Правильність, швидкість, черговість допомоги



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Правильність, швидкість, черговість допомоги



Перша медична допомога - це комплекс термінових медичних заходів, котрі проводяться з раптово захворілим або потерпілим на місці події та в період транспортування до медичного закладу.

Першої медичної допомоги потребують особи, з котрими стався нещасний випадок або виникло важке захворювання, що загрожує життю.

Допомога потерпілому складається з трьох груп заходів:

- негайне припинення дії зовнішніх уражаючих факторів (електричний струм, аномальна температура, стиснення тощо) та видалення потерпілого з несприятливих умов, в котрих він опинився (видобування з води, видалення з приміщення, котре горить, з приміщення, де скупчилмся отруйні гази тощо). Заходи першого етапу стосуються першої допомоги загалом, а не медичної допомоги. Її надають в порядку взаємо- та самодопомоги;

- надання першої медичної допомоги потерпілому залежно від характеру та виду травми, нещасного випадку або раптового захворювання (зупинка кровотечі, накладання пов’язки на рану, штучне дихання, масаж серця, введення протиотрут тощо. Друга група заходів складає вже медичну допомогу;

- організація якнайшвидшого транспортування хворогоабо потерпілого до лікарської установи.

Велике значення в комплексі заходів першої медичної допомоги має третя група заходів - якнайшвидше транспортування потерпілого до лікарського закладу. Транспортувати потерпілого або хворого слід не лише швидко, але й правильно, тобто в положенні, найбільш безпечному для хворого згідно з характером захворювання або видом травми, наприклад, в положенні на боці - при втраті свідомості або можливому блюванні, при переломах кісток - після надання нерухомості ушкодженому органу тощо.

Для транспортування потерпілого найкраще користуватися спеціалізованим транспортом; за його відсутності транспортування повинне здійснюватися за допомогою будь-яких доступних в конкретній ситуації засобів пересування. В найбільш несприятливих умовах потерпілого доводиться переносити на руках, на спеціалізованих або імпровізованих ношах, на брезенті тощо.

Транспортування може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Медичний працівник або особа, котра надає допомогу, зобов'язані забезпечити правильне перенесення потерпілого, перекладання його з одного транспортного засобу на інший, (надавати медичну допомогу в дорозі, проводити заходи з попередження ускладнень, котрі можуть виникнути внаслідок блювання, порушення транспортної імобілізації, переохолодження, через вібрацію та з інших причин.

Проведення штучного дихання та закритий масаж серця.

Кожен працівник, обслуговуючий оперативний персонал повинні знати правила долікарської допомоги, способи штучного дихання і масажу серця.

Долікарську допомогу потерпілому надають на місці нещасного випадку. Констатувати смерть має право тільки лікар.

Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні.

Ручні способи - "з рота в рот", та "з рота в ніс" (див. мал. 4.1., 4.2.). В рот або в ніс потерпілого рятівник видихає зі своїх легенів в легені потерпілого об'єм повітря в кількості 1000-1500 мл.

 

 
 

 

 


Рис. 4.1. Штучне дихання методом “з рота в рот”:

а – вдмухування повітря; б – видох потерпілого

 
 

 


Рис.4.2. Штучне дихання методом “з рота в ніс”:

а - видих потерпілого; б - вдмухування повітря

 

Цей метод найбільш ефективний, бо простий і легкий, правда, можлива передача інфекції, тому використовують носовичок, марлю, спеціальну трубку. Підготовка до штучного дихання полягає у поетапному виконанні наступних операцій: розстібають комір, краватку, пояс; кладуть потерпілого на спину, на стіл чи на підлогу; закидають його голову максимально назад, щоб підборіддя було на одній лінії із шиєю (підклавши попередньо під спину валик з будь-якого матеріалу); натягнутою на пальці стерильною ватою обстежують ротову порожнину (витягнути згустки крові, слиз, штучні зубні протези), повертають голову і плечі вбік; повертають голову в попереднє положення (максимально закинути назад).

Глибоко вдихнувши, рятівник видихає повітряв ротпотерпілого, попередньо закривши пальцями його ніс; звільняється рот і ніс потерпілого для пасивного видиху, тим часом рятівник знову набирає повітря; коли рот потерпілого відкрити неможливо внаслідок судорожного затискання щелепи, тоді роблять штучне дихання "з рота в ніс"; і так ритмічно протягом1-2 годин.

Найкраща прохідність дихальних шляхів потерпілого забезпечується в наступних випадках: при максимальному відкиданні голови назад, при відкриванні рота, при висуванні вперед нижньої щелепи. За 1 хвилину необхідно робити10-12вдувань, тобто через кожні 5-6 секунд.

Коли з'являється перший слабкий поверхневий вдих у потерпілого, до нього прстосовується ритм штучного дихання.

Масаж серця.

Коли у потерпілого розширені зіниці і не промацується пульс навіть на шиї, то паралізоване не тільки дихання, але й зупинилося серце.

Тоді штучне дихання чергується з масажем серця (рис.4.3.).

Масаж серця – це ритмічне натискання на передню стінку грудної клітки потерпілого, внаслідок чого серце стискається між грудиною і хребтом і виштовхує зі своїх порожнин кров.

Після припинення натискань грудна клітка і серце розпрямляються і серце заповнюється кров'ю, що надходить з артерій.

Мета масажу серця - штучна підтримка кровообігу в організмі потерпілого і відновлення нормальних природних скорочень серця.

Підготовка до масажу серця є одночасно підготовкою до штучного дихання, оскільки масаж серця треба проводити разоміз штучним диханням.

Поклавши потерпілого на спину, на стіл чи на підлогу, роздягають його до пояса; натискаючи на третину грудної клітки потерпілого (але не під грудьми), швидкими поштовхами долонь, покладених одна на одну з двох рук рятівника, роблять 5 поштовхів-натискань з частотою 1 раз за 1 секунду, щоб груди зміщувалися у напрямку до хребта на 4-5 см. Серце стискається і проганяє кров через кровоносну систему. Чергується вдмухування повітря (штучне дихання) і натискання (масаж серця).За 1 хвилину проводиться 50 натискань на груди і 10-12 вдувань в легені. Коли починає рожевіти шкіра, звужуються зіниці при освітленні, може з'явитися

Рис. 4.3. Закритий масаж серця:

А – у дорослого; б – у підлітка; в – у дитини

 

пульс, тобто відновиться робота серця, тоді штучне дихання можна проводити без масажу серця.

Коли груди потерпілого за вищевказаних умов залишаються нерухомими, тоді після двох глибоких вдумухувань роблять15натискань. Ефективність зовнішнього масажу серця визначається появою чіткого пульсу, звуженням зіниць, появою самостійного дихання, зменшенням синюватості шкіри та видимих слизових оболонок.

Для підвищення ефективності масажу серця рекомендується підняти вгору на 0,5 метра ноги потерпілого, чим досягається кращий прилив крові в серце з вен нижньої частини тіла.

Коли все ж таки пульс відсутній, значить, настала фібриляція серця. Тоді необхідно виконати дефібриляцію серця, яку робить тільки лікар.

Основне завдання реанімації хворого в стані клінічної смерті - це боротьба з гіпоксією і стимуляція вгасаючих функцій організму.

За ступенем важливості і терміновості реанімаційні заходи діляться на такі групи: підтримуючі штучне дихання і штучний кровообіг, проведення інтенсивної терапії для відновлення самостійного кровообігу і дихання, нормалізації функцій центральної нервової системи, печінки, нирок, системи обміну речовин. Штучне дихання (штучна вентиляція легенів) є єдиним методом лікування всіх станів, коли самостійне дихання хворого не може забезпечити достатнього насичення крові киснем.

Гостра дихальна недостатність і її крайній ступінь - зупинка дихання - незалежно від причин призводить до зниження вмісту кисню в організмі (гіпоксія) і надлишку вуглекислого газу (гіперкапнія). Внаслідок гіпоксії і гіперкапнії в організмі розвиваються важкі порушення функцій всіх органів, яких можна уникнути лише при своєчасно розпочатій реанімації – штучній вентиляції легенів - при штучному диханні "з рота в рот".

Існує ряд апаратів для штучного дихання, простих і доступних за конструкцією. Штучне дихання "з рота в рот" виконують за допомогою чистої гумової трубки, протертої спиртом, - повітропровода з круглим рухомим щитком.

Ручний портативний апарат РПА - це невеликий міх, що приводиться в дію рукою, і маска, накладена на рот і ніс потерпілого. До нього підключено кисневу подушку: під час розтягування міха відбувається пасивний видих.

Портативний апарат ДП-2 (компресор з електродвигуном) забезпечує 20 вдихань за 1 хвилину, працює автоматично, використовуючи енергію стиснутого кисню, що знаходиться в балоні.

Прилади для масажу серця: дефібрилятор - прилад для боротьби з фібриляцією серця (створює короткий електричний розряд високої напруги через серце, спричиняє загальне скорочення його м'язів і усуває фібриляцію); дефібрилятор із вмонтованим кардіоскопом. Кардіоскоп встановлює наявність фібриляції серця, дає змогу спостерігати, чи дефібриляція вдалася, чи не потрібно повторювати розряди. Розряд електроструму в 3000-7000 В може зняти фібриляцію серця дуже швидко.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.254.246 (0.012 с.)