Перша допомога при отруєнні сдор

Хлор (Cl₂). Вплив на людей - через подразнення дихальних шляхів, виникає набряк легенів. При високих концентраціях смерть настає від 1...2 вдихів, при менших - дихання припиняється через5...25 хвилин.

Захист від хлору - промислові фільтруючі протигази марок "В", "М", цивільні протигази, військові протигази, дитячі протигази, захисні дитячі камери. При концентрації хлору в повітрі більше 8,6 мг/л потрібно використовувати лише ізолюючі протигази.

Перша допомога: надягнути на ураженого протигаз, винести уа свіже повітря, зробити інгаляцію киснем. Очі промити 2% розчином соди. Пити молоко зі содою або мінеральною водою, каву. При подразненні дихальних шляхів - вдихати нашатирний спирт, бікарбонат натрію, буру.

Дегазація проводиться лужним або водним розчинами гіпосульфіту, гашеним вапном. Нейтралізується водою.

Аміак (NH₃). Дія на людей у високих концентраціях викликає корчі. Смерть настає через декілька годин або діб після отруєння від набряку легенів, гортані. При попаданні на шкіру може викликати опіки різного ступеня.

Захист від аміаку: - фільтруючі промислові протигази марок "К" і "Ш". При дуже високих концентраціях використовуються ізолюючі протигази і захисний одяг.

Перша допомога: - ураженого винести на свіже повітря. Забезпечити тепло і спокій. Зробити інгаляцію зволоженим киснем або теплою водяною парою з розчином ментолу у хлороформі. Шкіру і очі промити водою або 25% розчином борної кислоти протягом 15 хв., змастити вазеліном або оливковою олією. При зупинці дихання зробити штучне дихання. Дегазація проводиться водою.

Сірчаний ангідрид (SO₂). Небезпечний при вдиханні. Навіть дуже мала концентрація його створює неприємний присмак в роті і подразнює слизові оболонки. Пари у вологому повітрі сильно подразнюють слизові оболонки та шкіру. З'являються кашель, різкий біль в очах, сльози, дихання і ковтання затруднені, шкіра червоніє. Можливі опіки шкіри та очей. Вдихання повітря, котре містить більше 0,2% сірчаного ангідриду, викликає хрипоту, задишку і швидку втрату свідомості. Можлива смерть.

Захист органів дихання та очей від сірчаного ангідриду забезпечують промислові фільтруючі протигази марки В (коробка пофарбована в жовтий колір), Е (чорний), БКФ (зелений), респіратори протигазові РПГ-67В та універсальні РУ-60М-В, а також цивільні протигази ГП-5, ГП-7 та дитячі. Якщо концентрація газу більша від максимально допустимої або при ліквідації аварій на хімічно небезпечних об'єктах, де концентрація невідома, повинні використовуватися лише ізолюючі протигази. В зоні аварій для захисту шкіри людини від попадання СДОР роботи слід проводити в захисних костюмах, гумових чоботах та рукавицях.

При наданні першої допомоги при ураженні сірчаним ангідридом потерпілого слід винести на свіже повітря. Шкіру та слизові оболонки промивати водою або 2% розчином соди не менше 15 хв., очі - проточною водою, також не менше 15 хв.

Сірководень (H₂S). Сірководень небезпечний для вдихання, подразнює шкіру і слизові оболонки. Перші ознаки отруєння - головний біль, сльози, пече в очах, подразнення в носі, металевий смак в роті, нудота, блювання, холодний піт, пронос, біль в грудях.

Захист органів дихання та очей забезпечують фільтруючі протигази марки КД, БКФ, респіратори протигазові РПГ-67-КД і РУ-60М-КД, а також цивільні протигази ГП-5, ГП-7 та дитячі. Якщо концентрація газу більша від максимально допустимої та при ліквідації аварій на хімічно небезпечних об'єктах, де концентрація невідома, повинні використовуватися лише ізолюючі протигази. Для захисту шкіри використовують захисні прогумовані костюми, гумові чоботи, рукавиці. При ураженні сірководнем потрібно негайно винести потерпілого на свіже повітря, забезпечити йому тепло і спокій, дати тепле молоко з содою. Його треба помістити в тепле приміщення, накласти на очі примочки з 3% розчином борної кислоти. При важкому отруєнні, а також при затрудненому диханні дати кисень, якщо необхідно, зробити штучне дихання.

Нітрил акрилової кислоти. Пари викликають подразнення слизової оболонки і шкіри, виникає головний біль, слабкість, нудота, блювання, задишка, шкіра червоніє і пече. Захист органів дихання і очей забезпечують промислові протигази А і БКФ, а також ГП-5, ГП-7 і дитячі. Потерпілого виносять на повітря, забезпечують спокій і тепло, дають подихати киснем, а також аміннітритом (на ватці протягом 15...30 с) з перервою 2хв.

Синильна кислота. Викликає запаморочення і параліч дихальних шляхів. При отруєнні відчувається запах і смак мигдалю, а також металевий присмак у роті. Потім виникає відчуття пекучості в горлі, піднебінні і язик втрачає чутливість. Все це супроводжується нудотою, блюванням, тече слина, зростає задишка. Заходи першої допомоги: винести на повітря; дати понюхати протягом 3 хв (до 8 разів) через 30 с аміннітрати, зробити штучне дихання, поставити грілку. Потерпілому необхідно випити міцної кави або чаю.

Фосген. Отруйні лише пари фосгену. Перші ознаки втруєння з'являються не відразу, а через 4...8 год. Виникають незначні позиви до кашлю, пече і дере в носоглотці, потім починається сильний кашель, задишка, обличчя і губи синіють. Необхідний повний спокій, потерпілий повинен лежати на спині з грілкою, можна давати гарячі напої і кисень.

Метилмеркаптан. При диханні виникає головний біль, слабкість, нудота. Заходи першої допомоги: винести потерпілого на повітря, очі і слизові оболонки промивати 2%-ним розчином борної кислоти, а шкіру - водою не менше 15 хв.

Бензол. При вдиханні відчувається слабкість, головний біль, запаморочення, з'являється сонливість, нудота, блювання, посіпування м'язів, свербіння і почервоніння шкіри. Потерпілий може знепритомніти. Його виносять на повітря, забезпечують спокій, тепло і дають зволожений кисень. Необхідно змінити одяг і білизну, обмити тіло теплою водою з милом. Захист органів дихання і очей забезпечують промислові протигази А і БКФ, а також ГП-5, ГП-7 і дитячі.

Висновок

Особливістю сучасного життя є той факт, що при слабо працюючій промисловості травматизм зростає. Певною мірою цент ваги змістився у побут, суттєві добавки від надзвичайних ситуацій природного, техногенного, соціально-політичного (тероризм) характеру.

Зростає кількість травмованих людей, у тому числі і смертельно. Багато з цих людей можуть зостатися живими або з неушкодженим здоров’ям, якщо їм буде надано своєчасної, правильної допомоги до прибуття лікарів.

Вміння надавати першу допомогу – одна із ознак культурної, освітченої людини.

Цивільна оборона

Удосконалення цивільної оборони є однією з головних задач держави з метою захисту населення як під час війни, так і при інших надзвичайних ситуаціях.

Головною задачею цивільної оборони є захист населення від усіх сучасних засобів ураження. Виконання цієї задачі досягається укриттям населення в захисних спорудах, евакуацією із міст та забезпеченням засобами індивідуального захисту, а також навчанням населення способам захисту від зброї масового ураження.

Основна задача навчання у вищих навчальних закладах з цивільної оборони полягає в тому, щоб підготувати студентів, майбутніх спеціалістів, до практичного здійснення заходів цивільної оборони в мирний і воєнний час, а також до виконання обов’язків командирів формувань ЦО. Успіх практичних дій у значній мірі залежить від обізнаності спеціалістів у питаннях структури цивільної оборони та планування заходів ЦО.

Задачі та структура ЦО

Закон України “Про цивільну оборону України” було затверджено Президентом України 3.02.93 р., а 24.03.99 р. були внесені доповненя до цього закону.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Попередження соціально-політичних, міжнаціональних конфліктів, масових безпорядків і дії щодо ліквідації їх наслідків до компетенції органів управління і сил цивільної оборони не входять.

Систему цивільної оборони складають:

центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбпчені на випадок надзвичайних ситуацій;

системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

служби цивільної оборони.

Основні задачі ЦО:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та витрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, химічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальниками цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Для виконання цих задач необхідно завчасно виконати складний комплекс заходів та спланувати дії ЦО.

Захист населення від зброї масового ураження передбачає комплекс заходів:

1) своєчасне оповіщення населення про небезпеку нападу противника;

2) будівництво сховищ та укриттів;

3) забезпечення засобами індивідуального захисту;

4) евакуація та розосередження населення;

5) утворення запасів та захист продовольчих, медичних запасів, води та предметів першої необхідності в містах евакуації;

6) організація радіаційного, хімічного і бактеріального спостереження, розвідки та лабораторного контролю;

7) обов’язковим навчанням населення способам захисту;

8) проведенням санітарно-гігієнічних, профілактичних та протиепідемічних заходів.

Підготовка об’єктів господарства до стійкої роботи в умовах нападу противника – складна задача, виконання якої залежить від характеру об’єкта. Заходи:

1/ підвищення надійності та дублювання джерел енерго-, газо-, водопостачання та створення запасів сировини, палива, комплектуючих деталей, обладнання і матеріалів;

2/ удосконалення технологічних процесів, забезпечення їх автоматичного відділення при виході з ладу елементів;

3/ будівництво та обладнання сховищ для працюючих на підприємствах;

4/ підготовка в приміський зоні баз для розміщення науково-дослід -них, конструкторських та інших об’єктів;

5/ утворення захисних споруд для пунктів управління;

6/ постійна готовність формувань до ведення РіНР;

7/ проведення організаційних та інженерно-технічних заходів.

Проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РіНР) в осередках уражень (заражень) та в районах стихійних лих.

Заходи:

1/ організувати із працюючих та навчаємих формування ЦО та підготувати їх до роботи в осередках уражень;

2/ оснастити формування засобами індивідуального захисту, приладами, майном та технікою;

3/ завчасно спланувати дії формувань ЦО як при загрозі нападу противника, так і під час проведення РіНР;

4/ перевірити та уточнити плани ЦО на навчаннях (об’єктові навчання з ЦО);

5/ терміново вивести формування ЦО у приміську зону, розмістити їх та привести у готовність до ведення рятувальних робіт;

6/ організувати управління та здійснювати чітке керування формуваннями під час проведення рятувальних робіт.

Таким чином, завчасне виконання заходів цивільної оборони у мирний час дає змогу не тільки зменшити ураження людей, але й забезпечити безперебойну роботу тилу.

Загальні принципи організації ЦО:

1/ За стан цивільної оборони районів та міст несуть відповідальність органи виконавчої влади від низових рівнів (районні, міські) до Кабінету Міністрів.

2/ У повсякденній роботі начальники ЦО здійснюють керівництво за допомогою відповідних штабів ЦО.

3/ Організація передбачає розумне поєднання централізованого та децентралізованого управління силами та засобами ЦО.

4/ ЦО – всенародна справа, обов’язок кожного громадянина.

Організація ЦО на об’єкті господарства.

ЦО організується на всіх об’єктах з метою:

1/ захист працюючих та населення селищ об’єкта від зброї масового ураження;

2/ проведення заходів підвищення стійкості роботи;

3/ безперервне керування службами та формуваннями, підготовка надійної системи оповіщення та зв’язку;

4/ створення, оснащення та підготовка сил ЦО, підтримка їх у постійній бойовій готовності;

5/ обов’язкове навчання працюючих та населення способам захисту від ЗМУ;

6/ проведення заходів захисту продуктів харчування та джерел водопостачання від Р, Х та Б зараження;

7/ ведення РіНР в осередках ураження.

Начальник ЦО об’єкта – перша особа на підприємстві (керівник). Він підкоряється начальнику ЦО відомства, а в оперативному відношенні – начальнику ЦО за місцем розташування об’єкта. На крупних об’єктах начальник ЦО має заступників з питань розосередження, інженерно-технічної частини, матеріально-технічного постачання.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує заходи з цивільної оборони і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

Радіаційні, химічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбаченими відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

На об’єкті утворюється штаб ЦО з метою:

1/ безперервного управління ЦО;

2/ своєчасного оповіщення;

3/ розробки плану ЦО, периодичної коректировки та організації його виконання;

4/ організації заходів захисту населення;

5/ організації бойової підготовки формувань ЦО та навчання працюючих та населення;

6/ забезпечення постійної готовності сил ЦО.

Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони.

Служби ЦО об’єкта:

1/ зв’язку;

2/ охорони суспільного порядку;

3/ протипожежна;

4/ аварійно – технічна;

5/ сховищ та укриттів;

6/ медична;

7/ протирадіаційного та протихімічного захисту;

8/ автотранспорту;

9/ матеріально-технічного постачання;

10/ інші – в залежності від специфіки об’єкта та наявності бази для їх утворення.

Кількість служб визначає начальник ЦО об’єкта.

Невоєнізовані формування – основна сила ЦО, їх розділяють на формування загального призначення та формування служб.

Формування загального призначення - для ведення стихійних лих, РіНР в осередках ураження і в районах стихійних лих, аварій і катастроф. До них відносяться: зведені загони (команди, групи); загони (команди, групи) механізації робіт та рятувальні загони (команди, групи).

Формування служб ЦО – для ведення розвідки, спеціальних заходів при веденні РіНР, для підсилення та забезпечення дій формувань загального призначення.

За підпорядкуванням формування розділяють на об’єктові та територіальні.

Об’єктові формування - для ведення РіНР на своїх об’єктах за планами ЦО об’єкту та можуть залучатися для виконання задач на інших об’єктах.

Територіальні формування – для ведення РіНР самостійно або разом з об’єктовими формуваннями на території району, міста, на важливих об’єктах, а також для ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф.

Формування ЦО промислових об'єктів комплектуються за виробничим принципом: по цехам, дільницям, змінам та бригадам. Це – зведені загони (команди, групи) та рятувальні загони (команди, групи). Головний принцип – їх відволікання не повинно впливати на виробництво цього підприємства.

Рятувальні загони ведуть пошук уражених, визволення їх із завалів, винесення уражених і подання їм першої допомоги. Рятувальні загони зазвичай підсилюються інженерною технікою та формуваннями служб.

Зведені загони утворюють для швидкої ліквідації аварій та наслідків стихійних лих, проведення РіНР; до їх складу входять підрозділи: рятувальні, медичні та механізації робіт.

Крім формувань загального призначення на об′єктах утворюють:

1/ групи розвідки у кожній виробничій зміні;

2/ пости спостереження за радіоактивністю повітря, води, опадів та ґрунту;

3/ групи зв′язку;

4/ сандружини та санпости;

5/ аварійно-технічні команди та групи;

6/ команди пожежегасіння;

7/ команди обеззараження;

8/ санітарно - обмивочні пункти та станції знезараження одягу;

9/ команди охорони суспільного порядку;

10/ групи обслуговування сховищ та укриттів – за кількістю сховищ;

11/ транспортні команди;

12/ пересувні пункти харчування та підвозу води.

Організація ЦО в навчальних закладах.

Начальником ЦО є ректор. Організація подібна до промислових об'єктів і залежить від штату викладачів та службовців і контингенту студентів, наявність конкретних служб. Об'єктів формування утворюються, як правило, для вирішення задач ЦО в інтересах учбового закладу.

В вузах утворюють і рятувальні групи із складу студентів та співробітників; сандружини і санпости; аварійно-технічні групи та групи по обслуговуванню сховищ із складу співробітників адміністративно-господарського відділу; команди охорони суспільного порядку із студентів.

 

ПЛАНУВАННЯ МІР ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

План ЦО об'єкта – документ, що визначає задачі та строки заходів ЦО. Для начальника штаба та служб ЦО об′єкта це – провід до дії. Здійснення плану забезпечує досягнення головної мети ЦО – максимальне зменшення людських втрат та руйнувань в любих складних умовах.

Основні вимоги до плану ЦО об′єкта – це дійсність передбачаємих заходів; чіткість та ясність положень та задач; повнота та лаконічність викладення; суворий та реальний облік часу для виконання заходів ЦО. План повинен відповідати всім вимогам по захисту працюючих та членів їх сімей від сучасних засобів ураження з урахуванням конкретних умов та можливостей об′єкта, як при раптовому нападі противника і при загрозі нападу, так і про стихійних лихах та крупних виробничих аваріях.

Основа плану – рішення начальника ЦО на організацію та здійснення найважливіших заходів ЦО. В рішенні вказуються: організаційна структура ЦО; сили та засоби для вирішення раптово виникаючих задач; способи та засоби захисту; організацію управління; порядок перевозу підприємства на особливий режим роботи; задачі службам ЦО; організація евакуації розосередження та ведення РіНР; всі види забезпечення.

Розробка плану відбувається в 3 етапи:

1/ складання списків виконавців; збір та оцінка вихідних даних

2/ практична розробка та оформлення документації плану;

3/ узгодження розділів плану між собою вищим штабом ЦО, доробка та затвердження.

До розробки плану залучається штаб, начальник служб, командири формувань, а також інженерно-технічні працівники у частинах, що до них відносяться.

План ЦО об′єкта складається у двох примірниках та затверджується начальником ЦО об′єкта після узгодження із штабом ЦО району (міста). Другий примірник призначений для оперативної групи позаміського пункту управління об′єкта.

Коригування плану відбувається із зміною умов та вихідних даних, але не рідше одного разу на рік.

Перевірка та коригування плану здійснюється на штабних тренуваннях, командно-штабних, тактико-спеціальних та комплексних об'єктових навчаннях ЦО.

Зміст плану ЦО.

Загальна частина: коротка характеристика та основні задачі ЦО об′єкта.

Розділ 1. Дії при раптовому нападі противника

Розділ 2. Організація ЦО при загрозі нападу противника

Розділ 3. Організація і ведення РіНР

Розділ 4. Заходи ліквідації стихійних лих і виробничих аварій.

Розділ 5. Забезпечення заходів ЦО.

Розділ 6. Організація управління, зв’язку та оповіщення (рис. 4.5., 4.6., 4.7.):

 

 

 

 

Зам.нач. ЦО з матеріал.тех..постачання

Зам.нач. ЦО з інжен.тех.. частини

Зам.нач. ЦО по розсеред.та евакуацыъ

Зам.нач. ЦО нач штаба

 

бб

 

 

		Евакокомісія

 

 

Рис. 4.5. СХЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ЦО ОБ.ЄКТА

		Рис. 4.6. СХЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ РЯТУВАЛЬНОГО ЗАГОНУ ЦО ОБ’ЄКТА
		Рис. 4.7. СХЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ЗВЕДЕНОЇ КОМАНДИ

ВИСНОВОК

 

Таким чином, успішне виконання задач ЦО у воєнний час та при надзвичайних ситуаціях можливо тільки сумлінній підготовці всієї структури ЦО під час повсякденного життя, коли є можливість спокійно оцінити особливості об’єкту, наявність сховищ та вірогідність виникнення вторинних факторів ураження, відпрацювати системи управління, зв’язку, оповіщення, підготувати формування та сам об’єкт до роботи у складних умовах і т.д. і т.п. все це можуть зробити тільки добре підготовлені у справах ЦО фахівці. Тому обізнаність майбутніх спеціалістів у справах планування заходів ЦО, складання реальних планів та їх своєчасне коригування, - все це може бути запорукою успішних дій у надзвичайних ситуаціях.