Допомога при різних ураженнях



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Допомога при різних ураженнях



Долікарська допомога при ураженні електричним струмом

Дотик до струмопровідних частин (мережі під напругою) у більшості випадків призводить до судом м'язів, тобто людина самостійно не в силі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої дотикається людина.

Звільнення потерпілих в електроустановках напругою до 1000 В.

Для звільнення потерпілого використовують сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці.

Можна використати для звільнення від джерела струму суху дошку, одяг, підстилку, на які стають ногами. Можна діяти і рукою, не дотикаючись до металевих частин другою. Можна перерубати або перерізати провід. Можна відкинути оголений провід сухою палицею від потерпілого.

Звільнення потерпілих в електроустановках з напругою понад 1000 В.

Натягнути діелектричні рукавиці і взути діелектричні боти; діяти ізолюючою штангою або ізолюючими кліщами.

Вимкнути електроустановку.

Замкнути або заземлити проводи ПЕЛ ( замкнути дроти накоротко, накинувши на них попередньо заземлений провід).

Три стани людського організму внаслідок дії електроструму.

І стан - потерпілий при свідомості. Слід забезпечити повний спокій, 2-3 годинне спостереження, виклик лікаря.

II стан - потерпілий непритомний, але дихає - людину покласти горизонтально, розстебнути комір і пасок, дати нюхати нашатирний спирт, викликати лікаря.

III стан - потерпілий не дихає, або дихає з перервами, уривчасто, як вмираючий. Роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.

Долікарська допомога при пораненнях і кровотечах

Кров в організмі людини циркулює по кровоносних судинах: артеріях, венах і капілярах. Г

Кровотеча- це вихід крові з кровоносних судин. Кровотеча -наслідок порушення цілісності судин внаслідок травмування (укол, розріз, удар, розтяг) тощо.

Інтенсивність кровотеч залежить від кількості пошкоджених судин, їх діаметра, характеру пошкоджень і виду пошкодженої судини (артерія, вена, капіляр). На її інтенсивність також впливає рівень артеріального тиску, вид кровотечі (зовнішньої чи внутрішньої), вік потерпілого і стан його здоров'я.

Втрата крові може спричинити гостру недостатність кровопостачання тканин і органів, мозку, легенів, серця, що призводить до смерті.

Через небезпеку інфекції рятівник не повинен доторкатися до рани руками, промивати її водою чи ліками, присипати порошками.

Види зовнішніх кровотеч залежать від характеру пошкодження судин (капілярів, вен, артерій) і бувають: капілярна кровотеча, венозна кровотеча, артеріальна кровотеча, кровотечі з рота, з носа, з вух тощо.

Капілярна кровотеча виникає при поверхневих ранах, і пошкодженні шкіри. Кровотеча може зупинитись сама завдяки згортанню крові. На таку рану накладають тугу стерильну марлеватяну пов'язку і бинт. Виток бинта повинен іти знизу вгору від пальців до плечей.

Венозна кровотеча виникає від глибоких ран, кровотеча інтенсивніша, колір крові темночервоний. Потрібно підняти вгору поранену кінцівку і після дезинфікування шкіри навколо рани розчином йоду чи спирту накласти тугу пов'язку.

Артеріальна кровотеча- пряма загроза життю людини,- виникає при глибоких рубаних або колотих ранах, кров ясночервона, б'є струменем у ритмі пульсу (б'є фонтанчиком), бо є під великим тиском.

Якщо кровотечу не вдається зупинити тугою пов'язкою, тоді артерію притискають до кістки, ближче до серця, за 10-15 хвилин в рані повинен з'явитися згусток крові (внаслідок її згортання), котрий сам зупинить кровотечу. Накладають джгут або закрутку (гумову трубку, краватку, рушник) вище місця пошкодження, поближче до серця.

Джгут тримають 1-2 години, звільняючи на 10-15 хвилин, притиснувши артерію, щоб не настало змертвіння тканин, і знов затягують його.

Тимчасово можна зупинити кровотечу згинанням кінцівки в колінному та тазостегновому суглобах.

При пораненні шийних вен, зокрема підключичних, може виникнути повітряна емболія - важке смертельне ускладнення, зумовлене засмоктуванням повітря у венозне русло: необхідно притиснути підключичну вену до ключиці.

Кровотеча з носа. Потерпілого треба посадити, дещо нахилити його голову, розстебнути комір. На перенісся, чоло і потилицю кладуть мокру зволожену водою хустку, можна вставити в ніс тампон з вати чи марлі, змочений 3% розчином перекису водню і затиснути ніс пальцями.

Кровотеча з рота. Потерпілого кладуть горизонтально і швидко викликають лікаря, також це роблять при кровотечі з вух, що є ознакою порушення внутрішньочерепного тиску при травмі черепа.

Внутрішні кровотечі(капіляротоксикоз) - дуже небезпечні; різко блідне обличчя, частішає пульс, настає загальна слабість, запаморочення, задуха, спрага, утворюються чорні крапки на стегнах та животі у формі висипки. Потерпілий повинен перебувати у напівсидячому стані (підкладають подушку під спину) із зігнутими в колінах ногами. Потерпілому сурово заборонено давати пити.

Правила накладання джгута: джгути бувають пневматичні або еластичні. Перед накладанням джгута кінцівку піднімають на 2-3 хвилини для знекровлення. Джгут накладають тільки на обгорнуту бинтом чи тканиною руку, або поверх закоченого рукава одягу вище від рани, але якнайближче до неї, щоб при необхідності його можна було перемістити вище; джгут стискають до моменту зникнення пульсу, кінцівка синіє. Через 1 годину бажано на 10-15 хвилин звільнити руку від нього. Після накладання джгута кінцівку фіксують до тулуба з метою профілактики больового шоку і запобігання сповзання джгута. Час накладання джгута вказують у записці, або в написі на тілі чи одязі.

Захист рани від забруднення.

Рана - це механічне пошкодження цілісності судин, шкіри, слизових оболонок чи органа тіла, яке супроводжується болем і кровотечею. Кожна рана забруднена мікроорганізмами, що розмножуються на пошкоджених тканинах. Гнійні мікроби можуть із кров'ю потрапити в організм, викликати сепсис, запалення крові, що нерідко стає причиною смерті.

Забруднення ран землею може викликати правець (стовбняк), чи газову інфекцію. Тому необхідно обробляти шкіру довкола рани розчином йоду, спирту, зеленки чи чистим спиртом. Ними рятівник обробляє і пальці своїх рук; заборонено з рани видаляти згустки крові, не можна до неї доторкатися; рану обробляє лише лікар.

За несприятливих умовах може виникнути гнильна анаеробна інфекція, правець тощо.

Щоб запобігти розвитку інфекційних ускладнень, насамперед здійснюють первинне закривання рани антисептичною пов'язкою, введенням антибіотиків в умовах медпункту. Маніпуляції по обмиванню ран, їх країв, обробка настоянкою йоду називається туалетом ран. Хірургічна обробка рани, основна мета якої - не допустити інфекції, запобігання розвитку ранової інфекції. Хірургічна обробка - це обробка операційного поля, місцеве знеболювання, розтин, огляд ранового каналу, і видалення нежиттєздатних тканин, остаточна зупинка кровотечі, дренування ран. Якщо потрібно - накладають шви.

Опіки

Опіки бувають первинні (миттєві) та вторинні.

Опік - це пошкодження тканин, яке виникає під дією високої температури, хімічних речовин, електроструму, сонячних і рентгенівських променів. Вторинні опіки - результат займання одягу та охоплення тіла полум'ям.

Виділяють 4 ступеня опіків:

І ступінь - еритема і набрякання шкіри, почервоніння шкіри;

II ступінь - утворення пухирів, змертвіння шкіри, відмирає роговий і блискучий шар епідермісу;

III ступінь - некроз епідермісу, змертвіння шкіри, її глибоких шарів, м'язів, тканин, частковий некроз дерми; струпи, кровотеча;

IV ступінь - некроз (обвуглення) шкіри і м'яких тканин; обвуглюється шкіра, уражені м'язи, сухожилля, кістки.

Одна третя чи одна друга ураженної опіком шкіри, внутрішніх тканин ведуть до шоку, колапсу, смерті.

За глибиною ураження опіки поділяють на поверхневі (І,ІІ,ІІІ. ступенів), які гояться за рахунок здорової шкіри і епіталю шкірних придатків, та глибокі (III,IV ступенів), які можуть загоїтися тільки внаслідок крайової епітелізації (при обмежених опіках) або після проведення пластики шкіри.

Площу опіку найкраще визначати за правилом дев'ятки:

шкірний покрив голови і шиї складає 9% від загальної площі шкіри, однієї руки - 9%, передньої поверхні тулуба - 18%, задньої - 18%, однієї нижньої кінцівки 18%, інші - 1%. Площа долоні дорослої людини складає 1 .. 1,2% від загальної площі тіла.

Радіаційні опіки виникають внаслідок прямої дії іонізуючого випромінювання (нейтронів гамма- і бета- променів). Існує їх 5 ступенів:

І - опіки первинної еритеми. Через 1-2 години з'являється почервоніння, триває від кількох годин до 2-6 діб;

II - прихований опік, триває від кількох годин до 2 діб;

III - період гострого запалення, поступове утворення вторинної еритеми, набряків, ерозії, виразки на ураженій шкірі з різким болем, триває від 2-х тижнів до кількох місяців;

IV - відновлення (завершення) процесу, поступове зменшення еритеми і гоєння ран, глибокі виразки не гояться роками.

V - період віддалених наслідків - виникає атрофія підшкірної основи, сухість і порушення пігментації шкіри, виразки, рубці.

В залежності від величини поглинутої дози радіаційного випромінювання розрізняють 4 ступеня важкості радіаційних опіків:

І - при 800-1200 рад; Я

II - при 1200-2000 рад, повторна еритема, набряки, субепідермальні пухирі, атрофується шкіра, м'язи через 1-2 місяці;

III - при 2000-2500 рад – різко виражена еритема, набряки, пухирі, ерозії, виразки, некроз шкіри, нагноєння, гостре запалення, різкий біль, триває роками;

IV - при 2500-3000 рад і більше - гостре запалення, набряк біль, крововиливи, пухирі, некроз тканини, гангрена, сепсис.

Лікування: місцева гіпотермія, інфільтрація уражених тканин 0.25% розчином новокаїну, новокаїнова блокада, шкіру змащують стерильною олією, накладають фурацелінові пов'язки, лікують хірургічно.

При термічних опіках накладають стерильну пов'язку, обмотують людину простирадлом, забезпечують. тепло, дають теплий чай, солодку каву, обтирають спиртом, одеколоном, горілкою чи змащують ними пов'язки і бинти. При шоку дають пити 20 крапель валер'янки чи краплі Зеленіна, 2-3 чарки вина чи горілки.

При хімічних опіках 10-20 хвилин промивають обпечене місце струменем проточної води.

При опіку лугом накладають пов'язку з марлі, змочену розчином борної кислоти (1 грам на склянку води).

Забороняється відривати пухирі, а також відривати від них одяг, сургуч, каніфоль, бо це може призвести до інфекції та затягнути термін гоєння ран. Заборонено змащувати рани маслом, мазями, засипати порошками. При важких і обширних опіках (більше 15-30% загальної поверхні тіла) розвивається загальне ураження організму, що супроводжується важким шоком (опікова хвороба) викликає зміни в центральній нервовій системі (біль), зміни складу крові, інтоксикацію організму. Чим більша поверхня опіку, тим більше уражено нервових закінчень і тим сильніше виражені явища травматичного шоку.

Порушення функції внутрішніх органів при опіках виникає в зв'язку з великим виділенням через опікову поверхню плазми крові, отруєння організму продуктом розпаду змертвілої тканини, які всмоктуються організмом із зони пошкодження. З'являється головний біль, загальна слабкість, блювання.

Потерпілому часто і потрошки дають пити воду з питною сіллю, (1/2 чайної ложки соди + 1 чайна ложка солі на 1 літр води).

Для пов'язок використовують стерильний бинт, індивідуальний пакет. Опечену поверхню можна закрити чистою бавовняною тканиною, пропрасованою гарячою праскою або змоченою етиловим спиртом, горілкою, перманганатом калію, які зменшують біль.

Потерпілого тепло вкривають, для знімання шоку вводять наркотичні речовини (промедол, морфій), дають пити гарячу каву, чай з вином, небагато горілки.

При опіках фосфором опускають ушкоджену частину тіла в воду і там знімають частинки фосфору пінцетом, шкіру обробляють 5% розчином мідного купоросу і закривають сухою чистою пов'язкою.

При ураженні радіоактивними речовинами, хімічною зброєю, отруйні речовини (ОР) всмоктуються в кров значно швидше, ніж при їх попаданні на неушкоджену шкіру: ними можуть бути заражені шкірні покриви, очі, органи дихання і органи травлення. ОР можуть потрапити на поверхню ран і опіків у вигляді крапель, аерозолів і газоподібних речовин.

Характерною ознакою комбінованого хімічного ураження (КХУ) є фібрилярне посіпування м'язових волокон у рані та навколо неї, посилене потовиділення із шкірного покриву, що її оточує. Фібрилярне посіпування м'язів може переходити в загальні судоми, розвивається бронхоспазм, міоз.

При опіках 3-4 ступенів важкості перебігу ранового процесу уражені тканини набувають вигляду вареного м'яса, порушується скоротливість м'язів, вони легко рвуться, можуть утворитися міжм'язові флегмони, гнійні метастази. Від іприту може спостерігатися гнійне розплавлення ран і кровотеча, на грудях розвивається гнійний перитоніт, рани у вигляді темнобурих масних плям із запахом гірчиці, часнику, паленої гуми, поверхні ран набувають буро-коричневого забарвлення, настання головного болю, апатії, зниження артеріального тиску, підвищення температури тіла до 40°С, судоми, коматозний стан. Рани гояться дуже повільно, з великими шрамами.

При зараженні ран чи при опіках люізином виникає різкий біль, з'являється запах квітів герані, посилюється кровотеча, через 20 хвилин навколо рани з'являються гіпермія, набряк шкіри, пухирці, глибокий некроз тканин, явище загальної інтоксикації.

До невідкладних заходів першої долікарської допомоги належать: введення антидоту, дегазація ОР, інгаляція кисню, введення серцевосудинних і протисудомних засобів, нейтралізація ОР на шкірі.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.227.117 (0.031 с.)