субкомпенсації (t2 – t3) розглядається як початок розвитку втоми. В цей період якість праці ще зберігається на високому рівні, але тільки за рахунок перенапруги відповідних функцій організму.

Фаза втоми (з моменту t3) характеризується чітко вираженим зниженням якості роботи при подальшому погіршенні функціонального стану людини. Об'єктивними показниками втоми є зміна частоти пульсу, дихання, зорової та слухової чутливості.

Наступною фазою життєдіяльності людини повинна бути фаза відновлення працездатності (відпочинку), яка може тривативіддекількох хвилин до декількох годин і навіть декілька діб.

2.2.3. Надійність людини-оператора.

Надійність людини характеризується безпомилковістю, готовністю та своєчасністю. Усі показники імовірнісні.

Безпомилковість характеризується ймовірністю безпомилкової роботи.

Кількість помилок (інтенсивність помилок) зменшується (в період фази пристосування до праці) до мінімуму (в період фази стійкої працездатності) і швидко зростає у фазі втоми.

Коефіцієнт готовності людини оцінюється ймовірністю включення оператора в роботу у будь-який довільний момент часу.

Властивість відтворення характеризується ймовірністю виправлення допущеної помилки.

Своєчасність дій оператора оцінюється ймовірністю виконання заданої роботи протягом часу,який не перевищує встановленого значення.

Виділяють конструктивні, організаційні, кваліфікаційні психологічні причини помилок людини, які знижують її надійність.

Конструктивні причини зумовлені поганим узгодженням можливостей людини з характеристиками машини.

Організаційні – пов’язані з неправильним розподілом функцій між персоналом, з незадовільним співвідношенням періодів праці і відпочинку.

Кваліфікаційні причини зумовлені помилками у доборі та підготовці операторів.

Психологічні причини пов'язані з типом нервової системи, соціальною та психологічною сумісністю людей.

До причин помилок людини-оператора можна віднести часові (робота в нічну зміну) та фізіологічні (стан здоров'я, хворобливий стан).

Надійність людини знижується, якщо її робоче місце не відповідає виконуваній роботі.

У теперішній час в галузі ергономічних досліджень щораз більше схиляються до думки, що кількісно надійність оператора може бути виражена у тих же категоріях, якими оцінюється надійність технічних систем.

Стосовно оператора під відмовою розуміють стан, який призводить до часткового або повного невиконання поставленого завдання внаслідок допущених помилок.

Основним показником надійності оператора вважається ймовірність його безвідмовної роботи у певний відрізок часу.

Поки що не розроблені кількісні оцінки психофізіологічного стану людини і не відомі межі їх допустимих значень, які викликані вимогами конкретних професійних особливостей. Тому багатьма дослідниками ймовірність безвідмовної роботи оператора за встановлений час визначають за статистичними даними. За цими даними будуються статистичні функції відмов. Далі відбирається теоретична функція, яка найкраще узгоджується з графіком статистичної функції. За нею визначаються параметри одержаного розподілу і обчислюється ймовірність безвідмовної роботи оператора.

Такі статистично визначені показники надійності оператора вираховуються для кожної конкретної спеціальності.

При широкому підході до оцінки надійності системи "людина - машина" (Л-М) з урахуванням взаємного впливу обох складових системи виділяють кілька реальних варіантів розмежування властивостей технічних систем та операторів:

Апаратурна безвідмовність використовуваних систем.Характерна лише для необслуговуваних, підготовлених, некерованих систем. Надійність систем повністю визначається виникненням її відмови. Вплив оператора не враховується.

Відбудовуючий оператор. Оператор впливає на стан технічних систем лише усуненням відмов, що виникли. При цьому враховується лише безвідмовність та відбудованість системи.

Оператор, ідеальний у розумінні готовності та безпомилковості керування. В цьому випадку оператор готовий до роботи на початку виконання операцій у режимі підготовки, у режимі використання не допускає помилок керування.

Оператор, ідеальний у розумінні готовності.Оператор постійно перебуває в стані готовності виконувати необхідні операції з підготовки системи, але може допускатися помилок. В цьому випадку враховується вплив оператора на усі процеси, які відбуваються у системі.

Біологічно надійний оператор. Враховується готовність оператора до роботи, він може допускатися помилок.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.68.118 (0.021 с.)