Тема 6. Шляхи покращення життєдіяльності людини

В навколишньому середовищі

Алкоголь, нікотин, наркотики – соціальні небезпеки. Методи боротьби з ними

Алкоголь

Алкогольні напої – продукти, отримані шляхом спиртового бродіння цукоровмісних матеріалів. Алкогольними напоями також вважаються напої виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом етилового спирту більше 1,2 % об’ємних одиниць.

Виробництво алкоголю й спиртних напоїв почалося ще в стародавні часи. Племена прадавніх найчастіше використовували алкоголь для проведення спеціальних обрядів, а також спілкування з померлими й Богами. При цьому алкоголь розпивало все плем’я, і залежно від того, наскільки несприятливою була ситуація, вживання продовжувалося, поки вона не поліпшувалася. Відповідно до простоти внутрішнього світу прадавніх, їх реакція на сп’яніння була практично однакова, що було особливо помітно при вживання алкоголю великою кількістю людей одночасно й в однакових дозах. Саме відтоді вживання алкоголю в компанії вкоренилося в підсвідомості як «засіб» зближення людей, знаходження споріднення. Навіть у найбільшій з релігій, християнстві, причащають, тобто наближають до Бога, саме вживанням вина. Таким чином, вживання спиртних напоїв при наявності значущих приводів – не просто примха, це спадщина наших предків.

Алкогольне сп’яніння являє собою комбінацію психічних, вегетативних і неврологічних розладів, що виникають у результаті вживання спиртних напоїв. У певних дозах алкоголь знімає психічну напругу, підвищує настрій, створює відчуття свободи й веселощів. Проте ці відчуття тимчасові й у міру збільшення дози алкоголю змінюються станом агресивності або пригніченості.

Ступінь сп’яніння людини визначається кількістю прийнятого алкоголю на 1 кг ваги, індивідуальною чутливістю, а також станом організму під час його вживання. Наприклад, в стані втоми навіть малі дози алкоголю можуть викликати важке сп’яніння людини, а в стані психічної напруги, навпаки, оп’яняюча дія спиртних напоїв значно знижується.

 

Виділяють такі стадії алкогольного сп’яніння:

легке алкогольне сп’яніння (0,5 – 1,5 % алкоголю в крові). Характеризується підйомом настрою, благодушністю, відчуттям комфорту, прагненням до спілкування. При цьому знижується здатність до концентрації уваги, власні можливості завищуються, порушується сприйняття часу й простору. Спогади про весь період сп’яніння зберігаються повною мірою;

сп’яніння середньої важкості (1,5 – 2,5 % алкоголю у крові). У цій стадії часто з’являються дратівливість, незадоволеність, злість. Наростає порушення координації рухів, поступово розвиваються сонливість і млявість. При пробудженні відчуваються наслідки алкогольної інтоксикації: слабість, млявість, розбитість, пригнічений настрій, спрага, зниження або відсутність апетиту, неприємні відчуття в області серця. Про деякі події, що відбувалися під час сп’яніння, може зберігатися не цілком чіткий спогад;

важке алкогольне сп’яніння (2,5 – 3 % алкоголю у крові). Супроводжується порушенням орієнтування в навколишньому світі, мова вповільнюється, втрачається міміка, відзначаються вестибулярні розлади. З наростанням сп’яніння підсилюється порушення свідомості, аж до розвитку коми, уповільнюється подих, знижується тонус серцево-судинної системи, з’являється розслаблення м’язів, іноді бувають судорожні припадки. У результаті паралічу дихального центру може настати смерть. Надалі, протягом декількох днів спостерігається астенія й розлад сну. Важке алкогольне сп’яніння супроводжується повною амнезією.

При збільшенні вмісту алкоголю в крові до 3 – 5 % розвивається важке отруєння з можливим летальним результатом, що вимагає невідкладної токсикологічної допомоги.

Внаслідок систематичного вживання великої кількості алкоголю виникає алкоголізм.

Алкоголь дуже швидко викликає звикання організму людини. Без нього з’являються неприємні відчуття відсутності чогось важливого. Крім того, виникає похмільний синдром, якого дуже складно позбутися. Похмільний синдром характеризується сухістю в роті, головним болем, підвищенням або зниженням тиску. Позбутися його можна різними способами, але найчастіше люди, підвладні тривалому впливу алкоголю, при похмільному синдромі просто випивають ще певну кількість алкоголю. Таким чином, його вживання не припиняється.

Виділяють наступні стадії алкоголізму [9; 24; 28]:

астенічна, яка характеризується патологічним потягом до спиртних напоїв, втратою кількісного контролю. Зміни у психіці, нервової системі, внутрішніх органах на цій стадії оборотні;

наркотична стадія характеризується виникненням запоїв, патологічним психічним і фізичним потягом до алкоголю, синдромом абстиненції – патологічною потребою похмелитися, зміною особистості;

енцефалопатична стадія являє собою органічне алкогольне ураження головного мозку й характеризується вираженим психічним і фізичним патологічним потягом до алкоголю, абстинентним синдромом, втратою всіх видів контролю, алкогольною деградацією особистості у вигляді емоційно-етичного огрубіння, підвищенням збудливості з агресивними тенденціями, проявами грубого цинізму. Ця стадія діагностується приблизно в 15 % алкоголіків і найчастіше приводить до самогубства, побутових травм, каліцтвам, здійсненню злочинів (25 % самогубств і 50 % убивств відбуваються в стані алкогольного сп’яніння).

Алкоголь негативно позначається на роботі людини. Внаслідок вживання алкоголю працездатність людини знижується на 16 – 17%. При цьому стомлення наступає раніше, ніж звичайно. Після випитої склянки пива швидкість рухової реакції знижується на 13 – 16 % у середньому, точність реакції на об’єкт, що рухається, – на 17 – 21 %, точність м’язових зусиль – на 14 – 19 %. Після вживання 75 г. чистого алкоголю швидкість реакції знижується в 2 – 2,5 рази. Така дія алкоголю пояснюється тим, що в мозку концентрація алкоголю майже вдвічі більше, ніж у крові [28].

У стані алкогольного сп’яніння людині потрібно більше часу, щоб правильно оцінити ситуацію й прийняти потрібне рішення. Зниження координації рухів і їх точності, а також звуження поля зору, гостроти зору й світлочутливості ока веде до різкого збільшення травматизму людей.

Профілактика й лікування алкоголізму має не тільки медичний, але й соціальний аспекти.

Медична сторона питання боротьби з алкоголізмом полягає в створенні наркологічних центрів, у яких проводиться звільнення людини від алкогольної залежності за спеціальними лікувальними програмами. Також до сучасних методів лікування алкоголізму відносяться кодування й гіпноз. Крім того, розроблений ряд гомеопатичних препаратів, які прискорюють і полегшують процес одужання.

Соціальний аспект містить у собі питання законодавчого обмеження поширення алкоголю і його реклами, пропаганду серед населення знань про пагубний вплив алкоголю на життя й здоров’я людини, а також формування правильної позиції у дітей батьками. У той же час важливо за допомогою суспільства відродити в людях, які страждають на алкоголізм, бажання змінити своє життя, сформувати в них якості, як моральна відповідальність, зовнішні інтереси, самоповага. Проте найголовнішим засобом лікування алкоголізму є воля людини, його бажання впоратися із цією хворобою.

Нікотин

Слово «нікотин» походить від латинської назви тютюну Nicotiana tabacum, який, в свою чергу, названий на честь Жана Нико, посла Франції, який привіз тютюн і його насіння з Португалії в Париж у 1550 році і розповсюджував його як медикамент. Нікотин був уперше виділений з тютюну в 1828 році німецькими хіміками Поселтом і Райманом. Його хімічну емпіричну формулу було описано Мельсенсом у 1843 році [65].

Нікотин – масляниста рідина з неприємним запахом і пекучим смаком, яка легко змішується з водою. Основний нікотин згорає при температурі нижче точки кипіння, а його пари спалахують при 95 ⁰С у повітрі. Саме з цієї причини більша частина нікотину згорає при викурюванні сигарети, проте тієї частини, яка потрапляє до організму, достатньо для одержання негативних наслідків.

Розглянемо вплив нікотину на життя й здоров’я людини. Отже, як тільки нікотин попадає до організму, він швидко поширюється по крові. У середньому досить 7 секунд після вдихання тютюнового диму, щоб нікотин досяг мозку. Період напіввиведення нікотину з тіла становить близько двох годин. Кількість нікотину, яка абсорбується тілом при палінні, залежить від безлічі факторів: вид тютюну, використовується фільтр чи ні й т. ін. У випадку з жувальним і нюхальним табаком, кількість нікотину, що потрапляє до організму, набагато більша, ніж при палінні тютюну.

Вплив нікотину на організм людини має наступні негативні прояви [28; 44; 65]:

легені. Встановлено, що ті люди, які багато курять, хворіють на рак легенів у двадцять раз частіше, ніж некурящі;

серцево-судинна система. Паління викликає передчасне зношування серця й кровоносних судин. Одна викурена сигарета збільшує пульс на двадцять ударів у хвилину, піднімає тиск, знижує температуру шкіри. Такі зміни стану організму людини тривають близько тридцяти хвилин. Таким чином, якщо протягом дня викурювати по кілька сигарет, то серце буде постійно одержувати додаткове навантаження, яке згодом може привести до розвитку захворювань. Крім того, при вдиханні тютюнового диму судини звужуються, і потік крові по них уповільнюється, а в деяких випадках на короткий час може взагалі припинитися. Найчастіше наслідком уповільнення кровообігу в судинах серця є розвиток коронарної недостатності, тобто з’являються приступи болю в області серця. Встановлено, що курящі вмирають від коронарного тромбозу на чотири роки раніше, ніж некурящі;

мозок і нервова система. Про шкідливу дію нікотину на нервову систему людини можна судити за результатами дії першої викуреної сигарети: нудота, блювота, холодний піт, іноді втрата свідомості – це все симптоми, які говорять про отруєння клітин мозку;

шлунково-кишковий тракт. Паління значно впливає на смакові відчуття людини. Інколи через це здається, що їжа набагато смачніше, ніж є насправді. Крім того, нікотин знижує апетит, бо через постійну інтоксикацію всі обмінні процеси в організмі погіршуються, споживана їжа погано засвоюється Саме тому, коли людина кидає палати і всі обмінні процеси поступово відновлюються, вона починає додавати у вазі.

Виділяють два різновиди залежності від тютюну: психічну й фізичну.

Фізична залежність – це стан, при якому деякі фізіологічні функції пов’язані із надходженням в організм людини речовин, що містяться в тютюні.

Психічна залежність складається зі створення образу звичних дій: наприклад, курити за кермом, після обіду або чашки кави, чарки коньяку і т. ін. Багато людей, які курять лише в цих ситуаціях і спокійно обходяться без сигарет в інших. Теоретично вони можуть не курити взагалі, але коли накопичується занадто багато таких звичних ситуацій, коли потрібна сигарета, виходить, що вони курять практично весь час. Таким чином, психічна залежність створюється не стільки хімічними речовинами, що входять у тютюн, скільки створенням внутрішнього стереотипу поведінки.

Шляхи боротьби із нікотиновою залежністю. В останні роки стосовно питання паління відбувся поворот у свідомості багатьох людей, в результаті чого боротьба з цією залежністю здобула комплексний характер – за участю органів охорони здоров’я, державних установ і громадських організацій [28].

Одержані дані про шкоду пасивного паління як ризику для здоров’я населення, послужили приводом для заборони паління в громадських місцях. Крім того, заборонена реклама тютюнових виробів у пресі, по радіо, телебаченню. Тютюнові кампанії в останні роки виплатили по судових рішеннях мільйони доларів компенсації людям, що втратили здоров’я в результаті паління. Як наслідок усіх цих заходів споживання сигарет дорослим населенням в останні роки суттєво скоротилося.

Також суттєве значення в боротьбі з палінням має проведення соціальної роботи з населенням, основна мета якої донести до людей інформацію про негативні наслідки впливу нікотину на життя й здоров’я.

Наркотики

Наркотики – природні й синтетичні речовини, які приводять до розвитку наркотичної залежності.

Вживання наркотиків у цивілізованих суспільствах завжди регулювалося строгими правилами, так що реальною соціальною проблемою наркоманія стала лише в індустріальну епоху і, в першу чергу, в великих містах. Крім індивідуалізації, відчуження й інших факторів, які цьому сприяли, слід відзначити ще один – стрімкий розвиток фармакології. Жителі розвинутих країн звикли до того, що лікарі можуть урятувати їх від будь-якого болю. Яскравим прикладом цього є широке застосування опіатів (опіум і морфій) при лікуванні всіляких захворювань – ревматизму, лихоманки, білої гарячки, застуди й т. ін. Опіати часто використовувались у якості анестезії при хірургічних операціях. Більше того, лікарі часто прописували опіати хворим, при цьому найчастіше дуже погано уявляючи собі, який вплив вони справляють на організм людини. На жаль, таке широке використання вело до збільшення числа людей, які попадали в залежність від цих речовин. Те, що наркотики викликають звикання, з’ясувалося тільки наприкінці ХІХ сторіччя, але це не стало причиною припинення їх використання. Навпаки, почали пошук та розробку їх замінників. Внаслідок цього в ХХ сторіччі з’явилися синтетичні стимулятори – амфетаміни, а деякі з них довгий час можна було придбати в аптеці без рецепта.

Розглянемо наслідки впливу наркотичних речовин на організм людини за групами [52]:

конопля. Вживання цього наркотику приводить до захворювання легенів, ураження печінки, серця. Більше того, лікарі стверджують, що вживання коноплі приводить до важкого ушкодження головного мозку. Справа в тому, що коноплі, як і всі наркотики галюциногенної групи, порушують роботу нервових клітин мозку, внаслідок чого він починає працювати так, як працює у хворого шизофренією. Коли інтоксикація проходить, функціонування головного мозку відновлюється, але не повністю. Залежно від інтенсивності зловживання цією наркотичною речовиною такі зміни швидко або повільно накопичуються, і в результаті людина стає апатичною, млявою;

опіатні наркотики є основною причиною смертності та інвалідизації серед наркоманів, що зумовлено їх внутрівенним введенням. Люди, що їх вживають, мають високий ризик зараження трьома найнебезпечнішими захворюваннями: СНІДом, сифілісом і гепатитом. Особливе місце займають захворювання кісткової тканини. Справа в тому, що опіати (морфін, героїн, кодеїн, метадон) порушують обмін кальцію в організмі. Оскільки кальцій є найважливішою частиною кісткової й зубної тканини, кістки й зуби страждають дуже сильно. При цьому кістки стають «м’якше», зуби руйнуються настільки інтенсивно, що іноді вистачає 2 – 3 років постійної наркотизації, щоб від них нічого не залишилось. Також однією з проблем є ураження клітин головного мозку, в результаті чого з’являється енцефалопатія;

барбітурати за своєю дією схожі на алкоголь, тому людина, яка вживає їх відразу може відчути значний негативний вплив на мозок, печінку, серце. Зловживання барбітуратами швидко приводить до специфічних ушкоджень головного мозку, а отже і психіки. Лікарі відзначають, що залежні від цих препаратів люди – найбільш дратівливі й агресивні пацієнти. При тривалому зловживанні розвиваються важкі психози;

психостимулятори мають дві особливості: різко посилюють обмін речовин та збільшують частоту серцевих скорочень. При цьому енергія, необхідна для активізації життєвих систем, черпається з резервних запасів організму. Самі ж запаси при вживанні психостимуляторів не встигають відновлюватися, тому швидко наступає дефіцит життєвих ресурсів організму. Зовні дефіцит проявляється у вигляді худорби й старіння шкіри, загального виснаження;

галюциногени викликають ті ж ускладнення, що й конопля. Правда, галюциногенам не властиво вражати легені, бо ці препарати, на відміну від коноплі, не курять. Проте препарати галюциногенного ряду винятково агресивні відносно головного мозку. Фактично, інтоксикація будь-яким галюциногенним препаратом є штучно викликаним психотичним розладом. Негативний вплив настільки значний, що навіть однократна інтоксикація галюциногенами може необоротно ушкодити головний мозок і назавжди залишити в психіці сліди, які не відрізняються від захворювання шизофренією;

летучі речовини. У цю групу входять розчинники, препарати побутової хімії, що містять їх, бензин, фарба. Самі по собі летучі наркотично діючі речовини (ЛНДР) до наркотиків не відносяться, так само як алкоголь і нікотин. Оп’яняюча дія ЛНДР можлива лише в тому випадку, якщо кількість токсичної речовини дуже велика. Саме через це зловживання ЛНДР таке небезпечне. У результаті можуть з’явитися наступні ускладнення: токсичні ураження печінки, клітин головного мозку, запалення легенів і т. ін.

Розрізняються три основні клінічні феномени вживання наркотиків [44]:

психічна залежність: яка полягає в тому, що людина не може прожити без наркотиків. З часом психічна залежність зростає, відповідно збільшуються дози наркотиків;

фізична залежність, яка полягає в тому, що в результаті більш чи менш тривалого прийому наркотик стає частиною обміну речовин, і організм уже не здатний обходитися без нього. Якщо наркоман припиняє вживати наркотики, він відчуває сильні фізичні муки, виникає особливий психічний І фізичний стай, який називається абстинентним синдромом;

зростання тривалості (толерантності) до приймання наркотиків, тобто наркомани зі стажем приймають набагато більші дози наркотиків, ніж початківці.

Шляхи боротьби із наркотичною залежністю. Найпоширенішим засобом боротьби з наркозалежністю є лікування в наркологічних центрах. Проте важливо, щоб процес одужання супроводжувався не лише покращенням фізіологічних показників стану хворого, а й посиленням його психологічних установок проти вживання наркотиків. Найкраще для цього застосовувати соціальні методи роботи, наприклад, організовувати реабілітаційні центри, які можуть надати наркозалежним людям необхідну психологічну допомогу як збоку професійних психологів, так і з боку тих людей, які вже позбулися цієї залежності. Також важливими соціальними заходами є ознайомлення людей з положеннями кримінального права, яким передбачається за виготовлення, збут і зберігання наркотиків відповідальність у вигляді позбавлення волі, виховна робота батьків, поінформованість усіх верств населення про небезпеку наркоманії для здоров’я і т. ін.